Справа № 182/8093/21
Провадження № 2/0182/1114/2022
Іменем України
19.08.2022 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Багрової А.Г.
розглянув у м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення(виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації .
Заяви по суті справи.
Позивач звернулась до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 та просить суд визнати такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 наступна інформація, викладена у листі від 29.07.2021 року адресованого Голові Державної міграційної служби України ОСОБА_3 - „ ОСОБА_4 розповідає своїм колегам, що вона не відповіла на 5 питань комісії, набрала 28 балів за тести та це їй коштувало 7 тисяч доларів. І в цьому їй сприяв діючий начальник відділу ОСОБА_5 ”; просить зобов'язати ОСОБА_2 спростувати інформацію, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 шляхом надсилання на ім'я Голови Державної міграційної служби України в місячний термін з дня набуття рішення суду законної сили листа з повідомленням про ухвалене по даній справі судове рішення із текстом спростування наступного змісту: „В листі від 29.07.2021 року мною було зазначено, ОСОБА_6 розповідає своїм колегам, що вона не відповіла на 5 питань комісії, набрала 28 балів за тести та це їй коштувало 7 тисяч доларів. І в цьому їй сприяв діючий начальник відділу ОСОБА_5 , але ці слова не відповідають дійсності, в листі було поширено недостовірну та таку, що принижує честь і гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію.”; також просить стягнути з відповідача понесені витрати на оплату судового збору.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що 29.07.2021 року відповідач ОСОБА_2 за власним підписом написала на адресу Голові Державної міграційної служби України ОСОБА_3 лист, в якому зазначила, що вона приймала участь у конкурсі на зайняття вакантної посади заступника начальника Нікопольського районного відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області, але отримала повідомлення про те, що не пройшла етап співбесіди, хоча відповідала на питання комісії. Переможцем конкурсу визнано ОСОБА_1 . Крім того, в листі відповідач зазначає, що „ ОСОБА_4 розповідає своїм колегам, що вона не відповіла на 5 питань комісії, набрала 28 балів за тести та це їй коштувало 7 тисяч доларів. І в цьому їй сприяв діючий начальник відділу ОСОБА_5 ”. Очевидним фактом є те, що інформація наведена у листі Відповідача безпосередньо стосується її - ОСОБА_7 . Розповсюджена відповідачем інформація про те, що вона „не відповіла на 5 питань комісії, набрала 28 балів за тести та це їй коштувало 7 тисяч доларів. І в цьому їй сприяв діючий начальник відділу ОСОБА_5 ” є надостовірною, її поширення ганьбить її честь, гідність та ділову репутацію. Доказами цього є результати тестування надані Національним агентством України з питань державної служби. Дата проходження тесту - 17.06.2021, відповідно до якого вона відповіла на 39 балів. На підставі цього вимагає, щоб зазначена інформація була спростована відповідачем у такий точно спосіб, яким була поширена. Вважає, що поширення зазначеної інформації відповідачем невизначеному колу осіб мала на меті опорочення честі і гідності та ділової репутації її як людини та спеціаліста, державного службовця. Застосовуючи обман, відповідач намагається переконати значну кількість громадян в корисливих, меркантильних мотивах діяльності позивача, як державного службовця зокрема тому, що вона, начебто, не відповідає займаній посаді, оскільки не є фахівцем та не відповіла 5 запитань комісії та отримала посаду за гроші - 7 тисяч доларів. Це завдає шкоди діловій репутації позивача, оскільки справляє враження на суспільство, переконуючи його в тому, що позивач чинить аморально, зневажає закон, порушує дану присягу державного службовця додержуватись Конституції і законів України. В цілому, за характером роботи позивач спілкується із дуже великою кількістю людей, за словами яких, викладена відповідачем інформація справила на них незгладиме негативне враження. Позивачу впродовж кількох місяців доводиться виправдовуватись, роз'яснювати ситуацію перед керівництвом, колегами по роботі та поліцією. Так відповідно до відповіді т.в.о. начальника Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, підполковника поліції Анатолія Пархоменко, матеріали перевірки за зверненням ОСОБА_2 ( ЖЄО № 22579 від 20.08.2021 року) списані за відсутністю ознак кримінального правопорушення. Після того, як мені неодноразово доводилося надавати пояснення та відстоювати своє чесне ім'я, свою честь та гідність, свою відданість законам та державі Україна.
Відповідач подала відзив на позовну заяву (а.с. 33-39), вказує, що позивачем не надано належних, достовірних та допустимих доказів щодо її неправомірних дій, які принижували б честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 . Вказує, що кожний громадянин згідно ст. 40 Конституції України має право звертатись до компетентних органів з метою перевірки фактів та обставин, що викликають суспільний інтерес.
Процесуальні дій по справі.
Ухвалою суду від 10.12.2021 року по справі відкрито провадження та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.17).
Судом встановлено.
Між сторонами виникли спірні правовідносини щодо захисту честі, гідності та ділової репутації.
У відповідності із положеннями статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно положень статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до роз'яснень, які викладені у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Відповідно до частини першої статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
Згідно положень статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо (пункт 3 постанови Пленуму).
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
В пункті 16 Постанови №1 від 27 лютого 2009 року роз'яснено, що суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації. У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей). Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.
Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі №910/16360/17 вказав на необхідність судами встановлювати чи є особи, яким адресовані відповідні звернення, компетентними для перевірки інформації, викладеній в цих зверненнях.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 29.07.2021 року на адресу Голові Державної міграційної служби України ОСОБА_3 лист, в якому зазначила, що вона приймала участь у конкурсі на зайняття вакантної посади заступника начальника Нікопольського районного відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області, але отримала повідомлення про те, що не пройшла етап співбесіди, хоча відповідала на питання комісії. Переможцем конкурсу визнано ОСОБА_1 . Крім того, в листі відповідач зазначає, що „ ОСОБА_4 розповідає своїм колегам, що вона не відповіла на 5 питань комісії, набрала 28 балів за тести та це їй коштувало 7 тисяч доларів. І в цьому їй сприяв діючий начальник відділу ОСОБА_5 ” (а.с.10). Згідно зазначеного листа ОСОБА_8 просить провести перевірку даного факту.
Суд зазначає, що у даному випадку лист направлявся відповідачем на адресу Державної міграційної служби України, який не є органом компетентним щодо перевірки інформації, наведеної у листі відповідача.
За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд зазначає, що вищезазначена оспорювана позивачем інформація не може вважатися такою, що порочить ділову репутацію позивача, оскільки в будь-якому випадку має місце реалізація відповідачем конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України на звернення до органів державної влади.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 727/5418/17 (провадження № 61-4388св18).
Отже, враховуючи, що поширена інформація не містить фактичних даних, які б можливо було перевірити або встановити, при цьому, не містить відомостей/даних, які б стверджували про те, що позивач порушив норми чинного законодавства, відповідно суд дійшов висновку, що поширені відомості є лише припущенням автора листів.
Отже, сам факт надсилання таких листів не може свідчити про те що внаслідок їх надсилання позивач зазнав будь-яких немайнових втрат. Тож, в матеріалах справи відсутні докази наявності, так званих репутаційних втрат.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10-13,76-81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг) протягом тридцяти днів з дня його повного складення .
Повне рішення складено 19.08.2022 року.
Дані про учасників справи
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2
Суддя: А. Г. Багрова