Єд.унік № 243/10395/21
Провадження № 2/243/255/2022
19 серпня 2022 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Старовецького В.І.,
за участю
секретаря судового засідання Петруся Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі наказу № 29 про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
29 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, яка обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна сестра позивачки - ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з грошових виплат у вигляді недоотриманої пенсії померлого. В травні 2019 року позивачка звернулася до нотаріусу із заявою про прийняття її спадку. 19 травня 2021 року приватний нотаріус Торецького міського нотаріального округу Донецької області Рижков О.О. направив до Торецького об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області запит щодо розміру недоотриманої пенсії померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Відповіддю від 25 травня 2021 року управління повідомило нотаріуса, що відповідно до особового рахунку № НОМЕР_1 , недоотримана сума пенсії по померлій ОСОБА_2 відсутня, бо ОСОБА_2 за взяттям на облік, як внутрішньо переміщена особа не зверталась, нарахування пенсії їй не проводилось. При цьому управління за заявою її представника розрахувало та виплатило допомогу на поховання ОСОБА_2 , тобто управління нарахувала пенсію померлої, але суму заборгованості нотаріусу незаконно не повідомило. Вважає, що надана приватному нотаріусу Рижкову О. О. інформація стосовно відсутності заборгованості по недоотриманої пенсії ОСОБА_2 не відповідає дійсності, так як відповідач - Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в своїй відповіді від 27 травня 2021 року на запит адвоката, зазначає, що пенсійна справа померлої взята на облік з 01 липня 2014 року відповідно до її заяви від 22 квітня 2021 року. З огляду на викладене, просить суд визнати протиправною дії Головного управління пенсійного фонду України Донецькій області щодо ненадання приватному нотаріусу Торецького міського нотаріального округу Рижкову О.О. інформації щодо розміру пенсії померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка була отримана нею за своє життя. Зобов'язати Головного управління пенсійного фонду України у Донецькій області надати приватному нотаріусу Торецького міського нотаріального округу Рижкову О. О. довідку про розмір пенсії яка була померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була отримана нею за своє життя, за період з 01 липня 2014 року по 31 січня 2021 року.
До суду представником відповідача Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області було надано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначив, що проти задоволення вимог ОСОБА_1 заперечує з тих підстав, що у випадках, коли на день смерті пенсіонера нарахування та виплата пенсії не здійснювалась, заява щодо поновлення виплати пенсії особисто пенсіонером не надавалась, органи Пенсійного фонду України можуть відновити нарахування пенсії на підставі заяви спадкоємця, визначеного нотаріусом. Обчислення розміру пенсії, що могла бути нарахована, проводиться згідно із частиною другою статті 49 Закону № 1058, з урахуванням вимог статті 46 Закону № 1058 (не більше ніж за три року до дня звернення за отриманням пенсії). Датою звернення за отриманням пенсії у випадках смерті пенсіонерів є дата звернення визначеного нотаріусом спадкоємця з усіма передбаченими законодавством документами. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Центральному-міському районі м. Горлівка та отримувала пенсію по 30 червня 2014 року. З 01 липня 2014 року електронна пенсійна справа померлої ОСОБА_2 взята на облік на підставі заяви представника позивача від 22 квітня 2021 року. Таким чином, пенсіонери з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, реалізують право на одержання пенсії після переміщення в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, і звернення до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення та взяття на облік, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. З даною довідкою пенсіонер має право звернутися до територіального підрозділу Пенсійного фонду України. Пенсія та заборгованість такому пенсіонеру будуть виплачені в повному обсязі. ОСОБА_2 з питання взяття на облік електронної пенсійної справи до управління Пенсійного фонду України не зверталась, нарахування пенсії не проводилось, сума недоотриманої пенсії за померлу ОСОБА_2 відсутня відповідно до вимог ст. 46 Закону України №1058. На підставі викладеного, Головне управління вважає позовні вимоги позивача про стягнення недоотриманої пенсії необгрунтованими та просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином за телефоном, крім цього повідомлялася на сайті Слов'янського міськрайонного суду Донецької області за допомогою опублікованого оголошення.
Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у відзиві просив справу розглянути без участі представника управління.
Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Відповідно до копії паспорту серії НОМЕР_2 виданого Центарльно-Міським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області 20 березня 2001 року, позивачка - ОСОБА_1 , є громадянкою України, згідно із паспортними даними позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із довідкою від 19 травня 2021 року № 1421-5000359847 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивачка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого 30 квітня 1958 року Галківською сільською радою реєстрації актів громадянського стану Сумської області ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданого 12 жовтня 1973 року Центрально-Міським бюро реєстрації актів громадянського стану м. Горлівки Донецької області мати позивачки, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_5 .
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 , виданого 26 серпня 1977 року в палаці одруження м. Горлівка Донецької, ОСОБА_3 зареєструвала шлюб ОСОБА_6 та змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_6 , виданого 07 березня 1992 року у міському палаці одруження м. Горлівка Донецької області, ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 та змінила прізвище на « ОСОБА_9 ».
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 виданого 15 квітня 2021 року Торецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), мати позивачки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до листа від 24 травня 2021 року № 0582-05-8/6969, управління Пенсійного фонду повідомило приватного нотаріуса Торецького міського нотаріального округу Рижкову О., що недоотримана сума пенсії померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 відсутня, оскільки, ОСОБА_2 за взяттям на облік, як внутрішньо переміщена особа відповідно до п. 1 постанови КМУ від 05.11.2014 року № 637 не зверталася, тому нарахування пенсії не проводилось.
Відповідно до листа від 27 травня 2021 року, адвокат Завгородня Ю. О. зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з запитом, щодо надання приватному нотаріусу Торецького міського нотаріального округу суми недоотриманої пенсії на день смерті, яку не отримала за життя померла ОСОБА_2 ..
Відповідно до листа від 29 червня 2021 року № 5639-5340/З-15/8-0500/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки та отримувала пенсію по 30 червня 2014 року. Зазначено, що з 01 липня 2014 року електронна пенсійна справа померлої ОСОБА_2 взята на облік в Торецькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області на підставі заяви від 22 квітня 2021 року. Також зазначено, що ОСОБА_2 з питання взяття на облік електронної пенсійної справи до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області не зверталася, нарахування пенсії не проводилось, тому сума недоотриманої пенсії за померлу ОСОБА_2 відсутня відповідно до вимог ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року, відмовлено у відкритті провадження в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, оскільки правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору у адміністративному процесі. Та обставина, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить даний спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Судом оглянуто копію пенсійної справи, з якої видно, що Торецьким об'єднаним УПФУ Донецької області здійснювались нарахування пенсії померлій ОСОБА_2 за період з 01 липня 2014 року по день її смерті.
Згідно із ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Фіксуючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ст. 52 Закону № 1058 сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Вищевказана норма закону кореспондує зі статтею 91 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991, згідно якої суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (з дня відкриття спадщини - стаття 1220 Цивільного кодексу України).
Пунктом 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, визначено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Непрацездатними членами сім'ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера. Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
При цьому, для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
Таким чином, відповідно до наведених приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоотриманої пенсії виплачуються членам сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, а вразі відсутності членів сім'ї, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в шестимісячний строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частини третьої статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 1227 ЦК України узгоджуються із положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення", де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Суд критично ставиться до посилання відповідача на приписи статті 46 Закону № 1058-IV, оскільки зазначена норма Закону регулює питання щодо виплати пенсії саме пенсіонерові за минулий час, яку він не отримав з власної вини чи з вини органу, а не щодо отримання недоодержаної пенсії, що залишилася після смерті пенсіонера членами його сім'ї чи на підставі свідоцтва про право на спадщину. Тобто, в даному конкретному випадку, вищевказана норма не регулює спірні правовідносини.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне, що відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV, у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні, зокрема:
пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 7 Закону № 1058-IV, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема:
державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом;
обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону № 1058-IV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV встановлені підстави для припинення виплати пенсії, а саме виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Однак, відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо припинення виплати пенсії померлій ОСОБА_2 в розумінні приписів Закону № 1058-IV.
До того ж, суд наголошує, що відсутній Закон України, який позбавляє права особи на пенсію враховуючи обставини, щодо тимчасової окупації частини території Донецької та Луганської областей та втручання в мирне володіння своїм майном, яке було набуте на законних підставах.
Щодо відсутності у померлої ОСОБА_2 довідки внутрішньо переміщеної особи та не звернення до управління Пенсійного фонду України на підконтрольній частини території України з заявою про поновлення виплати пенсії суд зазначає наступне.
Відповідно до абзаца першого частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що громадянин України за обставин, -визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання.
До жодного з указаних законів не внесено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної. Більш того, в законах України, які регулюють питання пенсійного забезпечення відсутня підстава для припинення нарахування та невиплати пенсії - не звернення до органів Пенсійного фонду України з заявою про поновлення виплати пенсії.
Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 531, 637 та 595 встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення АТО, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам.
Зазначені підзаконні нормативні акти не регулюють питання щодо здійснення пенсійного забезпечення та виплати пенсії особам, які з районів проведення АТО не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади. Вказані підзаконні акти не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Соціальний захист осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях регулює і Закон України від 18 січня 2018 року № 2268-УІІІ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».
Згідно із ст. 2 цього Закону передбачено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.
Підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц, у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц, у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі №418/2434/18.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було.
Як вже зазначалось вище, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV встановлені вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії, а саме виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідні рішення про припинення пенсійних виплат померлій ОСОБА_2 з підстав, визначених ст. 49 Закону у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, до складу спадщини входить сума пенсійних виплат, які належали померлому, але не отримані спадкодавцем за життя.
Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості; шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1,6).
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Перший протокол ратифікований Законом України від 17липня 1997 року №475/97-ВР, з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-1V«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.
Як зазначено Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні (проживання за кордоном), на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні від 08 липня 2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
На теперішній час Україна від зобов'язань, визначених статтями 1, 14 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції в окремих районах Донецької та Луганської областей України відповідно до статті 15 Конвенції не відступала.
Відтак, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи визначене, померла ОСОБА_2 не може бути позбавлена пенсії лише на підставі того, що держава Україна тимчасово не контролює частину території Донецької та Луганської областей.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відсутність у померлої ОСОБА_2 довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення ООС (АТО), не є підставою для не нарахування їй належних пенсійних виплат, оскільки останні є її майном в розумінні статті 1 Першого Протоколу та повинні бути включені до складу спадщини на яку претендує її рідна сестра - позивачка ОСОБА_1 ..
Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в листі на запит адвоката повідомило, що з 01 липня 2014 року електронна пенсійна справа ОСОБА_2 взята на облік Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, тому Головне управління повинно було нарахувати ОСОБА_2 пенсію за період з 01 липня 2014 року по 03 січня 2021 року.
За таких обставин, на думку суду у спірних правовідносинах відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із ч. 2 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову відповідач суду не надав, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Розв'язуючи питання стягнення судових витрат, суд виходить з таких міркувань.
Так, відповідно до документів, наданих суду позивачем, судові витрати полягають у сплаті судового збору.
Відповідно до п. 8 статті 6 ЗУ «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає розподіл судових витрат між сторонами, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов судом задоволений повністю, позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір в сумі 908 грн. 00 коп., з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп., який був сплачений нею при звернення до суду із даним позовом.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.15, 16, 25, 328, 1216, 1217, 1218, 1227,1261 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у визначенні розміру недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за запитом приватного нотаріуса Торецького міського нотаріального округу Рижкова О.О. за період з 01 липня 2014 року по 03 січня 2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області сформувати та направити приватному нотаріусу Торецького міського нотаріального округу Рижкову О.О. для включення до складу спадщини після померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідної довідки з врахуванням усієї суми недоотриманої пенсії померлого пенсіонера ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 01 липня 2014 року по 03 січня 2021 року, без обмеження будь-яким строком.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім гривень) 00 копійок на користь ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_8 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду Донецької
області В.І.Старовецький