Номер провадження: 22-ц/813/6705/22
Справа № 519/970/21
Головуючий у першій інстанції Лемець С. П.
Доповідач Вадовська Л. М.
19.08.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,
суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря - Поворозко І.Ю.,
переглянувши справу №519/970/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, звільнення від сплати заборгованості за аліментами за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Южного міського суду Одеської області від 15 лютого 2022 року у складі судді Лемець С.П., -
Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 23 вересня 2021 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що перебував з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 7 серпня 2009 року, шлюб розірвано судовим рішенням від 28 жовтня 2013 року. В шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого рішенням суду від 25 листопада 2013 року стягуються аліменти, починаючи з 19 серпня 2013 року в розмірі ј частки всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач належним чином виконував обов'язок по сплаті аліментів у період з липня 2013 року по травень 2016 року, перераховуючи щомісячно грошові кошти. Починаючи з листопада 2015 року по 22 грудня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживати разом однією сім'єю в квартирі позивача, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, виховували сина та сина ОСОБА_2 від першого шлюбу. Оскільки проживали разом, то з червня 2016 року припинив перераховувати кошти на утримання сина, вважав, що родина з'єдналась і необхідність сплати аліментів на рахунок ОСОБА_2 відпала, при цьому здійснював утримання дитини, сплачував за навчання, придбавав речі, предмети, техніку тощо. Позивач зазначив, що 22 липня 2021 року на підставі виконавчого листа №519/1247/13-ц, виданого 25 листопада 2013 року Южним міським судом Одеської області, Южненським ВДВС в Одеському районі Одеської області ПМРУ МЮ (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження №66166041, відповідно до якого з нього ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 намагаються стягнути аліменти за період з 19 серпня 2013 року по даний час. З метою захисту прав та інтересів щодо не допуску стягнення заборгованості за весь період, враховуючи факт того, що позивач та відповідач з листопада 2015 року по 22 грудня 2020 року проживали однією сім'єю без шлюбу, вели спільний побут та господарство, що підтверджується доказами, квитанціями, фотографіями, свідками, позивач ОСОБА_1 після уточнення 6 жовтня 2021 року вимог просив:
встановити юридичний факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без шлюбу у період з листопада 2015 року по 22 грудня 2020 року;
звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами по виконавчому листу №519/1247/13-ц, виданому 25 листопада 2013 року Южним міським судом Одеської області, за період з 1 листопада 2015 року по 22 грудня 2020 року (т.1 а.с.1-9, 79-81).
Ухвалою судді Южного міського суду Одеської області від 7 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.85-86).
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, зазначивши у відзиві, що встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу як підстави для звільнення від сплати заборгованості зі сплати аліментів є таким, що спрямовано на ухилення від виконання рішення суду щодо сплати аліментів на утримання дитини. ОСОБА_1 не надав належних доказів на підтвердження обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог, не довів наявність обставин, що мають істотне значення та у розумінні статті 197 СК України могли б слугувати підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Посилання на проживання однією сім'єю, на участь у вихованні та належному матеріальному утриманні сина не є обставиною, яка має істотне значення, та є підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами, оскільки отримання аліментів на дитину одного із подружжя не залежить від того перебувають батьки у шлюбі чи ні, проживають разом чи окремо один від одного. Ураховуючи принцип ефективності способу судового захисту, встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу є можливим та доцільним лише у випадку вирішення спору з приводу звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами (т.1 а.с.90-98).
Позивачем ОСОБА_1 надано відповідь на відзив, за змістом якої у розумінні положень статті 181 СК України аліменти виплачуються одним із батьків у тому випадку, коли він не проживає із дитиною. Виходячи з логіки та норм чинного законодавства, з батьків не можна стягувати аліменти у подвійному розмірі, а саме у вигляді забезпечення родини, яка проживає однією сім'єю, та за рішенням суду у грошовій формі. Питання стягнення аліментів через виконавчу службу постало лише у 2021 році, коли родина остаточно розлучилася, що також доводить той факт, по позивач і відповідач до кінця 2020 року проживали разом однією родиною та не мали фінансових питань одне до одного. З тексту відзиву не випливає, що ОСОБА_2 заперечує проживання однією сім'єю у період з 1 листопада 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивачем надано докази утримання дитини та родини протягом 5 років, наявні в позивача квитанції враховано державним виконавцем у розрахунку заборгованості. У відзиві відповідач посилається на численну практику щодо прав дитини, права дитини на достатній рівень життя, на належне харчування, житло, одяг та інше. Проте, на даний момент позивач сплачує аліменти на дитину, продовж всього життя позивач забезпечував свою дитину і матеріально і морально, та розвивав творчі та розумові здібності дитини, купувавши спеціальне обладнання та оплачувавши різні розвиваючі школи та гуртки. До цього року до позивача не висувалось жодних звинувачень щодо недостатнього фінансового забезпечення чи розвитку дитини, що викликає питання у законності стягнення відповідачем значної суми коштів з позивача в рамках відкритого виконавчого провадження, а саме стягнення за період з 1 листопада 2015 року по 22 грудня 2020 року в сумі 128533,46 грн. (а.с.112-114).
Рішенням Южного міського суду Одеської області від 15 лютого 2022 року позов задоволено частково; встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без шлюбу у період з 1 листопада по 22 грудня 2020 року; в іншій частині вимог відмовлено (т.1 а.с.225-231).
Висновок суду мотивовано тим, що відповідач визнала, що у період з листопада 2015 року по грудень 2020 року вона, позивач та син проживали разом у квартирі, яка належить ОСОБА_1 та сину ОСОБА_4 . Суд вважав встановленим, що з листопада 2015 року по грудень 2020 року сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки як чоловік та жінка, тому визнав вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині звільнення від сплати заборгованості за аліментами у період з 1 листопада 2015 року по 22 грудня 2020 року суд виходив з того, що частина 2 статті 197 СК України не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами, що питання істотності обставин вирішується судом у кожному конкретному випадку. Суд зазначив, що посилання позивача на те, що у спірний період брав активну участь у вихованні сина, належному матеріальному забезпеченні, не є обставиною, що має істотне значення для звільнення від сплати заборгованості за аліментами, оскільки отримання аліментів на дитину не залежить від того перебувають батьки у шлюбі чи ні, живуть разом чи окремо один від одного. Позивач не оспорює наданого державним виконавцем розрахунку заборгованості, проте просить звільнити його від сплати заборгованості, при цьому істотних обставин для звільнення від сплати заборгованості судом не встановлено.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 березня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у звільненні від сплати заборгованості за аліментами і ухвалити нове рішення в цій частині про звільнення від сплати заборгованості за аліментами на утримання сина ОСОБА_5 за період з 1 листопада 2015 року по 22 грудня 2020 року (т.2 а.с.1-5).
За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Суд взяв до уваги аргументи відповідача, що за час проживання сім'єю позивач не брав участі у побутових витратах сім'ї, що побутові питання забезпечувала відповідач. Однак, відповідач не надала жодного доказу, який би підтверджував, що у той період відповідач працювала, мала доходи та, відповідно, мала змогу забезпечувати побутові питання родини. Суд не взяв до уваги той факт, що позивач працював, мав дохід, офіційно працевлаштований, що саме позивач заробляв гроші для забезпечення родини та здійснював побутові витрати сім'ї. Суд встановив факт проживання сторін однією сім'єю, з огляду на що слід виходити з того, що позивач здійснював обов'язок утримувати дитину безпосередньо у сім'ї, що це не вимагало від нього повторної (подвійної) сплати аліментів на рахунок дружини, з якою разом проживає, веде спільний побут. Сплата аліментів на дитину під час сумісного проживання однією сім'єю зі своєю дитиною та її матір'ю ніяк не узгоджується з положеннями статті 181 СК України. Ухвалюючи таке рішення, суд не витримав принципу «справедливої рівноваги» та не врахував, що за час сумісного проживання родини, дитина була цілком і повністю забезпечена, її права та інтереси ніхто не утискував, вона розвивалась належним чином у сприятливих умовах у повній сім'ї. Стягнення аліментів за всі 5 років, коли родина проживала разом, не зможе вплинути на інтереси чи розвиток дитини, так як і в минулому, і в теперішній час дитина забезпечується зі сторони батька у повному обсязі. Не справедливим є стягнення з батька такої значної суми, коли по факту дані гроші вже були витрачені на дитину у минулий період, коли це було необхідно. Матеріали справи містять докази того, що позивач був і є гарним батьком, який повністю забезпечував дитину, любить його та робить все можливе для повного та всебічного його розвитку.
В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує тим, що аліменти стягнуто рішенням суду, позивач самовільно без звернення до суду змінив спосіб сплати аліментів і припинив переводити їй кошти (сплачувати аліменти), оскільки на його думку родина з'єдналась та необхідність сплачувати аліменти відпала. Позивач не надав доказів сплати аліментів у період спільного проживання. Позивач не оскаржив дії державного виконавця щодо складання розрахунку заборгованості за аліментами, тому, вирішення питання щодо зменшення розміру заборгованості не може мати місце під час розгляду цієї справи (т.2 а.с.25-29).
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вимог про звільнення від сплати заборгованості зі сплати аліментів в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , 1973 року народження, та ОСОБА_2 , 1975 року народження, перебували в зареєстрованому шлюбі з 7 серпня 2009 року, шлюб розірвано рішенням Южного міського суду Одеської області від 28 жовтня 2013 року в справі №519/1246/13-ц.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Южного міського суду Одеської області від 25 листопада 2013 року в справі №519/1247/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі ј частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття сина ОСОБА_4 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постановою ВП №66166041 від 22 липня 2021 року старшого державного виконавця Южненського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №519/1247/13-ц, виданого Южним міським судом Одеської області 25 листопада 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у розмірі ј частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття сина ОСОБА_4 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно розрахунку, складеного державним виконавцем за виконавчим листом №519/1247/13-ц, виданим Южним міським судом Одеської області 25 листопада 2013 року, заборгованість за період з 19 серпня 2013 року по 31 серпня 2021 року зі сплати аліментів визначена рівною 156601,09 грн.
Рішенням Южного міського суду Одеської області від 15 лютого 2022 року встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без шлюбу у період з 1 листопада 2015 року по 22 грудня 2020 року.
Рішення Южного міського суду Одеської області від 15 лютого 2022 року в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу не оскаржено, отже, при даному апеляційному перегляді справи в частині вирішення вимог про звільнення від сплати заборгованості за аліментами апеляційний суд виходить з того, що сторони у період з 1 листопада 2015 року по 22 грудня 2020 року проживали однією сім'єю без шлюбу і даний факт наразі не є спірним.
ОСОБА_1 просить звільнити від сплати заборгованості зі сплати аліментів за період проживання однією сім'єю, а саме з 1 листопада 2015 року по 22 грудня 2020 року, зазначаючи, що саме ця обставина є обставиною, що має істотне значення у розумінні частини 2 статті 197 СК України при звільненні від сплати заборгованості за аліментами.
Ухваливши рішення про задоволення вимог в частині встановлення факту проживання однією сім'єю, суд першої інстанції допустив протиріччя, відмовивши у звільненні від сплати заборгованості за аліментами, оскільки саме факт проживання однією сім'єю без шлюбу зазначено позивачем як обставину, що має істотне значення, для звільнення від сплати заборгованості за аліментами у період проживання сторін сім'єю.
Так, сторони перебували у шлюбі з 7 серпня 2009 року, шлюб за позовом ОСОБА_2 розірвано судовим рішенням від 28 жовтня 2013 року. Тоді ж одночасно з розірванням шлюбу судовим рішенням від 25 листопада 2013 року за позовом ОСОБА_2 стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , 2009 року народження.
Виконавчий лист №519/1247/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини видано Южним міським судом Одеської області 25 листопада 2013 року, проте даний виконавчий документ звернуто стягувачем ОСОБА_2 до примусового виконання лише у липні 2021 року і за цим виконавчим документом державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості за період з 19 серпня 2013 року по 31 серпня 2021 року, тобто за вісім років, що передували зверненню до виконання.
ОСОБА_1 зазначає, що обов'язок по утриманню дитини після розірвання шлюбу та стягнення аліментів виконував перерахуванням коштів, оплатою навчання, придбанням речей та необхідних для дитини предметів тощо до початку 2016 року, тобто як знову він та ОСОБА_2 почали проживати однією сім'єю. Дані обставини мають підтвердження наданими позивачем доказами, в тому числі й платами, врахованими державним виконавцем у розрахунку заборгованості. Крім того, виконання обов'язку щодо утримання дитини підтверджує й та обставина, що ОСОБА_2 на протязі 8 років не звертала до виконання виконавчий лист про стягнення аліментів, що свідчить про те, що була відсутньою необхідність звертати виконавчий лист до примусового виконання через державну виконавчу службу.
У розумінні статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Отже, встановивши судовим рішенням, що не оскаржено, факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без шлюбу, суд тим самим встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 1 листопада 2015 року по 22 грудня 2020 року проживали спільно, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. У вказаний період сторони проживали в м. Южне в квартирі, належній на праві власності ОСОБА_1 та сина ОСОБА_4 , дитина син ОСОБА_4 проживав зі своїми батьками та перебував на їх утриманні. ОСОБА_2 у цей період не зверталася для примусового виконання судового рішення про стягнення аліментів, що свідчить про те, що питання утримання дитини між колишнім подружжям, яке знову стало проживати однією сім'єю, не виникало.
ОСОБА_2 на надає доказів того, де працювала у період з 1 листопада 2015 року по 22 грудня 2020 року та яку заробітну плату отримувала, не надає доказів наявності у неї доходів від підприємницької діяльності чи з інших джерел тощо, тобто не доводить те, що виключно на її доходи утримувалась сім'я та дитина і ОСОБА_1 , який офіційно працевлаштований, не приймав ніякої участі в забезпеченні сім'ї та утриманні дитини.
Звільнення від сплати заборгованості за аліментами врегульовано статтею 197 СК України, частиною 2 даної статті передбачено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та разом з ними сина ОСОБА_4 однією сім'єю у період з 1 листопада 2015 року по 22 грудня 2020 року, не звернення ОСОБА_2 виконавчого листа до виконання у цей період (та й взагалі на протязі восьми років з дати ухвалення судового рішення) є обставинами, що мають істотне значення, які відповідно до положень частини 2 статті 197 СК України є підставою для звільнення ОСОБА_1 від слати заборгованості за аліментами у період з 1 листопада 2015 року по 22 грудня 2020 року.
Рішення суду в частині вимог про звільнення від сплати заборгованості за аліментами підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог в цій частині.
Справа в провадженні суду апеляційної інстанції з березня 2022 року, призначена до розгляду на 21 липня 2022 року. Учасники справи мали процесуальний час для надання суду обґрунтування власних позицій; відзив на апеляційну скаргу. Інформація про дату, час та місце розгляду справи доступна на сайті «Судова влада». Судом апеляційної інстанції вимоги статей 128, 130 ЦПК України щодо судового виклику/повідомлення учасників процесу виконано, порядок вручення судових повісток дотримано, учасники справи правом на отримання/неотримання надісланих поштою судових повісток розпорядилися на власний розсуд. «SMS»-повідомлення «Судова повістка..» на 21 липня 2022 року отримані завчасно, підстав для відкладення розгляду справи не встановлено.
Датою ухвалення призначеного у судове засідання на 21 липня 2022 року рішення судом апеляційної інстанції відповідно до положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Южного міського суду Одеської області від 15 лютого 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від сплати по виконавчому листу №519/1247/13-ц, виданому Южним міським судом Одеської області 25 листопада 2013 року, заборгованості за аліментами за період з 1 листопада 2015 року по 22 грудня 2020 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 серпня 2022 року.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Г.Я.Колесніков
Є.С.Сєвєрова