Справа №:755/6682/22
Провадження №: 2/755/5010/22
"19" серпня 2022 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Слободянюк А.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
До провадження Дніпровського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 серпня 2022 року дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк, з дня отримання ухвали, для усунення недоліків.
На виконання вищенаведеної ухвали про залишення позовної заяви без руху, 17 серпня 2022 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Однак, дослідивши заяву на усунення недоліків, суддя дійшов висновку про не усунення позивачем недоліків позову, вказаних в ухвалі від 04 серпня 2022 року, на підставі наступного.
Так, ч. 1 ст. 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Як вбачається, позивач подав даний позов, у відповідності до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, за місцем реєстрації відповідача, оскільки в даному випадку відсутні будь-які інші законом передбачені підстави, для пред'явлення зазначеної позовної заяви, в порядку встановленому ч. 2 ст. 28 ЦПК України.
В той же час, на виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України, судом було здійснено запит щодо встановлення місця реєстрації відповідача.
Як вбачається з відповіді, наданої на запит суду, за відомостями Електронного реєстру територіальної громади міста Києва, дані про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - не знайдені.
Згідно ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Так, оскільки в даному випадку місце реєстрації відповідача є невідомим, для визначення територіальної підсудності даного позову, в ухвалі суду від 04 липня 2022 року було зазначено про необхідність надання позивачем доказів, які підтверджують, що останнє відоме зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання чи перебування відповідача, його майно або місце роботи - перебувають на території Дніпровського району м. Києва.
Зазначені недоліки позбавляли можливості суд визначити територіальну підсудність даного позову, що є однією із обставин, яку він перевіряє перед відкриттям провадження у справі, у відповідності до положень цивільно-процесуального закону.
В той же час, як вбачається із заяви про усунення недоліків позову, останнє відоме місце проживання відповідача, яке відоме позивачці - зареєстроване у встановленому законом порядку на території Солом'янського району м. Києва. Позивачка посилається на те, що відповідач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за іншим прізвищем та ім'ям, після чого змінив їх. Вказані відомості, як зазначає позивачка, вона дізналася від знайомих свого чоловіка. А тому в даному випадку, з урахуванням наведеної інформації, вона просить направити вказаний позов за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва, за останнім відомим їй місцем реєстрації відповідача.
Так, перевіривши вказану заяву, слід зауважити, що зазначена у ній інформація - не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. З даної заяви, не вбачається можливим встановити, що вказані у ній обставини відповідають дійсності, оскільки твердження позивачки стосовно останнього відомого їй місця реєстрації відповідача - ґрунтуються виключно на її припущеннях та відомостях, наданих зі слів інших осіб, які не можуть бути визнані судом в якості доказів, в розумінні ст. 76 ЦПК України. Тобто наведені обставини, в свою чергу, позбавляють можливості суд направити даний позов за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва, за останнім відомим місцем реєстрації відповідача.
При цьому, з даної заяви вбачається, що позивачка не надала суду доказів, що останнє відоме зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання чи перебування відповідача, його майно або місце роботи - перебувають на території Дніпровського району м. Києва.
Тобто в даному випадку, позивач не усунув недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду від 04 серпня 2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач у встановлений термін в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не усунув недоліки, позовна заява вважається не поданою та повертається позивачеві.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Отже, з огляду на те, що судове рішення про залишення позовної заяви без руху, не було виконаним стороною позивача, а також приймаючи до уваги те, що повернення позовної заяви, відповідно до ч. 6 ст. 185 ЦПК України, не є порушенням права позивача на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до правосуддя, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала.
При цьому, позивачу слід роз'яснити, що він не позбавлений можливості повернути собі сплачений судовий збір у разі зверненні до суду з відповідним клопотанням. Так, згідно з вимогами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям абозалишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись ст.ст.4, 11, 12, 13, 43, 44, 48, 81, 175, 185, 260, 294 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стати підставою для повернення позову.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Суддя А.В. Слободянюк