Справа № 369/4060/21
Провадження № 2/369/1055/22
14.07.2022 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Ковальчук Л.М.,
за участю: секретаря судового засідання Мінєєвої А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про визнання права власності та стягнення грошових коштів, -
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності та стягнення грошових коштів - недоотриманої пенсії, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 липня 2014 року по 31 жовтня 2019 року. В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки - ОСОБА_2 . ОСОБА_2 за життя перебував на обліку в Управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області, однак тривалий час з 01 липня 2014 року по 31 жовтня 2019 року пенсію до моменту смерті не отримував. Після смерті чоловіка позивачка звернулася до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_3 , яким була зареєстрована спадкова справа 147/2020. Нотаріус зробив запит до Головного УПФУ в Луганській області стосовно недоодержаної пенсії померлим ОСОБА_2 , на яку отримав відповідь про невключення до складу спадщини недоодержаної пенсії пенсіонерів з числа військовослужбовців. Згідно постанови від 13.03.2021 року № 444/02-31, виданої приватним нотаріусом Леденьовим І.С. про відмову у вчиненні нотаріальної дії, позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на недоотриману пенсію. Інших спадкоємців, крім позивача, після смерті ОСОБА_2 немає.
Позивачка просила визнати за ОСОБА_2 право власності на недоотриману ОСОБА_2 пенсію з 01.07.2014 року по 31.10.2019 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду Укаїни в Луганській області виплатити ОСОБА_2 недоотриману ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію з 01.07.2014 року по 31.10.2019 року.
Ухвалою від 31.03.2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати останню за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено учасникам процесу строки на подачу до суду заяв по суті справи. Відповідач Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганської області надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову та вказав, що позов є необґрунтованим. Зокрема, зазначив, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримував пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Останній місяць нарахування та виплата пенсії - жовтень 2014 року, а не липень, що помилково зазначає позивач. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Відповідно до ст. 61 Закону №2262 суми пенсії, що підлягали виплаті пансіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними, у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачується тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Відповідач зазначив, що суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Із заявою про виплату недоодержаної пенсії після смерті ОСОБА_2 ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області не зверталась. 27.11.2020 на адресу Головного управління надійшов запит приватного нотаріуса Леденьова І.С. від 20.11.2020 №1749/02-14 з проханням надати відомості щодо суми недоодержаної пенсії ОСОБА_2 . Відповідач листом від 14.12.2020 №1200-010302-8/27228 надав приватному нотаріусу роз'яснення щодо порядку виплати недоодержаної пенсії за померлого ОСОБА_2 , повідомивши, що згідно статті 61 Закону №2262 недоодержана пенсія не включається до складу спадщини та звернення за недоодержаною пенсією повинно бути не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. До цього часу ОСОБА_1 до відповідача не зверталась.
Як зазначав відповідач Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області, чоловік позивачки - ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області та отримував пенсію у відповідності до положень ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Як вважав відповідач, положення зазначеного Закону застосовується до правовідносин щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_2 лише у випадках відсутності правового регулювання положеннями зазначеного закону, до цих правовідносин можуть бути застосовані норми ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суми пенсії, що підлягали виплатам пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними, у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
З урахуванням наведеного, позивач, на думку відповідача, помилково застосовував до даних правовідносин положення ст.52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування».
Як було зазначено вище, згідно статті 61 Закону № 2262, суми пенсії, які залишилися недоодержаними, у зв'язку зі смертю пенсіонера, не включаються до складу спадщини.
Таким чином, сума пенсії, яка залишилась недоодержаною, у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , не є спадщиною.
Відповідно до розпорядження №454 від 22.09.2021 року призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, у зв'язку з чим головуючою суддею у даній справі обрано ОСОБА_4 .
Ухвалою від 28.09.2021 року прийнято до провадження справу та призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою від 09.12.2021 року витребувано від Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області інформацію про розмір недоотриманої померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пенсії за період з 01 липня 2014 року по 31 жовтня 2019 року, та витребувано від Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Леденьова Івана Сергійовича належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № 147/2020.
26.01.2022 на виконання ухвали від 09.12.2021 до суду надійшла копія спадкової справи №147/2020 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
Ухвалою від 21.02.2022 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач не з'явилася, представник позивача надала заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивача.
В судове засідання відповідач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав відзив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Оскільки відповідно до положень ЦПК України розгляд вказаної справи здійснювався судом за відсутності учасників процесу, тому у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, з'ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши в сукупності зібрані в справі докази, дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , чоловік позивачки.
Померлий перебував на обліку в Управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Після смерті чоловіка, позивачка звернулася до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Леденьова Івана Сергійовича, яким була зареєстрована спадкова справа 147/2020. Нотаріус подав запит до Головного УПФУ в Луганській області стосовно недоодержаної пенсії померлим ОСОБА_2 , на яку отримав відповідь про не включення до складу спадщини недоодержаної пенсії пенсіонерів з числа військовослужбовців.
Згідно постанови від 13.03.2021 року № 444/02-31, виданої приватним нотаріусом Леденьовим І.С. про відмову у вчиненні нотаріальної-дії, позивачка позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на недоотриману пенсію.
27.11.2020 на адресу Головного управління надійшов запит приватного нотаріуса Леденьова І.С. від 20.11.2020 №1749/02-14 з проханням надати відомості щодо суми недоодержаної пенсії ОСОБА_5 .
Відповідач листом від 14.12.2020 №1200-010302-8/27228 надав приватному нотаріусу роз'яснення щодо порядку виплати недоодержаної пенсії за померлого ОСОБА_2 , повідомивши, що згідно статті 61 Закону №2262 недоодержана пенсія не включається до складу спадщини та звернення за недоодержаною пенсією повинно бути не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Відповідно до клопотання Пенсійного фонду України Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплати ОСОБА_2 проводились по 31.10.2014 року. З 01.11.2014 року пенсія не нараховувалась. Члени сім'ї за отриманням недоодержаної пенсії ОСОБА_2 не звертались.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд виходить із наступного. Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК). Статтею 1219 ЦК передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1227 ЦК суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Підставою своїх позовних вимог позивачка зазначає наявність у неї, як спадкоємця першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_2 , права на спадкування недоотриманої суми пенсії. Згідно преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах Внутрішніх Справ, Національній поліції, Службі судової охорони, Державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Частиною 1 статті 1 вищезазначеного Закону визначено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах Внутрішніх Справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в Державній пожежній охороні, Службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, Податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Положенням ст.1-1 цього Закону визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Нормами ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, до яких також віднесені військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу (пункт 11 ст.11). Виходячи з аналізу вказаних вище норм, вбачається, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» є спеціальним законом, який регулює та визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, Державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області до жовтня 2014 року та отримував пенсію за вислугу років у відповідності до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З урахуванням зазначеного, суд вважає, що положення саме зазначеного спеціального Закону застосовуються до правовідносин щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_2 і лише у випадку відсутності правового регулювання положеннями зазначеного закону, до цих правовідносин можуть бути застосовані норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними, у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Посилання позивачки на ст.1227 ЦК України є безпідставними, оскільки відповідно до вказаної статті суми пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини. Порядок виплати сум пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю передбачено ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та якою встановлено, що вказані суми не включаються до складу спадщини. Доводи відповідача про те, що даний спір виник з публічно-правових відносин і належить до юрисдикції адміністративних судів не заслуговує на увагу, виходячи з наступного. Відповідно до положень ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду, аналогічне твердження закріплене і в ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
У постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 750/7865/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій. Заявлені вимоги позивача не стосуються оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання особою пенсійних виплат. Позивачка мотивувавала позовну заяву порушенням її права власності спадкоємця на спадкове майно, а саме на недоотриману пенсію померлого чоловіка. Предметом позовних вимог є визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування на суму нарахованої, але не отриманої спадкодавцем за життя суми пенсії, вказані вимоги є майновими, тому спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства, а доводи відповідача про належність спору до юрисдикції адміністративного суду є необґрунтованими. Вказані висновки відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 808/1346/18 і від 26 червня 2019 року у справі № 284/252/17. Згідно вимог ст. 61 Закону №2262 недоодержана пенсія не включається до складу спадщини та звернення за недоодержаною пенсією повинно бути не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, оскільки позивачка, ОСОБА_1 не надала належних доказів звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо недоодержаної пенсії та враховуючи, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що є підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні вимоги щодо визнання права власності на недоотриману пенсію ОСОБА_2 .
Вимога про зобов'язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити пенсійні виплати в порядку спадкування є похідною від вимоги про визнання права власності в порядку спадкування на недоотриману пенсію.
Оскільки за вказаними вище обставинами, суд відмовляє у визнанні права власності на недоотриману пенсію, тому слід відмовити і в задоволенні похідної вимоги про зобов'язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити пенсійні виплати в порядку спадкування.
Крім того, суду не зрозуміло яким чином відповідач Вишнева міська рада Києво-Святошинського району Київської області має відповідати за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності та стягнення грошових коштів, оскільки, позивач звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не може вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов'язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).
Керуючись Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. ст. 1216, 1219, 1227 ЦК України, ч.ч. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про визнання права власності та стягнення грошових коштів, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 18.08.2022 року.
Суддя Л.М. Ковальчук