707/1456/22
2/707/628/22
18 серпня 2022 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді - Миколаєнко Т.А.,
за участі: секретаря судового засідання - Проценко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просить суд прийняти рішення, яким стягнути із відповідача ОСОБА_2 на її користь:
- аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;
- аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;
- аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дорослу людину відповідного віку, до досягнення меншою дитиною трирічного віку.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 19 липня 2019 року вона перебуває у шлюбі з відповідачем, однак шлюбні відносини подружжя фактично припиненні. Сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Від даного шлюбу у подружжя народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після припинення шлюбних відносин діти проживають разом із позивачем та перебувають на її утриманні. Відповідач проживає окремо та з червня 2022 року не надає матеріальної допомоги на утримання доньки і сина, чим ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків та ставить позивача і дітей у скрутне матеріальне становище.
Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 28 липня 2022 року відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін 18 серпня 2022 року; запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Одночасно сторонам було роз'яснено, що відповідно до частини 5 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та зазначено строки подання такого клопотання.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від будь-якої зі сторін до суду не надійшло, а відтак, відповідно до вимог частини 5 статті 279 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Копію позовної заяви разом з додатками та ухвалою суду відповідач ОСОБА_2 отримав 04 серпня 2022 року особисто у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області, про що в матеріалах цивільної справи наявна відповідна розписка /а.с. 20/.
Відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.
15 серпня 2022 року, у межах строку, встановленого судом, відповідачем ОСОБА_2 до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, у якому останній підтвердив, що дійсно перебуває у зареєстрованому шлюбі з позивачем, проте фактично проживають окремо. Вказав, що від даного шлюбу вони мають двох дітей: доньку ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 , і не заперечував той факт, що діти за взаємною згодою відповідача та позивача проживають разом із позивачем. При цьому, зазначив, що постійно підтримує зв'язок із дітьми та надає позивачу кошти (як готівкою, так і безготівковими переказами) на утримання та забезпечення доньки і сина всім необхіднім. Зокрема, ним було перераховано позивачу: 20 вересня 2021 року - 2 000,00 грн; 19 жовтня 2021 року - 2 000,00 грн; 19 листопада 2021 року - 2 000,00 грн; 22 грудня 2021 року - 2 000,00 грн; 21 березня 2022 року - 4 000,00 грн; 22 квітня 2022 року - 4 000,00 грн; 29 травня 2022 року - 3 000,00 грн. Водночас, відповідач повідомив, що має на утриманні дитину від попереднього шлюбу - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обов'язок по утриманню якої виконує добровільно. Так, 23.06.2021, 20.07.2021, 20.09.2021, 17.12.2021, 22.12.2021, 20.01.2022, 21.02.2022, 30.06.2022 та 21.07.2022 ним було перераховано кошти на утримання доньки в сумі по 2 000 грн за кожним платежем. Крім того, відповідач зазначив, що працює в ТОВ «ПРОДМАШ» на посаді головного конструктора, та вказав, що його дохід останнім часом значно зменшився, а тому позовні вимоги щодо стягнення з нього на користь позивача аліментів у розмірі 1/2 частки від заробітку (доходу) на двох дітей вважає завищеними і такими, що суперечать ч. 5 ст. 183 СК України. На переконання відповідача, позивачем, у порушення положень ст. 81 ЦПК України, не доведено належними та допустимими доказами необхідність саме такого розміру аліментів та можливість сплати ним аліментів у заявленому розмірі. З урахуванням наведеного, просив суд позов задовольнити частково та стягнути з нього на користь позивача аліменти у розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили. В іншій частині позову просив відмовити.
Відзив долучено судом до матеріалів справи.
Правом на подачу відповіді на відзив позивач не скористалася.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається із позовної заяви та не заперечується відповідачем, із 19 липня 2019 року сторони перебувають у шлюбі, який зареєстровано Черкаським міським відділом реєстрації актів цивільного стану.
Від даного шлюбу у подружжя народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвами про народження дітей серії НОМЕР_1 від 14 березня 2020 року та серії НОМЕР_2 від 29 березня 2022 року, відповідно /а.с. 8, 9/.
На даний час шлюбні відносини подружжя фактично припиненні.
Із копії довідки виконавчого комітету Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 53 від 13 липня 2022 року вбачається, що діти перебувають на утриманні позивача /а.с. 10/.
Зі змісту позовної заяви встановлено та не спростовано відповідачем, що з червня 2022 року позивач одна несе витрати по утриманню дітей, тому не має достатніх коштів для забезпечення першочергових витрат по задоволенню потреб доньки і сина, а також витрат на забезпечення їхньої життєдіяльності.
Крім того, позивач вказує, що не має змоги працювати, так як діти знаходяться на штучному вигодовуванні, потребують постійного догляду, а дитячі садочки не працюють.
Згідно з частиною 2 статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27 лютого 1991 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
За приписами статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За змістом частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з частиною 1 статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відтак, обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Відповідно до закону батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Дані обставини лише враховуються судом при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти.
Частинами 2, 3 статті 181 СК України встановлено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За приписами статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно з частинами 1, 2 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Таким чином, закон встановлює та гарантує, що частки усіх дітей, на яких судом стягуються аліменти, у єдиній загальній частці від заробітку (доходу) того з батьків, на кого покладається обов'язок сплачувати аліменти, що визначається судом, є рівними. Причому таке правило діє лише до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині 2 статті 182 СК України.
Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до частин 2, 3 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50 % заробітної плати боржника. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Статтею 179 СК України передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Відповідно до частини 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи, що малолітні син та донька сторін проживають разом із позивачем та перебувають на її утриманні і даний факт відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку, що діти потребують стабільної, щомісячної матеріальної допомоги з боку батька, який має обов'язок по утриманню своїх малолітніх дітей.
Разом з тим, суд, при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів, у разі їх сплати, перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги.
Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та враховувати матеріальне становище сторін. При цьому, суд має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Отже, з урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Водночас, беручи до уваги положення статей 182, 183, 184 СК України; встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дітей відповідного віку; зважаючи на те, що обов'язок утримувати неповнолітніх дітей є в рівній мірі обов'язком як матері, так і батька; враховуючи той факт, що відповідач має доньку від попереднього шлюбу - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обов'язок по утриманню якої виконує добровільно; беручи до уваги, що позивачем не надано доказів можливості відповідача сплачувати аліменти в запропонованому нею розмірі; а також виходячи із засад розумності, добросовісності та справедливості; суд вважає необхідним заявлені позовні вимоги в цій частині задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітніх дітей: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Саме такий розмір аліментів, на думку суду, у повній мірі може забезпечити дітям належний рівень життя та умови для розвитку, які гарантовані державою.
Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення аліментів на особисте утримання матері до досягнення молодшою дитиною трирічного віку, суд зазначає наступне.
Статтею 48 Конституції України закріплено право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Згідно з частиною 2 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Нормами частин 2, 4 статті 84 СК України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
За змістом частини 4 статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно з приписами частини 4 статті 75 СК України один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною 2 статті 77 СК України передбачено, що за рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.
За змістом частин 1, 2 статті 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм права, розмір утримання не пов'язаний з розміром доходу дружини, а залежить від можливості чоловіка надавати матеріальну допомогу. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 202/712/17 від 12.11.2018.
Як уже зазначалося, судом встановлено, що сторони у справі є батьками малолітніх дітей: доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Діти сторін фактично проживають з матір'ю, яка ніде не працює та здійснює догляд за ними, що не спростовано відповідачем.
У свою чергу, відповідач є працездатним чоловіком, має регулярний і достатній щомісячний заробіток, що свідчить про його можливість надавати матеріальну допомогу позивачу.
Згідно з частинами 8-10 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
За приписами частини 1 статті 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Отже, з урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача аліментів на своє утримання до досягнення молодшою дитиною трирічного віку.
При визначенні розміру аліментів, суд зважає на те, що, крім спільних із позивачем дітей, відповідач має доньку від попереднього шлюбу - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обов'язок по утриманню якої виконує добровільно, а також бере до уваги, що позивачем не доведено можливості відповідача сплачувати аліменти у запропонованому нею розмірі.
З урахуванням вищевказаних обставин, виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності, закріплених у ст. 7 СК України, зазначених норм матеріального права, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання в розмірі 1/12 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовною заявою і до досягнення молодшою дитиною трирічного віку.
Частка у сплаті аліментів в розмірі 1/12 з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, на думку суду, є співмірною і такою, що не стане надмірним тягарем для ОСОБА_2 у понесених витратах.
Щодо вимоги ОСОБА_1 про визначення мінімального розміру стягуваних аліментів на її утримання, суд дійшов висновку, що вона є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.
На підставі пункту 7 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
З огляду на те, що позивач звільнена від сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за двома вимогами немайнового характеру в сумі 1 984 грн 80 коп.
Враховуючи наведене та керуючись Конвенцією ООН про права дитини, статтями 7, 24, 55, 74, 75, 79, 80, 84, 141, 150, 155, 180-184, 191 Сімейного кодексу України, статтями 2-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265, 273, 280-283, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду із даним позовом, тобто з 14 липня 2022 року, та до досягнення старшою дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.
З цього часу, в разі не звернення батьків з позовом про визначення розміру аліментів на дітей, аліменти стягувати в розмірі ј частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/12 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з дня звернення до суду із даним позовом, тобто з 14 липня 2022 року, та до досягнення малолітньою дитиною - сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.
У решті заявлених вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах сум платежів за один місяць.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 копійок.
Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .
Суддя: Т. А. Миколаєнко