17 серпня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 689/54/22
Провадження № 22-ц/4820/1214/22
Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Журбіцький В.О.
за участю представника ПП «АТП Поділля - Тур» Гетьманюка О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 689/54/22 за апеляційними скаргами Приватного підприємства «АТП Поділля-Тур» та ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 07 червня 2022 року (суддя Кульбаба А.В., повний текст судового рішення складено 09 червня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «АТП Поділля-Тур» про стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду та моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційних скарг і матеріали справи, суд
У січні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому зазначав, що в провадженні Ярмолинецького районного суду перебувала цивільна справа № 689/2127/20 за позовом ОСОБА_1 до ПП «АТП Поділля-Тур» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оформлення до чинного законодавства виробничої травми, лікарняних листків, стягнення моральної шкоди. Рішенням Ярмолинецького районного суду від 14.05.2021 у цій же справі зобов'язано ПП «АТП Поділля-Тур» поновити на роботі та сплатити ОСОБА_1 компенсацію за вимушений прогул у розмірі 46080 грн, в той же час підприємством своєчасно не виконано рішення суду в частині поновлення на роботі, проте поновлення виконано тільки 23 грудня 2021 року.
Зазначав, що рішенням суду від 14.05.2021 встановлено, що його середня заробітна плата складає 320 грн/день, тому з врахуванням святкових та вихідних днів період не виконання рішення суду 154 робочих дні, відповідно сума, яка підлягає відшкодуванню складає (154 дні * 320 грн = 49280 грн * 1,25 (коеф.індексації) 61600 грн.
Позивач вказував, що невиконання рішення суду стало причиною порушення його законних прав на працю, матеріальних та моральних страждань, неналежного облаштування побуту та докладання додаткових зусиль для його облаштування.
Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд стягнути з ПП «АТП Поділля-Тур» на його користь компенсацію за час вимушеного прогулу за період з 14.05.2021 по 23.12.2021 у вигляді середнього заробітку у розмірі 61600 грн та 5000 моральної шкоди.
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 07 червня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПП «АТП Поділля-Тур» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 травня 2021 року в розмірі 15818, 34 грн, з яких мають бути утримані податок з доходу фізичних осіб та інші обов'язкові платежі.
Стягнуто з ПП «АТП Поділля-Тур» на користь ОСОБА_1 грошову суму компенсації втрати частини доходів позивача у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 травня 2021 року в розмірі 366,58 грн, з яких мають бути утримані податок з доходу фізичних осіб та інші обов'язкові платежі.
Стягнуто з ПП «АТП Поділля-Тур» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із цим рішенням суду ПП «АТП Поділля-Тур» оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує, що рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області у цивільній справі № 689/2375/21 від 14.05.2021 поновлено ОСОБА_1 на роботі і рішення в цій частині підлягало негайному виконанню. Тому, 17.05.2021 підприємством поновлено ОСОБА_1 на роботі з 13.10.2020, проте останній, знаючи про негайне виконання рішення суду від 14.05.2021 в частині поновлення, до 23.12.2021 не з'являвся на роботі.
Твердження суду першої інстанції щодо не допущення позивача до виконання попередніх обов'язків не ґрунтується на доказах та є помилковим, оскільки перешкоди зі сторони роботодавця не вчинялися та відсутні. Судом не враховано, що допуск до роботи можливий лише у випадку особистої явки ОСОБА_1 на роботу, який з 14.05.2021 знав про його негайне поновлення, а також усвідомлював і розумів правові наслідки його свідомого невиходу на роботу з 14.05.2021 по 23.12.2021. У зв'язку з невиходом ОСОБА_1 на роботу в ПП «АТП Поділля-Тур» з 17.05.2021 йому не нараховувалася заробітна плата, оскільки була відсутня база для нарахування податків і зборів.
Судом не враховано, що позивач свідомо подав заяву та почав працювати за власним бажанням з 16.07.2021 по 01.10.2021 на повну ставку у ТОВ «Сільгосптехсервіс», чітко усвідомлюючи та передбачаючи наслідки його роботи у іншому населеному пункті.
Ухвалою суду у цивільній справі № 689/2127/20 від 07.12.2021 не встановлено будь-яких допустимих фактів та не досліджено жодних доказів, які б вказували на те, що апелянтом вчинялися перешкоди у фактичному допуску чи виходу позивача на роботу, зокрема з 14.05.2021 по 23.12.2021. Так як, позивачем не надано доказів на підтвердження факту недопуску його на роботу з 17.05.2021, тому відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.
Аргументи суду про те, що звернення позивача з позовом в межах тримісячного строку з дня поновлення його на роботі є помилковими, оскільки у підприємства не було можливості внести запис до трудової книжки через її відсутність і ухвалою суду у цивільній справі № 689/2127/20 від 07.12.2021 встановлено, що ОСОБА_1 ознайомився з наказом про поновлення на роботі у відділ ДВС 03.08.2021, що свідчить про пропуск позивачем строку на звернення до суду.
З огляду на викладене, ПП «АТП Поділля-Тур» просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні середнього заробітку та компенсаційних виплат за період з 15.05.2021 по 01.10.2021 і в частині нарахування компенсації з врахуванням індексу інфляції 1,25 ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує, що судом помилково застосовано період нарахування компенсації за затримку виконання рішення з 02.10.2021 по 23.12.2021, мотивуючи ненаданням належних та допустимих доказів. Так, ним під час розгляду справи зверталася увагу суду про його незаконне звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України, а перебуваючи на обліку в центрі зайнятості отримував мінімальну допомогу, яка не враховується до страхового стажу, тому не взявши до уваги період перебування на обліку центрі зайнятості його позбавлено страхового стажу та пенсійного забезпечення в майбутньому.
Оскільки рішенням суду у справі № 689/2127/20 від 14.05.2021 встановлено його середню заробітну плату в розмірі 320 грн/день, тому застосування судом в розрахунку середню заробітну плату в розмірі 272,73 грн/день, є не правомірним та неприйнятним.
ОСОБА_1 звертає увагу суду і на той факт, що у випадку не здійснення фактичного поновлення працівника за рішенням суду, тоді працівник має право на отримання середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на посаді за певний період з урахуванням коефіцієнту підвищеної заробітної плати, тобто індекс інфляції повинен становити 1,25. Також суд припустився помилки при розрахунку судових витрат.
Тому, ОСОБА_1 просить змінити рішення в оскаржуваних частинах.
У відзиві на апеляційну скаргу ПП «АТП Поділля-Тур» ОСОБА_1 зазначає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню. На його думку, доводи, що викладені в ній, є надуманими та спростовуються рішенням Ярмолинецького районного суду від 14.05.2021 у справі № 689/2127/20, ухвалою того ж суду від 07.12.2021 у цивільній справі № 689/2127/20, які набрали законної сили, а також рішенням Ярмолинецького районного суду від 07.06.2022 у цивільній справі № 689/54/22 та не підтверджуються належними та достатніми доказами, а судом першої інстанції застосовані всі заходи по встановленню суті позовних вимог.
Представник ПП «АТП Поділля-Тур» апеляційну скаргу підприємства підтримав у повному обсязі, а в задоволенні апеляційної скарги позивача просить відмовити.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, хоча про день і час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПП «АТП Поділля-Тур» до задоволення не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності факту невиконання відповідачем рішення суду у справі № 689/2127/20 з 15.05.2021 по 23.12.2021, відсутності підстав для застосування строку позовної давності до позовних вимог та врахувавши не надання позивачем доказів щодо розміру отриманої ним заробітної плати у ТОВ «Сільгосптехсервіс», виходячи із середньоденного заробітку позивача у розмірі 272,73 грн стягнув 15818,34 грн середнього заробітку, та 366,58 грн компенсації втрати частини доходу за час невиконання рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14.05.2021, з яких слід утримати податки та інші обов'язкові платежі за період з 02.10.2021 по 23.12.2021. Та, врахувавши період невиконання судового рішення про поновлення на роботі і необхідність докладання позивачем зусиль для організації зміненого ритму життя, суд першої інстанції стягнув моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
Однак, апеляційний суд не погоджується із висновком суду в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсаційних виплат за період з 17.05.2021 по 01.10.2021, виходячи з наступного.
Так, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 травня 2021 року у справі № 689/2127/20 поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді водія автотранспортних засобів ПП «АТП Поділля-Тур» з 13 жовтня 2020 року. Стягнуто з ПП «АТП Поділля-Тур» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 46080 (сорок шість тисяч вісімдесят) гривень. Зобов'язано ПП «АТП Поділля-Тур» провести розслідування нещасного випадку, який стався 13 серпня 2020 року на підприємстві з участю ОСОБА_1 за встановленою законодавством формою. Зобов'язано ПП «АТП Поділля-Тур» прийняти листи непрацездатності: серії АДЦ № 505468, серії АЦД №: 505526, серії АЦД № 505622,серії АЦД № 505727 та провести розрахунок з ОСОБА_1 згідно даних лікарняних листів. Стягнуто з ПП «АТП Поділля-Тур» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3000 (три тисячі) гривень. Зобов'язано ПП «АТП Поділля-Тур» виготовити дублікат трудової книжки ОСОБА_1 без запису про звільнення його в зв'язку прогулом без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП. Рішення в частині поновлення на роботі звернено до негайного виконання (а.с. 4-8).
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 травня 2021 року у справі № 689/2127/20 в частині задоволення позовних вимог про поновлення на роботі змінено, виключивши дату поновлення позивача на роботі; ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання ПП «АТП Поділля-Тур» виготовити дублікат трудової книжки ОСОБА_1 без запису про звільнення його у зв'язку з прогулом без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпПУ; змінено розподіл судових витрат. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 17.05.2021 бухгалтером ПП «АТП Поділля-Тур» винесено наказ №20/1 к/тр «Про поновлення на роботі», відповідно до якого ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді водія автотранспортних засобів ПП «АТП Поділля - Тур» з 13 жовтня 2020 року (а.с.35).
Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 07 грудня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький) Колотило Я.Р. щодо виконання рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 травня 2021 року в межах виконавчого провадження № 65522115. Скасовано постанову державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький) Колотило Я.Р. від 09 серпня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 65522115. У задоволенні решти вимог скарги відмовлено (а.с. 9-14).
Судом при постановленні вищезазначеної ухвали встановлено, що на виконання рішення у справі № 689/2127/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі Ярмолинецьким районним судом Хмельницької області 14.05.2021 було видано виконавчий лист про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді водія автотранспортних засобів ПП «АТП Поділля - Тур» з 13 жовтня 2020 року; 21.05.2021 державним виконавцем Першого відділу ДВС у м. Хмельницькому Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65522115 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа; 09.08.2021 державним виконавцем Першого відділу ДВС у м. Хмельницькому Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №65522115 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Також судом у зазначеному судовому рішенні встановлено, що з наказом ПП «АТП Поділля - Тур» №20/1 к/тр від 17.05.2021 про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді водія автотранспортних засобів ПП «АТП Поділля - Тур» з 13 жовтня 2020 року стягувач ознайомлений не був. І рішення суду від 14.05.2021 про поновлення стягувача боржником не виконано, оскільки не відбувся фактичний допуск працівника (стягувача), поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків.
Відповідно до частини 7 статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Належним виконання судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Зазначений висновок узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 21 квітня 2021 року (справа № 461/1303/19).
Разом з цим, відповідно до правових висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16, від 26 лютого 2020 року у справі №702/725/17 виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. При розумінні роботи, як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов'язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків. При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов'язків.
Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Оцінивши у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України наказ № 20/1 к/тр від 17 травня 2021 року «Про поновлення на роботі» в сукупності із іншими доказами, що надані сторонами, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що ПП «АТП Поділля - Тур» не доведено про обізнаність ОСОБА_1 щодо видачі відповідачем вищезазначеного наказу та про фактичне забезпечення доступу позивачу до роботи і можливості виконання останнім своїх трудових обов'язків. І правильним є висновок суду про затримку виконання відповідачем рішення суду від 14.05.2021 у справі № 689/2127/20 щодо поновлення незаконно звільненого працівника.
З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги ПП «АТП Поділля - Тур» в частині неврахування судом нез'явлення ОСОБА_1 на роботі з 17.05.2021 до 23.12.2021, хоча позивачу було відомо про негайне виконання рішення суду в частині поновлення; про помилковість висновків суду щодо недопущення позивача до роботи та про втрату бажання позивачем працювати у ПП «АТП Поділля - Тур» є недоведеними.
Адже сам факт перебування ОСОБА_3 з 10.03.2021 до 16.07.2021 на обліку в центрі зайнятості та його робота з 16.07.2021 по 01.10.2021 у ТОВ «Сільгосптехсервіс» не доводить обізнаність позивача про видачу відповідачем наказу № 20/1 к/тр від 17.05.2021 щодо поновлення останнього на роботі на підприємстві та ухилення ОСОБА_1 від виходу на роботу і не доводить факту виконання ПП «АТП Поділля - Тур» судового рішення щодо поновлення позивача.
А факт звернення позивачем виконавчого листа про його поновлення на роботі до виконання та факт оскарження ним дій державного виконавця щодо виконання такого виконавчого документу підтверджує наявність інтересу ОСОБА_1 до реального виконання судового рішення і, як наслідок, до виконання роботи та отримання доходу.
Встановивши, що рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 було виконано ПП «АТП Поділля - Тур» 23.12.2021 (дата отримання та ознайомлення позивача із наказом № 20/1 к/тр від 17.05.2021 (а.с.37), тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що відповідно до ст. 236 КЗпП України підлягає до стягнення середній заробіток за вимушений прогул з 02.10.2021 по 23.12.2021 в сумі 158818,34 грн та 366,58 грн компенсації втрати частини доходу в зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
Разом з тим, помилковим є висновок суду про відмову у стягненні середнього заробітку та компенсації втрати частини доходу в зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду за період з 17.05.2021 (перший робочий день після постановлення судового рішення у справі № 689/2127/20) по 01.10.2021. А отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про незаконність судового рішення в частині відмови у стягненні середнього заробітку за період з 17.05.2021 по 01.10.2021 є такими, що заслуговують на увагу.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач з 10.03.2021 до 16.07.2021 перебував на обліку в Ярмолинецькій районній філії Хмельницького обласного центру зайнятості, отримуючи допомогу по безробіттю. Та з 16.07.2021 по 01.10.2021 працював на посаді водія автотранспортних засобів ТОВ «Сільгосптехсервіс», отримуючи заробітну плату (а.с. 15-16).
Враховуючи 97 робочих днів за період 17.05.2021 по 01.10.2021 та отриманий ОСОБА_1 за період з 16.07.2021 по 01.10.2021 у ТОВ «Сільгосптехсервіс» заробіток у сумі 15097 грн, що підтверджується даними з Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 01 кварталу по 04 квартал 2021 року апеляційний суд вважає, що підлягає до стягнення із відповідача на користь позивача середній заробіток за вимушений прогул при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 11357,81 грн (97 х 272,73) - 15097).
Та, виходячи із індексів інфляції за період з 17.05.2021 по 01.10.2021 (травень -101,3%, червень 100,2%, липень 100%, серпень - інфляція відсутня, вересень 101,2%) підлягає до стягнення на користь позивача 320 грн компенсації втрати частини доходу в зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду (11357,81 х 1,02823352) - 11357,81).
Помилковими є аргументи апеляційної скарги позивача в тій частині, що розрахунок компенсації втрати частини доходу повинен відповідати положенням п. 10 Порядку обчислення середнього заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, адже зазначений пункт виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України N 1213 від 09.12.2020. А тому судом при розрахунку компенсації вірно застосовано положення постанови Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 «Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».
Враховуючи вищевикладене, підлягає до скасування оскаржуване судове рішення в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу і компенсації втрати частини доходу за період з 17.05.2021 по 01.10.2021 із частковим задоволенням цих позовних вимог ОСОБА_1 .
Оцінюючи доводи апеляційної скарги ПП «АТП Поділля - Тур» щодо не застосування судом першої інстанції строку позовної давності до спірних правовідносин, судова колегія вважає їх безпідставними.
Так, відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Виходячи із правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 08 лютого 2022 року по справі № 755/12623/19 «середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати бо є заробітною платою. Аналізуючи зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору та відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, і не залежить від здійснення роботодавцем нарахування таких виплат».
На підставі системного аналізу наведених положень трудового законодавства Велика Палата Верховного Суду висновує, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як складової належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком».
Оскільки позивач просить стягнути середній заробіток за вимушений прогул при затримці виконання рішення про поновлення на роботі, що є складовою належної йому заробітної плати, тому таке звернення до суду з позовом не обмежується будь-яким строком.
Зазначений висновок узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду щодо строків звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника. Зокрема, у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 808/1271/18, від 02 жовтня 2019 року у справі №823/1507/18, від 24 грудня 2020 року у справі №807/2434/15 та від 22 квітня 2021 року у справі № 826/8789/18 Верховний Суд дійшов висновку, що звернення до суду з таким позовом не обмежується будь-яким строком.
До того ж, у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 807/2434/15 Верховний Суд визначив природу вимоги про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та дійшов висновку, що така вимога є спором про оплату праці, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати частину другу статті 233 КЗпП України. Наведена практика також узгоджується із висновками, що викладені в постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 818/1095/16.
З огляду на викладене, помилковими є твердження суду першої інстанції в частині відмови у застосуванні строку позовної давності з підстав дотримання ОСОБА_1 положень ч. 1 ст. 233 КЗпП України. А тому оскаржуване рішення в частині відмови у застосуванні строку позовної давності підлягає зміні з викладенням мотивів відмови у зазначеній частині в редакції цієї постанови.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо невірного проведення судом першої інстанції розрахунку судових витрат є обґрунтованими, а тому рішення в цій частині підлягає до скасування.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
А тому, з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення в частині судового збору підлягає до стягнення із відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволеної позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди - 396,98 грн судового збору за подачу позовної заяви (995,40 грн (судовий збір, що підлягав сплаті при подані позовної заяви) * 40 (% задоволених позовних вимог) / 100), щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації втрати частини доходів підлягає до стягнення із відповідача в дохід держави - 448,56 грн судового збору за подачу позовної заяви (995,40 грн (судовий збір, що підлягав сплаті при подані позовної заяви) * 45,2 (% задоволених позовних вимог) / 100), також підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір пропорційно до задоволення вимоги апеляційної скарги - 382,57 грн за подачу апеляційної скарги (1488,60 грн (судовий збір, що підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги) * 25,7 (% задоволених вимог апеляційної скарги в частині оскаржуваної суми) / 100.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «АТП Поділля-Тур» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 07 червня 2022 року в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу і компенсації втрати частини доходу за період з 17.05.2021 по 01.10.2021 та в частині судового збору скасувати.
Стягнути з Приватного підприємства «АТП Поділля-Тур» (ЄДРПОУ 37016985, вул. Шевченка, 64, оф. 9, м. Хмельницький) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 7164 (сім тисяч сто шістдесят чотири) грн 27 коп середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 202 (двісті дві) грн 27 коп компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14.05.2021, з яких підлягають утриманню податки та обов'язкові платежі.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку та компенсації втрати частини доходу відмовити.
Стягнути з Приватного підприємства «АТП Поділля-Тур» (ЄДРПОУ 37016985, вул. Шевченка, 64, оф. 9, м. Хмельницький) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 396 (триста дев'яносто шість) грн 98 коп.
Стягнути з Приватного підприємства «АТП Поділля-Тур» (ЄДРПОУ 37016985, вул. Шевченка, 64, оф. 9, м. Хмельницький) в дохід держави судовий збір в розмірі 379 (триста сімдесят дев'ять) грн 10 коп.
В решті рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 07 червня 2022 року залишити без змін.
Стягнути з Приватного підприємства «АТП Поділля-Тур» (ЄДРПОУ 37016985, вул. Шевченка, 64, оф. 9, м. Хмельницький) в дохід держави судовий збір в розмірі 568 (п'ятсот шістдесят вісім) грн 65 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 18 серпня 2022 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
О.І. Талалай