Справа № 362/1354/22
Провадження № 1-кп/362/420/22
Ухвала
17.08.2022 м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Василькові Київської області клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022111140000002 від 01.01.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Василькові Київської області, громадянин України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючому АДРЕСА_2 , раніше судимому 16.11.2020 Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, від відбування якого звільнений на підставі ст. 75 КК України з випробовуванням на строк два роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 185 КК України,
У провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебуває вказане кримінальне провадження на стадії судового розгляду.
17.08.2022 прокурор звернулась до суду з клопотання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на те, що спливає строк дії ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а ризики, передбачені п. п. 1, 3 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України не зменшилися. Вказала, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу і свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення. Вважає, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить його належної поведінки.
ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання про продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і пояснив, що через введення в Україні воєнного стану хвилюється за свою родину, при цьому, бажає вступити до лав ЗСУ, щоб захищати Україну від збройної агресії РФ, ніколи не мав наміру переховуватися від суду. Зауважив, що наразі його мати знаходиться в лікарні та потребує догляду. Просив суд змінити запобіжний захід на більш м'який та по можливості зменшити розмір застави до мінімального рівня, оскільки наразі визначена сума застави є непосильною для нього.
Захисник також заперечив проти цього клопотання прокурора, обґрунтовуючи свою позицію послався на практику ЄСПЛ і зауважив з-поміж іншого, що немає жодних доказів наявності перелічених прокурором ризиків, які на його думку є абстрактними.
Представник потерпілої і представник подали до суду заяву про розгляд справи без їх участі.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов до таких висновків.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.05.2022 ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою дія якого продовжувалась ухвалами суду.
Відповідно до положень ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою суд враховує зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до вимог ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України та п. «c» ч. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод міра запобіжного заходу у вигляді взяття під варту обирається підозрюваному, обвинуваченому судом при наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню ним правопорушення чи його втечі після його вчинення, що вказана особа може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати провадженню іншим чином, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
З приводу наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими вищезазначених кримінальних правопорушень суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, зокрема п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра означає, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 185 КК України, тобто придбані та зберіганні наркотичних речовин без мети збуту, вчиненому повторно, незаконному придбані та зберіганні психотропних речовин без мети збуту, вчиненому у особливо великих розмірах, незаконному придбанні та зберіганні бойових припасів, незаконному придбанні та зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, незаконному придбані та зберіганні прекурсорів, з метою їх використання для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, в особливо великих розмірах та таємному викраденні чужого майна, (крадіжка), поєднаному з проникненням у житло.
Суд, оцінуючи заявлене клопотання прокурора, бере до уваги той факт, що в передбаченому законом порядку, судом установленим законом - слідчими суддями Васильківського міськрайонного суду Київської області - надано відповідні висновки про наявність обґрунтованої підозри та вагомість доказів саме для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, оскільки такі категорії, на відміну від ризиків, є майже незмінними протягом всього строку розгляду кримінального провадження.
Щодо наявності передбачених ст. 177 КПК України ризиків.
Згідно з положеннями ст. ст. 177, 178 КПК України та практикою Європейського суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
З урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обставин вчинення інкримінованих правопорушень раніше судимий 16.11.2020 ОСОБА_4 до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, від відбування якого звільнений на підставі ст. 75 КК України з випробовуванням на строк два роки, обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину, а також у вчиненні ряду злочинів, за вчинення двох з яких передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 роківсуд вважає, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки вчиненні ним інкримінованих правопорушень під час іспитового строку вказує на відсутність у нього соціально-стримуючих факторів, які б давали підстави вважати, що він не вчинить нового злочину, тому альтернативні запобіжні заходи не взмозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.
Так згідно з п. 5 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Крім того, на думку суду, існує беззаперечне існування ризику щодо незаконного впливу на потерпілу, свідків у цьому кримінальному провадженні, які мають бути допитаним безпосередньо у судовому засіданні на відповідній стадії судового провадження.
Таким чином, при вирішенні питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватими у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, які ще не допитувалися судом у судовому засіданні з огляду на неодноразові клопотання про відкладення судового розгляду цієї справи.
Отже, вирішуючи дане питання судом установлено, що з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 та до моменту вирішення клопотання прокурора не змінилися обставини, які були підставою для обрання цього запобіжного заходу, що дає суду підстави вважати, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України в судовому засіданні не встановлено.
Отже, суд дійшов до висновку, що застосування до обвинуваченого одного із більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання вказаних ризиків.
Суд при цьому враховує, що понять ризиків, як і видів доказів, якими вони можуть підтверджуватися, національне законодавство України не містить. Однак, беручи до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливість існування певних підозр щодо таких ризиків, тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом наведено ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень частини 1 статті 177 КПК України.
На думку суду, саме такий запобіжний захід, як тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного статтею 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу й особі обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної його процесуальної поведінки та співіснування з суспільством.
При вирішенні даного клопотання суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого виправдано наявністю конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011), а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
За таких обставин, суд вважає клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обґрунтованим.
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
У силу п. 3 ч. 5 ст. 182 КК України, виходячи з тяжкості інкримінованих обвинуваченому злочинів, кількість епізодів, беручи до уваги дані щодо особи обвинуваченого у їх сукупності, суд вважає за необхідне визначити заставу у виді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за № 12050/04, слід прийти до висновку, що вказаний розмір застави не є непропорційним, не порушує право на свободу та особисту недоторканість, передбачене ч.3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободі відповідає положенням ч. 5 ст. 182 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-183, 193-194, 197, 199, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів - до 15 жовтня 2022 року включно.
Визначити розмір застави, із врахуванням положень ч. 5 ст.182 КПК України, у виді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 198480 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені п. п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до визначеної службової особи із встановленою ним періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Вказані обов'язки відповідно до вимог частини шостої статті 194 КПК України покладаються наОСОБА_4 строком на час дії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 532 КПК України, та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали суду оголошено 19.08.2022.
Суддя ОСОБА_1