Житомирський апеляційний суд
Справа №295/17059/21 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.
Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С.
18 серпня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів Павицької Т.М., Миніч Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Житомирі цивільну справу № 295/17059/21 за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент Банк» на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 липня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Чішман Л.М. у м. Житомирі,
У грудні 2021 року Акціонерне товариство «Акцент - Банк» звернулося до суду із позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 22.11.2019 у розмірі 15042, 41 грн станом на 16.11.2021 та судові витрати в розмірі 2 270 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся в банк, у зв'язку із чим підписав заяву №б/н від 22.11.2019, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, чим підтвердив свою згоду на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент - Банк». Позивач зазначив, що відповідач також підписав Паспорт споживчого кредиту, чим висловив свою згоду з фінансовими умовами надання зазначеного виду кредитної лінії. Банк також вказав, що вказаними Умовами та Правилами передбачено повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, штрафів.
Відповідач зобов'язання належним чином не виконував, а тому станом на 16.11.2021 заборгованість за договором становила 15042,41 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8781, 83 грн; заборгованість за відсотками - 6260,58 грн.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Акцент - Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги АТ «Акцент -Банк» вказує, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не враховано, що відповідач підтвердив свою згоду з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», про що свідчить факт користування коштами. Крім цього суд не врахував, що ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором, яким визначена процентна ставка за користування кредитними коштами. Банк наголошує на тому, що сума, яку він просить стягнути, належним чином обґрунтована та підтверджена. Посилається на постанову Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент - Банк» , в якій зазначено, що заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими на рекламному буклеті становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
У заяві відповідач засвідчив, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його підписання та згоден з його умовами. ОСОБА_1 зобов'язався виконувати вимоги Умов та Правил надання послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті А-Банку www.а-bank.com.
Відповідно до пункту 2.1.1.1 Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам'ятці клієнта і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві.
У Тарифах користування кредитною карткою «Універсальна» встановлений розмір комісії за здійснення банківських операцій, процентну ставку, розмір та порядок нарахування пені.
В матеріалах справи також міститься копія Паспорта споживчого кредиту, де зазначено що підпис здійснено ОСОБА_1 шляхом підтвердження ОТП з номера телефону НОМЕР_1 , і де зазначено умови кредитування для різних видів карток АТ «Акцент Банк» (а.с. 8).
Згідно розрахунку позивача у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань відповідачем станом на 22.11.2021 заборгованість за договором становила 15042, 41 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8781,83 грн; заборгованість за відсотками - 6260,58 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що анкета-заява ОСОБА_1 , витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», розрахунок заборгованості за договором не є доказом та підтвердженням самого факту надання кредитних коштів, користування ними відповідачем; паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», що не містить підпису відповідача не є доказом того, які саме умови надання кредиту погоджено між сторонами. За таких обставин, суд дійшов висновку, що підстави стягнення заборгованості за кредитом відсутні, позовні вимоги є не доведеними та до задоволення не підлягають.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов'язань, розмір заборгованості, подавши до суду належні та допустимі докази.
Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.
Виходячи із вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен надати суду належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ «А - Банк» зазначив, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 26.10.2019, відповідно до якої йому було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті https://.a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а. с. 1).
Звернувшись до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, на підтвердження позовних вимог Банк надав суду розрахунок заборгованості за договором, укладеним між АТ «Акцент - Банк» та клієнтом ОСОБА_2 22.11.2019 станом на 16.11.2021; анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил банківських послуг у АТ «Акцент - Банк», підписану 22 листопада 2019 року; паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка»; витяг з Умов та Правил надання банківських послуг; витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/green/tariffs в розділі «Умови та правила», Тарифи користування кредитною карткою «Зелена», у якому зазначені різні процентні ставки; копію паспорта відповідача та документи, що підтверджують процесуальний статус банку, його представника.
Проте матеріали справи не містять доказів того, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписавши 22 листопада 2019 року анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент підписання анкети-заяви взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у нарахованому банком розмірі.
Доданий позивачем до позовної заяви паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», містить інформацію, зокрема, щодо основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача, щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача за кредитними картками «Універсальна», «Універсальна Gold», «Зелена». Проте цей паспорт не містить інформації щодо того, яку саме картку видано відповідачеві: «Універсальна», «Універсальна Gold», «Зелена», що відповідно позбавляє суд можливості визначити, який із зазначених у цьому паспорті розмір процентної ставки за користування кредитною карткою підлягав нарахуванню відповідачеві: 3,9 % в місяць (46,8 % річних); 3,7 % в місяць ( 44,4 % річних); 3,7 % в місяць (44,4 % річних) (а. с. 6 на звороті, 7).
За наведених обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитом, надані банком: паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», витяг з Тарифів і витяг із Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже в даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України.
Звертаючись із позовом, Банк, крім тіла кредиту, просив також стягнути проценти на користування кредитними коштами, обгрунтовуючи їх розмір та порядок нарахування Умовами та правилами надання банківських послуг та Паспортом споживчого кредиту.
В постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення позивача від обов'язку доказування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях навіть з урахуванням загальновідомих обставин. Так само рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами, на які робиться посилання в позовній заяві без встановлення відповідних фактів.
Враховуючи те, що позивачем не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві кредитної картки та розміру наданого їй кредиту, а також належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості відповідача за кредитним договором саме у зазначеному в позовній заяві розмірі, апеляційний суд вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог банку.
Доводи апеляційної скарги в тому, що під час підписання анкети-заяви і паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», відповідач ознайомився та погодився із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, ознайомився з умовами кредитування, та приєднався до запропонованої банком пропозиції, що свідчить про його згоду з усіма умовами цього договору, не заслуговують на увагу та не можуть слугувати підставою для скасування правильного рішення суду з огляду на те, що у анкеті-заяві від 22.11.2019, підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена, у паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», підписаному сторонами, не визначений тип кредитного продукту: картка «Універсальна», «Універсальна Gold», «Зелена» із відповідним розміром реальної річної процентної ставки та позивач не надав доказів того, що саме надані ним витяг з Тарифів і Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписавши 22.11. 2019 анкету-заяву.
Таким чином, виходячи із принципу змагальності сторін, звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості, саме обов'язком позивача є доведення належними та допустимими доказами умов кредитування та наявності заборгованості. Проте, як свідчать матеріали справи, позивач не довів належними та допустимими доказами факту погодження відповідачем умов договору, зокрема, в частині розміру процентів за користування кредитними коштами.
Висновки суду першої інстанції відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.
Спір, у справі № 342/180/17 виник з одних і тих же правовідносин, а тому доводи в апеляційній скарзі про неможливість застосування до спірних правовідносин правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019 колегія суддів вважає безпідставними.
Доводи апеляційної скарги про те, що крім анкети-заяви, відповідач підписав паспорт споживчого кредиту, у якому, зокрема, передбачено розмір процентної ставки, теж не спростовують правильного висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про стягнення заборгованості, у зв'язку з тим, що у доданому позивачем до позовної заяви паспорті споживчого кредиту зазначено інформацію, зокрема, щодо основних умов кредитування та реальної процентної ставки за різними видами кредитних карток: «Універсальна», «Універсальна Gold», «Зелена» та із різними розмірами процентної ставки, встановленої до конкретного виду кредитної картки. Проте матеріали справи, в тому числі анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А - Банку, підписана сторонами 22.11. 2019, не містить інформації про те, який саме вид картки видано відповідачу та чи видано її взагалі.
Окрім того паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов'язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).
Відтак посилання в апеляційній скарзі на застосування до спірних правовідносин висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 не є обгрунтованим.
Позивач до поданої апеляційної скарги додав банківську виписку - виписку по картковому рахунку ОСОБА_2 .
Відповідно до частин 2-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Позивач в апеляційній скарзі не надав доказів неможливості подання даної виписки по картковому рахунку ОСОБА_2 до суду першої інстанції, а тому цей доказ дослідженню апеляційним судом не підлягає.
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий Судді