Номер провадження: 22-ц/813/361/22
Справа № 522/10955/21
Головуючий у першій інстанції Кріль Х.С.
Доповідач Гірняк Л. А.
11.08.2022 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого- Гірняк Л.А.
Суддів - Сегеди С.М., Комлевої О.С.,
розглянула в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фоміна Андрія Ігоровича на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСТТРАНС» про скасування рішення загальних зборів та зобов'язання вчинити дії,-
ПРОЦЕДУРА та ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
В червні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Потапова Ж.Б., подала заяву » про скасування рішення загальних зборів та зобов'язання вчинити дії та просив:
- скасувати рішення загальних зборів ТОВ «ПОСТТРАНС», оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ПОСТТРАНС» № 05.05.5 від 05.05.2015 про призначення ОСОБА_1 директором ТОВ «ПОСТТРАНС»;
- виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з розділу «Відомості про органи управління юридичної особи» відомості про ОСОБА_1 як керівника ТОВ «ПОСТТРАНС».
Вимоги обґрунтував тим, що у 2005 році ОСОБА_1 разом з дружиною створили ТОВ «ПОСТТРАНС».
Зазначив, що в 2011 році вони передали свої частки у статутному капіталі товариства іншим особам у зв'язку з чим внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Одночасно зі зміною складу учасників товариства ОСОБА_2 було звільнено з посади директора та призначено іншу особу.
У 2018 році позивачвипадково дізнався, що у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців він зареєстрований директором ТОВ «ПОСТТРАНС». Згоди на призначення його директором не надавав. Вважає протиправними дії щодо його призначення директором.
Короткий зміст оскаржуваного рішення
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2021 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «ПОСТТРАНС» про скасування рішення загальних зборів та зобов'язання вчинити дії.
Короткий зміст апеляційної скарги
Не погоджуючись з вказаним рішенням представник заявника - адвоката Фоміна А.І. подав до суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить:
- скасувати ухвалу про відмову у відкритті провадження від 17.06.2021 року;
- постановити нову ухвалу з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В судове засідання сторони не з'явився, про час та місце судового засідання сповіщені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В силу частини 2 ст.372 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю.
АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ)СТОРІН
Представник заявника - адвокат Фомін А.І. в апеляційній скарзі посилається на те, що ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 17.06.2021 року є незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Посилається на безпідставність призначення його директором ТОВ «ПАСТТРАНС», а зазначені правовідносини відноситься до трудових та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Судом першої інстанції не враховано той факт, що ОСОБА_3 не є учасником ТОВ «ПАСТТРАНС» з 2011 року, а його позовні вимоги не стосуються корпоративних прав.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСТТРАНС» про скасування рішення загальних зборів та зобов'язання вчинити дії районний суд виходив з того, що зміст положень ч.3 ст. 99 ЦК України надає право компетентному(уповноваженому) органу товариства припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав і не може розглядатись в площі трудового права, а вирішується в межах корпоративних відносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Звернення ОСОБА_1 з позовом про скасування рішення загальних зборів та зобов'язання вчинити дії зумовлено необхідністю захисту його прав, пов'язаних з виключенням зі складу органів управління, що в свою чергу є корпоративними правовідносинами між ним та ТОВ «ПОСТТРАНС» та цей спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Судова колегія погоджується з таким висновком районного суду з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами п.п.3,4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
3. невідповідність висновків суду обставинам справи;
4. порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.
Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За змістом ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України).
Критеріями розмежування судової юрисдикції, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю урегульовано рядом нормативних актів, серед яких Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про господарські товариства».
Згідно ч. 3 ст. 81 ГК України та ч. 1 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
У відповідності до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи у управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Це відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Повноваженнями учасників товариства та їх права, щодо його управління, передбачені у статті 10 Закону України «Про господарські товариства»
Частинами 1, 2 ст. 97 ЦК України передбачено, що управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом .
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Частиною 1 ст. 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства.
Виходячи з вищезазначеного вбачається, що вирішення питання як про призначення, так і про звільнення з посади керівника господарського товариства належить до корпоративних правідносин.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує рішення загальних зборів товариства, пов'язане з призначенням його на посаду керівника та з реєстрацією цих відомостей.
Оскільки позивачем оскаржується рішення загальних зборів щодо призначення його на посаду керівника ТОВ «ПОСТТРАНС», яке за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від призначення працівника на роботу, на підставі положень КЗпПУ, а тому районний суд дійшов правомірного висновку, що в силу ст. 99 ЦК України спір не є предметом регулювання нормами трудового права.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, протне визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Постанова ВП ВС від 04.02.2020 у справі І№915/540/16.
Критерії розмежування корпоративних та трудових правовідносин викладено також у постанові ВП ВС від 15.09.2020 у справі No205/4196/18. Постанова ВП ВС від 15.09.2020 у справі No205/4196/18.
Враховуючи вищезазначені обставини суд першої інстанції, з врахуванням вимог п.1 ч.1 ст. 186 УПК України, дійшов правомірного висновку, що завлені вимоги про скасування рішення загальних зборів та зобов'язання вчинити діїне підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства та підлягають вирішенню в порядку ГПК.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, судова колегія ,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фоміна Андрія Ігоровича - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2021 року- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складено 18.08.2022 року.
Головуючий Л.А. Гірняк
Судді: С.М.Сегеда
О.С.Комлева