Справа № 369/6022/21
Провадження № 2/369/1272/22
12.07.2022 м. Київ
12 липня 2022 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Мінєєвій А.О., за участі позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,
У травні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення суми боргу у розмірі 5000,00 грн. за Договором позики від 28.04.2021 року та судового збору у розмірі 908,00 грн..
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 28.04.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було укладено договір позики, згідно якого позивач дав у борг відповідачу 5000,00 грн., які останній зобов'язувався повернути до 30.04.2021 року. Відповідач уникає сплати боргу в добровільному порядку, станом на день подання позову боргу не повернув.
Тому на підставі вищевказаного позивач просив суд позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 5000,00 грн. за Договором позики від 28.04.2021 року та судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Позивач у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримував, просив їх задовольнити у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідач не скористався процесуальним правом подачі Відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності Відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.05.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Суд, дослідивши в сукупності зібрані в справі докази, дійшов висновку, що позивач в обґрунтування заявлених вимог надав суду належні і допустимі докази, і тому позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що відповідно до розписки від 28.04.2021 року ОСОБА_2 позичив в борг у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. у термін з 28.04.2021 року, які він зобов'язався повернути до 30.04.2021 року.
Проте, станом на день подання позову 06.05.2021 року ОСОБА_2 борг не повернув.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ч.1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу тощо), або утриматися від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання зобов'язання.
З огляду на ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести чи спростувати ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог позивача.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 28.04.2021 року у сумі 5 000, 00 грн. підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати.
З огляду на вищевикладене, відповідно до ст. ст. 207, 626, 627, 509, 526, 530, 536, 1046, 1048, 1049 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 215, 259, 263, 264, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 5000 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн..
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Повне рішення суду складено 18.08.2022 року
Суддя Л.М. Ковальчук