17 серпня 2022 року
м. Київ
справа №160/14256/21
адміністративне провадження № К/990/20199/22
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.06.2022 у справі № 160/14256/21 за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У 2021 році ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (далі - відповідач), у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 898-8/VІІІ від 29.06.2021 про відмову у задоволенні клопотання позивачки про надання згоди на поділ земельної ділянки площею 0,10 га з загального масиву вказаної земельної ділянки та розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
- зобов'язати відповідача надати позивачці згоду на поділ земельної ділянки кадастровий номер 1221455800:02:001:0928, яка розташована на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, для житлової забудови і громадського призначення, з метою виділення земельної ділянки площею 0,10 га з загального масиву вказаної земельної ділянки та розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.06.2022 апеляційну скаргу позивачки задоволено частково:
- рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 у справі № 160/14256/21 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення відповідача № 898-8/VІІІ від 29.06.2021 про відмову позивачці у задоволенні клопотання про надання згоди на поділ земельної ділянки;
- зобов'язано відповідача повторно розглянути клопотання позивачки від 14.05.2021 про надання згоди на поділ земельної ділянки, кадастровий номер 1221455800:02:001:0928, з метою виділення земельної ділянки площею 0,10 га із загального масиву вказаної земельної ділянки та розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з урахуванням висновків суду;
- у решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Третього апеляційного адміністративного суду, відповідач оскаржив її у касаційному порядку.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно із пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору ця справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У касаційній скарзі, відповідач посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зокрема зазначає, про те, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Втім, наведені посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України мають загальний характер та не можуть вважатись винятковими.
Крім того, посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Таким чином, касаційною скаргою оскаржується судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржуване судове рішення прийнято у справі незначної складності, а передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи у касаційному порядку скаржником належним чином не обґрунтовані у касаційній скарзі та не підтверджені відповідними доказами, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, якими рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19.12.1997 у справі "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії").
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.06.2022 у справі № 160/14256/21.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
СуддіЛ.Л. Мороз Т.Г. Стрелець А.І. Рибачук