Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
09.08.2022м. ХарківСправа № 922/4463/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
при секретарі судового засідання Іванії К.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вул. Мефодіївська, буд. 11, м. Харків, 61037; код ЄДРПОУ: 31557119),
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оренда-Сервіс" (пр. Перемоги, буд. 55-е, м. Харків, 61174; код ЄДРПОУ: 40731079),
про стягнення 321743,25 грн,
за участю представників:
позивача - Підгорний Б.Б.;
відповідача - не з'явився;
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м.Харків, звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. 4463/21 від 10.11.2021) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оренда-Сервіс", м.Харків, про стягнення суми 321743,25 грн, з яких: 243018,09 грн - борг за невиконання договірних зобов'язань по сплаті спожитої теплової енергії на потреби опалення за період з лютого 2018 по квітень 2018 року включно; 55774,93 грн - інфляційні втрати; 22950,23 грн - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 12747 від 01.12.2016 та приписів чинного законодавства, не сплатив за спожиту теплову енергію на потреби опалення нежитлових будівель, розташованих у м.Харкові за адресою: пр. Перемоги, 55 та вул. Котельниківська, 2.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.11.2022 вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі №922/4463/21 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.
Протокольною ухвалою від 18.01.2021 строк підготовчого провадження у справі продовжено на 30 днів - до 27.02.2022.
31.01.2022 від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності до вимог Комунального підприємства "Харківські теплові мережі".
08.02.2022 позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку позовної давності, у зв'язку з неможливістю подання позову у встановлений законом строк через відсутність коштів для сплати судового збору та введення на території України карантину.
Протокольною ухвалою від 08.02.2022 підготовче засідання у справі відкладено на 24.02.2022 о 12:00.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, тобто до 26.03.2022. Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб. Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 р. № 341 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
Підготовче засідання у справі, призначене на 03.03.2022, не відбулося у зв'язку із введенням Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 воєнного стану в Україні.
За таких обставин, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого статтею 195 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 15.06.2022 суд призначив підготовче засідання у справі на 19.07.2022 о 14:30 та з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи, рекомендував учасникам процесу у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці представників учасників справи подавати до суду заяви по суті справи за допомогою поштового/електронного зв'язку та із клопотаннями про проведення розгляду справи за їх відсутності за наявними матеріалами (або, за наявності технічної можливості - про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції).
Протокольною ухвалою господарського суду від 19.07.2022 підготовче провадження у справі № 922/4997/21 закрито; розгляд справи по суті призначено на 09.08.2022 о 14:40.
У судовому засіданні, яке відбулося 09.08.2022, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився; про причину неявки суд не повідомив.
Як вбачається з трекінгу поштових відправлень АТ "Укрпошта", копія ухвали-повідомлення від 19.07.2022 перебуває у точці доставки та станом на даний час не вручена відповідачу; копії всіх попередніх ухвал суду не були вручені відповідачу у зв'язку з його відсутністю за вказаною адресою.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи. Приймаючи до уваги, що відповідач був обізнаний про розгляд його справи в суді, він висловив свою позицію по суті справи, що свідчить подання ним заяви про застосування позовної давності до позовних вимог, суд визнав за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оренда-Сервіс" (відповідач) займає нежитлові приміщення загальною площею 398,2 кв м літ. "Б-1" у будинку № 2 за адресою вул. Котельниківська у м. Харкові на підставі Договору оренди нежитлового приміщення від 08.10.2016 та нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 3270,4 кв.м за адресою пр. Перемоги, 55-Е у м. Харкові на підставі Договору оренди нежитлової будівлі від 08.10.2016 з централізованою системою опалення нежитлових будівель, теплопостачання яких здійснює КП "Харківські теплові мережі" (позивач).
01.12.2016 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оренда-Сервіс" було укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 12747.
Відповідно до умов Договору, позивач (енергопостачальна організація) зобов'язався постачати відповідачеві (споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.
Як вбачається з п. 2.1 вказаного Договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гаряче водопостачання протягом року; кондиціювання повітря по мірі необхідності.
У пункті 3.2 Договору перелічено обов'язки споживача теплової енергії.
Так, споживач теплової енергії зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п.п. 3.2.2., 3.2.6 п. 3.2).
В свою чергу, енергопостачальна організація має право вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними споживачем під час користування тепловою енергією, обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії у випадках та порядку, визначених правилами користування тепловою енергією, іншими нормативними актами України, а також додатком 3 до Договору (п.п. 4.1.3, 4.1.4 п. 4.1). А також енергопостачальна організація зобов'язана забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з Договором (п.п. 4.2.1 п. 4.2).
Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме на підставі Розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2017-2018 p.p. та вищезазначеного Договору здійснив відпуск теплової енергії відповідачу та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії.
Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень в опалювальний сезон 2017-2018 підтверджується актами про підключення опалення на початку опалюваних сезонів та актами про відключення опалення наприкінці опалюваних сезонів до нежитлових приміщень відповідача. Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП "Харківські теплові мережі" та відповідача.
Відповідно до п. 6.4 Договору, відповідач зобов'язався за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно ініціативним дорученням сплачувати позивачу вартість зазначеної в Додатку 1 до Договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює:
- до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку;
- до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.
Розрахунковим періодом, відповідно до п. 6.3 Договору, є календарний місяць.
Сторони у п. 6.5 Договору домовились, що якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену у договорі до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 28-го числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку. У п. 6.6 Договору сторони дійшли згоди, що споживачі, що не мають приладів обліку, якщо обсяг фактично спожитої теплової енергії перевищує сплачений зазначений в Договорі обсяг, вартість такого перевищення сплачується споживачем не пізніше 18 числа місяця, наступного за розрахунковим, якщо обсяг фактично спожитої теплової енергії нижче від сплаченого зазначеного у Договорі обсягу, вартість такого перевищення зараховується в рахунок оплати зазначеного в Договорі обсягу місяця наступного за розрахунковим.
Проте, відповідач не виконав належним чином взяті на себе за Договором зобов'язання, не в повному обсязі сплатив вартість заявленої та отриманої теплової енергії у визначені Договором строки, порядку та розмірі, внаслідок чого за період з лютого 2018 року по квітень 2018 року, включно, у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 243 018,09 грн, яка залишається непогашеною.
Позивачем на адресу відповідача були направлені рахунки, які залишились несплаченими.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.
Факт продажу позивачем відповідачу теплової енергії та її вартість підтверджується матеріалами справи.
Строк оплати спожитої теплової енергії відповідно до ч. 2 ст. 530, ч. 1 ст. 692 ЦК України, є таким, що настав.
Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати існуючої заборгованості, а також обгрунтованих заперечень щодо позову, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 243018,09 грн боргу за невиконання договірних зобов'язань по сплаті спожитої теплової енергії на потреби опалення за період з лютого 2018 по квітень 2018 року, включно.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору та простроченням здійснення оплати за спожиту теплову енергію, позивачем було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 55774,93 грн інфляційних втрат і 22950,23 грн - 3% річних законними та обґрунтованими.
Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 321743,25 грн, у тому числі: 243018,09 грн - борг за невиконання договірних зобов'язань по сплаті спожитої теплової енергії на потреби опалення за період з лютого 2018 по квітень 2018 року, включно; 55774,93 грн - інфляційні втрати; 22950,23 грн - 3% річних
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Водночас, відповідачем заявлено про застосування до позовних вимог позовної давності.
Обґрунтовуючи свою заяву відповідач посилається на те, що згідно з Договором № 12747 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2016, обов'язок ТОВ "Оренда-Сервіс" щодо сплати КП "Харківські теплові мережі" грошових коштів у розмірі 243018,09 грн за спожиту теплову енергію у період лютий-квітень 2018 року виник 28.04.2018. Про цей обов'язок КП "Харківські теплові мережі" були обізнані, оскільки звернулися 22.06.2018 до ТОВ "Оренда-Сервіс" з відповідною вимогою, в якої вимагали погасити заборгованість протягом 7-ми днів. Проте, позовну заяву КП "Харківські теплові мережі" було подано до господарського суду тільки 10.11.2021 (вх. 4463/21), тобто з пропуском строку позовної давності, який сплив 28.04.2021.
08.02.2022 позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку позовної давності. Як на поважні причини пропуску цього строку позивач посилається на відсутність коштів для оплати судового збору, що виникла через постійні неплатежі споживачів за отриману теплову енергію. Так, станом на 30.06.2021 сума збитків підприємства становила 10,073 млрд грн, що підтверджується відповідним балансом КП "Харківські теплові мережі". Позивач зазначає, що він не мав можливості самостійно впливати на своєчасність сплати судового збору з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері. Крім того, позивач вказує на те, що з 12.03.2020 на всій території України було запроваджено карантин, який продовжено до 31.03.2022, а під час дії цього карантину строки, визначені, зокрема, ст. 257 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину, у зв'язку з чим позивач вважає, що період заборгованості (з лютого 2018 року по квітень 2018 року) не виходить за строки позовної давності, а тому позивачем такий строк не пропущено.
Суд не погоджується з такою позицією позивача та не вбачає підстав для поновлення строку позовної давності у даному випадку, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У частині 1 статті 119 ГПК України зазначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Європейський суд з прав людини у своїй справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.
Варто зауважити, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
В свою чергу, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Обставини, пов'язані з тривалою відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації права на звернення до суду у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
При цьому, як вбачається з автоматизованої системи документообігу суду, у період з травня 2018 року по травень 2021 року (тобто в межах строку позовної давності) КП "Харківські теплові мережі" було подано до Господарського суду Харківської області більш ніж вісімдесят позовів, майже по кожному з яких сплачено судовий збір у встановленому законом розмірі.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ було в внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, яку викладено в такій редакції:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Відповідно до розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" вищевказаного Закону, цей Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування (тобто з 17.07.2020). Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, закінчилися через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мали право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
У визначений Законом 20-денний строк позивачем не було подано до суду клопотання про поновлення строку позовної давності.
Крім того, слід зазначити, що оголошення карантину внаслідок поширення коронавірусу COVID-19 не зупинило роботи судів, а правосуддя в Україні здійснювалося і в період зазначеного карантину, з дотриманням необхідних запобіжних заходів. Про це також зазначено в постанові КГС ВС від 03.02.2021 у справі № 910/18125/19).
Отже, обставини, про які зазначає позивач у клопотанні про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, не були перешкодою для його звернення з позовом в межах законодавчо встановленого строку, їх наявність не перешкоджала своєчасному пред'явленню позовної заяви.
В той же час, із матеріалів заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду судом не встановлено будь-яких інших переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Таким чином, оцінивши доводи заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, проаналізувавши матеріали цієї заяви, прийнявши до уваги, що пропущений строк звернення до суду є значним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку на звернення до суду та задоволення заяви про поновлення цього строку.
Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як свідчать матеріали справи та зауважує відповідач, позовну заяву КП "Харківські теплові мережі" було подано до господарського суду 10.11.2021 (вх. 4463/21), тобто з пропуском строку позовної давності, який сплив 28.04.2021.
Оскільки позивач звернувся до господарського суду після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем до прийняття рішення, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строку на звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, у зв'язку з відмовою у позові, покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 126, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вул. Мефодіївська, буд. 11, м. Харків, 61037; код ЄДРПОУ: 31557119) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оренда-Сервіс" (пр. Перемоги, буд. 55-е, м. Харків, 61174; код ЄДРПОУ: 40731079) про стягнення 321743,25 грн - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст.ст. 256-257 ГПК України.
Повне рішення складено "18" серпня 2022 р.
Суддя Н.М. Кухар