18 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 380/22384/21
адміністративне провадження № К/990/20050/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року,
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року
у справі №380/22384/21
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора
про поновлення на роботі,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) «Про неуспішне проходження прокурором атестації» № 159 від 13 вересня 2021 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов'язків керівника Львівської обласної прокуратури від 23 жовтня 2021 року № 2339к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити на посаді прокурора Львівської місцевої прокуратури № 2 з 28 жовтня 2021 року;
- стягнути з Львівської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 28 жовтня 2021 року по дату постановлення судом рішення у цій справі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 159 від 13 вересня 2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації».
Визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов'язків керівника Львівської обласної прокуратури від 23 жовтня 2021 року № 2339к «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Львівської місцевої прокуратури № 2 з 28 жовтня 2021 року.
Стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 34168 гривень 68 копійок.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Львівської місцевої прокуратури № 2 з 28 жовтня 2021 року допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, Львівська обласна прокуратура звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв'язку.
Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Так, у тексті касаційної скарги заявник указує, що підставами касаційного оскарження судових рішень у справі №380/22384/21 є пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає про неврахування судами правових висновків Верховного Суду, сформованих у справах 440/2682/20, 420/4196/20, 520/5000/2020, 280/3705/20, 440/2700/20, 580/1859/20, 160/6148/20, 340/1673/20, 140/8233/20, 200/4759/20-а, 160/6596/20, 200/5038/20-а, 160/6204/20, 140/3790/19, 280/4314/20, 640/1218/21.
Проте застосовність висновків Верховного Суду повинна здійснюватися через призму норми права, яка діє у часі та впливає на врегулювання спірних правовідносин, а відповідно і вирішення спору.
Так, із текстів оскаржуваних судових рішень установлено, що 08 жовтня 2019 року позивач, як прокурор Львівської місцевої прокуратури № 2, подав Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
04 листопада 2020 року позивач склав іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, за результатами якого набрав 84 бали.
Того ж дня, 04 листопада 2020 року, відбулося засідання Першої кадрової комісії (протокол № 10), на якому ухвалено рішення про затвердження списку осіб, які 04 листопада 2020 року не склали іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки до якого включено позивача.
В подальшому, згідно із протоколом № 12 від 20 листопада 2020 року засідання Першої кадрової комісії, вказаною кадровою комісією розглянуті заяви прокурорів, в тому числі і позивача, щодо повторного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, та встановлено, що у заявах заявники зазначили про обставини, які істотно вплинули на результати складання іспиту. Вивченням доводів заявників, долучених документів, а також змісту проведеного інструктажу, встановлено, що зазначені у їх зверненнях факти знайшли своє підтвердження. Вказане є поважною причиною, яка істотно вплинула на перебіг і результат складання іспиту. Перша кадрова комісія із вказаного питання вирішила визнати недійсними результати іспиту 04 листопада 2020 року та виключити прокурорів, в тому числі позивача, зі списку осіб, які 04 листопада 2020 року не склали іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки і призначити нову дату складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки для прокурорів.
Департаментом кримінально-правової політики та захисту інвестицій Офісу Генерального прокурора листом від 05 серпня 2021 року № 06/2/2-2982ВН-21 направлено голові П'ятнадцятої кадрової комісії (комісія створена 22 липня 2021 року) для розгляду інформацію та список прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), яким кадровими комісіями вирішено призначити новий час (дату) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички. У списку прокурорів вказано позивача та його бал - 83.
Відповідно до протоколу № 1 від 09 серпня 2021 року засідання П'ятнадцятої кадрової комісії вирішено звернутися до кадрового підрозділу Офісу Генерального прокурора про передачу до П'ятнадцятої кадрової комісії матеріалів атестації стосовно прокурорів, щодо яких Першою - Четвертою кадровими комісіями прийнято рішення про призначення нового часу (дати) складання іспиту.
20 серпня 2021 року на засіданні П'ятнадцятої кадрової комісії розглянуто заяву позивача про включення до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки та встановлено, що позивач подав до Першої кадрової комісії заяву про повторне проходження тестування з підстав неналежного функціонування комп'ютерної програми «Psymetrics». Згідно з відомостями про результати складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, проходження тестування з боку позивача було завершено. Під час проведення тестування звернень від позивача до робочої групи та членів комісії не надходило, акти про дострокове завершення тестування з незалежних від членів комісії та прокурора причин не складалися.
П'ятнадцята кадрова комісія на засіданні 13 вересня 2021 року ухвалила рішення № 159 про неуспішне проходження атестації прокурорами, згідно з переліком, до якого, зокрема, включила позивача, у зв'язку із чим позивач неуспішно пройшов атестацію.
Наказом керівника Львівської обласної прокуратури № 2339к від 23 жовтня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », у зв'язку із рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, позивача звільнено з посади прокурора Львівської місцевої прокуратури № 2, на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про прокуратуру» з 28.10.2021 року.
Так, у справах 200/5038/20-а, 160/6204/20, 280/4314/20 спірні правовідносини стосувались звільнення прокурорів у зв'язку із ненабранням необхідної кількості балів на першому етапі атестації; у справах 440/2682/20, 520/5000/2020, 580/1859/20, 160/6148/20, 140/8233/20, 200/4759/20-а, 160/6596/20 - прокурори не набрали необхідну кількість балів на другому етапі атестації, у зв'язку з чим були звільнені; у справах 420/4196/20, 280/3705/20, 440/2700/20, 340/1673/20 - прокурори не набрали необхідну кількість балів на другому етапі атестації після чого звернулись до кадрових комісій із заявами, у яких просили надати можливість повторно скласти іспит, посилаючись на те, що у ході складання тесту комп'ютер працював некоректно, із затримками та/або у зв'язку із незадовільним самопочуттям. За результатами розгляду указаних заяв кадровими комісіями були прийняті рішення про неуспішне проходження прокурорами атестації, у зв'язку з чим такі були звільнені із займаних посад; у справі 140/3790/19 - прокурора звільнено із займаної посади у зв'язку із неподанням заяви до Генерального прокурора про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію.
Натомість, у цій справі наявне рішення Першої кадрової комісії про задоволення заяви позивача про повторне проходження іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки та в подальшому П'ятнадцятою кадровою комісією прийнято рішення про неуспішне проходження атестації прокурором без фактичного повторного допуску до такого тестування, згідно рішення Першої кадрової комісії.
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про те, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду у справах 420/4572/20, 440/2682/20, 420/4196/20, 520/5000/2020, 280/3705/20, 440/2700/20, 580/1859/20, 160/6148/20, 340/1673/20, 140/8233/20, 200/4759/20-а, 160/6596/20, 200/5038/20-а, 160/6204/20, 140/3790/19, 280/4314/20, 640/1218/21, про які зазначає заявник, стосуються інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання скаржника на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, є безпідставними.
З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, підстави необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Так, у тексті касаційної скарги указано, що на даний час відсутні позиції Верховного Суду у справах вищенаведеної категорії з урахуванням обставин наявності процедурного рішення кадрової комісії стосовно задоволення заяви позивача про повторне проходження іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки та в подальшому пізнішою датою прийнятого рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, ухваленого за результатами складання зазначеного іспиту (ненабрання мінімального прохідного балу), що у відповідності до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є підставою для касаційного оскарження рішень судів.
Проте, всупереч вимогам пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявником не сформовано чіткого переліку норм права, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, не указано у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Одночасно Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Ураховуючи викладене та керуючись статтею 328, 330, 332 КАС України Суд, -
Касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі №380/22384/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про поновлення на роботі- повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддяО.В. Калашнікова