Номер провадження: 22-ц/813/6553/22
Справа № 2-13269/10
Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П.
Доповідач Сегеда С. М.
17.08.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Гірняк Л.А.,
Комлевої О.С.,
за участю:
секретаря Хухрова С.В.,
представника апелянта - адвоката Лемешка О.В.,
представника відповідача ТОВ «Добробут ЛТД» - адвоката Чукітової В.В.,
розглянувши в режимі відеоконференції, за допомогою програмного забезпечення «ВКЗ», апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 14 грудня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Прогрес», Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут ЛТД» про визнання права власності на майнові права на новозбудоване майно,
встановив:
У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Прогрес» (далі - ТОВ «Інвест-Прогрес»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут ЛТД» (далі - ТОВ «Добробут ЛТД») про визнання права власності на майнові права на новозбудоване майно.
Позовна заява була мотивована тим, що 27.04.2006 року між ним та ТОВ «Інвест-Прогрес» було укладено договір № Г1/И-47 про інвестування. Договір було укладено у відповідності з вимогами інвестиційного законодавства та передбачав виконання робіт з будівництва та введення в експлуатацію багатоповерхового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та передачею кв. АДРЕСА_2 , площею 106,38 кв. м, на 11 поверсі у зазначеному будинку у власність позивача (т.1, а.с.27-31). Відповідно до розділу 2 зазначеного договору, відносини, які закріплено в угоді, є фактично відносинами купівлі-продажу майнових прав. Відповідно до цієї угоди ОСОБА_2 як інвестор повністю сплатив суму інвестицій та виконав інші вимоги угоди, а з боку ТОВ «Інвест-Прогрес» як підприємства, виконання угоди припинилося у зв'язку з нестачею коштів.
З 11.05.2009 року на підставі угоди між ТОВ «Інвест-Прогрес» та
ТОВ «Добробут ЛТД» склалися договірні відносини, щодо зміни сторони у договорі про інвестування, яка відбулася на підставі угоди про зміну сторони у договорі про інвестування від 11.05.2009 року, та завершення будівництва зазначеного багатоповерхового будинку, з наступною передачею квартир інвесторам, в тому числі і йому.
01.09.2010 року позивач отримав пропозицію укласти угоду у вигляді договору про внесення змін до договору про інвестування від 27.04.2006 року № Г1/И-47, який за своїм характером є новою редакцією договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно № 1/11-88. Після ознайомлення з цією пропозицією він дійшов висновку, що його права порушені - в односторонньому порядку збільшено площу квартири. Однак, представники відповідача відмовились змінити угоду.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 просив визнати за ним майнові права на новозбудоване майно - квартиру, та зобов'язати відповідачів передати позивачу новозбудоване майно - квартиру після здавання об'єкта будівництва в експлуатацію.
Під час розгляду справи від позивача надійшла заява про необхідність зміни позовних вимог (т.2, а.с. 9). Проте самої заяви про зміну позовних вимог, позивачем не надано.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2010 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на майнові права на новозбудоване майно - кв. АДРЕСА_3 . Зобов'язано ТОВ «Добробут ЛТД» та ТОВ «Інвест-Прогрес» передати новозбудоване майно - кв. АДРЕСА_2 . площею 106,38 кв. м. на 11 поверсі багатоповерхового будинку, розташованого за адерсою: АДРЕСА_1 після здавання об'єкту в експлуатацію.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Томашевський Р.М. просив заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2010 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення (т.1, а.с.59-60).
Разом з тим, в той же день, тобто 10.04.2018 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Томашевський Р.М. надав суду апеляційної інстанції клопотання про закриття апеляційного провадження, посилаючись на те, що оскаржуваним заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2010 року питання про права та обов'язки апелянта ОСОБА_1 не вирішувались (т.1, а.с.79).
Вирішуючи питання про слухання справи в режимі відеоконференції, за участю представника апелянта ОСОБА_1 - адвоката Лемешка О.В. та представника відповідача ТОВ «Добробут ЛТД» - адвоката Чукітової В.В., колегія суддів виходить із того, що за заявою представника апелянта (а.с. 173) ухвалою колегії суддів від 12.08.2022 року розгляд справи був призначений в режимі відеоконференції (а.с.185-186), про що учасники справи були належним чином повідомлені (а.с. 187-188).
При цьому колегія суддів приймає до уваги, що позивач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про те, що розгляд справи призначений на 17 серпня 2022 року, на 10.00 год., оскільки отримав копію листа адвоката Лемешка О.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду (т.2, а.с.173-176).
Також колегія суддів приймає до уваги, що згідно довідки відповідач - ТОВ «Інвест-Прогрес» припинило свою діяльність (т.2, а.с. 189).
Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосудді, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Неявка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
Враховуючи викладене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді Одеського апеляційного суду більше ніж півроку (а.с.167), колегія суддів вирішила слухати дану справу в режимі відеоконференції, на підставі наявних у справі доказів і за участю представника апелянта ОСОБА_1 - адвоката Лемешка О.В., представника відповідача ТОВ «Добробут ЛТД» - адвоката Чукітової В.В.
При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до Свідоцтва про зміну імені від 16 березня 2018 року ОСОБА_3 змінила своє прізвище із « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », у зв'язку з чим 22 березня 2018 року отримала паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6 (т.1, а.с.171-173).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лемешка О.В. на заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 14.12.2010 року підлягає закриттю.
Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи, а у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (ст. 18 ЦПК України).
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Підстави для не прийняття до розгляду і повернення апеляційної скарги, викладені в ст. 357 ЦПК України, а підстави для відмови у відкритті провадження передбачені ст. 358 ЦПК України і їх перелік є вичерпним.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Системний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» роз'яснено, що при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України (в редакції 2003 року) права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що вона не була залучена до участі у даній справі та заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 14.12.2010 року порушуються її права та інтереси.
Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що квартира із будівельним номером АДРЕСА_2 , яка визначена договором про інвестування № Г1/И -47 від 27.04.2006 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Інвест-Прогрес», не є нерухомим майном, яке ОСОБА_1 набула у власність у ОСОБА_7 10.08.2016 року, що підтверджується договором купівлі-продажу. Так, згідно вказаного договору ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_7 квартиру під АДРЕСА_4 та складається в цілому з 2-х житлових кімнат, житловою площею 50,3 кв.м., загальною площею 122,9 кв.м. (т.1, а.с.34).
Зазначені обставини та висновки підтверджуються постановою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 522/626/18-ц (провадження № 61-41132св18) (т.2, а.с.148, 152-153), які за змістом ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 18, ч. 4 ст. 263 ЦПК України мають бути враховані при розгляді даної справи.
Крім того, зазначені обставини і висновки також встановлені рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 березня 2019 року у справі № 522/17757/17, яке набрало законної сили, а тому за змістом ч.5 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
На даний час вказане судове рішення суду першої інстанції оскаржується за нововиявленими обставинами за заявою представника позивача ОСОБА_2 .
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що предмет спору у даній справі стосується виключно прав, свобод та інтересів позивача ОСОБА_8 і відповідачів - ТОВ «Інвест-Прогрес», яке є припиненим, і ТОВ «Добробут ЛТД».
Тобто, зважаючи на те, що права та обов'язки ОСОБА_1 під час прийняття заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2010 року судом не вирішувались, доводи заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вказаним судовим рішенням були порушенні її права або будь-які інтереси, є безпідставними і спростовуються текстом заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2010 року.
Приймаючи до уваги, що після відкриття провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подана особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 не вирішувалися, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Такі правові позиції викладені як у вищевказаній постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року, і в постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року по даній справі № 2-13269-10 (провадження № 61-46847св18) (т.2, а.с.150-164), так і в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/1з-ц (провадження № 61-41547сво18).
Керуючись ст.ст. 352, 362, 367, 368, 381, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2010 року закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання цього судового рішення.
Повне судове рішення складено 18.08.2022 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Л.А. Гірняк
О.С. Комлева