Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/987/22
Провадження № 2/376/751/2022
"29" червня 2022 р.
Сквирський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Віговського С.І.,
при секретарі - Кропивлянській С.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Сквира справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання угоди укладеною, -
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати дійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 22 лютого 2022 року між позивачем та ОСОБА_2 , та визнати за позивачем право власності на відповідне нерухоме майно, мотивувавши це тим, що належним чином оформити у нотаріуса вищевказаний правочин сторони не можуть.
У підготовче судове засідання позивач не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом від 10 червня 2019 року, посвідченого державним нотаріусом першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Кравець А.В., реєстровий № 465, та відповідно до ст.ст. 1268, 1270 ЦК України згідно яких «Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6-місячного строку, він не заявив про відмову від неї» після смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , власником квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_2 .
22 лютого 2022 року між позивачем та ОСОБА_2 було досягнуто домовленості про дарування квартири АДРЕСА_1 .
Договір було укладено в простій письмовій формі, в якому передбачено права та обов'язки сторін. При укладенні договору між сторонами було досягнуто усіх істотних умов відповідно до вимог чинного законодавства України.
За попередньою домовленістю сторони повинні були протягом трьох днів з дня укладення даного Договору з'явитись до нотаріуса для його нотаріального посвідчення та реєстрації права власності на нерухоме майно за позивачем.
Однак, нотаріального посвідчення Договору дарування відповідач - ОСОБА_2 у зазначений час не здійснив з об'єктивних причин. Отже, відповідач своїми діями (бездіяльністю) ухиляється від нотаріального посвідчення договору, як того вимагають норми чинного законодавства України. Тобто у даному випадку, відповідно до статті 220 Цивільного кодексу України є всі правові підстави для визнання договору дарування квартири укладеним.
Вказані обставини справи встановлені матеріалами справи.
Згідно частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Згідно частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ст. 1271 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За загальними положеннями законодавства України про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Частина 2 ст. 1223 ЦК України передбачає, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Інститут спадкового права в Україні базується на принципі сімейно-родинного характеру спадкування, тобто переходу права власності на майно померлого до найближчих родичів, членів сім'ї. Інакше кажучи, закон охороняє інтерес померлого та збереження майна, набутого ним за життя, в колі осіб, що пов'язані з померлим родинними зв'язками.
Відповідно до ст.ст. 1268, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6-місячного строку, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У статті 209 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли домовленості з усіх істотних умов.
Відповідно до ч.1 ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до ст. 718 ЦК України, дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.
Відповідно до ст. 722 ЦК України, право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Відповідно до ч. 4 ст. 722 ЦК України, прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символізують речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.
Відповідно до ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з часу передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 cт. 220 ЦК України, якщо сторони договору домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна сторона ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Таким чином, зважаючи на те, що позивач з відповідачем уклали в письмовій формі договір дарування квартири, відповідач передав позивачу правовстановлюючі документи на зазначене нерухоме майно, а також ключі від квартири, що є предметом договору, фактично, позивач прийняла дарунок 22 лютого 2022 року і саме з цього часу у позивача, як в обдаровуваної, виникло право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 .
Відповідач до підготовчого судового засідання позов визнав, про що подав до суду відповідну письмову заяву.
Суд вважає, що визнання позову відповідачем, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому відповідно до ч. 3 ст. 200 та ч. 4 ст. 206 ЦПК України, вважає ухвалити рішення у підготовчому судовому засіданні по суті позовних вимог.
Таким чином, суд приходить до висновку, що виходячи із вищевказаного, маються достатні підстави для визнання за ОСОБА_1 право власності на вищевказане нерухоме майно.
Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 4, 10, 12, 13 81, 83, 89, 200, 206, 258, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 316, 317, 328, 334, 638, 717 - 719, 722 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), про визнання угоди укладеною, - задовольнити.
Визнати укладеним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 22 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Скасувати право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , що належить йому на підставі Свідоцтва про спадщину за заповітом від 10 червня 2019 року, посвідченого державним нотаріусом першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Кравець А.В., реєстровий № 465, номер запису в реєстрі 31934813, реєстраційний номер нерухомого майна 345871732103.
Скасувати право власності ОСОБА_3 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 ,що належала їй на підставі Свідоцтва про спадщину за законом від 15 травня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу Київської області Якименською Л.Л., реєстровий № 592, номер запису в реєстрі 9678614, реєстраційний номер нерухомого майна 345871732103
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 345871732103.
З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: http://sk.ko.court.gov.ua.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії даного рішення.
Суддя С. І. Віговський