ЄУН 193/565/22
Провадження 2/193/309/22
іменем України
19 серпня 2022 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді Кравченко Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Кудрявцевої Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Софіївка Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини. 12 липня 2022 року подала позовну заяву та просить стягувати аліменти з відповідача на свою користь на утримання дитини в розмірі 1300,00 грн., щомісяця. На обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що вона із відповідачем перебувала в шлюбі. Шлюб між ними був розірваний рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області. Від шлюбу з відповідачем сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою звернення до суду з позовною заявою про стягнення аліментів послужило те, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, яка перебуває на повному її утриманні.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином. Разом із позовною заявою надала клопотання про розгляд справи без її участі
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги визнав частково.
Виходячи з наведеного, суд ухвалив провести судове засідання за відсутності сторін на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Судом встановлено наступне, згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.6). Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Софїівського районного суду Дніпропетровської області від 20.12.2017 (а.с.7).
Відповідно до частини 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Зі змісту ст. 27 Конвенції про права дитини та ч. 2 ст. 182 СК України вбачається, що при визначенні розміру аліментів суд має враховувати ряд обставин, як стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів. Разом з тим, визначальним при вирішенні питання про розмір аліментів є інтереси дитини. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Разом з тим, 17 травня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», яким внесені зміни до ч.2 ст.182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов'язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідач є фізичною особою-підприємцем. У чинному законодавстві не дано визначення поняття «працююча особа». Водночас згідно зі статтею 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), є застрахованими особами. Відповідно ж до частини 3 статті 3 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом. Державна реєстрація фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру (ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Таким чином, фізична особа - підприємець вважається працюючою до дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Оскільки відповідач є фізичною особою-підприємцем, тому суд стягує аліменти у частці від доходів відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки дитина проживає з позивачем, позивач потребує матеріальної допомоги, а відповідач не надав доказів неможливості сплати ним аліментів. Вимоги позивача в повному обсязі підтверджуються довідкою про те, що дитина знаходиться на її утриманні, та копією свідоцтва про народження дитини, де батьком зазначений відповідач.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином судовий збір в розмірі 992,40 гривні підлягають стягненню з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.ст.12, 13, ч.1 ст.81, ч.2 ст.247, ст.263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, задовольнити частково.
Стягувати аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати від дня пред'явлення позову до суду, а саме з 12 липня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 в дохід держави судовий збір 992 грн. 40 коп..
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Софіївського районного суду
Дніпропетровської області Н.О. Кравченко