Дата документу Справа № 335/7034/21
ЄУ № 335/7034/21 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадж. №11-сс/807/455/22 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілої адвоката ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
захисника-адвоката ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_10 ,
розглянула 5 серпня 2022 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2022 року про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт відносно
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, який має вищу освіту, офіційно не працевлаштованого, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України.
Як вбачається з матеріалів провадження, 14.07.2022 захисник-адвокат ОСОБА_9 , який здійснює захист підозрюваного ОСОБА_10 , звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу підозрюваному у кримінальному провадженні, в якому просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло цілодобово, з носінням засобу електронного контролю (браслету), з посиланням на однобічність досудового розслідування та на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_11 у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України, не може вважатися обґрунтованим, оскільки повністю не відповідає фактичним обставинам події та спростовується зібраними у рамках досудового розслідування доказами, за викладених у клопотанні тверджень та обставин. Також, зазначено, що з пояснень ОСОБА_12 вбачається, що відразу після подій 04.07.2021, йому почали поступати погрози на телефон, через деякий час вказані погрози почали надходити членам його родини та близьким. Вказані погрози були розцінені ним як реальні й він був змушений певний час переховуватись, а його дружина та дитина перебувала під охороною інших родичів та знайомих. З часом, кількість погроз, що надходила на адресу його сім'ї зменшилася, а через 8 місяців вони зовсім припинилися, у зв'язку з чим ОСОБА_13 мав намір добровільно з'явитися в органи досудового слідства, але почалася війна. Фактично з перших днів війни ОСОБА_13 почав займатися волонтерством, а саме збором та розповсюдженням гуманітарної допомоги, розміщенням тимчасово переміщених осіб, отримував та передавав речі до бойових підрозділів ЗСУ та ТРО. ОСОБА_10 має міцні соціальні зв'язки, одружений, має малолітню дитину 2017 року народження, у нього наявне постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання та у благодійному фонді, волонтером якого він є. Крім іншого, ОСОБА_10 має ряд хронічних захворювань, течія яких загострилася за час його знаходження у Запорізькому слідчому ізоляторі. Отримання належного лікування ускладнено його перебуванням в умовах слідчого ізолятору. Вважає, що вказані ризики повністю нівелюються шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням браслету, оскільки контроль за його місцем перебування буде здійснюватися в режимі реального часу працівниками відповідного підрозділу поліції. Крім того, стадія досудового розслідування фактично добігає завершення, й у найближчому часі буде виконуватися вимоги ст.290 КПК України. За весь цей час ОСОБА_10 «міг би мати» змогу здійснити спроби реалізувати ризики, передбачені п.п.2-5 ч.1 ст.177 КПК, але свідомо жодної дії навіть не намагався вчинити.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2022 року задоволено клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.
Змінено відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, шляхом заборони підозрюваному залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово у межах строку досудового розслідування.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_10 обов'язки: прибувати на виклик до слідчого, в провадженні якого знаходяться матеріали досудового розслідування, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; носити електронний засіб контролю.
В апеляційній скарзі прокурор вказує, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна.
В обґрунтування доводів зазначає, що клопотання захисника не містить жодних доводів, що вказували б на будь-які зміни з моменту обрання запобіжного заходу, які свідчать про те, що хоч якийсь зі встановлених відповідно до ст.177 КПК України ризиків перестав існувати, та їх можливо нівелювати шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу. При цьому, в ньому наявне посилання на відсутність спроб підозрюваного реалізувати встановлені ризики, що лише засвідчує дієвість обраного відносно ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчим суддею жодним чином не надано оцінку ризикам, передбаченим п.п.2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які у сукупності слугували підставою для обрання запобіжного заходу. Не зазначено жодних обставин та подій які відбулися з моменту обрання відносно ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що слугували б підставою для зміни раніше обраного запобіжного заходу.
При цьому, слідчим суддею не враховано тяжкі наслідки вчинених кримінальних правопорушень, смерть особи яка є батьком неповнолітньої дитини, тяжкі тілесні ушкодження спричинені іншому потерпілому, замах на вбивство якого було вчинено, значний суспільний резонанс викликаний подією злочину.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання захисника про зміну підозрюваному ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового арешту.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Потерпіла та її представник також наполягали на задоволенні апеляційної скарги прокурора.
Підозрюваний та його захисник висловили свої заперечення вимогам апеляційної скарги прокурора та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
У відповідності до положень ч.1 ст.404 КПК України, судове рішення переглядається в межах апеляційної скарги.
Під час апеляційного розгляду адвокат ОСОБА_9 зазначив щодо неможливості оскарження ухвали слідчого судді про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, про що також зазначено і в резолютивній частині самої ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.07.2022 року.
Проте, поняття «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й випадки зміни запобіжного заходу на більш м'який або навпаки, що фактично являє собою обрання іншого запобіжного заходу. Тому сторони кримінального провадження мають право оскаржувати в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді про зміну підозрюваному обраного запобіжного заходу у випадку, якщо застосування такого запобіжного заходу або відмова в його застосуванні підлягають апеляційному оскарженню відповідно до ч.1 ст.309 КПК України. До такого висновку прийшла Перша судова палата Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 17 травня 2021 року (справа №335/9520/19, провадження №51-2755км20), що враховується судовою колегією, а тому в даному випадку апеляційна скарга прокурора підлягає розгляду в суді апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів провадження, в провадженні відділу поліції №1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021082060000781 від 04 липня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України.
05 липня 2021 року ОСОБА_14 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України.
14 липня 2021 року підозрюваного ОСОБА_10 оголошено у розшук.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.06.2022 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з 04.06.2022 до 02.08.2022 включно, без можливості внесення застави.
14 липня 2022 року захисник підозрюваного ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
18 липня 2022 року за наслідками розгляду клопотання адвоката ОСОБА_9 слідчий суддя дійшов висновку про можливість його задоволення, так як на переконання слідчого судді саме запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту буде достатнім у кримінальному провадженні та гарантуватиме виконання покладених на ОСОБА_10 процесуальних обов'язків.
Однак, з даним рішенням слідчого судді погодитись не можна, зважаючи на наступне.
Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя не перевіряє обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а заявниками не можуть ставитися під сумнів висновки, які були покладені в основу такого рішення слідчого судді. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які безпосередньо можуть вплинути на висновок про наявність обґрунтованої підозри або свідчать про зміну, зменшення чи збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання підозрюваним покладених на неї процесуальних обов'язків. Тому слідчий суддя не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, що виникають у зв'язку зі спливом часу досудового розслідування і можуть вплинути на застосований до підозрюваного відповідний захід або спосіб його виконання. Такий висновок опосередковано ґрунтується і на приписах ч.5 ст.201 КПК України, яка унеможливлює подання підозрюваним, його захисником клопотання про зміну запобіжного заходу протягом тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.
Так, обґрунтовуючи необхідність зміни запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_10 сторона захисту посилалась, зокрема на наявність у останнього міцних соціальних зв'язків, який має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину, займається волонтерською діяльністю, раніше не судимий, а також наявність ряду хронічних захворювань, течія яких, у зв'язку з чим він потребує належного лікування, та втрату актуальності ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
В свою чергу, апеляційний суд зазначає, що на даний час відсутні підстави для зміни обраного запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_10 , оскільки він обирався не тільки з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, але й особи підозрюваного та певних ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Доводи захисника про наявність у ОСОБА_10 ряду хронічних захворювань та відсутність належного лікування в умовах слідчого ізолятору є такими, які дійсно перешкоджають подальшому застосуванню обраного запобіжного заходу. З огляду на те, що запобіжний захід належить до заходів забезпечення кримінального провадження, які мають на меті досягнення дієвості кримінального провадження, слідчий суддя у будь-якому випадку при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу повинен врахувати співвідношення приватного інтересу та потреби досудового розслідування.
Втім, долучена до матеріалів справи медична довідка ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області жодних рекомендацій щодо необхідності отримання постійного лікування, яке відсутнє в умовах слідчого ізолятору, не містить. Більш того, на момент огляду стан здоров'я підозрюваного задовільний, за станом здоров'я останній може перебувати в умовах СІЗО та ІТТ (а.п.16).
Щодо посилання захисту на втрату актуальності ризиків переховування від слідства і суду внаслідок належної процесуальної поведінки, втрату актуальності ризику впливу ОСОБА_10 на свідків, інших учасників провадження, апеляційний суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи своє клопотання про зміну запобіжного заходу, захисник послався у тому числі на необґрунтованість підозри. Проте слід зазначити, що відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення за правилами ч.2 ст.177, ч.1, 2 ст.194 КПК України виключають можливість застосування до особи взагалі будь-якого запобіжного заходу. У даному випадку наявність таких обставин не встановлена слідчим суддею.
Так само не встановлено і те, що на час розгляду клопотання зникли чи істотно зменшились в цьому кримінальному провадженні передбачені ст.177 КПК України ризики, встановлені слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу.
Так, жодних нових доказів, які б свідчили, що ризики зменшились або перестали існувати стороною захисту надано не було, у зв'язку з цим апеляційний суд вважає безпідставними посилання захисника на необхідність врахування обставини, що з моменту обрання щодо підозрюваного ОСОБА_10 запобіжного заходу ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу, суттєво зменшились на теперішній час.
З цього приводу звертає на себе увагу і тривалість переховування ОСОБА_10 від органу досудового розслідування та суду.
При цьому явка підозрюваного ОСОБА_10 до апеляційної інстанції, на думку апеляційного суду, за вагомих і підтверджених документально обставин переховування, не свідчить про переконливе зменшення чи відсутність визначеного ризику, а є результатом попереднього застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою без можливості внесення застави.
Виконання процесуальних обов'язків є обов'язковим для особи, щодо якої вони застосовані, їх виконання не можна представляти як таке, що виключно залежить від волі підозрюваного і, тим більше, має за собою наслідком зміну запобіжного заходу. Тим паче на час прийняття оскаржуваного рішення такої обставини у розпорядженні слідчого судді не існувало.
Слідчий суддя при обранні ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вірно встановив наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України зазначивши, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Апеляційний суд також виходить з того, що ризик утечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні узи, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності ( Becciev v.Moldova п. 58).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_10 у разі визнання останнього винним, резонансу у суспільстві та особи підозрюваного, який вже тривалий час перебував у розшуку, колегія суддів вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України продовжує існувати на теперішній час.
Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на потерпілого, свідків чи інших учасників, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від зазначених осіб, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на потерпілого, свідків чи інших учасників існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом. Таким чином, продовжує існувати і ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Наявна у наданих матеріалах характеристика підозрюваного ОСОБА_10 за місцем проживання не спростовує висновки щодо необхідності і достатності застосування запобіжного заходу слідчим суддею. Така характеристика дійсно позитивно описує підозрюваного, проте в світлі наведених вище обставин, не є настільки переконливою та вагомою, щоб знизити встановлені ризики до маловірогідності чи до їх виключення.
Посилання сторони захисту на здійснення підозрюваним волонтерської діяльності, та враховуючи те, що останній ніде не працює, не свідчить про зменшення чи відсутність визначених ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду та незаконного впливу на потерпілого, свідків в даному кримінальному провадженні.
Таким чином, обставини на які посилається сторона захисту, як на підставу зміни запобіжного заходу на більш м'який не свідчать про зменшення встановлених ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та можливості застосування до підозрюваного ОСОБА_10 більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою.
За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу (пункт 2 частини 3 статті 407 КПК України).
Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження (пункти 2 частини 1 статті 409 КПК України). Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо серед іншого суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки (пункт 2 частини 1 статті 411 КПК України).
Слідчий суддя помилково прийшов до висновку про зменшення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та доцільності зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_10 на цілодобовий домашній арешт.
Між тим, з огляду на предмет розгляду у межах заявленого стороною захисту клопотання, апеляційна вимога щодо застосування відносно ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задоволенню не підлягає.
Таким чином, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, оскаржувану ухвалу слідчого судді слід скасувати.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2022 року про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт відносно ОСОБА_10 скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання захисника-адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_10 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4