Справа № 362/3257/22
Провадження № 2-о/362/80/22
19.08.2022 року суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Лебідь-Гавенко Г.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Васильківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту смерті,
19 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт смерті її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Україна, Донецька обл.., Волноваський р-н., село Знаменівка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в місті Маріуполь, Донецької обл.
Перевіривши заяву й додані до неї матеріали, приходжу до висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі,або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В порушення зазначених вимог закону, до вказаної заяви про встановлення факту смерті не додано документу, що підтверджує сплату судового збору, та не додано жодних документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Закон України «Про судовий збір» визначає дві понятійні категорії, до першої відносять заяви, за яких справляння судового збору не передбачено взагалі, друга категорія, зокрема, визначає коло осіб, яким надається пільга у вигляді звільнення від сплати судового збору за подачу певних (визначених законом) заяв.
Аналіз положень ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» дозволяє дійти висновку, що на законодавчому рівні визначено, що судовий збір не справляється лише за подання заяви про встановлення факту смерті за певних обставин, а саме: - особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; - встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Відповідно до п. 21 ч.1 ст. 5 Закон України «Про судовий збір», законодавцем передбачено звільнення від сплати судового збору за звернення із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Сама по собі обставина смерті особи на тимчасово окупованій території не є підставою для звільнення заявника від сплати судового збору на підставі п. 21 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Із заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що заявниця ОСОБА_1 просить суд встановити факт смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер у м. Маріуполі. Факт смерті необхідно встановити для отримання свідоцтва про смерть встановленого в Україні зразку. Отже, за подання вказаної заяви слід сплатити судовий збір.
Аналогічний висновок міститься у постанові ВС від 20.11.2019 року у справі №243/12928/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п .п. 1, 4 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви у справах окремого провадження фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік "прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року встановлено у розмірі 2481,00 гривня, то за подання до суду даної заяви, розмір судового збору становить 496,20 грн.
При цьому, суд зазначає, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд. Вимога сплати судового збору прямо передбачена нормами чинного законодавства та, оскільки чинним законодавством передбачений порядок звільнення від сплати судового збору судом, не є перешкоджанням доступу до правосуддя.
Інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»).
Отже, відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
На підставі наведеного, керуючись статтями 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 4, 5, 6 Закону України «Про судовий збір», суддя,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Васильківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту смерті - залишити без руху та надати строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.
Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків у встановлений в ухвалі строк, заява буде вважатись неподаною та повертається заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г.М.Лебідь-Гавенко