18 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 442/2106/22 пров. № А/857/9430/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Шинкар Т. І., Обрізка І. М.;
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 червня 2022 року у справі № 442/2106/22 (головуючий суддя Крамар О. В., м. Дрогобич, повний текст судового рішення складений 07.06.2022) за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дрогобицька міська рада Львівської області про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця,-
29 квітня 2022 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дрогобицька міська рада Львівської області про визнання протиправною та скасування постанови від 12 квітня 2022 року головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Слободи Андрія Петровича про закінчення виконавчого провадження № 65982818 про примусове виконання виконавчого листа № 442/3936/17, виданого 17.06.2021 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, про зобов'язання Дрогобицьку міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що Дрогобицька міська рада рішенням від 22.12.2021 №953 надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_2 ОСОБА_2 14.01.2022 Дрогобицька міська рада рішенням № 986 надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_2 ОСОБА_1 . Таким чином, право на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_2 надано одночасно двом особам, що позбавляє можливості ОСОБА_1 отримати спірну земельну ділянку у власність. Більше того, гр. ОСОБА_2 вже вчинив дії з метою присвоєння спірній земельній ділянці кадастрового номера, який було присвоєно 05.01.2022.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 червня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову від 12 квітня 2022 року головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Слободи Андрія Петровича про закінчення виконавчого провадження № 65982818 при примусовому виконанні виконавчого листа №442/3936/17, виданого 17.06.2021 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, про зобов'язання Дрогобицьку міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем - Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позов залишити без розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що оскаржувана постанова від 12 квітня 2022 року про закінчення виконавчого провадження № 65982818 законна та обгрунтована, а тому відсутні підстави для її скасування. Так, Дрогобицька міська рада 14.01.2022 прийняла рішення № 986 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , чим виконала вимоги виконавчого документа. Щодо твердження позивача про те, що надання двом різним особам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення однієї земельної ділянки не може вважатись належним виконанням постанови Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №442/3936/17, то на думку апелянта надання кільком особам такого права є законним, адже право на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не призводить до автоматичного набуття такої ділянки у власність.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено у справі незначної складності, суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що постановою Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №442/3936/17 зобов'язано Дрогобицьку міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
На виконання вказаної постанови 17.06.2021 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області видано виконавчий лист ВП № 65982818.
06.07.2021 на виконання вказаного виконавчого листа державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку скеровано поштою Дрогобицькій міській раді.
04.11.2021 на адресу боржника (Дрогобицької міської ради Львівської області) державним виконавцем повторно скеровано зобов'язання про виконання рішення суду.
14 січня 2022 року XIX сесією восьмого скликання Дрогобицької міської ради було прийнято рішення № 986 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 » щодо ОСОБА_1 .
25.01.2022 на адресу державного виконавця надійшла заява ОСОБА_1 з вимогою вважати невиконаною постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року по справі №442/3936/17, якою зобов'язано Дрогобицьку міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , в зв'язку з тим, що відповідно до рішення № 953 від 22.12.2021 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_2 » надало дозвіл громадянину ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.
12.04.2022 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 65982818. Дана постанова мотивована тим, що 14.01.2022 ХІХ сесією восьмого скликання Дрогобицької міської ради прийнято рішення № 986 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у АДРЕСА_2 », чим фактично виконано постанову Верховного Суду №442/3936/17 від 27.05.2021 та виконавчий лист Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області № 442/3936/17 від 17.06.2021.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції не погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Встановлено, що на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 12.04.2022 ВП №65982818 у зв'язку з тим, що 14.01.2022 ХІХ сесією восьмого скликання Дрогобицької міської ради прийнято рішення № 986 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у АДРЕСА_2 ».
На думку позивача, з якою погодився суд першої інстанції, таке закриття виконавчого провадження є формальним та вчинено без повного виконання рішення суду, адже раніше Дрогобицька міська рада рішенням від 22.12.2021 №953 надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_2 громадянину ОСОБА_2 . Таким чином, право на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки надано одразу двом особам.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.
При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Таку правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі №815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 22 лютого 2019 року у справі № 813/1631/14.
Як слідує з приписів статті 79-1 ЗК України, метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. При цьому, не суттєво за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.
Під час розробки проекту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) її межі та з'ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність, зокрема спірність прав щодо ділянки. Ці обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність, а не на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект радою буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, рада може відмовити.
Виходячи з викладеного, рішення державного виконавця про закриття виконавчого провадження не встановлює обмежень щодо реалізації ОСОБА_1 права на отримання у встановленому законом порядку цієї земельної ділянки.
Крім того, слід зазначити, що ухвалою Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №442/3936/17 відмовлено ОСОБА_1 у встановленні судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 27.05.2021.
В даній ухвалі Верховний Суд констатує, що Дрогобицька міська рада у визначений строк повністю виконала постанову Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №442/3936/17, якою Дрогобицьку міську раду зобов'язано надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.
Оскільки апелянт просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та залишити позовні вимоги без розгляду, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) - задовольнити частково.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 червня 2022 року у справі № 442/2106/22 - скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Т. І. Шинкар
І. М. Обрізко