Дата документу 09.08.2022 Справа № 317/3624/21
Є.У.№ 317/3624/21 Головуючий у 1 інстанції: Громова І.Б.
№ 22-ц/807/1613/22 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
09 серпня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
секретар: Камалова В.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 01 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай гроші», треті особи: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Якименко Андрій Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У листопаді 2021 року до Запорізького районного суду Запорізької області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «Качай гроші», треті особи: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Якименко А.О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 01 червня 2022 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 , звертаючись із позовною заявою до суду першої інстанції, у прохальній частині вказала: «Справу прошу розглядати без моєї участі, проти винесення заочного рішення не заперечую». Вважає, що ухвала про залишення позовної заяви без розгляду через неявку позивача суперечить праву позивача на подання заяви про розгляд справи за його відсутності, передбачене ч. 3 ст. 211 ЦПК України та неявки у судове засідання.
Разом з тим, апелянт наголошує на тому, що правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно із ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до пункту шостого частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи положення частини першої статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала не відповідає повною мірою.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, за адресою місця проживання ( АДРЕСА_1 ), що було зазначено нею особисто у позові та за вказаним номером телефону. Однак, позивач до суду жодного разу не з'явилась (судові засідання 23.12.2021 р., 02.02.2022 р., 03.03.2022 р., 01.06.2022 р.), про причини неявки суд не повідомила, заяв чи клопотань про розгляд справи за її відсутності не подала, скориставшись своїми процесуальними правам на власний розсуд.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що позивач знала про дати, час та місце розгляду справ, обґрунтовуючи це наявністю рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та діями позивача, що виразились в надсиланні до суду після закриття підготовчого розгляду заяви про збільшення позовних вимог без виконання вимог ЦПК - а саме належного повідомлення всіх учасників розгляду. Вважаючи, що неявка позивача перешкоджає розгляду справи, за належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, а також те ОСОБА_1 до суду особисто не з'явилась та не повідомила про причини неявки, суд залишив позовну заяву без розгляду.
Судова колегія не погоджується із зазначеними висновками суду з огляду на наступне.
Статтею 223 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, в тому числі позивача, зокрема ч. 5 цієї статті передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить, що обов'язковими умовами для застосування передбачених ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про день, час та місце розгляду справи, а також відсутність заяви про розгляд справи за його відсутності.
Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд повинен врахувати всі умови залишення заяви без розгляду у сукупності. Відсутність хоча б однієї із умов, не дає права суду залишати позов без розгляду.
Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17 (провадження № 61-4437св20), від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19 (провадження № 61-15254св20), від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18 (провадження № 61-2329св20).
Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Вказана позиція неодноразово підтримувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18.
Положення ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України не пов'язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, будучи належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.
Матеріалами справи встановлено, що у судові засідання, призначені на 23.12.2021, 02.02.2022, 03.03.2022, 01.06.2022 ОСОБА_1 не з'явилася (а.с.34, 43, 55, 65).
Натомість, із змісту позовної заяви слідує, що позивач у прохальній частині (п. 4) просила розглядати справу без її участі, проти винесення заочного рішення не заперечувала (а.с.4).
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про наявність підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду. Такий висновок суду першої інстанції суперечить вищенаведеним правовим позиціям Верховного Суду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу про залишення позову без розгляду судом постановлено з порушенням норм процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі ст. 379 ЦПК України, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд ,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 01 червня 2022 року у цій справі скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 серпня 2022 року.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков