Справа № 351/827/21
Провадження № 11-кп/4808/347/22
Категорія ч.4 ст.296 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
15 серпня 2022 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
представника потерпілого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора Снятинського відділу Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_11 на вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2022 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 296 КК України, -
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.2 ст.162, ч.4 ст.296 КК України, призначивши йому покарання:
- за ч.1 ст.122 КК України у виді 3 років позбавлення волі;
- за ч.2 ст.162 КК України у виді 3 років позбавлення волі;
- за ч.4 ст.296 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України, визначено ОСОБА_8 остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань, у виді 6 років позбавлення волі.
Обраний ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено попередній до вступу вироку в закону силу. Строк відбування покарання ОСОБА_8 увхалено рахувати з часу фактичного затримання - 05.11.2021р.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив умисні дії, які виразились у незаконному проникненні до житла особи, що порушує недоторканість житла громадян, вчиненому із застосуванням насильства, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 162 КК України.
Дане кримінальне правопорушення обвинувачений ОСОБА_8 вчинив за наступних обставин.
Так, ввечері 30 серпня 2020 року ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_12 (матеріали кримінального провадження відносно якого виділені в окреме провадження, справа № 351/1869/21, № провадження 1-кп/351/52/22), з метою з'ясування відносин з ОСОБА_13 пішли до господарства по АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_14 , та де проживає його син ОСОБА_13
30.08.2020 близько 22 год. ОСОБА_8 , діючи у групі спільно із ОСОБА_12 , з метою застосування насильства щодо ОСОБА_13 вирішили незаконно проникнути до вказаного приміщення для подальшого вчинення у ньому злочинних дій.
Реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на порушення недоторканості житла ОСОБА_14 - приміщення літньої кухні, ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, спільно з ОСОБА_12 , без згоди власника домоволодіння, через хвіртку незаконно проникли у господарство ОСОБА_14 та підійшли безпосередньо до будівлі літньої кухні.
Перебуваючи у господарстві ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , всупереч волі законного володільця, порушуючи, гарантоване ч. 1 ст. 30 Конституції України, право на недоторканість житла, шляхом зламу вхідних дверей, без дозволу власника та інших присутніх у приміщенні осіб, діючи умисно, у групі із ОСОБА_12 , усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно проникнув до коридору та у кімнату літньої кухні ОСОБА_14 .
У приміщенні літньої кухні ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , діючи у групі осіб разом з ОСОБА_12 , вчинив хуліганські дії стосовно ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , під час яких щодо них застосував фізичне насильство та спричинив тілесні ушкодження.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 296 КК України, тобто вчинив умисні дії, які виразились в хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненими групою осіб, із застосуванням заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень предмету, за наступних обставин.
Зламавши вхідні двері літньої кухні ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_12 незаконно проникнув до коридору, де у той час знаходився ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , його дружина - ОСОБА_16 та двоє їхніх неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Побачивши ймовірність хуліганських дій ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , ОСОБА_15 вибіг з приміщення літньої кухні та побіг до будинку, де знаходився батько ОСОБА_13 - ОСОБА_14 .
Знаходячись у коридорі літньої кухні, ОСОБА_8 , грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, використовуючи заздалегідь підготовлений для нанесення тілесних ушкоджень предмет - дерев'яну биту, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, безпричинно, спочатку наніс нею удар по голові ОСОБА_13 , від якого останній впав на коліна. У той час до хуліганських дій ОСОБА_8 приєднався ОСОБА_12 , який маючи реальну можливість припинити хуліганські дії ОСОБА_8 , не зробив цього, та наніс удар дерев'яною палицею у ділянку лівої ключиці, від якого той впав на підлогу.
Скориставшись безпорадним станом ОСОБА_13 та розуміючи, що він не в змозі чинити опору, ОСОБА_8 наніс удар дерев'яною битою у ділянку лівого стегна та нижніх кінцівок ОСОБА_13 , а ОСОБА_12 продовжив наносити йому удари дерев'яною палицею по тулубі, лівій руці та голові, на зауваження ОСОБА_16 припинити хуліганські дії не реагували, і припинили наносити йому тілесні ушкодження коли у коридор літньої кухні зайшов ОСОБА_15 .
Побачивши останнього, ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_12 продовжив хуліганські дії, вдаривши його дерев'яною битою у ділянку голови.
ОСОБА_12 схопив рукою за шию ОСОБА_15 та намагався витягти його на подвір'я, а коли той почав чинити опір, ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_12 почали наносити удари руками у ділянку грудної клітки та голови. Хуліганські дії припинили коли побачили світло проблискових маячків службового автомобіля Снятинського ВП Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, який їхав на виклик ОСОБА_16 у господарстві ОСОБА_14 , та залишили місце події до їх прибуття.
У результаті злочинних дій ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому великого вертеля лівої стегнової кістки із зміщенням відломків, яке згідно висновку експерта від 01.10.2020 відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, плече-лопаточний переартрит зліва, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана тім'яно-потиличної ділянки голови відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, а садно тильної поверхні правої китиці, задньої поверхні лівого плечового суглобу, синець задньої поверхні лівого плечового суглобу, лівої ягодиці - до легких тілесних ушкоджень.
А також, у результаті злочинних дій ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , ОСОБА_15 отримав тілесні ушкодження у вигляді синців лівої скроневої ділянки, нижньої повіки правого ока, лівої гомілки, садна нижньої повіки правого ока, забою м'яких тканин шиї справа, які відповідно до висновку від 02.09.2020 відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Своїми умисними діями, які виразилися у спричиненні умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисних ушкоджень, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.
У сукупності ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 162, ч.4 ст. 296, ч.1 ст. 122 КК України.
Не погоджуючись з вироком суду обвинувачений ОСОБА_8 та прокурор Снятинського відділу Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_11 подали апеляційні скарги.
Обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2022 року.
Вказує, що у вироку суду зазначено неправдиву інформацію про визнання ним вини. Вважає, що поза увагою суду залишись багато невстановлених фактів та обставин, які можуть спростувати його вину. Зокрема, суд: не допитав потерпілого ОСОБА_14 , свідка ОСОБА_19 ; не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_16 та потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_13 , які зазначали, що на території господарства, крім обвинувачених, знаходились ще дві особи, яких не було встановлено ні на досудовому слідстві, ні в суді; зазначив у вироку показання свідка ОСОБА_20 , які не відповідають дійсності, оскільки останній в судовому засіданні вказував, що не бачив куди обвинувачений заходив і не чув щоб хтось в якомусь господарстві виламував двері. Вважає безпідставним посилання суду на слідчий експеримент за участю потерпілих, оскільки він не брав у ньому участі та вперше про нього дізнався з оскаржуваного вироку. Крім того, прокурором тільки на стадії дебатів, надано суду речові докази - три дерев'яні палки з слідами крові, які не мають відношення до даного кримінального провадження. Вважає, що провадження щодо нього сфабриковано.
Прокурор Снятинського відділу Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_11 просить скасувати вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2022 року. Виключити з мотивувальної частини вироку суду посилання на вчинення злочину разом із ОСОБА_12 , матеріали кримінального провадження відносно якого виділені в окреме провадження, вказавши натомість: «…разом із особою, матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження». Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання:- за ч.1 ст.122 КК України у виді 3 років позбавлення волі; за ч.2 ст.162 КК України у виді 3 років позбавлення волі; за ч.4 ст.296 КК України у виді 6 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст.70 КК України, визначити ОСОБА_8 остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань, у виді 7 років позбавлення волі. У решті вирок залишити без змін.
Зокрема прокурор зазначає, що судом не враховано, що відносно ОСОБА_12 матеріали виділені та розглядаються в окремому судовому провадженні і на момент ухвалення даного вироку, останній не був засуджений. Однак, суд у фабулі обвинувачення, визнаного судом доведеним, мотивувальної частини вироку вказав прізвище ОСОБА_12 - особи, з якою ОСОБА_8 вчиняли злочин. Таким чином, суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання за ч.4 ст. 296 КК України у виді 4 років позбавлення волі, і, як наслідок, призначене остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі, - не відповідає ступеню суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, даним про особу обвинуваченого, оскільки обвинувачений під час судового засідання змінював свої показання, не визнавав факт вчинення даного кримінального правопорушення та не розкаювався у вчиненому, не вибачився перед потерпілими та не відшкодував їм завдану шкоду. При цьому, судом не враховано те, що потерпілий ОСОБА_13 просив суд покарати обвинуваченого максимально суворо, а також те, що ОСОБА_8 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, однак на шлях виправлення не став і знову вчинив злочин.
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник підтримали вимоги своєї апеляційної скарги, просили залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора;
- прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги прокурора Снятинського відділу Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_11 , заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого;
- представник потерпілого ОСОБА_10 заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити частково, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України, вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається з вироку, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані в повному обсязі.
В судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 не визнавав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, зазначав, що при нанесенні потерпілому ударів та завданні тілесних ушкоджень у нього не було заздалегідь приготовленого предмета - бити.
Разом з тим, в судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та стверджував, що не вчиняв кримінальних правопорушень, в яких він визнаний винним і в матеріалах провадження відсутні докази, які доводять його винуватість.
Колегія суддів звертає увагу на те, що доводи ОСОБА_8 про його невинуватість у вчиненні кримінального правопорушенні, передбаченого, ч. 4 ст. 296 КК України, перевірялись судом першої інстанції, внаслідок чого було встановлено їх повну неспроможність.
Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.2 ст.162, ч.4 ст.296 КК України, за обставин та в обсязі, встановленому у судовому засіданні та наведеному в мотивувальній частині вироку підтверджуються сукупністю досліджених в судовому засіданні узгоджених між собою, допустимих, достовірних та достатніх доказів.
Зокрема, у суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_15 пояснив, що 30.08.2020 р. ОСОБА_8 із його братом ОСОБА_12 прийшли до нього та почали конфліктувати, ображали нецензурними словами, погрожували. Пізніше, в цей самий день, біля 21.00-22.00 год. ОСОБА_8 із ОСОБА_12 знову прийшли до нього, були агресивно налаштовані, кричали, виражалися нецензурними словами, погрожували. При цьому ОСОБА_8 тримав у руках біту у зв'язку з чим він із дружиною і дітьми закрились в кімнаті, обвинувачений бив ногами в двері, вибив нижню частину дверей. Били його по ногам. Після чого він вибіг до ОСОБА_21 , за декілька хвилин повернувся, ОСОБА_13 лежав без свідомості у крові. Коли побачили його, то почали його бити, били руками, ногами по різних частинах тіла, в т.ч. по голові. Били декілька хвилин. Зупинились бити коли почули сигнал поліцейського автомобіля. Дружина бачила як його бив обвинувачений. Після чого прибула поліція та карета швидкої медичної допомоги. Биту обвинувачений викинув.
Правдивість вищевказаних показань потерпілого в частині локалізації нанесених йому тілесних ушкоджень, механізму, способу їх заподіяння та знаряддя злочину, повністю узгоджується з висновком експерта №120 від 02.09.2020 року, згідно з яким у ОСОБА_15 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синців лівої скроневої ділянки, нижньої повіки правого ока, лівої гомілки, садна нижньої повіки правого ока, забою м'яких тканин шиї справа, які утворилися від дії тупих твердих предметів, якими можуть бути руки, ноги, дерев'яна палиця, дерев'яна бита, можуть відповідати терміну вказаному обстеженим, відносяться до легких тілесних ушкоджень. Для спричинення вищеописаних тілесних ушкоджень було нанесено не менше 4-х ударів. Вищеописані тілесні ушкодження не могли утворитись при падінні з висоти власного росту. Вищеописані тілесні ушкодження не могли утворитись при самостійному спричиненні.
Потерпілий ОСОБА_13 також надав показання, які свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_8 дійсно вчинив правопорушення, оскільки разом із ОСОБА_12 , будучи озброєний бітою, виражались нецензурними словами, погрожували їм, відмовлялись покинули територію домовладіння. Обвинувачений разом із ОСОБА_12 вибили двері, почали бити їх по ногам. ОСОБА_15 побіг до його батька, і тоді обвинувачений із ОСОБА_12 увірвались до кухні та почали його бити. ОСОБА_8 бив бітою по голові, ОСОБА_12 бив по плечах. Після нанесення ОСОБА_8 ударів бітою по стегну, він отримав перелом та втратив свідомість. Отямився, коли приїхала швидка медична допомога. Вказав, що проходив лікування близько одного місяця, на милицях ходив шість місяців.
Показання потерпілого ОСОБА_13 в частині локалізації нанесених йому тілесних ушкоджень, механізму, способу їх заподіяння та знаряддя злочину, повністю узгоджуються з висновком експерта № 119 від 01.10.2020 року. Зокрема, за змістом зазначеного висновку у ОСОБА_13 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому великого вертеля лівої стегнової кістки із зміщенням відломків, плече-лопаточного периартриту зліва, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани тім'яно-потиличної ділянки голови, саден тильної поверхні правої китиці, задньої поверхні лівого плечового суглобу, синців задньої поверхні лівого плечового суглобу, лівої ягодиці, які утворилися від дії тупих твердих предметів, якими можуть бути руки, ноги, дерев'яна палиця, дерев'яна бита, можуть відповідати терміну вказаному обстеженим та відносяться: а) закритий перелом великого вертеля лівої стегнової кістки із зміщенням відломків - до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя;б) плече-лопаточний периартрит зліва, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана тім'яно-потиличної ділянки голови - до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я; в) садна тильної поверхні правої китиці, задньої поверхні лівого плечового суглобу, синці задньої поверхні лівого плечового суглобу, лівої ягодиці - до легких тілесних ушкоджень. Для спричинення вищеописаних тілесних ушкоджень в гр. ОСОБА_13 було нанесено не менше 4-х ударів. Вищеописані тілесні ушкодження не могли утворитись при падінні з висоти власного росту. Вищеописані тілесні ушкодження не могли утворитись при самостійному спричиненні.
Крім того, показання потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_13 були перевірені під час проведення слідчого експерименту. Зокрема, згідно з протоколами проведення слідчих експериментів від 07.12.2020 року ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 відтворили як саме обвинувачений ОСОБА_8 та ОСОБА_12 проникли на територію господарства та його приміщення в с. Устя Коломийського району, вчиняли хуліганські дії та завдавали тілесні ушкодження.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги обвинуваченого про недопустимість протоколів слідчих експериментів з підстав їх проведення за його відсутності, оскільки вищевказані слідчі дії були проведені у відповідності до ч. 3 ст. 240 КПК України і проведення слідчих експериментів з потерпілими за відсутності підозрюваного не порушує право останнього на організацію ефективного захисту своїх інтересів.
Посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що в суді першої інстанції не було допитано потерпілого ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_19 безпідставні і не свідчать про незаконність вироку суду першої інстанції.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 97 КПК України суд має право визнати неможливим допит особи, якщо вона відсутня під час судового засідання внаслідок смерті або через тяжку фізичну чи психічну хворобу. Зокрема, потерпілого ОСОБА_14 не було допитано судом у зв'язку з тим, що він тяжко хворіє та не може з'явитися до суду, а свідок ОСОБА_19 не був допитаний судом черезйого мобілізацію у період військового часу до складу Збройних Сил України.
Показання потерпілого ОСОБА_15 щодо обставин вчиненого правопорушення повністю узгоджуються з показаннями інших свідків .
Так, свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що коли вона із чоловіком та дітьми 30.08.2020р. перебувала в гостях у ОСОБА_13 , до них прийшов ОСОБА_8 із ОСОБА_12 , які виражалися нецензурною лайкою, погрожували, виламали двері до кухні, де вони зачинились із дітьми і чоловіком. Били їх по ногам. ОСОБА_8 бив ОСОБА_13 бітою по голові, а потім його вдарив по плечах ОСОБА_12 .. Від удару ОСОБА_8 битою по стегну ОСОБА_13 втратив свідомість. Обвинувачений з ОСОБА_12 були агресивно налаштовані та не припиняли свої дії, у зв'язку з чим вона викликала поліцію та швидку медичну допомогу.
Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив, що 30.08.2020 близько 22.00 год., у вечірню пору доби в с. Устя він ішов в напрямку магазину і зустрів обвинуваченого та ОСОБА_12 .. Вони йшли по вулиці, неподалік господарства ОСОБА_13 , перебували у стані алкогольного сп'яніння, зайшли на територію господарства та почали вибивати ногами двері, розкачали бійку. Крім ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , інших осіб, зокрема, ОСОБА_19 там не було.
Колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги обвинуваченого про те, що зазначені у вироку показання свідка ОСОБА_20 , в частині проникнення ОСОБА_8 з іншою особою до господарства ОСОБА_13 та виламування там дверей, не відповідають дійсності, з огляду на те, що вищевказані пояснення свідка повністю узгоджуються із сукупністю інших доказів, які були досліджені та всебічно перевірені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 296 КК України підтверджується сукупністю письмових доказів в кримінальному провадженні, які відповідають критеріям належності, допустимості та достовірності доказів.
Зокрема, згідно з протоколом огляду місця події від 30.08.2020р. із фототаблицями до нього проведено огляд господарства за адресою, АДРЕСА_2 , де в приміщенні літньої кухні, в коридорному приміщенні, а також на подвір'ї, на бетонній доріжці та частково на трав'яному покриві, виявлено чотири дерев'яні палиці, дві з яких із слідами речовини бурого кольору.
Також суд обґрунтовано послався на висновок експерта № СЕ-19/109/8/1-441ХЗ/20 від 15.12.2020 року. З вказаного висновку вбачається, що наданий на дослідження предмет, який було виявлено та вилучено в результаті проведення огляду місця події, не є холодною зброєю. Наданий на дослідження предмет відноситься до бейсбольних біт, призначених для проведення спортивних ігор для гри у бейсбол. Даний предмет, виготовлений саморобним способом із застосуванням промислового обладнання.
Твердження обвинуваченого про недопустимість доказів - дерев'яних палок, є неспроможними, оскільки вказані речові докази були вилучені під час огляду місця події у встановленому законом порядку.
Приймаючи до уваги суперечливий характер показань обвинуваченого ОСОБА_8 у суді першої інстанції, враховуючи детальні та послідовні показання потерпілих та свідків, які в категоричній формі стверджували, що саме обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 296 КК України, та які повністю узгоджуються із сукупністю інших доказів по справі в частині часу, місця, способу їх вчинення, локалізації нанесення ударів та їх кількості, знаряддя злочину та інших обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого та належним чином вмотивованого рішення про доведеність поза розумним сумнівом вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Перевіряючи вирок суду в частині справедливості призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що посилання прокурора на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, є безпідставними.
Відповідно до положень ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. А згідно вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання”, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3 визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину й його обставин.
Колегія суддів вважає, що вказані вимоги кримінального Закону судом першої інстанції були виконані в повному обсязі, а висновки суду належним чином мотивовані.
Так, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є нетяжкими (ч.2 ст. 162, ч.1 ст. 122 КК України ) та тяжким злочинами (ч.4 ст. 296 КК України), дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, згідно з інформацію, яка міститься в досудовій доповіді органу пробації обвинувачений ОСОБА_8 за період проживання в с. Княже Коломийського району характеризується різносторонньо, останні декілька років перебував в місцях позбавлення волі та фактично за місцем реєстрації не проживав. На обліку в наркологічному та психоневрологічному кабінетах не перебуває. Згідно досудової доповіді історія правопорушень обвинуваченого ОСОБА_8 та його обвинувачення у даному кримінальному провадженні свідчить про те, що ОСОБА_8 вважає кримінальну поведінку нормою свого життя. Факторами, що підвищують ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення є відсутність роботи, його матеріальне становище, контроль над поведінкою та мисленням, вживання алкоголю та ставлення до правопорушень. У обвинуваченого ОСОБА_8 високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та високий ризик небезпеки, який він становить для суспільства, виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації, застосування соціальних виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав обставиною, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів, а обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд не встановив.
Колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді 6 років позбавлення волі в повній мірі відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого, є справедливим, достатнім та необхідним для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, в зв'язку з чим не вбачає підстав для призначення більш суворого покарання.
Колегія суддів вважає, що в апеляційній скарзі прокурора не наведено переконливих доводів щодо невідповідності призначеного обвинуваченому покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Разом з тим, з матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122,ч.2 ст.162, ч.4 ст.296 КК України, в мотивувальній частині вироку вказав, що зазначені правопорушення він вчинив діючи у групі спільно із ОСОБА_12 , Водночас матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_12 виділені в окреме провадження (справа № 351/1869/21, № провадження 1-кп/351/52/22).
Колегія суддів вважає такий висновок у вироку щодо співучасті ОСОБА_22 у вчиненні кримінальних правопорушень з ОСОБА_12 , порушує вимоги щодо презумпції невинуватості, оскільки фактично встановлює винуватість останнього у вчиненні цих правопорушень за відсутності відносно нього обвинувального вироку, який набрав законної сили.
Відповідно до ч.1 ст.7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, однією з яких є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка у розумінні ст. 17 КПК України передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Довженко проти України» від 12 січня 2012 року (Заява № 36650/03), у п.48 зазначено, що «…право на презумпцію невинуватості полягає у тому, що порушення цього положення матиме місце, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось просто підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву про те, що особа вчинила злочин, зроблену за відсутності остаточного вироку.
Суд неодноразово підкреслював важливість добору посадовими особами слів у своїх виступах, якщо вони оприлюднюють свої заяви ще до судового розгляду справи та визнання особи винною у вчиненні певного злочину ( рішення від 3 жовтня 2002 року у справі «Бьомер проти Німеччини» (Bohmer v. Germany), заява № 37568/97, пп. 54-56, і рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява № 65559/01, пп. 88 і 89). Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, слід визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювана заява була зроблена (рішення від 28 червня 2005 року у справі «Каракас і Єсілірмак проти Туреччини» (Karakas and Yesilirmak v. Turkey), заява № 43925/985, п. 51).
Колегія суддів вважає, що таке застосування вимог щодо забезпечення реалізації принципу презумпції невинуватості безумовно стосується ухвалення судових рішень.
Згідно з ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Водночас, з огляду на презумпцію невинуватості суд позбавлений права вирішувати питання про винуватість особи, щодо якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, та вину якої не доведено, про що звертав увагу Верховний Суд у своїй постанові від 6 березня 2018 року в справі № 173/123/17,провадження №51-2283км18.
Враховуючи вищевказані обставини, колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок суду першої інстанції, виключивши з його мотивувальної частини посилання на особу « ОСОБА_12 ». Вважати правильним твердження про вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень у групі «разом із особою, матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження».
Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,408,418,419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу прокурора Снятинського відділу Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_11 задовольнити частково.
Вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2022 року щодо ОСОБА_8 змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку суду посилання на вчинення злочину разом із ОСОБА_12 , вказавши натомість: «разом із особою, матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження».
В решті вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2022 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5