Справа № 936/1258/21
Іменем України
16 серпня 2022 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Бисаги Т.Ю., Кондора Р.Ю.
за участі секретаря - Волощук В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Цокало Тетяна Михайлівна, на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 24 лютого 2022 року (головуючий суддя Павлюк С.С.) у справі №936/1258/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фінансової компанії «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович та приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Юрій Георгійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Цокало Т.М. звернулася в суд із позовом до ТОВ ФК «Вердикт Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович та приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Пивоваров Юрій Георгійович, у якому просила визнати виконавчий напис, вчинений 03.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, зареєстрованим в реєстрі за №83748 таким, що не підлягає виконанню; стягнути з відповідача на її користь 908 грн судового збору за подання позовної заяви, 454 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову, 12000 грн витрат на правничу допомогу.
Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 24.02.2022 позовні вимоги адвоката Цокало Тетяни Михайлівни поданої в інтересах ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 03.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, зареєстрованим в реєстрі за №83748, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю фінансової компанії «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 30050,87 гривні.
Стягнуто з ТОФ ФК «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 908 грн судового збору за подання позовної заяви та 454 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На це рішення подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Цокало Т.М., в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивачки 12000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суду разом із позовною заявою було надано: 1) договір про надання правничої допомоги № 341/05-10-2021 від 05.10.2021; 2) детальний опис наданих послуг адвокатом від 27.11.2021 на підставі зазначеного договору; 3) акт приймання-передачі наданої правничої допомоги № 1 від 27.11.2021; 4) квитанцію № 341 від 27.11.2021 щодо сплати ОСОБА_1 на користь адвоката Цокало Т.М. 12000 грн; 5) орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 12000 грн, що зазначений у позовній заяві. Вказує, що місцевим судом не було складено актів про відсутність у поштовому конверті вищевказаних доказів. Відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що до справи не надано жодного доказу про понесення позивачем витрат, пов'язаних з одержанням правової допомоги.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОФ ФК «Вердикт Капітал» просить подану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскарженій частині залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зокрема зазначає, про завищення витрат на правову допомогу, вказує, що заяву про зменшення витрат на правничу допомогу було подано відповідачем разом із відзивом на позовну заяву.
Апеляційний суд, з урахуванням принципу диспозитивності, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги в частині розподілу судових витрат, а саме щодо відмови у стягненні на користь позивача витрат на правничу допомогу, не роблячи висновків щодо неоскарженої частини рішення.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с.207, 208, 210, 211). Представник апелянта подала заяву, в якій просила розглянути справу за вдсутності апелянта та йогот пиедставника. Зважаючи на те, що позиція апелянта суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу апеляційному суду відома, оскільки викладена у позовній заяві та у апеляційній скарзі, позиція ТОФ ФК «Вердикт Капітал» з цього питання викладена у відзиві на позовну заяву та у відзиві на апеляційну скаргу колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності осіб, які не з?явились в судове засідання. Відповідно до положень ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц (провадження N 14-382цс19).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі N 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі N 648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі N 329/766/18.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі N 329/766/18 (провадження N 61-6627св20).
Встановлено, що ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Цокало Т.М., у позовній заяві заявила клопотання про розподіл судових витрат і просила у стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн (а.с. 7).
Відмовляючи у стягненні таких витрат суд першої інстанції, виходив із того, що позивачем та його представником не подано до матеріалів справи жодного доказу про понесені позивачем витрати на правничу допомогу.
Проте із таким висновком суду погодитися не можна виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається, що разом із позовною заявою представником позивача було надано: 1) копію договору про надання правничої допомоги № 341/05-10-2021 від 05.10.2021 (а.с. 12-13); 2) детальний опис наданих послуг адвокатом від 27.11.2021 на підставі зазначеного договору (а.с. 36); 3) акт приймання-передачі наданої правничої допомоги № 1 від 27.11.2021 (а.с. 34); 4) квитанцію № 341 від 27.11.2021 щодо сплати ОСОБА_1 на користь адвоката Цокало Т.М. 12000 грн (а.с. 35). У позовній заяві було зазнаено орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема, щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 12000 грн (а.с. 7).
Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) від 27.11.2021 адвокатом Цокало Т.М. надано наступні послуги ОСОБА_1 : 1) надання усної консультації 05.10.2021 вартістю 1500 грн; підготовка та написання адвокатського запиту від 05.10.2021 до ТОВ «Вердикт Капітал» про надання копії кредитного договору (05.10.2021) вартістю 500 грн (а.с. 15,16); підготовка та написання позовної заяви (з 25.11.2021 по 27.11.2021) вартістю 8000 грн; підготовка та написання заяви про забезпечення позову (27.11.2021) вартістю 1500 грн; підготовка та написання клопотання про розгляд справи у спрощеному провадженні, яке розташоване у позовній заяві (27.11.2021) вартістю 500 грн.
У матеріалах справи наявне клопотання ТОВ «Вердикт Капітал» про зменшення витрат на правничу допомогу (а.с. 141 -144), також товариство зазначало про завищення цих витрат у відзиві на апеляційну скаргу.
Аналізуючи складність справи, апеляційний суд враховує зокрема те, що судом першої інстанції було встановлено, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 03.06.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017), а серед документів наданих ТОВ «Вердикт Капітал» нотаріусу для вчинення виконавчого напису - відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору, за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку.
Тобто на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису для його одержання, відповідно до вимог Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 р. N 1172 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) нотаріусу мав подаватися, зокрема, оригінал нотаріально посвідченого договору.
Однак, наданий нотаріусу кредитний договір № 0664967420 не посвідчений нотаріально, а отже не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Оспорюваним виконавчим написом стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю фінансової компанії «Вердикт Капітал» заборгованість у розмірі 30050,87 гривні.
Зважаючи на суть спору, судову практику щодо розгляд таких спорів, колегія суддів вважає, що дана справа не є складною, ціна позову не є великою.
Проаналізувавши детальний опис наданих позивачу адвокатом Цокало Т.М. послуг, а також подані документи, апеляційний суд приходить до висновку, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Так, у детальному описі робіт не зазначено витраченого часу, а лише календарні дати їх надання. При цьому, щодо підготовки та написання позовної заяви вказано три дні - з 25.11.2021 по 27.11.2021, та зазначено гонорар в сумі 8000 грн; також визначено вартість підготовки та написання клопотання про розгляд справи у спрощеному провадженні, яке розташоване у позовній заяві (27.11.2021) - 500 грн. На переконання колегії, така вартість робіт не відповідає критеріям реальності витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів ч. 4 ст. 137, ч. 3 ст. 141 ЦПК України та не є співмірним зі складністю справи.
Виходячи з положень ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України, враховуючи критерій реальності адвокатських послуг, їх необхідності, розумності їх розміру, та виходячи з конкретних обставин справи та предмету спору, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь апелянта у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід стягнути 6000,00 грн.
Суд першої інстанції відмовив у стягненні витрат на професійну правничу допомогу безпідставно. Відтак, рішення місцевого суду в частині розподілу судових витрат щодо відмови у стягненні на користь позивача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути на користь позивача з відповідача 6000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ч. 4 ст. 258, 265, п.2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Цокало Тетяна Михайлівна - задовольнити частково.
Рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 24 лютого 2022 року в частині розподілу судових витрат щодо відмови у стягненні на користь позивача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фінансової компанії «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 6000 (шість тисяч) гривень у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 серпня 2022 року.
Головуюча: Судді: