Номер провадження: 22-ц/813/6303/22
Справа № 509/6214/21
Головуючий у першій інстанції Бочаров А.І.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
19.08.2022 м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
за участю секретаря - Чепрас А.І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
апелянт - ОСОБА_2 ,
заінтересована особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 листопада 2021 року у складі судді Бочарова А.І.,
встановив:
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви та просив суд накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_2 , а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради та державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок, розташованих в АДРЕСА_1 .
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 листопада 2021 року заяву задоволено. Накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_2 , а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонено Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради та державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок, розташованих в АДРЕСА_1 .
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що клопотання про забезпечення позову не містить формулювання позовних вимог, з якими заявник має намір звернутися до суду. До клопотання про забезпечення позову заявником, як обґрунтування можливих вимог у майбутньому, надано нікчемний правочин у вигляді документу з назвою «Попередній договір». Апелянт зазначила, що 14.04.2021 ОСОБА_1 вмовив її та ОСОБА_3 , як спадкоємців нерухомого майна підписати підготовлений ним текст попереднього договору про укладення договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна і отримання авансу. Предметом вказаного попереднього договору є зобов'язання сторін в строк і на умовах цього договору укласти в майбутньому договори купівлі-продажу (основні договори) наступного нерухомого майна: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; присадибна земельна ділянка загальною площею 0,3200 га за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, у розпорядженні суду був письмовий документ «Попередній договір про укладення договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна і отримання авансу від 14.04.2021», який є нікчемним. Крім того, такий захід, як заборона Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради та державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок, розташованих в АДРЕСА_1 не тільки не забезпечує будь-який можливий імовірний позов, а створює лише перешкоджання у отримання свідоцтва на право на спадщину на вказану земельну ділянку, що є безумовним імперативним правом спадкоємця. Отже, заходи забезпечення позову вжиті оскаржуваною ухвалою суду від 08.11.2021 направлені не на забезпечення майбутнього позову, а на унеможливлення отримання свідоцтва на право на спадщину на вказану земельну ділянку, що є безумовним імперативним правом спадкоємця, та на перешкоджання у законному праві власника щодо розпорядження своїм майном.
28.04.2022 ОСОБА_1 надав суду відзив на апеляційну скаргу та просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, посилаючись на те, що ОСОБА_2 хибно визначає, що як в оскаржуваній ухвалі, так і в клопотанні про забезпечення позову відсутні позовні вимоги, з якими заявник має намір звернутися до суду. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Фактично, якщо суд апеляційної інстанції надасть оцінку таким доводам та доданим доказам, це може вплинути на подальше рішення Овідіопольського районного суду по справі № 509/6502/21, що не припустимо. Інших підстав, які б свідчили про незаконність та необґрунтованість ухвали про забезпечення позову, що оскаржується апеляційна скарга не містить.
29.07.2022 року від ОСОБА_3 надійшла заява в якій вона просила апеляційну скаргу задовольнити, розгляд справи здійснювати без її участі.
29.07.2022 року від апелянта надійшла заява про розгляд справи без її участі.
01.08.2022 року від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості новому представнику заявника ознайомитися з матеріалами справи.
Враховуючи, що ОСОБА_1 доводи щодо апеляційної скарги виклав у своєму відзиві на неї, матеріали справи містять необхідні докази для вирішення спору, і об'єктивні докази неможливості ознайомитися з виділеними матеріалами завчасно відсутні, апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 19.08.2022.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду, зазначеним вимогам відповідає частково, з огляду на наступне.
Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, та повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі їх задоволення, не порушуючи при цьому збалансованості інтересів інших осіб.
Відповідно до ч. ч. 1,2, ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 частини 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, і їх значення полягає в тому, що вони захищають законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 4 Постанови Пленуму N 9 Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо: необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд мотивів для забезпечення позову не зазначив, послався лише на те, що оскільки заявник має намір звернутись до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , то заява про забезпечення позову підлягає задоволенню в повному обсязі, так як не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.
Вбачається, що звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову до його пред'явлення заявник посилається на те, що має намір звернутися до суду з позовною заявою з підстав того, що між заявником та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 14.04.2021 укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу будинку та присадибної ділянки і отримання авансу. За умовами договору заявник, як покупець передав продавцям ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) частину коштів. Також вказує, що поніс грошові витрати на облаштування прибудинкової території будинку. В свою чергу, продавці прийняли спадщину на будинок та зобов'язалися після отримання свідоцтва про право на спадщину видати покупцю (заявнику) довіреність для оформлення та подальшої реєстрації права власності продавців на присадибну ділянку з наданням йому права подальшого розпорядження на власний розсуд ділянкою в тому числі з правом укладання від їх імені договорів відчуження (купівлі-продажу, дарування, міни, тощо). Проте, як вказує заявник, після реєстрації права власності на вказаний житловий будинок за ОСОБА_2 , вона та ОСОБА_3 не вчиняють дій, передбачених умовами попереднього договору щодо надання покупцю прав на оформлення за ним права власності на нерухоме майно. До заяви додано попередній договір та розписки про отримання авансу та коштів в рахунок майбутньої оплати.
Отже, зміст заяви вказує на завдання збитків позивачу, які він має намір відшкодувати за рахунок майна відповідачів, тобто спір між сторонами стосується стягнення майнової шкоди, а тому забезпечення позову у цьому спорі, який має майновий характер, спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Крім того, додана до апеляційної скарги вимога апелянта про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, надіслана на адресу ОСОБА_1 , доводить наявність між сторонами спору щодо нерухомого майна.
Враховуючи наведене, а також те, що незабезпечення позову ОСОБА_1 може утруднити або зробити неможливим у подальшому можливе виконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний будинок.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що забезпечення позову направлене на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідачів і не є обмеженням прав відповідачів у повній мірі та носить тимчасовий характер.
Водночас відсутність обґрунтованих мотивів в частині необхідності вжиття заходу в вигляді заборони Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради та державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок, розташованих в АДРЕСА_1 , за відсутності доказів про недостатність забезпечення позову в вигляді арешту будинку для задоволення вимог, відсутності доказів набуття відповідачами права власності на земельні ділянки, свідчить про безпідставність заявлених вимог про забезпечення позову та відсутність підстав для вжиття такого заходу забезпечення позову з огляду на зміст доводів про завдання відповідачами майнової шкоди.
Отже, суд в порушення вимог процесуального законодавства в повній мірі не обґрунтував судове рішення, не з'ясував повно обставин справи, в зв'язку з чим оскаржувана ухвала суду підлягає зміні шляхом доповнення її мотивувальної частини підставами задоволення заяви в частині арешту майна та скасуванню в частині забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій з мотивів та підстав, викладених вище.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 листопада 2021 року в частині накладення арешту на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , змінити шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
В решті ухвалу суду про забезпечення позову шляхом заборони Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради та державним реєстраторам вчиняти будь - які реєстраційні дії щодо земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради та державним реєстраторам вчиняти будь - які реєстраційні дії щодо земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 19.08.2022.
Головуючий:
Судді: