Справа № 462/600/22 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.
Провадження № 22-ц/811/1281/22 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
Категорія:70
18 серпня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М. Цяцяка Р.П.
секретаря: Колич Х.Б.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2022 року, -
в лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 22.03.2014 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , який розірвано у 2020 році, у шлюбі народилася син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стверджує, що дитина знаходиться на її повному утриманні, син навчається у школі та відвідує гуртки, на що потрібні кошти, а заробітної плати не вистачає для повного матеріального забезпечення дитини. Зазначає, що одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, а стягнення аліментів є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Вказує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З наведених підстав просить стягувати з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000 гривень з подальшою індексацією, щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, вирішено стягувати щомісячно аліменти із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2000 грн. на дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що підлягає індексації відповідно до закону.
Стягнення аліментів розпочати з 03.02.2022 року і проводити до повноліття дитини.
В межах місячної суми стягнення допущено негайне виконання рішення суду.
Стягнуто із ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 661 грн. 60 коп. в дохід держави.
Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що відповідач працює неофіційно, зайнятий будівельними роботами, отримує високий дохід, а тому може сплачувати більшу суму аліментів на утримання сина в твердій грошовій сумі. Зазначає, що відповідач впродовж півтора року до подання позову взагалі не сплачував аліменти, не допомагав матеріально, не цікавився розвитком дитини. Покликається на те, що інфляційні процеси зросли, війна зруйнувала стале життя її та дитини, у зв'язку з чим вона не має можливостей заробляти, щоб покривати всі необхідні потреби дитини, які тільки зростають, адже дитина росте та потребує відповідного матеріального забезпечення. Зазначає, що розірвання шлюбу та проживання батьків окремо, не впливають на обсяг їхніх обов'язків щодо утримання дитини, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини та несуть відповідальність за створення умов, необхідних для забезпечення дитині належного рівня життя, достатнього для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Звертає увагу на те, що законодавство України не містить норм, які б наділяли будь - кого з батьків пріоритетним правом або відсутністю обов'язку утримувати дитину. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягувати з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 гривень, починаючи з 03.02.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 06 червня 2022 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2022 року ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розгляд апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2022 року призначено на 15 год. 30 хв. 08 серпня 2022 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст постанови складено 18 серпня 2022 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 08 серпня 2022 року, датою ухвалення постанови є саме 18 серпня 2022 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, дитина проживає разом з позивачем, відповідач добровільно не надає в належному обсязі матеріальну допомогу на утримання дитини, незважаючи на те, що утримання дитини є рівною мірою обов'язком як батька, так і матері, відтак враховуючи прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у розмірі 2000 гривень щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що, на думку суду, в достатній мірі забезпечить її фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Будь-який спір стосовно дитини має вирішуватись з врахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789Х11 від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27.09.1991 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Чинним законодавством на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, а отже і витрати на утримання дитини ( матеріальне забезпечення) також мають бути однаковими.
Частини 1-3 ст. 181 СК України передбачають, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов'язаний сплачувати щомісячно, з метою матеріального утримання дитини.
Стаття 184 СК України передбачає, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності володіння та /або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у том числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платник аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знаходились у зареєстрованому шлюбі з 22 березня 2014 року, шлюб між ними розірвано рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 27 липня 2020 року.
Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим Сихівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції 04 грудня 2014 року підтверджується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Львів, про що складено відповідний актовий запис №555.
Судом першої інстанції встановлено, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
На спростування цієї обставини відповідач не надав суду належних та допустимих доказів.
Згідно характеристики ОСОБА_4 навчається у 1-А класі СЗШ №40 м. Львова, матір дитини приділяє багато уваги навчанню та вихованню сина, бере активну участь у громадському житті класу.
З довідки від 28.12.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 працює в ТзОВ «ЦВГ Україна» з 30.10.2019 року, де займає посаду монтер кабельного виробництва, дохід за період з 01.12.2020 року по 30.11.2021 року склав 163 808,86 грн.
З наявної в матеріалах справи виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_3 періодично перераховував кошти на утримання сина: 11.08.2020 року - 2 082 грн., 07.09.2020 року - 400 грн., 01.10.2020 року - 1600 грн., 07.10.2020 року - 2 350 грн., тобто, відповідач мав матеріальну можливість перераховувати кошти на утримання дитини.
В матеріалах справи відсутня інформація про перерахування коштів на утримання дитини сторін протягом 2021 року, початку 2022 року.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не подавав до суду відзиву та/або заперечень щодо розміру аліментів, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження його участі в матеріальному забезпеченні дитини, яка таких коштів потребує, та не врахував зазначені обставини при ухваленні оскаржуваного рішення суду.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік», прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років установлено у наступному розмірі: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні.
Зважаючи на те, що аліменти - це платіж, спрямований саме на утримання дитини, який повинен бути достатнім для цього, разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання, яке є в обох із батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі, необхідному для її життєдіяльності, забезпечення достойного рівня життя, який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, її гармонійного розвитку, враховуючи рівність обов'язків батьків щодо матеріального утримання дітей, їх потреби, визначений законом мінімальний розмір аліментів та прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, за відсутності доказів отримання відповідачем доходів, беручи до уваги те, що він є особою молодого, працездатного віку, а відтак має можливість працевлаштуватися офіційно, в тому числі і на більш високооплачувану роботу, не надав суду доказів перебування на обліку, як особи, що шукає роботу, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_3 аліменти на утримування малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн., але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 лютого 2022 року і до досягнення дитиною повноліття, оскільки такий розмір аліментів буде достатнім для забезпечення належного матеріального утримання дитини та якнайкраще відповідатиме її інтересам.
Розмір коштів на утримання дитини має бути достатнім для забезпечення їй належного матеріального утримання дитини, має відповідати якнайкращим інтересам дитини, а відсутність у батька дитини роботи чи неможливість його працевлаштуватися на роботу для отримання відповідного доходу для сплати аліментів, не може враховуватися судом, як обставина, що дає можливість сплачувати кошти на утримання дитини у меншому розмірі, ніж вона потребує.
08.08.2022 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, у якому відповідач погодився з рішенням суду першої інстанції, із визначеним судом розміром аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, тобто, відповідач не заперечував щодо сплати ним аліментів у розмірі 2000.00 грн.
Зважаючи на вік дитини, зростаючі потреби дитини, враховуючи необхідність у коштах для забезпечення належного матеріального утримання, колегія суддів вважає, що якнайкращим інтересам дитини відповідатиме стягнення аліментів у розмірі 3000.00 грн.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (стаття 192 СК України).
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка звільнена від сплати судового збору, то на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь держави слід стягнути 992,40 грн. судового збору за подання позову та 1488,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2022 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, у твердій грошовій сумі у розмірі 3000.00 грн. з подальшою щорічною індексацією відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 лютого 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 992,40 грн. судового збору за подання позову та 1488,60 грн. за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 18 серпня 2022 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк