Справа № 184/1960/21
Номер провадження 2/184/37/22
18 серпня 2022 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Томаш В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Михайлової Т.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Кобеляцького Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в м. Покров цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , представник позивача - адвокат Шаврова Наталія Михайлівна до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 «про визнання права власності на спадкове майно», -
Позивач звернулась до суду з позовом та просить суд визнати за нею право власності на наступне спадкове майно, що залишилося після смерті її онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 : - на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 37,1 кв. м та житловою площею 21,3 кв. м, що належала померлому ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.01.2020 року, виданого приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Бойко Л.П. вартістю 60773,00 грн. відповідно до звіту та висновку фахівця; - на автомобіль марки Mercedes - Benz 350S VIN - НОМЕР_1 , 1993 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_6 , вартістю 113 212,00 грн. відповідно до звіту та висновку фахівця.
Представник позивача - адвокат Шаврова Н.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити. Надала відповідь на відзив, в якому посилаються на те, що 08.03.2021 року внаслідок скоєного відносно ОСОБА_5 злочину трагічно загинув її онук ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час своєї смерті він був зареєстрований в житловому будинку АДРЕСА_2 , але фактично проживав разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_7 більше 10 років по АДРЕСА_3 , тобто за іншою адресою. Відповідачка ОСОБА_2 не прийняла спадщину, що залишилася після смерті свого брата, оскільки на час відкриття спадщини постійно не проживала разом з ним і протягом шести місяців не зверталася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. В провадженні Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області з 28.05.2021 року знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, внесеному в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за №12021041360000017 від 08.03.2021 року, справа № 184/1020/21, суддя Томаш В.І. Доценко Т.П. обвинувачується в тому, що вчинила навмисно вбивство її онука ОСОБА_5 . Зазначений житловий будинок належав матері обвинуваченої ОСОБА_7 і в подальшому він був відчужений її матір'ю на підставі договору купівлі-продажу від 07.06.2021 року. Житловий будинок АДРЕСА_2 , в якому зареєстровано офіційне місце проживання ОСОБА_5 та відповідачів протягом вже тривалого часу не використовується за своїм призначенням. Ще в 2018 року він повністю був відключений від електропостачання та газопостачання. 13.01.2022 року відповідачка ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Бойко Л.П. із заявою щодо оформлення її спадкових справ та видачі свідоцтва про право на спадщину, що залишилася після смерті її онука ОСОБА_5 . Постановою від 13.01.2022 року приватний нотаріус Бойко Л.П. відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину, що залишилося після смерті її брата ОСОБА_5 , посилаючись на п.п. 4.15 п. 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, відповідно до якого видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі звернення до суду заінтересованої особи, яка оспорює право, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа до вирішення справи судом. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 37,1 кв. м та житловою площею 21,3 кв. м, що належала померлому ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.01.2020 року, виданого приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Бойко Л.П. вартістю 60 773,00 грн. відповідно до звіту та висновку фахівця та на автомобіль марки Mercedes - Benz 350S VIN - НОМЕР_3 , 1993 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_6 , рідного батька тільки ОСОБА_5 . Відповідачка ОСОБА_2 безпідставно посилається на те, що нібито «єдиним зареєстрованим місцем проживання є саме спірна квартира, в який проживав померлий». Таким чином відповідачка намагається ввести суд в оману, оскільки останнім зареєстрованим місцем проживання спадкодавця ОСОБА_5 був житловий будинок АДРЕСА_2 , а зовсім не спірна квартира відповідно до матеріалів спадкової справи, що була відкрита приватним нотаріусом Бойко Л.П., після його смерті і про що зазначено в постанові нотаріуса від 13.01.2022 року про відмову ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії. Відповідачка ОСОБА_2 не зверталася до суду з позовом про визнання їй додаткового строку для прийняття спадщини, якщо на її думку вона пропустила його з поважних причин. Замість звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку про для прийняття спадщини та надання необхідних та достатніх доказів для підтвердження факту пропуску строку для прийняття спадщини з поважних причин, вона в межах даної справи в своєму відзиву на позов посилається на обставини, які нібито заважали їй своєчасно звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини оскільки вона не проживала постійно зі спадкодавцем на час прийняття спадщини, і вказані обставини вона вважає поважними. Зокрема, вона посилається на те, що для своєчасного звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини їй заважала відсутність правовстановлюючих документів на квартиру, яка зовсім не потрібна для звернення з заявою про прийняття спадщини. Також вона посилається на карантин, встановлений в України постановою Кабінету Міністрів №211 від 11.03.2020 року, строк дії якого в подальшому був продовжений, внаслідок чого вона вважала що прийом в нотаріальних конторах на час смерті її брата в березні 2021 року не ведеться. Разом з тим, вона зазначає, що після смерті брата «зверталася до нотаріусів», але стикнулася з проблемою відсутністю документів на квартиру. Таким чином, з цього приводу відповідачка теж намагається ввести суд в оману відносно фактичних обставин справи. Але усі ці обставини по даній справі не мають жодного значення, оскільки вказані обставини з'ясовуються та перевіряються судом під час розгляду іншої справи, у разу звернення з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Відповідно до змісту відзиву на позов, відповідач після переліку усіх обставин, що заважали їй звернутися своєчасно до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини вона наполягає на тому, що вважає, що не пропустила строк для прийняття спадщини. Разом з тим не надала жодного доказу, що вона постійно проживала разом зі своїм померлим братом ОСОБА_5 в спірній квартирі, яку вона вважає «єдиним зареєстрованим місцем проживання, в якій проживав померлий». Також відповідачка заперечує проти її позову, посилаючись на те, що вона нібито надала нотаріусу якийсь недостовірні відомості та не повідомила її про звернення до нотаріуса з питання прийняття спадщини. Адже закон не покладає на неї обов'язку повідомляти інших спадкоємців про своє звернення до нотаріуса з питання прийняття спадщини. Крім того, відповідачка голослівно стверджує, що вона нібито надала нотаріусу недостовірні відомості. Разом з цим відповідач ніде не зазначає, які відомості вона вважає недостовірними. Також відповідачка всупереч усім вимогам закону та обставин справи вважає, що вона має право нібито тільки на обов'язкову частку у спадщині і що обрала неналежний спосіб захисту свого права. Відповідно до тексту її відзиву на позов відповідачка зазначає наступне: «неможливість отримання ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину не пов'язана ні з втратою документу, ні з оспорюванням відповідачем її права на отримання у порядку спадкування обов'язкової частки у спадщини, тому відсутні підстави визначення за позивачем у судовому порядку права власності». Стаття 1241 ЦК України передбачає, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Але вона не претендує ні на яку обов'язкову частку у спадщині, оскільки померлий ОСОБА_5 на випадок своєї смерті не залишив ніякого заповіту. Вона звернулася до суду з позовною вимогою про визнання за нею права власності на все майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 і на яке він мав право на час своєї смерті, а не на окрему його частку, оскільки інші спадкоємці за законом протягом встановленого законом строку не зверталися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, були тільки зареєстровані разом зі спадкодавцем за однією адресою, але фактично не проживали постійно разом з ним на час відкриття спадщини.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Кобеляцький Д.М. в судовому засіданні заперечували проти позову позивача та її представника, надали відзив на позов, в якому просять відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 витрати на надання правової допомоги у розмірі 2000 грн. Посилаються на те, що після смерті ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилася спадщина на його майно, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки Mercedes-Benz, 1993 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2 . Як зазначено позивачем у позові та не спростовується ним, ОСОБА_2 була зареєстрована з померлим за однією адресою: АДРЕСА_2 . У наданій до позовній заяві постанові нотаріуса про відмову у вчинені нотаріальних дій від 23.09.2021 року зазначено, що відповідно до довідки №537 від 23.03.2021 року вказується, що разом із померлим були зареєстровані (по АДРЕСА_2 ) сестра - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , який відмовився від спадщини за законом після померлого брата на користь позивача. Так, єдиним зареєстрованим місцем проживання є саме спірна квартира, в якій проживав померлий. ОСОБА_9 після смерті брата зверталася до нотаріусів, які зазначали, що їй необхідно надати документи на дану квартиру для автоматичного прийняття спадкоємцем спадщини. Вона почала збирати необхідні документи, але після смерті брата документи на житло зникли. Як стало їй згодом відомо, документи на вищезазначену квартиру забрав позивач, а тому ОСОБА_2 стикнулася із наступними проблемами. Так, у період, коли помер спадкодавець постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211, з наступними змінами та доповненнями, з 12.03.20 року на всій території України встановлено карантин. Відповідно, було обмежено пересування людей, рух транспорту, заборонено діяльність багатьох підприємств, установ, організацій, в тому числі, нотаріальних контор, про що було оголошено у всіх засобах масової інформації. Відповідач вважала, що прийом в нотаріальних конторах не ведеться у зв'язку із карантином. Під час перебігу строку на звернення позивача для прийняття спадщини, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 09.12.2020р. №1236, якою дію карантину було подовжено та запроваджено обмежувальні протиепідемічні заходи. У зв'язку із введенням на території України карантину її дії були обмежені, що спричинило перешкоди для вчасного звернення до нотаріуса для прийняття спадщини за законом, що залишилась після смерті брата, ОСОБА_5 . 13.01.2022 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Бойко Л.П. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частину майна, що залишилася після смерті її брата. Натомість, 13.01.2022 року отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Підставою відмови слугувало те, що в провадженні Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області знаходиться справа №184/1960/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_5 . А отже, вчинення нотаріальної дії зупиняється до моменту вирішення справи судом. Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус призупинив вчинення нотаріальних дій саме із-за розгляду судової справи №184/1960/21, а це вказує на те, що ОСОБА_2 не пропустила строк для отримання спадщини. Вона виконала всі передбачені законом дії для отримання свідоцтва про право на спадщину. Щодо вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 , з постанови приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Бойко Л.П. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.09.2021 року вбачається, що підставою для відмови ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 стало неможливість встановити коло спадкоємці померлого ОСОБА_5 , що прийняли спадщину. Так, це трапилося через те, що позивач надав нотаріусу недостовірні відомості та не повідомив відповідачів про звернення до нотаріуса з питання прийняття спадщини. Якби позивач та/або нотаріус зв'язалися із іншими спадкоємцями, так як їх дані їм відомі, на даний час були б відсутні перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Просять звернути увагу, що неможливість отримання ОСОБА_3 свідоцтва про права на спадщину на час розгляду спору, не пов'язана ні з втратою правовстановлюючого документа, який засвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно, ні з оспорюванням відповідачем її права на отримання у порядку спадкування обов'язкової частки у спадщині, а тому відсутні визначені законом підстави для визнання за позивачем у судовому порядку права власності. Таким чином, вимоги позивача про визнання права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 є як передчасними, так і такими, що суперечать інституту спадкування, а тому вважають, що задоволенню не підлягають. Просять звернути увагу на те, що позивач після отримання постанови нотаріуса про відмову у вчинені нотаріальних дій від 23.09.2021 року звернулася із заявою про визнання права власності на спадкове майно, тоді як повинна була звернутися до суду із заявою про оскарження такої постанови або з позовною заявою про встановлення факту не проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Таким чином, вважають, що позивач звернулася до суду із неналежним та передчасним позовом до відповідачів. Тому просять відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив не надав. Окрім цього, на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду відповідача, з огляду на що відповідач, відповідно до п.11 ст.128 ЦПК України вважається таким, що отримав судову повістку.
Суд, вислухавши представника позивача, відповідача та її представника, свідків, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 , виданого Покровським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.5). Після його смерті відкрилася спадщина на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 37,1 кв. м та житловою площею 21,3 кв. м, що належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 січня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Бойко Л.П. вартістю 60773,00 грн. відповідно до звіту та висновку фахівця (а.с.10, 11, 13, 14).
Вказану квартиру ОСОБА_5 успадкував після смерті свого батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_5 , виданого Покровським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.7).
Крім того, після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина також на автомобіль марки Mercedes - Benz, 1993 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2 , зареєстрований на ім'я його батька ОСОБА_6 , який ОСОБА_5 прийняв у спадщину після смерті свого померлого батька, вартістю 113212,00 грн. відповідно до звіту та висновку фахівця (а.с.16, 17).
Заповіту на випадок своєї смерті ОСОБА_5 не залишив. Спадкоємців першої черги за законом після його смерті немає. На час смерті ОСОБА_5 не перебував в зареєстрованому шлюбі, не мав дружини та дітей. Його батько ОСОБА_6 та мати ОСОБА_10 померли. Спадкоємцями другої черги за законом відповідно до вимог ст. 1262 ЦК України є позивач ОСОБА_3 , рідна баба, та відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , його рідні сестра та брат.
13 квітня 2021 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Бойко Л.П. з заявою про прийняття спадщини, що залишилася після смерті її онука ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . На підставі її заяви нотаріусом була заведена спадкова справа 102/2021, яка нею була зареєстрована у Спадковому реєстрі за №67499568 (а.с.18).
23 вересня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Бойко Л.П. з приводу оформлення своїх спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану вище квартиру та на автомобіль, що залишилися після смерті ОСОБА_5 . Однак приватний нотаріус Бойко Л.П. постановою від 23 вересня 2021 року відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане вище спадкове майно посилаючись на те, що відповідно довідки №537 від 23.03.2021 року, виданої виконавчим комітетом Покровської міської ради Дніпропетровської області, за адресою - АДРЕСА_2 разом з померлим ОСОБА_5 на момент його смерті значаться зареєстрованими: його сестра ОСОБА_2 , його брат ОСОБА_11 та його брат ОСОБА_4 , який відмовився від спадщини, що залишилася після смерті його брата ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 (заява №211 від 13.04.2021 року). Згідно постанови нотаріуса, тобто, якщо зазначені особи дійсно проживали разом з ОСОБА_5 на момент його смерті відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вони як спадкоємці за законом другої черги фактично вважаються такими, що прийняли спадщину. Позивач в своїй заяві про прийняття спадщини повідомила приватного нотаріуса Бойко Л.П. про те, що фактично ОСОБА_5 проживав в АДРЕСА_3 , тобто за іншою адресою. В зв'язку з чим приватний нотаріус Бойко Л.П. в постанові про відмову у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 , зазначила, що вона у такому разі не може встановити коло спадкоємців померлого ОСОБА_5 , що прийняли спадщину (а.с.19-21).
Разом з тим нотаріус повідомила ОСОБА_3 про те, що вона має право звернутися до суду з цим позовом та претендувати на усе спадкове майно, якщо дійсно відповідачі не проживали разом з її онуком ОСОБА_5 на час відкриття спадщини і таким чином не прийняли спадщину, що залишилася після його смерті.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Разом з тим, ВС/КЦС у справі №937/10434/19-ц від 19.05.2021 року теж зазначив, що реєстрація місця проживання із спадкодавцем не свідчить про постійне проживання разом та своєчасність прийняття спадщини.
Відповідачі протягом встановленого законом строку не зверталися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та не проживали разом зі своїм братом в АДРЕСА_2 . В зазначеному житловому будинку відповідачі були тільки зареєстровані, але фактично в ньому не проживали.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 був на час своєї смерті зареєстрований в зазначеному житловому будинку, але фактично проживав в іншому житловому будинку по АДРЕСА_3 разом зі своєї співмешканкою ОСОБА_7 , яка позбавила його життя. Відносно ОСОБА_7 було відкрите кримінальне провадження за ст. 115 КК України.
Факт того, що відповідачі фактично не проживали разом з померлим ОСОБА_5 на час відкриття спадщини також підтверджується наданими в судовому засіданні показаннями свідків.
Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надав покази, згідно яких повідомив, що померлий ОСОБА_5 - його племінник. ОСОБА_2 він не знає. ОСОБА_12 проживав з ОСОБА_13 по АДРЕСА_3 до своєї смерті у 2021р. Прописаний він був по АДРЕСА_2 , де не було ні газу, ні світла, будинок був нежитловий. Він проїжджав повз цього будинку.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 надав покази, згідно яких повідомив, що ОСОБА_12 проживав зі співмешканкою ОСОБА_15 багато років, у них були сварки і тоді деякий час він жив у ОСОБА_16 по АДРЕСА_2 . Будинок по АДРЕСА_3 нежилий, ОСОБА_17 жив з ОСОБА_18 біля 10 років. Він бачив будинок по АДРЕСА_3 в 2018 році, тому що працював недалеко. Цей будинок він бачив і навесні 2021 року після смерті ОСОБА_19 . Хто там мешкає на даний час, не знає.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 надав покази, згідно яких повідомив, що ОСОБА_5 знав по батьку ОСОБА_21 , приїжджали у гаражі, де робили ремонт авто. Він знав ОСОБА_5 останні три роки, знав, що він мешкає по АДРЕСА_3 .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 надав покази, згідно яких повідомив, що ОСОБА_5 знав по батьку ОСОБА_21 , іноді спілкувались, сусіди по гаражу зі ОСОБА_21 були. ОСОБА_12 проходив у нього практику в ГЗК, він його підвозив у 2013-2014р.р. і знає, що той жив по АДРЕСА_3 . ОСОБА_21 помер в 2019 році, а ОСОБА_23 - в 2021 році.
Отже, у суду не виникає сумніву щодо того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не проживали разом зі своїм померлим братом ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 на час відкриття спадщини.
Відповідно до витребуваних судом довідок ТОВ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ» та АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» будинок АДРЕСА_2 15.02.2016 року було відключено газові прилади за борги, 22.03.2018 року газ було відрізано від системи газопостачання на вводі; а також було відключено від електропостачання 29.08.2017 року на підставі наявності заборгованості за спожиту електроенергію, відключення здійснено на опорі (а.с.155, 164).
Суд дає критичну оцінку доводам відповідача та її представника, висловлені у відзиві та в судовому засіданні щодо невизнання позовних вимог позивача та її представника, оскільки вони є голослівними, безпідставними та не підтверджені належними та допустимими доказами і спростовуються стабільними поясненнями представника позивача, пояснення допитаних свідків, матеріалами справи в їх сукупності.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України, відповідно до ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 2 статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Таким чином, суд вважає, що позивач придбала право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті її онука ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Приймаючи до уваги, що позивачці в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 , нотаріусом відмовлено, однак позивач є спадкоємцем другої черги за законом після смерті свого онука, отже за нею слід визнати право власності на спадок.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 206, 264, 265 ЦПК України, ст.ст.328, 1216, 1217, 1261, 1297 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 , представник позивача - адвокат Шаврова Наталія Михайлівна до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 «про визнання права власності на спадкове майно» - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 :
-на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 37,1 кв. м та житловою площею 21,3 кв. м, що належала померлому ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 січня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Бойко Л.П. вартістю 60773,00 грн.;
-на автомобіль марки Mercedes - Benz 350S VIN - НОМЕР_1 , 1993 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_6 вартістю 113 212,00 грн..
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН: НОМЕР_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН: НОМЕР_7 , яка зареєстрована та мешкає: АДРЕСА_4 судові витрати у виді судового збору на суму 1739,90 грн. згідно квитанції №15 від 30.09.2021р..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено - 19 серпня 2022 року.
Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш