Справа № 161/14197/20
Провадження № 2/161/106/22
15 серпня 2022 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Філюк Т.М.
за участі секретаря судових засідань Октисюк С.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства «Волинь-Лада про стягнення збитків ( упущеної вигоди), -
03 вересня 2020 року ОСОБА_3 звернувся в Луцький міськрайонний суд Волинської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Волинь-Лада» про стягнення збитків (упущеної вигоди) у розмірі 1 067 276,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 грудня 2018 року за ним зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме адміністративно-побутовий корпус №2 (Б-2), загальною площею 625,3 кв.м, а також адміністративно-побутовоий корпус №1 (А-2), загальною площею 1 275,4 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , які до цього належали ЗАТ «Волинь-Лада». Вказане майно придбано з електронних торгів, організованих на виконання судового рішення про стягнення з відповідача кредитної заборгованості.
Вказує, що з моменту реєстрації права власності на майно та до час звернення до суду відповідач створює йому перешкоди у користуванні майном, а саме не допускає його в придбані нежитлові приміщення, здає їх в оренду (суборенду) та отримує доходи з цього.
Також позивач зазначає, що відповідач ініціював необґрунтований судовий спір стосовно визнання недійсними результатів електронних торгів, а за його ініціативою вживалися заходи забезпечення позову відносно позивача, які в подальшому скасовані.
Позивач вважає, що в результаті таких дій поніс збитки у вигляді упущеної вигоди, яка полягала у втраті ним можливості отримані орендну плату за здачу цих приміщень в оренду. Ці збитки позивач оцінює у 1 067 276,60 грн., які і просить суд стягнути з відповідача.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено повністю. Постановою Волинського апеляційного суду від 18 березня 2021 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2020 року залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 03 листопада 2021 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 грудня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 18 березня 2021 року скасовано, справу за позовом ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства «Волинь-Лада» про стягнення збитків (упущеної вигоди) направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2021 року дана справа надійшла до провадження судді Філюк Т.М.
Ухвалою судді від 17 грудня 2021 року справу прийнято до провадження з призначенням підготовчого засідання.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, з наступних підстав.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно положень статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
У частині третій статті 319 ЦК України визначено, що усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Частинами першою та другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
А у частині третій статті 386 ЦК України встановлено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
З аналізу вищенаведених положень матеріального закону слідує, що право власності, елементами якого є право на користування, володіння та розпорядження майном, є непорушним та не може бути протиправно обмеженим. У випадку порушення свого права власності, власник може вимагати усунення завданої йому шкоди.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Судом встановлено, що ЗАТ «Волинь-Лада» на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 11 травня 2006 року №7/84-75 був власником об'єктів нерухомого майна - адміністративно-побутового корпусу №1 (А-2), адміністративно-побутового корпусу №2 (Б-2), центрального складу №1 (О-1), центрального складу №2 (Н-1), павільйону моторного цеху (М-1), павільйону (Л-1) та навісу (Р-1), що знаходяться за адресою м. Луцьк, вул. Кільцева, 1.
Відповідач відповідно до нотаріально посвідчених договорів іпотеки від 30 жовтня 2007 року №CM-SME A00/055/2007, від 14 серпня 2007 року №CM-SME A00/036/2007, передав частину цих нежитлових приміщень, а саме адміністративно-побутовий корпус №1 (А-2) та адміністративно-побутовий корпус №2 (Б-2), в іпотеку Закритому акціонерному товариству «ОТП Банк», в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами від 29 жовтня 2007 року № CM-SME A00/062/2007, від 14 серпня 2007 року № CM-SME A00/037/2007, які були укладені між банком та позивачем.
Надалі, рішенням Господарського суду Волинської області від 29 червня 2011 року у справі №5004/787/11, стягнуто із Закритого акціонерного товариства "Волинь-Лада", на користь Товариства з обмеженою відповідальностю "ОТП Факторинг Україна" - 1 146 043,73 грн., в тому числі 921 186,99 грн. -суми основного боргу, 207 494,83 грн. -відсотків, 17 361,91 грн. -пені та 11 460,44 грн. витрат по оплаті держмита і 229,02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Підставою для стягнення цих коштів було невиконання ЗАТ «Волинь-Лада» своїх зобовязань за кредитним договором від 14 серпня 2007 року № СМ-SМЕ А00/037/2007.
Також, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2010 року у справі № 2-1090/2010р., стягнуто солідарно з Закритого акціонерного товариства «Волинь Лада», ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № СМ-SME А00/062/2007 від 29.10.2007 року в розмірі - 2418014 грн. 77 коп.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2015 року стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання вищенаведеного рішення замінено із ПАТ «ОТП Банк» на ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
На примусове виконання вищенаведених судових рішень Господарським судом Волинської області виданий наказ від 11 липня 2011 року, а Луцьким міськрайонним судом Волинської області виконавчий лист від 23 грудня 2010 року.
Вищенаведені виконавчі документи були окремо пред'явлені ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Волинської області Шульженку Ігорю Сергійовичу, який постановою від 10 вересня 2018 року об'єднав їх в одне зведене виконавче провадження №57173542.
12 листопада 2018 року приватний виконавець направив на адресу Волинської філії ДП «Сетам» заяву про реалізацію арештованого майна - адміністративно-побутового корпусу №1 (А-2) та адміністративно-побутового корпусу №2 (Б-2) за адресою м. Луцьк, вул. Кільцева, 1. Заявка була здійснена на два окремих лота по кожному приміщенню окрему, із зазначенням стартової ціни, яка визначена відповідно до оцінки від 10 жовтня 2018 року.
З матеріалів справи слідує, що 13 грудня 2018 року відбулися електронні торги за обома лотами. Переможцем обох торгів за найвищою ціновою пропозицією визнаний ОСОБА_3 . Обидва лота були реалізовані за стартовою ціною. Результати торгів оформлені протоколами проведення елетронних торгів №№ 375566, 375567 від 13 грудня 2018 року.
Надалі, приватний виконавець листами від 22 грудня 2018 року №№722, 727 повідомив Волинську філію ДП «Сетам» про те, що переможець торгів ОСОБА_3 меморіальними ордерами здійснив повний розрахунок за придбане майно.
Крім того, 22 грудня 2018 року приватним виконавцем складені акти про реалізацію предметів іпотек.
А згідно платіжного доручення №351 від 26 грудня 2018 року, приватний виконавець перерахував на користь стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 2 990 838,37 грн. коштів виручених за реалізацію предметів іпотеки.
ОСОБА_3 28 грудня 2018 року отримав від приватного нотаріуса свідоцтва про право власності на придбане майно.
Вказані обставини встановленні рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2020 року у цивільній справі №161/547/19, яке залишено без змін постановою Волинського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року, а тому, на підставі ч.4 ст.82 ЦПК України повторному доказуванню не підлягають.
Також судом встановлено, що в межах судового спору стосовно оскарження ЗАТ «Волинь-Лада» результатів електронних торгів, судом за ініціативою підприємства неодноразово застосувалися заходи забезпечення позову.
Так, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області про забезпечення позову від 28 грудня 2018 року, справа №161/20679/18, провадження №2-з/161/20/18, заяву голови ліквідаційної комісії з припинення ЗАТ «Волинь-Лада» Хомича І.В. про забезпечення позову до подачі позовної заяви, інші особи, які можуть набути статусу учасників справи: приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Шульженко Ігор Сергійович, Державне підприємство «СЕТАМ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», ОСОБА_3 , задоволено частково.
Заборонено ОСОБА_3 та іншим третім особам (юридичним та фізичним особам) за його дорученням вчиняти дії щодо відчуження або розпорядження нерухомим майном, а саме: адміністративно-побутовим комплексом №2 /Б-2/ (РПВН: 15151802) та адміністративно-побутовим корпусом №1 /А-2/ (РПВН: 15151630), яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області про забезпечення позову від 02 січня 2019 року, справа № 161/20883/18, провадження № 2-з/161/1/19, заяву Закритого акціонерного товариства «Волинь-Лада», ОСОБА_4 про забезпечення позову до подання позовної заяви, задоволено.
Накладено арешт на майно, а саме: адміністративно-побутовий комплекс № 2 /Б-2/, адреса: АДРЕСА_1 , номер РПВН: 15151802; адміністративно-побутовий комплекс № 1 /Б-2/, адреса: АДРЕСА_1 , номер РПВН: 15151630, які належать ОСОБА_3 та знаходяться у володіння Закритого акціонерного товариства «Волинь-Лада».
В подальшому, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2019 року у справі №161/547/19, вищенаведені ухвали про забезпечення позову були скасовані у зв'язку із невнесенням ЗАТ «Волинь-Лада» у строк встановлений судом зустрічного забезпечення позову.
Також судом встановлено, що після набуття права власності на спірне нерухоме майно та скасування заходів забезпечення позову, позивач 19 лютого 2020 року уклав з ПФ «Ягуар-Сервіс» нотаріально посвідчений договір про охорону цього майна (а.с.183-188).
З наявних доказів, зокрема фототаблиць, пояснень представника ПФ «Ягуар-Сервіс», повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, повідомлень в засобах масової інформації слідує, що позивач разом з представниками охоронної фірми протягом січня-лютого 2020 року неодноразово намагалися потрапити у спірні приміщення, однак їх не допускали до нього, зокрема керівник ЗАТ «Волинь-Лада» Шумський О.В. та штатний юрист цього підприємства ОСОБА_5 .
При цьому, обставини недопуску представників позивача до приміщень підтверджувалися і самим відповідачем, оскільки в межах цивільної справи №161/547/19 ним неодноразово подавалися заяви про забезпечення позову з посиланням саме на ці обставини.
Так, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 січня 2020 року у справі №161/547/19 відмовлено у задоволенні заяви Закритого акціонерного товариства «Волинь-Лада», Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький автоцентр» про забезпечення позову.
У цій ухвалі зазначено, що на адресу суду 29 січня 2020 року надійшла спільна заява Закритого акціонерного товариства «Волинь-Лада», Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький автоцентр» про забезпечення позову, яка мотивована тим, що 20 січня 2020 року представник ОСОБА_3 заблокували виїзди з приміщень на АДРЕСА_1 з вимогою передати приміщення у володіння останнього. Аналогічні дії, за твердженнями заявників, відбулися 29 січня 2020 року. З наведених вище підстав, заявники просили суд заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії спрямовані на знищення, пошкодження чи передачу нерухомого майна третім особам.
Також, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2020 року у справі №161/547/19 відмовлено у задоволенні заяви Закритого акціонерного товариства «Волинь-Лада» про забезпечення позову.
У цій ухвалі було зазначено, що на адресу суду 21 лютого 2020 року надійшла заява Закритого акціонерного товариства «Волинь-Лада» про забезпечення позову, яка мотивована тим, що 20 січня 2020 року представники ПФ «Ягуар-Сервіс» прибули до приміщення, за адресою АДРЕСА_1 . та блокували господарську діяльність підприємства. Після прибуття на місце події представників поліції та юриста ЗАТ «Волинь-Лада», вказані невідомі особи надали договір про охорону приміщення від 19 лютого 2020 року, який укладений з ОСОБА_3 . Позивач вважає, що таким чином відповідач ОСОБА_3 блокує господарську діяльність та здійснює «силовий тиск на позивача». З наведених вище підстав, позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову, а саме заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії спрямовані на знищення, пошкодження чи передачу нерухомого майна третім особам.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що починаючи з 28 грудня 2018 року відповідачем позивачу систематично чиняться перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні спірним нерухомим майном.
Зокрема, в межах цивільної справи №161/547/19 за позовом закритого акціонерного товариства «Волинь-Лада» до приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженко Ігоря Сергійовича, державного підприємства «Сетам», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцький автоцентр», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Онищук Ірина Петрівна, про визнання результатів електронних торгів від 13.12.2018 року у виконавчому провадженні № 57157821 недійсними, скасування свідоцтв про право власності, вживалися заходи забезпечення позову, які діяли до 05 грудня 2019 року та полягали у забороні ОСОБА_3 розпоряджатися придбаним майном.
Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що з моменту виникнення у позивача ОСОБА_3 права власності на спірні нежитлові приміщення відповідач ЗАТ «Волинь-Лада», втративши усі майнові права на зазначені приміщення, безпідставно перешкоджає позивачу у користуванні цим майном та продовжує без достатніх правових підстав користуватися ним.
На підтвердження своїх вимог позивачем надано копії договорів оренди нерухомого майна по АДРЕСА_1 , укладених між позивачем ОСОБА_3 та ТзОВ «Дорсервіс Луцьк» та між ОСОБА_3 та ПФ «Соллюкс», з тексту яких убачається, що орендна плата обраховується виходячи з вартості 30 грн. за 1кв.м виробничо-складських приміщень та 40 грн. за 1 кв.м офісних приміщень, при цьому виплата орендної плати починається з моменту фактичного передання приміщень у користування орендарям. У зв'язку з тим, що відповідачем чиняться перешкоди у користуванні нерухомим майном, позивач позбавлений можливості передати в оренду майно та отримувати орендну плату.
Суд зауважує, що право на звернення до суду є непорушним і кожна особа дійсно має право на захист своїх порушених, оспорених або невизнаних прав, або законного інтересу. Одночасно, процесуальний закон покладає на сторону, яка ініціювала заходи забезпечення позову, відповідальність у випадку визнання таких заходів необґрунтованими та відмови у позові.
Так, частина перша статті 159 ЦПК України визначає, що у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду (третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу) щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.
Це означає, що оскільки у період з 28 грудня 2018 року по 05 грудня 2019 року діяли заходи забезпечення позову у задоволенні якого в подальшому було відмовлено, позивач в силу положень ч.1 ст.159 ЦПК України має право на відшкодування завданих йому збитків за цей період за рахунок ЗАТ «Волинь-Лада», яке ініціювало такі заходи.
Також, суд погоджується з доводами позивача, що і після скасування заходів забезпечення позову йому продовжували чинитися перешкоди з боку відповідача у праві користування та володіння спірним майном, яке виявилося у недопуску представниками ЗАТ «Волинь-Лада», представників позивача на територію спірних приміщень у січні-лютому 2020 року.
Вказане підтверджується як дослідженими судом фототаблицями, повідомленнями в електронних засобах масової інформації, зокрема за посиланням https://www.volyn24.com/news/145577-u-lucku-sproba-sylovogo-zahoplennia-terytorii-pidpryiemstva, так і поведінкою самого ЗАТ «Волинь-Лада» під час розгляду цивільної справи №161/547/19, в межах якого у січні-лютому 2020 року воно намагалося повторно ініціювати заходи забезпечення позову посилаючись на спроби ОСОБА_3 проникнути у спірні приміщення.
Варто зазначити, що під час відображення конфлікту у електронних засобах масової інформації відео-коментар надавала представник ЗАТ «Волинь-Лада» за довіреністю та його штатний юрист Черьомуха Олена Василівна, яка категорично заперечила право ОСОБА_3 на спірні приміщення та підтвердила, що підприємство не допустить його до закінчення судового спору (https://12kanal.com/skandal-navkolo-primishhen-volin-ladi/). В матеріалах цієї цивільної справи наявна як копія довіреності від 17 січня 2020 року №1 на ОСОБА_5 , так і наказ №1-к від 16 січня 2020 року про прийняття її на посаду юриста ЗАТ «Волинь-Лада». Ці документи були подані суду разом із заявою про ознайомлення з матеріалами справи від 22 жовтня 2020 року.
Доказів добровільного звільнення приміщення та передачі його ОСОБА_3 у фактичне володіння відповідач суду не надав.
Все вищенаведене у своїй сукупності дає суду змогу дійти висновку, що відповідач починаючи з дня реєстрації позивачем за собою права власності на майно і до звернення з позовом до суду систематично незаконно чинить йому перешкоди у реалізації ним своїх правомочностей, не допускає його до приміщень та не дає вступити у їх фактичне володіння.
Такі дії з боку відповідача складають собою цивільне правопорушення (делікт), а тому, на підставі ст.ст.22, 1166 ЦК України, а також згадуваної вище ч.1 ст.159 ЦПК України, позивач має право вимагати від відповідача відшкодування завданих збитків, зокрема і у формі упущеної вигоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов'язок довести реальну можливість отримання визначених ним доходів.
Виходячи з умов договорів оренди №1 та №2 від 28.12.2018 контрагенти ОСОБА_3 висловили згоду отримати в оренду спірні приміщення на платній основі.
Крім того, в матеріалах справи наявна відповідь ПФ «СОЛЮКС» від 04.12.2020 року на лист ОСОБА_3 від 19.11.2020 року, в якій ПФ «СОЛЛЮКС» вказує, що не втратив інтересу щодо отримання в оренду адміністративно-побутового комплексу №2 /Б-2/ по АДРЕСА_1 та просив розглянути питання передачі в оренду більшої площі нежитлових приміщень.
З листа ТзОВ «Дорсервіс-Луцьк» від 11.01.2021 року вбачається, що так само як і на грудень 2018 року зацікавлене в отриманні в оренду адміністративно-побутового корпусу №1 /А-2/ на умовах, які зазначені в договорі №1 від 28.12.2018.
Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Наявність підпису уповноважених осіб, а також печаток ПФ «СОЛЮКС» та ТзОВ «Дорсервіс-Луцьк» на вказаних вище документах свідчать про прийняття пропозиції ОСОБА_3 щодо передання майна в оренду.
На переконання суду, ці документи підтверджують реальний намір третіх осіб та їх бажання отримати спірне нерухоме майно в оренду на платній основі, а отже - реальну можливість ОСОБА_3 отримувати дохід від використання придбаного ним майна.
Визначаючи конкретний розмір відшкодування упущеної вигоди суд погоджується, що за звичайних обставин, тобто правомірної поведінки відповідача та добровільної передачі спірного приміщення, позивач міг би реально одержати доходи від здачі цього майна в оренду.
18.03.2019 року на замовлення ОСОБА_3 суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 виконано два звіти про оцінку, з яких вбачається, що вартість оренди офісних приміщень складає 40,00 грн. за 1 кв. м., а виробничо-складських площ - 30,00 грн. за 1 кв. м.
15.07.2020 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 повторно виконано два звіти про оцінку, згідно яких:
-вартість оренди офісних приміщень адміністративно-побутового корпусу №1 /А-2/ по АДРЕСА_1 , визначена на рівні 50,00 грн. за 1 кв. м., а виробничо-складських площ - 32,00 грн. за 1 кв. м.;
-вартість оренди офісних приміщень адміністративно-побутового корпусу №2 /Б-2/ по АДРЕСА_1 , визначена на рівні 53,00 грн. за 1 кв. м., а виробничо-складських площ - 34,00 грн. за 1 кв. м.
Згідно вступної частини звітів, метою дослідження було визначення саме ринкової вартості оренди одного метра квадратного вказаних приміщень.
Згідно п. 3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» затвердженого постановою КМУ №1440 від 10.09.2003 року ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Застосований позивачем підхід для обрахування розміру заявленої упущеної вигоди 1 067 276,60 грн., який полягає у обрахуванні суб'єктом оціночної діяльності вартості здачі 1 кв.м. приміщення в оренду (найм), площі приміщення та строку порушення його прав (грудень 2018 року - серпень 2020 року), суд вважає в цілому допустимим та обґрунтованим. На спростування даного розрахунку відповідачем не надано відповідних доказів, клопотань про призначення експертизи для перевірки його ринкової та економічної обґрунтованості не заявлялося.
З врахуванням викладеного, на переконання суду, заявлений до відшкодування розмір упущеної вигоди не є абстрактним.
Крім того, судом достовірно встановлено, що впродовж усього періоду нарахування упущеної вигоди саме протиправні дії ЗАТ «Волинь-Лада» перешкоджали ОСОБА_3 в отриманні доходу.
Матеріалами справи повністю підтверджується вчинення відповідачем дій щодо недопуску ОСОБА_3 до користування набутими у власність приміщеннями. Крім того, вказане нерухоме майно постійно використовувалось ЗАТ «Волинь-Лада» майна у власній господарській діяльності (у тому числі шляхом передання в оренду іншим особам).
Тобто, у період обрахунку упущеної вигоди, позивач не міг користуватися майном та передавати його в оренду саме через неправомірні дії відповідача по справі.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справі №653/1096/16?ц, зазначила, що враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється. Якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно. Особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочночті власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).
Частинами 2 та 3 ст. 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
ОСОБА_3 мав право на правомірне очікування дієвої реалізації свого майнового права та належного виконання ЗАТ «Волинь-Лада» своїх прав та обов'язків (в частині звільнення приміщень, котрі він набув у встановленому законом порядку). Адже, передаючи майно в іпотеку, ЗАТ «Волинь-Лада» не могло не знати, що за відсутності належного виконання грошового зобов'язання, кредитор буде ініціювати примусове стягнення боргу (у тому числі шляхом продажу предмета іпотеки). Відтак, відповідач розумів негативні наслідки невиконання власних грошових зобов'язань та можливої втрати нерухомого майна.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення в заявленому розмірі.
У відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 10 510,00 грн. судового збору, сплаченого при зверненні до суду.
України ст. ст. 4, 10, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства «Волинь-Лада» про стягнення збитків ( упущеної вигоди) задовольнити повністю.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Волинь-Лада» в користь ОСОБА_3 збитки в розмірі 1 067 276 гривень 60 копійок
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Волинь-Лада» в користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в сумі 10 510 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_3 , ( місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Закрите акціонерне товариство «Волинь-Лада» (адреса місцезнаходження м. Луцьк, вул. Кільцева, 1, код ЄДРПОУ 13346504).
Дата складання повного тексту рішення 19 серпня 2022 року.
Суддя
Луцького міськрайонного суду Т.М.Філюк