Справа №591/1654/22 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/376/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - продовження строків тримання під вартою
17 серпня 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у режимі відеоконференції в залі суду в місті Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному проваджені ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 05 серпня 2022 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням відповідних обов'язків,-
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 05 серпня 2022 року у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 було відмовлено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 та, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на нього наступні обов'язки:
- прибувати в рамках кримінального провадження №22022200000000020 за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися з м. Тростянець Сумської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- невідкладно повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання та реєстрації;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні,
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Встановлено строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу та покладення на підозрюваного обов'язків - до 04 жовтня 2022 року.
Не погодившись з таким судовим рішенням, прокурора у кримінальному проваджені ОСОБА_9 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 05 серпня 2022 року, постановити нову ухвалу, якою Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого, затверджене прокурором, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування, тобто до 05 жовтня 2022 року.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є необгрунтованою та такою, що постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства.
Як зазначає апелянт, з оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчим суддею було встановлено, що доданими до клопотання доказами підтверджується обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. В той же час, слідчий суддя вважає, що достатнім є застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладення на нього передбачених ст. 194 КПК України обов'язків, оскільки прокурором не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
На думку апелянта, поза увагою слідчого судді залишилося те, що доданими до клопотання слідчого підтверджується обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 110 КК України, що ухвалою слідчого судді від 05 серпня 2022 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 05 жовтня 2022 року, у зв'язку з цим є всі підстави вважати, що наявні ризики ніяким чином не зменшаться та не зникнуть до часу закінчення досудового розслідування, що обумовлює необхідність продовження раніше застосованого до підозрюваного запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, а інший, більш м'який запобіжний захід, не забезпечить належної поведінки та не зможе запобігти ризикам, наявним у даному кримінальному провадженні.
Крім того, покладаючи на підозрюваного обов'язки, визначені ст. 194 КПК України, у своєму рішенні слідчий суддя не конкретизував, з ким саме підозрюваному необхідно утримуватися від спілкування, а також не зазначив, на кого саме покладено контроль виконання постановленої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
При цьому, прокурор звертає увагу, що відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід лише визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою, і у даному випадку, з врахуванням того, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ст. 110, 111 КК України, інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою, до нього застосований бути не може.
З урахуванням викладеного, обставин кримінального правопорушення та особи підозрюваного, прокурор вважає, що слідчим суддею незаконно відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 та обрано відносно останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який не забезпечить його належну процесуальну поведінку та не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, позицію прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які вважали рішення суду законним та обґрунтованим, просили залишити його без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення, перевіривши матеріали провадження, дослідивши в судовому засіданні на задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 відеоматеріали, та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що управлінням Служби безпеки України в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №22022200000000020 від 27 квітня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 110 КК України.
09 травня 2022 року, в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень і застосовано до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
До слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми звернувся заступник начальника відділу - начальника 2 відділення слідчого відділу управління Служби безпеки України в Сумській області ОСОБА_10 про продовження ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке вмотивовано обґрунтованістю пред'явленої останньому підозри та наявністю ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які з часу застосування запобіжного заходу не зменшились та існують і запобігти вказаним ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, неможливо.
У свою чергу, як підозрюваний, так і його захисник заперечували щодо задоволення вказаного клопотання та вважали, що підстави для продовження строку дії запобіжного заходу відсутні, а наявні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 05 серпня 2022 року у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 було відмовлено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту та відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено певні обов'язки.
Так, ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів при вирішенні клопотання щодо продовження застосованого відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та постановленні ухвали, якою було відмовлено в задоволенні клопотання та застосовано до підозрюваного інший запобіжний захід, слідчим суддею вищезазначені вимоги Закону дотримані не були.
Так, відповідно до вимог ст. ст. 177,178 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення. При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Крім того, згідно вимог ч. 1 ст. 194 КПК, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених у ст. 177 КПК, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчим суддею, при вирішенні поданого клопотання про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було враховано наявність обґрунтованої підозри, відомості про особу останнього, а саме, що він має постійне місце проживання, місце роботи, від займаної посади не відсторонений, а також те, що підозрюваний повідомив, що ухилятися від органів слідства та суду не буде.
Лише за наявності вищезазначеного, враховуючи позицію підозрюваного та його захисника, які просили застосувати більш м'який запобіжний захід, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданого клопотання та про можливість застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за місцем його реєстрації та постійного проживання, з покладенням на останнього передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків.
На думку колегії суддів, вважати таке рішення обґрунтованим та вмотивованим, підстави відсутні, про що слушно вказує прокурор у поданій апеляційній скарзі, оскільки при його постановленні слідчим суддею взагалі не перевірялись обставини, з якими пов'язано вирішення питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не надана правова оцінка щодо спростування чи підтвердження доводів поданого слідчим клопотання.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на п. 1 статті 6 Конвенції, який зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень та на усталену практику ЄСПЛ стосовно обґрунтованості судових рішень. Зокрема у п. 58 рішення від 10 лютого 2010 року ЄСПЛ у справі «Серявін та інш. проти України», вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
За таких обставин, оскільки ухвала слідчого судді постановлена з порушеннями п. 1 статті 6 Конвенції, ст.370 КПК України, тобто при її ухваленні були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до ч. п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування судового рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора в цій частині, підлягає до задоволення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
При постановленні нової ухвали, та вирішенні вимог апеляційної скарги прокурора про продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд вважає, що такі вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Так, відповідно п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК, у разі застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту підозрюваний, який був затриманий, негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово, а згідно ч. 5 цієї статті у разі постановлення слідчим суддею ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід підозрюваний повинен бути негайно звільнений.
Відповідно до ст. 205 КПК, ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Такий запобіжний захід як тримання під вартою, який був раніше застосований до ОСОБА_7 , а в подальшому продовжений, припинив свою дію 05 серпня 2022 року, після прийняття слідчим суддею рішення про відмову у задоволенні клопотання про продовження його дії і зазначений запобіжний захід був змінений на домашній арешт.
На виконання вищезазначених вимог, після постановлення слідчим суддею оскаржуваної ухвали, ОСОБА_7 був звільнений з під варти і відносно нього, на час як подачі апеляційної скарги прокурором, так і на час апеляційного розгляду, діє запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Крім того, ч.1 ст.199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою повинно бути розглянуто до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
За таких обставин колегія суддів позбавлена процесуальної можливості продовжити запобіжний захід - тримання під вартою,оскільки такий запобіжний захід припинив свою дію 05 серпня 2022 року.
На підставі викладеного, після скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів вважає за необхідне постановити нове рішення, яким відмовити начальнику слідчого відділу управління Служби безпеки України в Сумській області ОСОБА_10 у задоволенні клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнивши таким чином, частково, апеляційну скаргу прокурора.
Що стосується доводів захисника ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційного суду про те, що оголошена підозра його підзахисному ОСОБА_7 є необгрунтованою, з посиланнями при цьому на допити свідків, відповідні відеоматеріали, та листування між певними особами, які і були досліджені в суді апеляційної інстанції, то колегія суддів вважаючи доводи захисника щодо необґрунтованості висунутої підозри безпідставними, наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності окремих доказів( показання свідків, відеозаписи з виступами певних осіб) оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
При цьому, за визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
Апеляційний суд констатує, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі доказі в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК України. Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
Також колегія суддів зазначає, що в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми 05 серпня 2022 року, вказав про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.111, та ч.2 ст.110 КК України в діях ОСОБА_7 , і при цьому ні захисник, ні підозрюваний це судове рішення не оскаржували, а в суді апеляційної інстанції просили залишити його без зміни.
Керуючись ст.ст.404,407,409,412,418,419,422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 05 серпня 2022 року, якою до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього відповідних обов'язків строком до 04 жовтня 2022 року - скасувати, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити начальнику слідчого відділу управління Служби безпеки України в Сумській області ОСОБА_10 в задоволенні клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4