Дата документу 17.08.2022 Справа № 334/1014/22
Єдиний унікальний №334/1014/22 Головуючий у 1-й інстанції: Фетісова М.В.
Провадження №22-ц/807/1548/22 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
17 серпня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Остащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2022 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про захист прав споживачів, визнання незаконним та скасування рішення комісії, визнання дій по донарахуванню за спожитий газ неправомірними -
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про захист прав споживачів, визнання незаконним та скасування рішення комісії, визнання дій по донарахуванню за спожитий газ неправомірними.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 будучи власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є споживачем природного газу, на його ім'я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . 24 липня 2020 року представниками АТ «Запоріжгаз» здійснено перевірку стану лічильника газу та виявлено, на думку представника відповідача, «несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ, позаштатний режим роботи лічильника», про що складено Акт про порушення № 0600373320 від 24 липня 2020 року.
02 груня 2021 року працівниками ПАТ «Запоріжгаз» повторно здійснено вихід за місцем проживання позивача та складено Акт про порушення № ZP 003333. В якому встановлено порушення Кодексу газорозподільних систем: Розділ ХІ гл. 2 п.1 п.п.3 несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ, розділ ХІ гл. 2 п.3 п.п.1 пошкодження ЗВТ (лічильник газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу не обліковується або обліковується неконкретно. Вищевказаний лічильни газу працівниками відповідача було демонтовано для проведення експертизи .
17 грудня 2021 року висновком комісії, яке оформлено протоколом № 3026, акт про порушення № ZP 003333 від 02 грудня 2021 року задоволено повністю, виявлено порушення: несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ здійснено шляхом прихованих заходів. У зв'язку з чим, АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» складено Ак розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу і його вартості на загальну суму 64759,76 грн.
Позивач вважає, що з його боку не було жодного втручання до лічильника, акт складений у порушення норм законодавства, акт розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу і його вартості на загальну суму 64759,76 грн вважає таким, що складений неправомірно.
На підставі вищевикладеного, просив суд визнати рішення комісії АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» від 17 грудня 2021 року про затвердження акту про порушення № ZP 003333 від 02 грудня 2021 року в частині несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ незаконним, а дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» щодо складання Акту-розрахунку не облікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу на суму 64759,76 грн неправомірними.
15 лютого 2022 року ОСОБА_1 подав до Ленінського районного суду м. Запоріжжя заяву про застосування заходів забезпечення позову у цій справі.
Заяву обґрунтовує тим, що неправомірні дії АТ «Запоріжгаз» щодо затвердження Акту про порушення та проведення перерахунку дають підстави в будь-який час АТ «Запоріжгаз» відключити від постачання природного газу будинок позивача, тому просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ «Запоріжгаз» здійснювати заходи з примусового припинення газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , та звертатися до інших органів, підприємств, установ та організацій з метою припинення газопостачання за вказаною адресою.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2022 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій справі задоволено.
Заборонено Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» здійснювати заходи з примусового припинення газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , та звертатися до інших органів, підприємства, установ та організацій з метою припинення газопостачання за вказаною адресою.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2022 року про забезпечення позову у цій справі та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не здійсним оцінку обгрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обгрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, зпапобігання порушеного у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суд не взяв до уваги, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не співмірний з позовними вимогами і не відповідає суті порушеного права, оскільки питання щодо визнання рішення комісії незаконним лише буде досліджуватися під час розгляду позову по суті. Ухвалою суду не обмежено коло підстав відключення від постачання природного газу, між тим воно може бути зумовлено аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідації наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру та проведенням ремонтно-відновлюваних робіт.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_1 , його представник, адвокат Михайлова О.В., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства, в судове засідання не з'явилися,будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надали. Від ОСОБА_1 на адресу апеляційного суду надійшла заява в якій він зазначає, що призначене у справі судове засідання 17 серпня 2022 року о 13.00 годині просить розглядати без його участі та участі його представника, адвоката Михайлової О.В., просить залишити апеляційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» на ухвалу Ленінського районого суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2022 року без задоволення (а.с.95).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином провідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Оскільки ОСОБА_1 та його представник, адвокат Михайлова О.В. були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності ОСОБА_1 , його представника, адвоката Михайлової О.В.
Заслухавши суддю - доповідача, представника АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.
Задовольняючи вимоги заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на предмет спору у даній цивільній справі невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення у справі. Суд вважав співмірним заявлений спосіб забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В силу ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому слід враховувати, що вжитті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Виходячи зі змісту ст.ст. 149-153 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення.
Згідно з п. 6, 7 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема забороною вчиняти певні дії.
Вбачається, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про захист прав споживачіввизнання незаконним та скасування рішення комісії. Просив суд визнати рішення комісії АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» від 17 грудня 2021 року про затвердження акту про порушення № ZP 003333 від 02 грудня 2021 року в частині несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ незаконним, а дії АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» щодо складання Акту-розрахунку не облікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу на суму 64759,76 грн - неправомірними.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що предметом заявленого позову є неправомірність винесення комісією АТ «Запоріжгаз» рішення про затвердження акту про порушення, а також законність дій відповідача щодо проведення на підставі нього перерахунку (донарахування) об'ємів (обсягів) природного газу. Саме неправомірні дії комісії АТ «Запоріжгаз» щодо затвердження акту про порушення та проведення перерахунку дає підстави в будь-який час АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» відключити від постачання природного газу будинок позивача. Заявник вважає, що для захисту його прав та інтересів та для забезпечення виконання в майбутньому рішення суду, необхідно заборонити відключати подачу природного газу до його власного житлового будинку до вирішення справи у судовому порядку та набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до положень глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням Правил безпеки систем газопостачання, затвердженихнаказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285(далі - Правила безпеки), та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках: 1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу; 2) відсутність споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді; 3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов'язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання;4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти оператора ГРМ, з урахуванням Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»; 5) розірвання договору розподілу природного газу; 6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ; 7) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт; 9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ; 10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об'єкту споживача, що не є побутовим); 11) відмова представникам оператора ГРМ в доступі на об'єкти або земельну ділянку споживача, де розташована газорозподільна система та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проектній документації, обстеження газових мереж до ВОГ та/або газоспоживаючого обладнання; 12) в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до абз. 2 п.12 глави 5 розділу ХI Кодексу ГРС якщо об'єм та/або вартість необлікованого (донарахованого) природного газу буде оскаржуватися споживачем (несанкціонованим споживачем) у судовому порядку, тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об'єм природного газу не вважається простроченою.
Як встановлено з матеріалів справи газопостачання до будинку позивача не припинялося.
Порядок оформлення акта про порушення та процедура його розгляду передбачені у розділі 5 глави XI зазначеної Постанови, а саме акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення (пункти 8-13).
Таким чином, приймаючи до уваги, що предметом позову є неправомірність дій відповідача щодо складення оспорюваного акту про порушення, а законодавством визначені підстави для припинення газопостачання, розгляд оспорюваного акту відбувається за спеціальною і встановленою процедурою і акт не свідчить про те, що в обов'язковому порядку на його підставі буде припинено газопостачання до житла позивача, а також обраний позивачем спосіб забезпечення позову не співмірний з позовними вимогами і не відповідає суті порушеного права, тому апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано забезпечив позов у спосіб, визначений в оспорюваній ухвалі.
Крім того, у разі безпідставного і незаконного припинення газопостачання інтереси та права позивача можуть бути відновлені у спосіб відшкодування збитків, що передбачено розділом 6 глави XI Кодексу газорозподільних систем та іншими нормами цивільного законодавства.
Матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення заяви. Обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним із предметом спору.
З огляду на викладене, суд першої інстанції постановляючи заборону АТ «Запоріжгаз», або будь-яким іншим особам в його інтересах, вчиняти дії з відключення від постачання природного газу до будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично обмежив право АТ «Запоріжгаз», зокрема, але не виключно, здійснити відключення від постачання природного газу зазначеного будинку у разі аварійного стану газорозподільної системи, що крім того є ймовірним порушенням прав інших осіб (власників сусідніх будинків) на відключення від постачання природного газу у разі аварійного стану газорозподільної системи.
Відтак, суд першої інстанції помилково не дослідив, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом заборони на вчинення дій, спрямованих на припинення газопостачання, не співвідноситься з предметом позову встановлення правомірності рішення комісії і скасування рішення комісії, при цьому невжиття заходів забезпечення позову не матиме наслідком невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду, оскільки зміст позовних вимог не передбачає вчинення будь-яких дій відповідачем або створення обов'язку для відповідача. Правова оцінка судом першої інстанції зазначеним обставинам справи не надана, що призвело до неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, суд неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.
З наведених мотивів, ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд такожвраховує позицію Європейського судуз правлюдини (васпекті оцінкиаргументів учасниківсправи уапеляційному провадженні), сформовану, зокрема усправах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорівмають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A.303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2022 року про забезпечення позову у цій справі - скасувати, прийняти нову постанову наступного змісту.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Михайлової Олени Володимирівни про забезпечення позову у справі № 334/1014/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про захист прав споживачів, визнання незаконним та скасування рішення комісії, визнання дій по донарахуванню за спожитий газ неправомірними - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повна постанова складена 19 серпня 2022 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Гончар М.С. Маловічко С.В.