17 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/3417/21 пров. № А/857/10604/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Улицького В.З.,
з участю секретаря судового засідання - Дутки І.Р.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - не з'явився;
від відповідачів - не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.06.2022р. за результатами вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській обл., Головного управління ДФС у Закарпатській обл. про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання видати довідки для призначення пенсії державного службовця, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (суддя суду І інстанції: Гебеш С.А., час та місце ухвалення судового рішення: 15.06.2022р., м.Ужгород),-
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.06.2022р. відмовлено в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому провадженні в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській обл., Головного управління ДФС у Закарпатській обл. про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання видати довідки для призначення пенсії державного службовця, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (а.с.81-84).
Вказану ухвалу суду в апеляційному порядку оскаржив позивач ОСОБА_1 , який покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення питання щодо заміни сторони виконавчого провадження, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити (а.с.98-101).
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що внаслідок проведеної реорганізації податкових органів відповідач Головне управління ДФС у Закарпатській обл. не функціонує у жодній сфері діяльності, а його всі функції перейшли до ДПС України, через що рішення суду має виконувати ДПС України в особі Головного управління ДПС у Закарпатській обл.
Також в інших справах суд здійснював заміну Головного управління ДФС у Закарпатській обл. його правонаступником Головним управлінням ДПС у Закарпатській обл.
Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, 03.08.2021р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправною бездіяльність - відмову Головного управління ДПС у Закарпатській обл., оформлену листом № 1829/Т07-16-10-02-13 від 02.07.2021р., щодо видачі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за віком ОСОБА_1 у відповідності до Порядку № 622 від 14.09.2016р. за формою, затв. постановою правління ПФ України № 1-3 від 17.01.2017р.; зобов'язати Головне управління ДПС у Закарпатській обл. видати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати (працюючого державного службовця - інспектора податкової службу ІІ рангу) станом на травень 2021 року (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, за травень 2021 року (надбавки за інтенсивність праці, за виконання особливо важливої роботи, за персональну кваліфікацію та за виконання особистих ключових показників ефективності, виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця та за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби, премії, та інші виплати, матеріальна допомога тощо) для призначення пенсії державного службовця за віком на підставі його заяви від 23.06.2021р. у відповідності до Порядку № 622 від 14.09.2016р., за формою, затв. постановою правління ПФ України № 1-3 від 17.01.2017р.; стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі двох місячних мінімальних заробітних плат, помножених на кількість місяців тривалості протиправною бездіяльності відповідача, починаючи з 02.07.2021р. (бездіяльність відповідача оформлена листом за № 1829/Т/07-16/10-02-13 від 02.07.2021р.) по день ухвалення судового рішення у даній справі; зобов'язати відповідача подати протягом одного місяця з дати набрання законної сили судового рішення звіт про його виконання (а.с.1-8).
Ухвалою суду від 27.10.2021р. до участі у справі залучено співвідповідача Головне управління ДФС у Закарпатській обл. (а.с.43-45).
Згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.02.2022р. позов ОСОБА_1 задоволено частково; зобов'язано Головне управління ДФС у Закарпатській обл. надати позивачу ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади держаної служби за травень 2021 року для призначення пенсії державного службовця за віком на підставі заяви від 23.06.2021р. у відповідності до Порядку № 622 від 14.09.2016р., за формою, затв. постановою правління ПФ України № 1-3 від 17.01.2017р.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.56-63).
Відповідно до постанови головного державного виконавця Південно-Західного МРУ МЮ Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській обл. Міснік Н.В. відкрито виконавче провадження ВП № 68879983 з виконання виконавчого листа № 260/3417/21, виданого 07.04.2022р.; боржником у вказаному провадженні вказано Головне управління ДФС у Закарпатській обл. (а.с.75).
07.06.2022р. позивач звернувся до суду із заявою, в якій просив замінити у виконавчому провадженні № 68879983 від 27.04.2022р. (виконавчий лист № 260/3417/21 від 07.04.2022р.) боржника Головне управління ДФС у Закарпатській обл. на його правонаступника - єдину юридичну особу публічного права ДПС України в особі її відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Закарпатській обл. (а.с.73-74).
Вирішуючи питання щодо заміни сторони виконавчого провадження та відмовляючи у задоволені заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що постанова КМ України № 1200 від 18.12.2018р. та розпорядження КМ України № 682-р від 21.08.2019р. свідчить про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво ДПС України, тобто, про перехід до ДПС України функцій ДФС України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.
Таким чином, у спірних правовідносинах відсутні достатні правові підстави для заміни сторони виконавчого провадження у цій справі.
Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження підставними і такими, що відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Із змісту наведеної норми слідує, що заміна сторони виконавчого провадження є можливою лише у випадку вибуття однієї із сторін виконавчого провадження, при цьому під час розгляду вказаного питання підлягають дослідженню докази, які підтверджують факт вибуття сторони виконавчого провадження, а також підстави для правонаступництва відповідної особи.
Під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від правопопередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення.
Також згідно ч.5 ст.15 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За приписами ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Системний аналіз вказаних норм вказує на те, що інститут заміни сторони виконавчого провадження за своїм змістом є аналогічний інституту процесуального правонаступництва (ст.52 КАС України). Разом з тим, норми ст.379 КАС України спрямовані на продовження виконавчого провадження у разі вибуття його сторони із заміною її іншою особою.
Виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов'язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов'язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.
З огляду на зміст ст.52 КАС України процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв'язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов'язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні ст.52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід'ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов'язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
У такому разі також відбувається вибуття суб'єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2019р. (справа № 905/1956/15), також вона відображена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018р. у справі № 2а-23895/09/1270, від 13.03.2019р. у справі № 524/4478/17, від 20.02.2019р. у справі № 826/16659/15.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб'єктом, коли права та обов'язки суб'єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб'єкта владних повноважень, а також можливість суб'єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.
У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб'єктом владних повноважень.
Також згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.11.2020р. в справі № 826/14670/16, під публічним правонаступництвом слід розуміти повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції; це вступ у чинні адміністративно-правові відносини нового суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) на місце суб'єкта, що або припинив своє існування або повністю чи частково позбувся адміністративної компетенції.
Протягом 1997-2013 років відбувалась реорганізація органів Державної податкової адміністрації України, Державної податкової служби України та їх територіальних органів, внаслідок якої згідно постанови КМ України № 229 від 20.03.2013р. «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства доходів і зборів.
Постановою КМ України № 311 від 06.08.2014р. «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів України» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби та реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби.
Відповідно до вказаної постанови реорганізовано Головне управління Міндоходів у Закарпатській обл. та утворено юридичну особу - Головне управління ДФС у Закарпатській обл.
Згідно постанови КМ України № 537 від 19.06.2019р. «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» постановлено реорганізувати Головне управління ДФС у Закарпатській обл. шляхом приєднання до відповідного територіального органу Головного управління ДПС у Закарпатській обл.
Пунктом 2 постанови КМ України № 1200 від 18.12.2018р. «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» встановлено, що Державна податкова служба є правонаступником майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Відповідно до розпорядження КМ України № 682-р від 21.08.2019р. передано Державній податковій службі функції з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.
Отже, вказаними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік функцій та завдань, які передані до Головного управління ДПС у Закарпатській обл.
Водночас, зазначеними актами не передбачено правонаступництва Головного управління ДПС у Закарпатській обл. з кадрових питань, питаннях заробітної плати, а також питань діяльності податкової міліції.
Вказані питання відносяться до повноважень та компетенції Головного управління ДФС у Закарпатській обл.
Отже, постанова КМ України № 1200 від 18.12.2018р. та розпорядження КМ України № 682-р від 21.08.2019р. свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво ДПС України, тобто, про перехід до ДПС України функцій ДФС України лише у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.
Водночас, кінцевим етапом в процедурі ліквідації є внесення державним реєстратором до Реєстру даних про проведення реєстрації припинення юридичної особи (ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).
Згідно з відомостями що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, діяльність ГУ ДФС у Закарпатській обл. (код ЄДРПОУ 39393632) станом на день звернення позивача до суду з позовними вимогами не припинена.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає заява ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження безпідставною.
Доводи, які викладені в заяві апелянта від 15.08.2022р. із покликанням на лист Міністерства фінансів України № 16040-02-10/12831 від 18.06.2022рр., не спростовують вказаних висновків суду. Відсутність належного фінансування та припинення виконання ГУ ДФС у Закарпатській обл. своїх функцій не перешкоджає виконанню рішення суду, яким зобов'язано оформити та видати відповідні документи позивачу (а.с.125-126).
За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для застосування у розглядуваному випадку приписів ст.379 КАС України та проведення заміни сторони виконавчого провадження, а тому оскаржувана ухвала суду відповідає вимогам закону.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність винесеної ухвали суду не впливають та висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстави для скасування ухвали колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.06.2022р. за результатами вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі № 260/3417/21 залишити без задоволення, а вказану ухвалу суду - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
В. З. Улицький
Дата складання повного тексту судового рішення: 18.08.2022р.