Дата документу 15.08.2022 Справа № 554/2996/22 Провадження №2/554/2295/2022
15 серпня 2022 року м. Полтава
Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого-судді Чуванової А.М.
за участю секретаря: Кравець В.В.,
за участю учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
представник відповідача: ОСОБА_2 ,
третя особа: ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності; третя особа: ОСОБА_3 ,-
У травні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, в якому просила скасувати наказ Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області №52-К від 05.05.2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».
В обґрунтування своїх вимог позивач вказала, що з 01.06.2018 року вона працює на посаді начальника відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області.
В період часу з 01.06.2018 року і до кінця 2020 року керівництвом Регіонального центру її робота заохочувалася, як призначенням премії, так і врученням відзнак у вигляді грамоти чи подяки. Після тяжкого перебігу хвороби на ковід і тривалого лікування з кінця листопада 2020 року і до початку січня 2021 року директор ОСОБА_3 зажадав її звільнення, і у випадку, якщо вона не піде, пригрозив дисциплінарним переслідуванням. Так, 11.01.2021 року ОСОБА_1 була оголошена догана. На наступний же день відповідний наказ директора Регіонального центру вона оскаржила до суду.
Будучи обізнаним про відкриття провадження у справі і призначення судового розгляду, тобто про те, що наказ не набрав чинності, бо оскаржений, директор ОСОБА_3 звільнив її за нібито систематичне невиконання обов'язків, як особу, яка раніше притягувалася до дисциплінарної відповідальності.
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 24.02.2021 року, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 25.05.2021 року, наказ Регіонального центру від 11.01.2021 року скасований.
ОСОБА_1 отримано наказ Регіонального центру №54-к від 18.06.2021 року «Про скасування наказу Регіонального центру від 11.01.2021 року №1-к» та наказ №83-к від 30.07.2021 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ».
Після поновлення на роботі позивачем була подана заява про надання відпустки по догляду за малолітньою дитиною до досягнення 6-річного віку, так як на підставі медичного висновку її син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребував домашнього догляду.
У зв'язку з оголошенням військового стану в Україні, з 24.02.2022 року працівники Регіонального центру переведені на дистанційний режим роботи. Наразі позивач працює в дистанційному режимі. Натомість після поновлення трудових відносин, дисциплінарне переслідування з боку керівництва Регіонального центру продовжується.
Так, 15.04.2022 року Регіональним центром видано Наказ №42-к про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, оголошена догана. Вказаний наказ позивачем оскаржено до суду.
05.05.2022 року видано Наказ №52-к також про притягнення до дисциплінарної відповідальності, оголошена догана. Рішення директора Регіонального центру мотивоване тим, що ОСОБА_1 , нібито, не виконується Наказ Координаційного центру №50, доручення Регіонального центру щодо розроблення річного плану моніторингу та подання його на затвердження директору Регіонального центру до 30.03.2022 року (лист №015/01.1-27/132 від 25.03.2022 року), доручення щодо розгляду ухали Ленінського районного суду м.Полтави від 12.04.2022 року.
Позивач заперечує наявність в її діях жодного дисциплінарного проступку. Так, процедура проведення моніторингу чітко визначена та затверджена. В той же час, вона не містить даних про те, в який спосіб має здійснюватися моніторинг в умовах воєнного часу та при переведенні працівників на дистанційну форму роботи. Наказом директора Регіонального центру №32-к від 14.03.2022 року ОСОБА_1 переведено на дистанційну форму роботи. Разом з тим, порядок та умови проведення моніторингу в умовах дистанційної роботи нормативно не визначені.
До роботи позивач приступила 14.03.2021 року, у зв'язку з вимушеним простоєм ОСОБА_1 не володіла інформацією, яка необхідна для складення річного плану моніторингу про те, з ким із адвокатів Регіональним центром вперше укладено контракти (договори) у поточному бюджетному році; хто із адвокатів надає безоплатну правову допомогу особам, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, особам, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати своє право на захист або не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження; які адвокати одноособово надають БВПД (є єдиним адвокатом) в межах адміністративно-територіальної одиниці; на яких адвокатів надходили скарги від клієнтів на якість надання БВПД. Позивачем вживалися заходи для отримання такої інформації, про що свідчать листи до Регіонального центру від 16.03.2022 року, 22.03.2022 року, 29.03.2022 року.
Оскільки, запитувана ОСОБА_1 інформація Регіональним центром не надана, вона була позбавлена фактичної можливості у підготовці та поданні плану моніторингу, про що повідомила директора ОСОБА_3 письмово у заяві від 29.03.2022 року. При складенні плану моніторингу використовувалися дані сайту «Судова влада». З введенням військового стану доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, сервісів «Стан розгляду справ» та «Список справ, призначених до розгляду» тимчасово призупинено. Вказане свідчить про відсутність можливостей виконання такого доручення.
Окремою підставою незаконності оголошеної позивачу догани в цій частині є пропущення відповідачем строку притягнення до дисциплінарної відповідальності. Доказом пропущення такого строку є лист Регіонального центру від 25.03.2022 року про складення річного плану моніторингу до 30.03.2022 року. Таким чином, строк притягнення минув 01.05.2022 року.
29.03.2022 року ОСОБА_1 направила заяву до Управління забезпечення якості правової допомоги Координаційного центру і прохала надати рекомендації для організації роботи відділу в умовах воєнного стану та у зв'язку з відсутністю доступу до інформації та документів, які перебувають у розпорядженні керівника ОСОБА_3 . В подальшому, від Координаційного центру, через Регіональний центр, вона почала отримувати доручення щодо проведення моніторингу дотримання адвокатами стандартів якості у визначений спосіб. Таким чином, Наказ Координаційного центру №50 від 09.04.2021 року нею виконується у спосіб, який є можливим в умовах воєнного стану, та який визначений окремими дорученнями Координаційного центру за резолюцією директора Регіонального центру.
З дорученням Регіонального центру про розгляд ухвали Ленінського районного суду м.Полтави від 12.04.202 року позивач була ознайомлена 21.04.2022 року, тобто після спливу строку на його виконання. З ухвали суду вбачається, що адвокат завчасно повідомила суд про причини своєї неявки, скарги від обвинуваченого (клієнта адвоката) не надходило, тому були відсутні обґрунтовані підстави для найменшого втручання в діяльність адвоката, в тому числі отримання пояснень. В ухвалі суду відсутні дані, які могли би свідчити про неякісне виконання адвокатом доручення, тому і рішення директора Регіонального центру про віднесення розгляду звернення до підпорядкованого їй відділу вважає сумнівним. В ухвалі суд ставить перед Регіональним центром питання про заміну одного адвоката на іншого, що має вирішувати Відділ організації надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Окремою підставою для скасування наказу про оголошення догани вважає дискримінаційне ставлення до неї, оскільки за весь час існування Регіонального центру до жодного працівника не було застосовано такої кількості дисциплінарних стягнень та вимог про надання пояснень, навіть без оцінки їх законності та обґрунтованості.
Серед інших фактів дискримінації визначає наступні. 05.04.2022 року нею надане доручення підлеглим працівникам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яке до цього часу не виконується. На пропозицію 21.04.2022 року отримання пояснень від вказаних вище осіб щодо причин невиконання доручення відповідь до цього часу не надана, процедура перевірки не здійснюється. Крім цього, на сайті Регіонального центру розміщена інформація про команду (працівників) центру. Однак, керівництво Регіонального центру вказало про всіх працівників, окрім ОСОБА_1 . Це не тільки принижує позивача, але й дезінформує користувачів сайту.
Ухвалою суду від 13.06.2022 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін.
До суду надійшов відзив на позовну заяву Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначив, що із незрозумілих причин ОСОБА_1 у заяві від 22.03.2022 року робить хибний висновок про те, що враховуючи, що в Україні введено воєнний стан, на час воєнного стану обмежено допуск в судові засідання осіб, які не є учасниками судових засідань, моніторинг можливо провести лише в частині перевірки надання БВПД щодо дотримання вимог стандартів якості надання БВПД. Разом з тим, на веб-сайтах Полтавського апеляційного суду, Октябрського районного суду м.Полтави та Київського районного суду м.Полтави розміщена інформація про те, що дані суди продовжують працювати у період воєнного стану в штатному режимі. Зазначене підтверджує можливість ОСОБА_1 відвідування судовик засідань для проведення моніторингу, а також розроблення проекту річного плану моніторингу. Враховуючи дані службової записки провідного фахівця РЦ ОСОБА_7 , позивачем не виконано наказ КЦ №50 від 09.04.2021 року (звітну інформацію по пунктам 5,7,9 і 11 Порядку повинна була подати до КЦ до 10.04.2022 року за погодженням із директором РЦ) та доручення РЦ щодо розроблення проекту річного плану моніторингу та подання його на затвердження директору РЦ до 30.03.2022 року (лист №015/03.1-27/132 від 25.03.2022). На період дії воєнного стану в Україні керівництвом КЦ не призупинялась дія наказу №50 від 09.04.2022 року, а тому всі ті завдання, що визначені Порядком, повинні виконуватися в повному обсязі, у встановлені терміни.
Крім того, станом на 10 год.30 хв. 21.04.2022 року ухвала Ленінського районного суду м.Полтави від 12.04.2022 року залишилася не виконаною, оскільки головний виконавець, що був визначений у резолюції директора РЦ, а саме позивач, не підготувала проекту відповіді. Судове засідання з цих причин було перенесено на 05.05.2022 року, що підриває авторитет системи безоплатної правової допомоги в цілому, так і РЦ зокрема.
Вважає, що позивач, з метою виконання завдань, що визначені її Посадовою інструкцією ( в даному випадку моніторингу судових засідань) може, за погодженням з директором РЦ, поєднувати виконання дистанційної роботи із відвідуванням судових засідань.
Вся необхідна інформація та документи, які необхідні для виконання посадових обов'язків позивача і та, що вона просила у заяві від 22.03.2022 року знаходяться, опрацьовуються, створюються працівниками відділу, начальником якого була ОСОБА_1 , і відсутні будь-які причини чи обставини, які б обмежували їх опрацювання чи використання. Твердження позивача, що строк притягнення минув 01.05.2022 року, є хибним, оскільки дата 30.03.2022 року є днем вчинення проступку, а не днем його виявлення. Днем його виявлення є день складання службової записки ОСОБА_7 , а саме - 11.04.2022 року.
До РЦ жодних рекомендацій від КЦ не надходило. Інформація позивача щодо отримання доручення після спливу строку на його виконання є недостовірною, оскільки це доручення було направлено ОСОБА_1 на електронну адресу 18.04.2022 року о 13 год.36 хв. разом із копією ухвали та резолюцією директора РЦ.
У період з 14.03.2022 року по 05.05.2022 року позивач жодного разу не інформувала ні усно, ні письмово директора РЦ про покладення на відділ виконання завдань, що не належать до компетенції відділу, а саме розгляд ухвали Ленінського районного суду м.Полтави від 12.04.2022 року. Також, ОСОБА_1 (у період з 14.03.2022 року по 21.04.2022 року) жодного разу не інформувала ні усно, ні письмово директора РЦ про те, що структурні підрозділи або посадові особи не надають їй документи, інші матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань (а.с.48-55).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просила позов задовольнити повністю, враховуючи обставини, викладені в позовній заяві. Пояснила, що вона з 14.03.2022 року стала до роботи, до цього часу працює дистанційно. Наказом не вказано який спосіб проведення моніторингу в період воєнного стану та на дистанційному режимі роботи. Відділом забезпечення якості, який позивач очолювала, питання про призначення і заміни адвоката не вирішується. Тому, згідно ухвали суду, іншим відділом було вирішено це питання заміни адвоката.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав з підстав, вказаних у відзиві. Зазначив, що було три проступки: невиконання наказу (інформації до 10.04.2022 року); не підготовка моніторингу; невиконання резолюції ухвали суду. У позивача була можливість отримати інформацію, у неї є комп'ютер, Інтернет. Інформація про контракти їй не повинні надавати, її відділом збирається ця інформація. Питання було чи належно надає допомогу адвокат, виконавцем вказано ОСОБА_1 для того, щоб визначитися чи були підстави для заміни адвоката. Відповідь вона надала після завершення судового засідання, тому суд повторно направив для виконання ухвалу.
Третя особа ОСОБА_3 в судовому засідання заперечував проти задоволення позову. Зазначив, що позивачу йшли завжди назустріч, задовольняли її заяви, надавали допомогу. Вони створили їй всі умови, щоб позивач дистанційно виконувала свою роботу. Наказ №50 позивачем не виконано, доручення по плану моніторингу теж. ОСОБА_1 не виконала ухвалу суду з приводу того чи була підстава для заміни адвоката, це торкалось інтересів клієнта, бо не було конфіденційних зустрічей.
Заслухавши позивача, представника відповідача, третю особу, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.06.2018 року призначена на посаду начальника відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області.
05.05.2022 року директором Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області Черчатим О. було винесено наказ №52-К від 05.05.2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », яким оголошено догану начальнику відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області Шинкаренко М.А.
Згідно оскаржуваного наказу, факт невиконання наказу Координаційного центру №50 від 09.04.2021 року, доручення Регіонального центру щодо розроблення проекту річного плану моніторингу та подання його на затвердження директору Регіонального центру до 30.03.2022 року (лист №015/03.1-27/132 від 25.03.2022 року) та доручення директора Регіонального центру, щодо розгляду ухвали Ленінського районного суду м.Полтави від 12.04.2022 року, начальником відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру ОСОБА_1 говорить про порушення нею: ст. 139 КЗпП України, п. 5 Правил етичної поведінки працівників системи надання безоплатної правової допомоги, затверджених наказом Координаційного центру від 29.03.2019 року №40, пунктів 2.1. і 2.3. Посадової інструкції начальника відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру, затвердженої директором Регіонального центру 01.06.2018 р. (а.с.29-33 - наказ).
Положеннями статті 3 КЗпП України визначено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.
Згідно із статтею 139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно ст. 140 КЗпП України, трудова дисциплiна на пiдприємствах, в установах, органiзацiях забезпечується створенням необхiдних органiзацiйних та економiчних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свiдомим ставленням до працi, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлiнну працю.
Відповідно до положень статті 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Догана є дисциплінарним заходом особистого немайнового характеру, який полягає у негативній оцінці і засудженні поведінки працівника у трудовому колективі. У трудовому законодавстві немає обмежень щодо підстав та періодичності застосування догани як дисциплінарного стягнення.
Згідно з частинами першою та другою статті 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
У частині першій статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Разом з тим, саме на роботодавця покладається обов'язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.
До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП України).
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (ч. 3 ст. 149 КЗпП України).
Таким чином, в силу ст.ст. 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків.
До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (ч.1 ст.149 КЗпП України).
Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни. Відмова працівника дати письмові пояснення не перешкоджає накладенню на працівника відповідного стягнення.
Дана норма узгоджується з правовою позицією, викладеною ВСУ в Постанові від 19.10.2016 року № 6-2801 цс 15, згідно якої пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.
Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.
Трудові спори з питань накладення дисциплінарних стягнень вирішуються в установленому законодавством порядку.
Постановою Пленуму ВСУ від 06.12.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.
Отже, для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку роботодавця; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності.
Як вже зазначалося вище, підставою для винесення догани стало (як зазначено у наказі): невиконання наказу Координаційного центру №50 від 09.04.2021 року, доручення Регіонального центру щодо розроблення проекту річного плану моніторингу та подання його на затвердження директору Регіонального центру до 30.03.2022 року (лист №015/03.1-27/132 від 25.03.2022 року) та доручення директора Регіонального центру, щодо розгляду ухвали Ленінського районного суду м.Полтави від 12.04.2022 року, начальником відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації її надавачів Регіонального центру Шинкаренко М.А.
Аналізуючи наказ про накладення дисциплінарного стягнення на позивача, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 безпідставно притягнута до відповідальності, наказ є необґрунтованим і протиправним, який підлягає скасуванню, оскільки винесений всупереч вимог ст. ст. 147, 149 КЗпП України.
Так, виходячи з правової природи інституту дисциплінарної відповідальності, при притягненні працівника до даного виду відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов'язків.
Між тим, як встановлено судом, незадовільна підготовка до виконання наказу №50, доручення директора РЦ, ухвали суду викликана відсутністю нормативних документів, які б встановлювали порядок та умови проведення моніторингу в умовах дистанційної роботи та в період воєнного часу, не володінні і неможливості отримати інформацію, ненаданні відомостей, які перебували у розпорядженні дирекції Регіонального центру, у покладенні відповідачем на ОСОБА_1 обов'язку здійснювати фактично заміну адвоката відповідно до ухвали суду, що не входить до її компетенції, тому відсутня провина позивача у невиконанні наказу Координаційного центру №50 від 09.04.2021 року, доручення Регіонального центру щодо розроблення проекту річного плану моніторингу та подання його на затвердження директору Регіонального центру до 30.03.2022 року, доручення директора Регіонального центру, щодо розгляду ухвали Ленінського районного суду м.Полтави від 12.04.2022 року. Отже, відсутній склад дисциплінарного проступку і доводи відповідача та третьої особи цього висновку не спростовують.
Виходячи з аналізу норм КЗпП України, у справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності, саме роботодавець повинен довести, що притягнення до дисциплінарної відповідальності відбулося без порушення законодавства про працю, що відповідачем зроблено не було. Відповідачем не доведено наявність вини позивача у невиконані покладених на неї посадових обов'язків, не доведено, що ним при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності встановлені та враховані всі обставини, з яких вчинено дисциплінарний проступок.
За вищенаведених обставин в їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем винної поведінки позивача, а відтак про те, що в вищезгаданих діях позивача відсутній склад дисциплінарного проступку.
Суд також звертає увагу на нечітке та неконкретизоване формулювання в спірному наказі про оголошення догани з посиланням на пояснення ОСОБА_1 та їх дискусійне коментування в самому наказі.
Таким чином, по факту, оспорюваний наказ не містить чітких формулювань суті та обставин допущеного проступку, відсутні докази вини позивача та наявності причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою, як і немає доказів про таку шкоду. Взагалі, наказ містить лише загальні, а не конкретні посилання на порушення позивачем положень посадової інструкції на основі чого неможливо дійти однозначних висновків про необхідність застосування заходів дисциплінарного стягнення.
Суд також вважає необхідним відзначити, що не виявлено недостатньої кваліфікації чи некомпетентності позивача. Зрештою, ніщо не свідчить про те, що відповідач при застосуванні дисциплінарного стягнення врахував попередню роботу позивача та її особисту ситуацію, зокрема те, що у неї на утриманні знаходяться троє малолітніх дітей, чоловік мобілізований 24.02.2022 року, перебуває в лавах Збройних Сил України, та позивач виконувала свої обов'язки в умовах воєнного стану в дистанційному режимі.
Отже, будь-які дані, що свідчили б про порушення ОСОБА_1 обов'язків працівника, визначених ст. 139 КЗпП України, у відповідача відсутні, а застосування до неї стягнення у вигляді догани застосоване не на підставах та не у відповідності до вимог трудового законодавства.
Врахувавши наведене, суд приходить до висновку, що з матеріалів справи не вбачається, що при прийнятті оскаржуваного наказу, керівник позивача всебічно та об'єктивно розібрався у причинах порушення, врахував тяжкість порушення, ступінь вини особи, що не може свідчити про правомірність оскаржуваного наказу, а відтак оскаржуваний наказ підлягає скасуванню як протиправний.
Судом прийнято рішення про скасування наказу з підстав його невмотивованості, проте посилання позивача ОСОБА_1 на її дискримінацію, на думку суду, є безпідставними, оскільки не підтверджені будь-якими доказами, а зі змісту позовних вимог не вбачається, що позивача обмежено у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, що відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» можна вважати дискримінацією.
Європейський суд з прав людини зазначив, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Інші доводи позивача та відповідача висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.139,147-149,233 КЗпП України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності; третя особа: ОСОБА_3 , - задовольнити.
Скасувати наказ Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області №52-К від 05.05.2022 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».
Стягнути з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області, місцезнаходження: м.Полтава, вул.Європейська,37/40, код ЄДРПОУ: 38324552, на користь ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , судовий збір в сумі 992,40 гривень.
Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;
відповідач: Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області, місцезнаходження: м.Полтава, вул.Європейська,37/40, код ЄДРПОУ: 38324552;
третя особа: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 19.08.2022 року.
Суддя: А.М.Чуванова