18 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/744/22 пров. № А/857/7820/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року про закриття провадження, прийняту суддею Микитюком Р.В. у місті Івано - Франківську у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльність в не проведенні йому перерахунку пенсійного забезпечення, як військовослужбовцю Збройних Сил України в розмірі 83% грошового забезпечення; зобов'язання провести перерахунок та подальшу виплату пенсійного забезпечення в розмірі 83% грошового забезпечення з 01.01.2018 року та зобов'язання виплатити заборгованість за вказаний період.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року провадження у справі закрито відповідно до п.4 ч.1 ст.238 КАС України.
Закриваючи провадження, суд виходив з того, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Позивач вважає, що перерахунок його пенсії проведений відповідачем всупереч резолютивної частини рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 року у справі № 300/4513/21. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним (маються покликання на постанову Верховного Суду від 17 квітня 2019 року в справі № 355/1648/15-а).
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із порушенням процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що в позовній заяві позивач зазначав про перерахунок пенсійного забезпечення саме виходячи з 83 % розміру грошового забезпечення з 01.01.2018 року та щодо зобов'язання відповідача виплатити заборгованість за вказаний період. То ж даний спір стосувався інших правовідносин і суд не мав правових підстав для закриття провадження в справі. Зазначає, що не ставить під сумнів позицію суду в тій його частині, що ним у 2021 році подавався позов щодо нарахування пенсійного забезпечення з додаткових видів грошового забезпечення і що з цього приводу судом його вимоги були задоволені.
Просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду про повернення позовної заяви, в силу приписів ч.2 ст.312 КАС України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
З обставин справи вбачається, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини, які склали підстави для прийняття оскаржуваного процесуального судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
З огляду на п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
У практиці Верховного Суду, сформульованій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 року в справі № 9901/432/18, постановах Верховного Суду від 17.10.2019 року в справі № 340/869/19, від 30.01.2020 року в справі № 2а-161/11, від 30.04.2020 року в справі № 813/4138/17, від 26.05.2020 року в справі № 805/1963/17-а, від 16.07.2020 року в справі № 182/3773/15-а, умовами застосування цієї підстави для закриття провадження є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); остаточне вирішення тотожного спору постановою чи ухвалою, яка перешкоджає повторному зверненню до суду (про відмову у відкритті провадження чи закриття провадження); набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих самих підстав.
Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суд не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Судом встановлено, що позивач у справі №300/4513/21 оскаржував бездіяльність ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо не проведення з 01.04.2019 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
За результатами розгляду зазначеної справи Івано - Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 07.10.2021 року зобов'язав ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на 05.03.2019 відповідно до довідки виданої Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 12.07.2021 року №9/1/2248, з урахуванням проведених платежів, однією сумою.
У справі, що розглядається, ОСОБА_1 просить зобов'язати провести перерахунок та подальшу виплату пенсійного забезпечення в розмірі 83% грошового забезпечення з 01.01.2018 року та зобов'язання виплатити заборгованість за вказаний період.
Між тим, Івано-Франківський окружний адміністративний суд у справі №300/4513/21 не вирішував по суті вимог щодо відсоткового значення грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Тобто, питання оскарження правомірності дій відповідача щодо перерахунку позивачу пенсії в розмірі 70% грошового забезпечення перебуває поза судовим контролем за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 року у справі №300/4513/21; таке питання не може бути вирішено у спосіб подання заяви у порядку ст. 383 КАС України.
Тому, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 має право звернутися до суду у порядку ст. 5 КАС України шляхом пред'явлення позову до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо визнання протиправними його дій (рішень) та зобов'язання вчинити певні дії.
Зазначений висновок апеляційного суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 28 січня 2022 року в справі № 300/2791/21 та від 22 червня 2022 року в справі № 540/2316/21.
Аналізуючи обставини справи в контексті поданого позову та аргументи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не вірно застосовано інститут закриття провадження у справі та порушено норми процесуального права, що має наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 312, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року про закриття провадження у справі № 300/744/22 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню до Верховного Суду не підлягає.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 18.08.2022 року.