Справа № 814/395/22 Номер провадження 22-ц/814/2988/22Головуючий у 1-й інстанції Блага І.С. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.
16 серпня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Хіль Л.М.,
суддів: Дряниці Ю.В., Триголова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2021 року по справі за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-
У вересні 2021 року КП «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.01.2014 рку по 31.07.2021 року в сумі 16180,08 грн., три відсотки річних в сумі 174,58 грн., інфляційні витрати в сумі 491,34 грн., а також судовий збір в сумі 2270,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказувало, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована ОСОБА_1 , якій надаються послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630. Внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг у боржника виникла заборгованість в сумі 16180,08 грн., що утворилась станом на 01 серпня 2021 року.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2021 року позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в розмірі 16180,08 грн; інфляційні витрати в розмірі 491, 34 коп., 3% річних в розмірі 174, 58 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову слід відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що за період з 2014 року по липень 2018 року вона просила застосувати строк позовної давності проте судом вказану заяву розглянуто не було.
Окрім того вказує, що за період з серпня 2018 року по грудень 2020 року слід відмовити в позові у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Також вказує, що в частині стягнення заборгованості за період з січня 2021 року слід відмовити у зв'язку з добровільною сплатою боргу.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Місцевим судом встановлено, що згідно з Інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 07.09.2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована ОСОБА_1 .
Як вбачається з відомості про нарахування та оплату за послуги теплопостачання з урахуванням періоду платежу, відповідач є споживачем послуг теплової енергії шляхом відкриття особового рахунку на ім'я ОСОБА_1 .
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що зобов'язання мають виконуватися належним чином, а власник повинен утримувати своє майно.
Проте, апеляційний суд не може повністю погодитись з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст.81ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПКУкраїни доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.77 ЦПКУкраїни належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 76 - 79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19) містяться такі висновки: «Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України). Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (частина перша статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року). Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (частина перша статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року). Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від: 15 березня 2018 року у справі N 401/710/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 16 вересня 2020 року у справі № 755/10683/17, а також в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі 6-2951цс15, що свідчить про усталеність підходу в судовій практиці з цього питання.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно наданих позивачем розрахунків, станом на 01.08.2021 року відповідачу нарахована заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.01.2014 року по 31.07.2021 року у загальному розмірі 16180,08 грн., а також інфляційні витрати у розмірі 491.34 грн., 3% річних в розмірі 174, 58 грн
Між тим, судом першої інстанції не було досліджено, що ОСОБА_1 не проживає у квартирі АДРЕСА_2 з березня 2017 року, оскільки вона є не придатною для проживання внаслідок залиття власниками квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 .
Відповідно до частини п'ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Постановою Харківського апеляційного суду від 23 счервня 2021 року у справі № 463/5590/18 встановлено, що ОСОБА_1 не проживала у квартирі АДРЕСА_2 внаслідок її залиття.
Встановивши, що відповідач з незалежних від неї причин з березня 2017 року не користувалася житлово-комунальним послугами за адресою: АДРЕСА_1 , тобто не була споживачем цих послуг, апеляцйний суд приходить до висновку про відсутність обов'язку відповідача їх оплачувати.
Оскільки позивачем не доведено, що відповідач у спірний період часу фактично проживала у згаданій квартирі та споживала надані позивачем послуги слід відмовити в задоволенні позову за його недоведеністю про стягнення заборговнсоті за спожиті послуги за період з березня 2017 року по липень 2021 року.
З цих підстав слід і відмовити в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних за вищевказаний період.
Щодо застосування строків позовної давності слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі, забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була обізнана про розгляд справи, оскільки їй було направлено копію позовної заяви разом з ухвалою про відкриття провадження у справі, що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Проте, ОСОБА_1 не скористалася правом на подачу заяви про застосування строків позовної давності.
Доказів поважності неподання до суду першої інстанції вказаної заяви до суду не надано.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для застосування строку позовної давності в суді апеляційної інстанції.
Оскільки належними та допустимими доказами доведно споживання послуг з централізованого опланення та постачання гарячої води до березня 2017 року слід стягнути заборгованість з ОСОБА_1 за період з 01 січня 2014 року по березень 2017 року у розмірі 197,14 грн.
Окрім того, відповідач сама визнала факт корисування наданими послугами за вказаний період, що підтверджується частковим погашенням боргу.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про стягення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з січня 2014 року по березень 2017 року у розмірі 197,14 грн.
Також слід змінити порядок розподілу судових витрат у відповідності до розміру задоволених позовних вимог, що передбачено положеннями ст. 141 ЦПК України.
Оскільки позов задоволено на 1.17 % слід стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" судові витрати за подачу позову у розмірі 26,55 грн.
Окрім того слід стягнути з КП "Харківські теплові мережі" на користь ОСОБА_1 3365,16 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2021 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
Позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з січня 2014 року по березень 2017 року у розмірі 197,14 грн.
В іншій частині позовних вимог Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" відмовити за недоведеністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" судовий збір за подачу позову у розмірі 26.55 грн.
Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3365,16 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.М. Хіль
Судді Ю.В. Дряниця
В.М. Триголов
Повний текст складено 16.08.2022 року