15.08.2022м. СумиСправа № 920/331/22
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Виходцевій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/331/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» (вул. Реміснича, 35, м. Суми, Сумська область, 40004; код за ЄДРПОУ 41884537)
до відповідача: Комунального підприємства «Міськводоканал» Роменської міської ради (вул. Пригородська, буд. 187, м. Ромни, Сумська область, 42000; код за ЄДРПОУ 37929833);
про стягнення 1250473,99 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Брухно В.С. (адвокат, довіреність від 17.01.2022 №7-12/7-Д/2),
від відповідача: не прибув,
справа розглядається у порядку загального позовного провадження,
установив:
10.06.2022 позивач звернувся з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 1250473,99 грн заборгованості за спожиту електричну енергію на рахунок - НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк», а також 18757,11 грн витрат зі сплати судового збору на рахунок НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк».
Ухвалою від 14.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/331/22 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 15.08.2022; встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.
08.07.2022 відповідачем поданий відзив на позовну заяву (вх №1445), в якому відповідач позовні вимоги в сумі 1250473,99 грн визнав в повному обсязі та керуючись ст. 130 ГПК України просить стягнути 50 % судового збору.
У підготовчому судовому засіданні 19.08.2022 установлено:
Представники позивача у підготовче судове засідання прибув.
Представник відповідача у підготовче судове засідання не прибув.
Розглянувши визнання позову, викладене відповідачем у відзиві на позов (вх №1445 від 08.07.2022) суд зазначає наступне.
06.07.2022 в порядку ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідачем до початку розгляду справи по суті в підготовче судове засідання подано відзив про визнання позову.
Відповідно до ч. 3-4 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Статтею 191 ГПК України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Враховуючи зазначені норми, у підготовчому судовому засіданні присутнім учасникам справи роз'яснено положення статті 191 ГПК України та прийнято до розгляду відзив відповідача про визнання позову (вх №1445 від 08.07.2022).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання заяв по суті справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті в підготовчому судовому засіданні відповідно до ч. 3 ст. 185 ГПК України за наявними у справі матеріалами враховуючи поданий відповідачем відзив про визнання позову.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 15.08.2022 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
У зв'язку з реформуванням ринку електричної енергії, на виконання вимог Закону України “Про ринок електричної енергії” (далі - Закон) з 01.01.2019 забезпеченням споживачів електричною енергією займаються різні суб'єкти ринку електричної енергії, зокрема, оператори системи розподілу та електропостачальники, одним з яких є позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Енера Суми”, яке діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 червня 2018 року № 429.
Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 №1268, єдиним постачальником універсальних послуг на території Сумської області є ТОВ «Енера Суми».
Пунктом 3.1.9 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Постанова) “Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії” (далі - Правила) передбачено, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Відповідно до ч. 2 п. 1.2.15 Правил, для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
На виконання вимог Правил позивач направив до відповідача заяву - приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу. Заява-приєднання підписана представником відповідача 10.03.2022, що підтверджує факт приєднання Комунального підприємства «Міськводоканал» Роменської міської ради до договору про постачання електричної енергії споживачу №151001549 від 10.03.2022 та є додатком 1 зазначеного договору.
Таким чином, відносини, що виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю “Енера Суми” (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством «Міськводоканал» Роменської міської ради (далі - відповідач, споживач) регулюються договір про постачання електричної енергії споживачу №151001549 від 10.03.2022 (далі - договір).
Як зазначає позивач, у результаті приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, позивачем відкрито відповідачу особовий рахунок за № НОМЕР_3 .
Відповідно до п. 1.1. договору цей є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.
Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» №2019-VIII від 13.04.2017 та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ) та є однаковими для всіх споживачів (п. 1.2. договору).
Згідно п. 2.1 договору за цим договором постачальник зобов'язується передати у власність споживачу електричну енергію, а споживач зобов'язується прийняти, оплатити цю електричну енергію та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 5.1. договору визначено, що ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим договором становить: 3,516667 грн. без ПДВ, ПДВ - 0,703333 грн., разом з ПДВ - 4,22 грн. У ціну включається тариф на передачу електроенергії та не включається тариф на розподіл електроенергії. Споживач здійснює плату за послуги з передачі електричної енергії через постачальника, що входить до вартості електричної енергії відповідно до умов цього договору.
Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.4. договору).
Відповідно до п. 5.5. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Пунктом 5.6. договору визначено, що споживач оплачує вартість спожитої електричної енергії на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії та виставленого постачальником рахунку на оплату спожитої електричної енергії. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем після підписання акту приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії та отримання від постачальника рахунку на оплату спожитої електричної енергії до 25 числа місяця наступного за розрахунковим.
Датою виконання зобов'язань Споживача щодо оплати за спожиту електричну енергію вважається дата перерахування Споживачем на банківський рахунок Постачальника грошових коштів (п. 5.8. договору).
Відповідно до підп. 1 п. 6.2. договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Згідно з під. 1 п. 7.1. та підп. 2 та 7 п. 7.2. договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію; постачальник зобов'язується: нараховувати і виставляти рахунки Споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором; приймати оплату наданих за цим договором послуг будь-яким способом, що передбачений цим договором.
Пунктом 13.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з 01.03.2022 та діє до 31.12.2022, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Згідно п. 4.13. Правил для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій формі. В свою чергу споживач, у відповідності з обраними комерційними пропозиціями, має здійснити оплату рахунка постачальника за договором за фактично спожиту електричну енергію у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання споживачем.
Згідно з рахунком-фактурою №151001549/49410/1 від 31.03.2022 за березень 2022 року позивач нарахував відповідачу 699562,13 грн за спожиту активну електроенергію у розмірі 165773 кВт*год за договором №151001549.
Відповідно до рахунку-фактури №151001549/67928/1 від 30.04.2022 за квітень 2022 року позивач нарахував відповідачу 550911,86 грн за спожиту активну електроенергію у розмірі 177257 кВт*год за договором №151001549.
19.05.2022 філії Роменський РЕМ АТ «Сумиобленерго», що на ринку електричної енергії України виконує функції адміністратора комерційного обліку (АКО), відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, а саме: здійснює надання сертифікованих даних комерційного обліку (остаточного набору даних комерційного обліку за встановлений період для точки комерційного обліку, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії), - листом №80-04/915 надала ТОВ «Енера Суми» інформацію про обсяги споживання електричної енергії відповідачем. За даними листа по особовому рахунку відповідача №151001549 в березні 2022 року останнім фактично спожито 165773 кВт*год, а в квітні 2022 року - 177257 кВт*год, що разом склало 343030 кВт*год.
Як зазначає позивач, порушуючи свої договірні зобов'язання щодо своєчасного та повного розрахунку за активну електричну енергію, відповідач зазначені рахунки своєчасно та в повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом щодо стягнення з відповідача 1250473,99 грн заборгованості за спожиту активну електричну енергію за період з березня по квітень 2022 року.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наявними у справі доказами, поданими позивачем, підтверджується факт неналежного виконання відповідачем договору. Разом з тим, у відзиві на позов відповідач підтвердив і визнав заборгованість, що є предметом спору.
Таким чином, на підставі досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1250473,99 грн заборгованості за спожиту активну електричну енергію за договором про постачання електричної енергії №151001549 від 10.03.2022 за період березень-квітень 2022 року визнаються такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Позивачем при зверненні з позовною заявою відповідно до платіжного доручення №6438 від 23.05.2022 сплачено судовий збір в розмірі 18757,11 грн.
Частиною 1 статті 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи визнання відповідачем в підготовчому провадженні позову у поданому відзиві (вх №1445 від 08.07.2022), відповідно до ст. 130 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50% судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом.
Таким чином, відповідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, враховуючи положення ч. 1 ст. 130 ГПК України, позивачу за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню 9378,56 грн судового збору, що складає 50% судового збору, сплаченого позивачем за платіжним дорученням №6438 від 23.05.2022 в сумі 18757,11 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 130, 194-220, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Міськводоканал» Роменської міської ради (вул. Пригородська, буд. 187, м. Ромни, Сумська область, 42000; код за ЄДРПОУ 37929833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» (40004, м. Суми, вул. Реміснича, 35, код ЄДРПОУ 41884537) 1250473,99 грн (один мільйон двісті п'ятдесят тисяч чотириста сімдесят три грн 99 коп.) заборгованості за спожиту активну електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу №151001549 від 10.03.2022 за період березень-квітень 2022 року на рахунок - НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк», а також 9378,56 грн (дев'ять тисяч триста сімдесят вісім грн 56 коп.) витрат зі сплати судового збору на рахунок НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк».
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2022
Суддя В.Л. Котельницька