Справа № 463/3625/21 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.
Провадження № 22-ц/811/910/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
08 серпня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Ванівського О.М.,
суддів - Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.
секретаря: Івасюти М.В.
з участю: представника апелянта - Локатира Ю.В., позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ЛМКП «Львівводоканал» на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 10 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,-
В березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Просив визнати незаконним та скасувати наказ ЛМКП "Львівводоканал" № 53кд від 31 грудня 2020 року «Про порушення щодо неналежного виконання службових обов'язків контролерами дільниці Франківського району відділу збуту послуг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 » в частині застосування відносно позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що з квітня 2011 року він працює контролером дільниці Франківського району відділу збуту послуг ЛМКП «Львівводоканал». 5 січня 2021 року його ознайомлено з оспорюваним наказом, яким до нього застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Відповідно до наказу дисциплінарне стягнення застосоване за невиконання в повній мірі положень робочої інструкції контролера районної дільниці відділу збуту послуг, затвердженої наказом директора № 323 о/д від 09.07.2015 року, грубе порушення норм Закону України «Про запобігання корупції», Антикорупційної програми ЛМКП «Львівводоканал», затвердженої наказом директора від 10.07.2017 № 374-17, на підставі внутрішнього службового розслідування щодо безоблікового та бездоговірного водокористування у будівлі за адресою на АДРЕСА_1 , про втручання сторонніх осіб в роботу водолічильників у приміщенні, що належить ПП «Юрчак» за адресою на АДРЕСА_2 , щодо порядку нарахування та оплату за централізоване постачання холодної води та водовідведення в будинку на АДРЕСА_3 , на підставі п. 1 ст. 147 КЗпП України, положень колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом ЛМКП «Львівводоканал» на 2019-2023 р.р., схваленого конференцією трудового колективу (протокол № 1 від 12.12.2019), та пунктів 14.1 і 14.2 Антикорупційної програми.
Із підставами застосування до нього дисциплінарного стягнення він не погоджується та вважає оспорюваний наказ ЛМКП «Львівводоканал» незаконним, таким, що підлягає скасуванню, оскільки трудової дисципліни він не порушував та дисциплінарних проступків не вчиняв, а відповідний наказ винесений всупереч вимогам ст.ст. 147, 149 КЗпП України. Враховуючи, що в наказі ЛМКП «Львівводоканал» від 31.12.2020 № 53кд не зазначено, коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення ним трудових обов'язків та за який дисциплінарний проступок застосовано стягнення, ним подано звернення на ім'я директора ЛМКП «Львівводоканал» про надання завірених копій усіх документів, що стали підставою застосування дисциплінарного стягнення згідно оспорюваного наказу.
Покликався на те, що е дивлячись на виявлені факти і обставини, комісією абсолютно безпідставно, необґрунтовано і за відсутності будь-яких доказів зроблено висновок про вчинення ним дисциплінарного проступку і заподіяння збитків підприємству. У даному випадку відсутнє порушення або неналежне виконання покладених на нього трудових обов'язків, відсутня його вина та причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) і негативними наслідками цих дій (бездіяльності).
Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 10 грудня 2021 року позов - задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ ЛМКП "Львівводоканал" № 53кд від 31 грудня 2020 року «Про порушення щодо неналежного виконання службових обов'язків контролерами дільниці Франківського району відділу збуту послуг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 » в частині застосування відносно ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Стягнуто з Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" на користь ОСОБА_1 908 грн. судового збору, що був сплачений останнім при поданні позову до суду.
Рішення суду оскаржило ЛМКП «Львівводоканал».
В апеляційній скарзі зазначають, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з'ясуванням усіх обставин справи. Зокрема покликається на те, що суд першої інстанції поверхнево оглянув долучені ними докази, не взяв до уваги їх бажання залучити в якості свідків трьох осіб - працівників ЛМКП «Львівводоканал», що не дало суду можливість правильно оцінити всі обставини справи.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта - ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, позивача - ОСОБА_1 на заперечення доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, суд першої інстанції виходив з того, що саме на роботодавця покладено обов'язок надання доказів на підтвердження вчинення працівником дисциплінарного проступку, довести винну поведінку працівника, і при обранні стягнення врахувати всі обставини, за яких вчинено дисциплінарний проступок, однак доказів існування фактів вчинення позивачем дисциплінарного проступку відповідачем не надано
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач з квітня 2011 року працює на посаді контролера дільниці Франківського району відділу збуту послуг ЛМКП «Львівводоканал». Наказом директора ЛМКП "Львівводоканал" № 53кд від 31 грудня 2020 року «Про порушення щодо неналежного виконання службових обов'язків контролерами дільниці Франківського району відділу збуту послуг ОСОБА_2 та ОСОБА_1 » позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді оголошення догани за наслідками проведеного службового розслідування (акт про проведення внутрішнього службового розслідування щодо можливого нанесення економічних збитків та завдання шкоди фінансовим та іміджевим інтересам підприємства внаслідок неправомірних дій окремих працівників відділу збуту послуг (Водозбуту) ЛМКП «Львівводоканал» від 23.12.2020, затверджений директором ЛМКП «Львівводоканал» 23.12.2020).
Як на правову підставу притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача в оспорюваному наказі зазначається про порушення ним вимог робочої інструкції контролера районної дільниці відділу збуту послуг, затвердженої наказом директора № 323 о/д від 09.07.2015 року, грубе порушення норм Закону України «Про запобігання корупції», Антикорупційної програми ЛМКП «Львівводоканал», затвердженої наказом директора від 10.07.2017 № 374-17.
В оскаржуваному наказі зазначається, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі висновків внутрішнього службового розслідування щодо безоблікового та бездоговірного водокористування у будівлі за адресою на АДРЕСА_1 , про втручання сторонніх осіб в роботу водолічильників у приміщенні, що належить ПП «Юрчак» за адресою на АДРЕСА_2 , щодо порядку нарахування та оплату за централізоване постачання холодної води та водовідведення в будинку на АДРЕСА_3 .
Згідно акту службового розслідування, підставою для проведення службового розслідування був наказ директора ЛМКП "Львівводоканал" від 26.11.2020 № Вд 940-20 "Про проведення внутрішнього службового розслідування", виданий з урахуванням відомостей, викладених у службовій записці від 25.11.2020 № 1120/СВБ.
Згідно вимог ст. 139 КЗпП України, працівники зобов?язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до вимог ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана, 2) звільнення.
Згідно положень ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
У статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв?язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Отже, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків.
Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, які полягають у порушенні або неналежному виконанні покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Разом з цим саме на роботодавця покладається обов'язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом, передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.
У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов'язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов'язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акту чи акту локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.
Аналіз викладених вище норм вказує, що під час вирішення питання про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності на роботодавцеві лежить обов'язок щодо визначення: в чому конкретно проявилося порушення працівником трудової дисципліні з додержанням власником або уповноваженим ним органом, передбачених статтями 147-149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, зазначення фактичних обставин вчинення дисциплінарного проступку. Для накладення дисциплінарного стягнення необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Акт про проведення внутрішнього службового розслідування містить інформацію про неналежне виконання ОСОБА_1 трудових обов'язків, що призвело до без облікового і без договірного водокористування в будівлі по АДРЕСА_1 і нанесення збитків фінансово - економічним та іміджевим збиткам підприємства.
Позивач відповідно до рішення керівництва відділу збуту послуг протягом 2012-2020 років залучався до виконання заходів ЛМКП «Львівводоканал» у різних районах м. Львова, однак станом на 2020 рік у Франківському районі м. Львова він не мав закріплених за ним об'єктів та виконував обмеження водопостачання абонентам у зв'язку зі заборгованістю, опломбування кранів в закритому стані на водопровідних вводах, розгляд звернень абонентів та інші роботи виключно на підставі вказівок свого безпосереднього керівника.
Відповідно до робочої інструкції контролера районної дільниці відділу збуту послуг, розподілу завдань і закріплення об'єктів (споживачів) за працівниками підрозділу контроль за показами лічильника, опломбування лічильника і припинення подачі води на АДРЕСА_1 було віднесено не до службових обов'язків позивача, а до обов'язків контролера ОСОБА_2 (абзац 1 сторінки 3 акту службового розслідування).
Згідно матеріалів справи, позивачу не пропонувалось надати письмові пояснення щодо обставин втручання сторонніх осіб в роботу водолічильників у приміщенні, що належить ПП « ОСОБА_4 » за адресою на АДРЕСА_2 , які також були предметом службового розслідування відносно нього, акт про ненадання письмових пояснень ОСОБА_1 від 21.12.2020 та інші матеріали, надані стороною відповідача із відзивом, не містять, що свідчить про порушення роботодавцем порядку застосування дисциплінарного стягнення.
Відтак ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за дії які не входили в його службові обов'язки.
Під час розгляду справи відповідачем належними та допустимими доказами не було доведено обставини втручання ОСОБА_1 в роботу водолічильників у приміщенні, що належить ПП «Юрчак» за адресою: АДРЕСА_2 (51).
Також безпідставними є доводи щодо порушення позивачем норм Закону України «Про запобігання корупції» та п. 5 «Антикорупційної програми ЛМКП «Львівводоканал», затвердженої наказом директора від 10.07.2017 № 374-17, за фактом написання від імені громадянки ОСОБА_5 звернення до ЛМКП «Львівводоканал».
В Акті про проведення внутрішнього службового розслідування не вказано, які службові повноваження використав ОСОБА_1 та в який спосіб використав своє службове становище, чим, на думку ЛМКП «Львівводоканал» завдав збитки підприємству.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, встановивши, що дисциплінарне стягнення на позивача накладено відповідачем із порушенням вимог трудового законодавства, за відсутності у його діях складу дисциплінарного проступку, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани відбулося без законної підстави, а тому суд прийшов до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини у справі "Христов проти України" (рішення від 19 лютого 2009 року) вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів, (дивитися справу "Брумареску проти Румунії". (Brumarescu v. Romania) /GC/ N28342/95, n.61, ECHR 1999- УII).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини. ( Справа Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia ) заява № 52854/99, п. 52,ECHR .
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374 ч.І п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
постановив:
апеляційну скаргу ЛМКП «Львівводоканал» - залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 10 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 18.08.2022 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.