18 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/853/22 пров. № А/857/7237/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2022 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,-
суддя (судді) в суді першої інстанції - Андрусенко О.О.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
21 січня 2022 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 08 грудня 2021 року №UA205140/2021/000104/2, від 13 грудня 2021 року № UA205140/2021/000112/2, від 15 грудня 2021 року № UA205140/2021/000114/2, від 20 грудня 2021 року №UA205140/2021/000119/2, від 20 грудня 2021 року № UA205140/2021/000120/2.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01 грудня 2021 року між ним та Glory sp. Z.o.o. (Польща) укладено контракт № 01/12/21, згідно умов якого продавець Польська фірма Glory sp. Z.o.o. зобов'язалась постачати товари в адресу позивача на умовах DAP Луцьк згідно інвойсів та по ціні зазначеній в інвойсах. Вказує, що з метою декларування товару - столові буряки подав відповідачу митні декларації: № UA205140/2021/104829, № UA205140/2021/108443, № UA205140/2021/109411, № UA205140/2021/112611, № UA205140/2021/112636. При цьому, під час митного оформлення до кожної з декларацій митному органу було подано достатню кількість документів для завершення митного оформлення за першим методом, а саме: сертифікат якості, пакувальний лист, рахунок-фактуру (інвойс), автотранспортну накладну, експортну декларацію (країни відправлення товару), банківський платіжний документ, що підтверджує оплату товару, контракт із змінами та доповненнями (договір купівлі-продажу товару), фіто-санітарний сертифікат, листи-пояснення. Однак Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 08 грудня 2021 року № UA205140/2021/000104/2, від 13 грудня 2021 року № UA205140/2021/000112/2, від 15 грудня 2021 року № UA205140/2021/000114/2, від 20 грудня 2021 року № UA205140/2021/000119/2, від 20 грудня 2021 року № UA205140/2021/000120/2. Зазначає, що з оскаржуваними рішеннями не погоджується, вважає їх протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки ним були подані всі необхідні та наявні документи, які підтверджують ціну товару і дають можливість визначити митну вартість за основним методом, крім того, надано й інші наявні додаткові документи, які витребовувались митним органом, однак останнім такі документи не були взяті до уваги. Звертає увагу на те, що в оскаржуваних рішеннях не вказано жодного джерела інформації, а також відсутній обґрунтований розрахунок числового значення скоригованої митної вартості, який всупереч статті 55 МК України не був наданий декларанту на його письмову вимогу. Крім того, вказує, що подані документи не містили розбіжностей, а тому твердження митного органу, викладені в оскаржуваних рішеннях щодо розбіжностей є надуманими та безпідставними і відповідно жодним чином не впливають на визначення митної вартості за першим методом.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 08 грудня 2021 року № UA205140/2021/000104/2, від 13 грудня 2021 року № UA205140/2021/000112/2, від 15 грудня 2021 року № UA205140/2021/000114/2, від 20 грудня 2021 року № UA205140/2021/000119/2, від 20 грудня 2021 року № UA205140/2021/000120/2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 12405,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у оскаржуваних рішеннях, митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору. В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів лише зазначено, що за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів взята цінова інформація наявна в митного органу за митною декларацією на рівні - 0,35 дол.США/кг за МД № UА209190/2021/38301 від 04 грудня 2021 року, жодних пояснень щодо зроблених коригувань, ідентичності товару, який оформлявся на підставі вказаної МД не наведено. На думку суду першої інстанції, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об'єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на сталу судову практику у справах цієї категорії; обсяг наданих адвокатом послуг), враховуючи клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., а решту витрат повинен понести позивач.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за вказаними митними деклараціями було встановлено, що подані документи містять розбіжності, зокрема: вартість товару, зазначена в деклараціях країни відправлення, не відповідає вартості згідно рахунків фактур № 01/12/2021 від 03 грудня 2021 року, № 03/12/2021 від 09 грудня 2021 року, № 02/12/2021 від 10 грудня 2021 року, № 05/12/2021 від 17 грудня 2021 року, № 04/12/2021 від 16 грудня 2021 року. Вказує, що додатково надані висновки експерта містить інформацію про вартість товарів нарівні, заявленому декларантом, однак у ньому зазначено, що дана вартість не включає транспортних витрат, тобто вартості витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України та витрат на навантаження та страхування, що передбачені частиною 10 статті 58 МК України. Тобто додатково надані декларантом висновки не підтверджують вартість, заявлену декларантом. Стосовно тверджень позивача, що експортна декларація містить статистичну вартість, зазначає, що митна вартість товару, яка вказується декларантом у митній декларації при ввезенні товару на територію України, не може бути меншою за вартість товару, яка вказується в декларації країни відправлення, адже митна декларація країни відправлення - це оформлена в країні експорту товару митна декларація в митному режимі експорт, яка містить, зокрема, показник статистичної вартості. Відповідно до цінової інформації ЄАІС митна вартість товару згідно оскаржуваних рішень про коригування митної вартості становить: на товар № 1 за МД № UA209190/2021/038301 від 04 грудня 2021 року на рівні - 0,35 дол.США/кг. Зауважує, що статтею 64 МК України чітко передбачено можливість застосування резервного методу визначення митної вартості товару на підставі раніше визнаних чи визначених вартостей, тобто митних декларацій, відомості про які наявні в митниці. Вказує, що підготовка вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи від адвоката позивача, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, тому такі витрати не підлягають стягненню з відповідача.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що ним були подані всі необхідні документи, які підтверджують ціну товару і дають можливість визначити митну вартість за основним методом, крім того, надано й інші наявні додаткові документи, які витребовувались митним органом, однак останнім такі документи не були взяті до уваги. Звертає увагу на те, що в оскаржуваних рішеннях не вказано жодного джерела інформації, а також відсутній обґрунтований розрахунок числового значення скоригованої митної вартості, який всупереч статті 55 МК України не був наданий декларанту на його письмову вимогу.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, між компанією Glory sp. Z.o.o. (Польща) (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено контракт від 01 грудня 2021 року № 01/12/21, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити буряк свіжий продовольчий врожай 2021 року (далі - товар), зазначений в рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною даного договору. Поставка товару здійснюється окремими партіями. Асортимент, кількість, ціна одиниці товару узгоджуються сторонами і закріплюються в рахунку-фактурі. Ціни за одиницю товару встановлюються в польських злотих (PLN). Вартість тари включена у вартість товару. Загальна сума контракту складає 630000,00 польських злотих. Оплата за товар проводиться покупцем на умовах 100% передоплати шляхом перечислення коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний в цьому договорі, до моменту відвантаження, на підставі виставлених рахунків-фактур (проформ-інвойсів) відправлених покупцеві продавцем електронною поштою. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах «Інкотермс-2010» DAP м. Луцьк. Відвантаження товару повинне бути здійснене в термін 10-ти днів з моменту отримання повної оплати. На всі види товару продавець надає покупцеві комплект документів (підтверджують походження, якість, кількість) необхідний для вивезення товару за межі Республіки Польща (CMR, фітосанітарний сертифікат, рахунок-фактура, сертифікат якості, пакувальний лист).
ФОП ОСОБА_1 на умовах контракту від 01 грудня 2021 року № 01/12/21 придбав у Польської фірми Glory sp. Z.o.o. товар: буряк свіжий продовольчий врожай 2021 року (калібр буряка 5-10 см), кількістю 22000 кг, вартістю 7700,00 PLN відповідно до рахунку-фактури № 01/12/2021 від 03 грудня 2021 року; буряк свіжий продовольчий врожай 2021 року, кількістю 22050 кг, вартістю 8820,00 PLN відповідно до рахунку-фактури № 03/12/2021 від 09 грудня 2021 року; буряк свіжий продовольчий врожай 2021 року (калібр буряка 5-10 см), кількістю 22000 кг, вартістю 7700,00 PLN відповідно до рахунку-фактури № 02/12/2021 від 10 грудня 2021 року; буряк свіжий продовольчий врожай 2021 року, кількістю 22000 кг, вартістю 7700,00 PLN відповідно до рахунку-фактури № 05/12/2021 від 17 грудня 2021 року; буряк свіжий продовольчий врожай 2021 року (калібр буряка 5-10 см), кількістю 22000 кг, вартістю 7700,00 PLN відповідно до рахунку-фактури № 04/12/2021 від 16 грудня 2021 року.
З метою митного оформлення вказаних товарів декларантом подано митні декларації від 07 грудня 2021 року № UA205140/2021/104829, від 13 грудня 2021 року № UA205140/2021/108443, від 14 грудня 2021 року № UA205140/2021/109411, від 20 грудня 2021 року № UA205140/2021/112611, від 20 грудня 2021 року №UA205140/2021/112636. При цьому у вказаних митних деклараціях митна вартість товару була визначена за основним методом - за ціною договору (контракту).
Для підтвердження митної вартості товару до митної декларації від 07 грудня 2021 року № UA205140/2021/104829 декларант додав такі документи: зовнішньоекономічний контракт від 01 грудня 2021 року № 01/12/21; рахунок-фактуру від 03 грудня 2021 року № 01/12/2021; сертифікат якості від 03 грудня 2021 року № 1, пакувальний лист від 03 грудня 2021 року № 1; автотранспортну накладну від 03 грудня 2021 року № 031220221/1; фітосанітарний сертифікат від 03 грудня 2021 року № EU/PL/0955610; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 02 грудня 2021 року № 46; пояснення Glory sp. Z.o.o. (Польща) від 03 грудня 2021 року; та інші.
З метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого товару декларанту позивача 07 грудня 2021 року направлено електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи про підтвердження визначеної митної вартості товарів, що імпортувались. У відповідь на вказане повідомлення позивачем листом було надано пояснення та додаткові документи, а саме: рахунок-фактуру від 03 грудня 2021 року № 01/12/2021 з усіма необхідними реквізитами (з підписом особи, уповноваженої отримувати документи); рахунок-проформу від 02 грудня 2021 року № 1; копію декларації країни відправлення № 21PL301010E1386298 від 06 грудня 2021 року; лист продавця від 08 грудня 2021 року про неможливість надання бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни на товар та прайс-лист, каталог виробника товару, оскільки це є комерційна таємниця продавця; платіжні документи, які стосуються даної операції; лист декларанта продавця від 06 грудня 2021 року; висновок експерта від 07 грудня 2021 року № 148/2021 за результатами проведення товарознавчого дослідження за заявою ФОП ОСОБА_1
08 грудня 2021 року Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2021/000104/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2021/003396.
При цьому, в у графі 33 оскаржуваного рішення № UA205140/2021/000104/2 зазначено, що митна вартість товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією № UA205140/2021/104829 документи містять розбіжності, зокрема: п.2.1 контракту №01/12/21 від 01 грудня 2021 року передбачено, що оплата проводиться шляхом переказу коштів на підставі виставлених рахунків-фактур. В рахунку-фактурі № 01/12/2021 зазначена дата виставлення 03 грудня 2021 року, а згідно платіжного доручення від 02 грудня 2021 року№ 46 оплата здійснена 02 грудня 2021 року, тобто раніше, чим виставлений рахунок фактура. В гр.70 платіжного доручення від 02 грудня 2021 року № 46 зазначено інвойси № 1,2 від 02 грудня 2021 року, однак вони не подані до митного оформлення. Зазначене спричиняє сумніви у достовірності заявлення умов продажу товарів та ціни, що підлягала сплаті за імпортовані товари. Також у рахунку - фактурі від 03 грудня 2021 року № 01/12/2021 відсутній обов'язковий реквізит - підпис особи, уповноваженої отримувати документи. Згідно статей 53 та 54 Митного кодексу України декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки товару; прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару для широкого кола осіб; договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; декларацію країни відправлення; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; платіжні документи, які стосуються даної операції. Декларант надав проформу-інвойс № 1 від 02 грудня 2021 року, рахунок-фактуру від 03 грудня 2021 року № 01/12/2021, листи відправника, брокера. Декларант надав декларацію країни відправлення № 21PL301010E1386298 від 06 грудня 2021 року, однак зазначена вартість - 6700 польських злотих не відповідає вартості згідно рахунку-фактури від 03 грудня 2021 року № 01/12/2021 - 7700 польських злотих. Додатково наданий висновок експерта від 07 грудня 2021 року № 148/2021 містить інформацію про вартість товарів нарівні, заявленому декларантом, однак у ньому зазначено, що дана вартість не включає транспортних витрат, тобто вартості витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України та витрат на навантаження та страхування, що передбачені частини 10 статті 58 Митного кодексу України. Тобто додатково наданий декларантом висновок не підтверджує вартість, заявлену декларантом. Декларант не надав інших додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що повідомив листом № 1 від 08 грудня 2021 року. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, на підставі цінової інформації, наявної в митного органу за митною декларацією на рівні - 0,35 дол. США/кг за МД №UА209190/2021/38301 від 04 грудня 2021 року.
Для підтвердження митної вартості товару до митної декларації від 13 грудня 2021 року № UA205140/2021/108443 декларант додав такі документи: зовнішньоекономічний контракт від 01 грудня 2021 року № 01/12/21; рахунок-фактуру від 09 грудня 2021 року № 03/12/2021; сертифікат якості від 09 грудня 2021 року № 3, пакувальний лист від 09 грудня 2021 року№ 3; автотранспортну накладну від 09 грудня 2021 року № 09122021/1; фітосанітарний сертифікат від 09 грудня 2021 року № EU/PL/0960010; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 09 грудня 2021 року № 47; пояснення Glory sp. Z.o.o. (Польща) від 09 грудня 2021 року; та інші.
З метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого товару декларанту позивача 13 грудня 2021 року направлено електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи про підтвердження визначеної митної вартості товарів, що імпортувались. У відповідь на вказане повідомлення позивачем листом було надано пояснення та додаткові документи, а саме: рахунок-фактуру від 09 грудня 2021 року № 03/12/2021; рахунок-проформу від 09 грудня 2021 року № 3; копію декларації країни відправлення № 21PL301010E1407967 від 10 грудня 2021 року; лист продавця від 13 грудня 2021 року про неможливість надання бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни на товар та прайс-лист, каталог виробника товару, оскільки це є комерційна таємниця продавця; лист декларанта продавця від 06 грудня 2021 року; висновок експерта від 13 грудня 2021 року № 149/2021 за результатами проведення товарознавчого дослідження за заявою ФОП ОСОБА_1
13 грудня 2021 року Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2021/000112/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2021/005305.
При цьому, у графі 33 оскаржуваного рішення № UA205140/2021/000112/2 зазначено, що митна вартість товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією № UA205140/2021/108443 документи містять розбіжності, зокрема: п.2.1 контракту № 01/12/21 від 01 грудня 2021 року передбачено, що оплата проводиться шляхом переказу коштів на підставі виставлених рахунків-фактур. В рахунку-фактурі № 03/12/2021 зазначена дата виставлення 09 грудня 2021 року, а згідно платіжного доручення від 09 грудня 2021 року №47 оплата здійснена згідно рахунку № 3, тобто гр.70 платіжного доручення від 09 грудня 2021 року №47 «призначення платежу» містить інформацію, яка не стосується даної операції. Зазначене спричиняє сумніви у достовірності заявлених умов продажу товарів та ціни, що підлягала сплаті за імпортовані товари. Згідно статей 53 та 54 Митного кодексу України декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки товару; прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару для широкого кола осіб; договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; декларацію країни відправлення; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; платіжні документи, які стосуються даної операції. Декларант надав проформу-інвойс № 3 від 09 грудня 2021 року, рахунок-фактуру від 09 грудня 2021 № 03/12/2021, листи відправника, брокера. Декларант надав декларацію країни відправлення від 12 грудня 2021 року, однак зазначена вартість - 7820 польських злотих не відповідає вартості згідно рахунку-фактури від 09 грудня 2021 року № 03/12/2021 - 8820 польських злотих. Додатково наданий висновок експерта від 07 грудня 2021 року № 148/2021 містить інформацію про вартість товарів нарівні, заявленому декларантом, однак у ньому зазначено, що дана вартість не включає транспортних витрат, тобто вартості витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України та витрат на навантаження та страхування, що передбачені частини 10 статті 58 Митного кодексу України. Тобто додатково наданий декларантом висновок не підтверджує вартість, заявлену декларантом. Декларант не надав інших додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що повідомив листом №1/1 від 13.12.2021. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, на підставі цінової інформації, наявної в митного органу за митною декларацією на рівні - 0,35 дол.США/кг за МД №UА209190/2021/38301 від 04.12.2021.
Для підтвердження митної вартості товару до митної декларації від 14 грудня 2021 року № UA205140/2021/109411, декларант додав такі документи: зовнішньоекономічний контракт від 01 грудня 2021 року № 01/12/21; рахунок-фактуру від 10 грудня 2021 року № 02/12/2021; сертифікат якості від 10 грудня 2021 року № 2, пакувальний лист від 10 грудня 2021 року № 2; рахунок-проформу від 02 грудня 2021 року № 2, автотранспортну накладну від 10 грудня 2021 року № 10122021/1; фітосанітарний сертифікат від 10 грудня 2021 року № EU/PL/0955621; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 02 грудня 2021 року № 46; пояснення Glory sp. Z.o.o. (Польща) від 13 грудня 2021 року; копію декларації країни відправлення №21PL301010E1417541 від 13 грудня 2021 року та інші.
З метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого товару декларанту позивача 14 грудня 2021 року направлено електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи про підтвердження визначеної митної вартості товарів, що імпортувались. У відповідь на вказане повідомлення позивачем листом було надано пояснення та додаткові документи, а саме: лист продавця від 14 грудня 2021 року про неможливість надання бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни на товар та прайс-лист, каталог виробника товару, оскільки це є комерційна таємниця продавця; лист декларанта продавця від 13 грудня 2021 року; висновок експерта від 14 грудня 2021 року № 151/2021 за результатами проведення товарознавчого дослідження за заявою ФОП ОСОБА_1
15 грудня 2021 року Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2021/000114/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2021/005337.
При цьому, у графі 33 оскаржуваного рішення № UA205140/2021/000114/2 зазначено, що митна вартість товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією № UA205140/2021/109411 документи містять розбіжності, зокрема: вартість товару зазначена в експортній декларації № 21PL301010E1417541 від 13 грудня 2021 року - 6700 PLN не відповідає вартості ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі від 10 грудня 2021 року № 02/12/2021 - 7700 PLN. Зазначене спричиняє сумніви у достовірності заявлених умов продажу товарів та ціни, що підлягала сплаті за імпортовані товари. Згідно статей 53 та 54 Митного кодексу України декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки товару; прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару для широкого кола осіб; договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Декларант надав листи відправника, брокера. Додатково наданий висновок експерта від 14 грудня 2021 року № 151/2021 містить інформацію про вартість товарів на рівні, заявленому декларантом, однак у ньому зазначено, що дана вартість не включає транспортних витрат, тобто вартості витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України та витрат на навантаження та страхування, що передбачені частини 10 статті 58 Митного кодексу України. Тобто додатково наданий декларантом висновок не підтверджує вартість, заявлену декларантом. Декларант не надав інших додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що повідомив листом №1/1 від 14 грудня 2021 року. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, на підставі цінової інформації, наявної в митного органу за митною декларацією на рівні - 0,35 дол.США/кг за МД № UА209190/2021/38301 від 04 грудня 2021 року.
Для підтвердження митної вартості товару до митної декларації від 20 грудня 2021 року № UA205140/2021/112611, декларант додав такі документи: зовнішньоекономічний контракт від 01 грудня 2021 року № 01/12/21; рахунок-фактуру від 17 грудня 2021 року № 05/12/2021; сертифікат якості від 17 грудня 2021 року № 5, пакувальний лист від 17 грудня 2021 року № 5; рахунок-проформу від 15 грудня 2021 року №05/12/2021, автотранспортну накладну від 17 грудня 2021 року № 19122021/1; фітосанітарний сертифікат від 17 грудня 2021 року № EU/PL/0955634; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 15 грудня 2021 року № 48; лист-пояснення Glory sp. Z.o.o. (Польща) від 17 грудня 2021 року; копію декларації країни відправлення № 21PL301010E1441589 від 17 грудня 2021 року та інші.
З метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого товару декларанту позивача 20 грудня 2021 року направлено електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи про підтвердження визначеної митної вартості товарів, що імпортувались. У відповідь на вказане повідомлення позивачем листом було надано пояснення та додаткові документи, а саме: лист продавця від 20 грудня 2021 року про неможливість надання бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни на товар та прайс-лист, каталог виробника товару, оскільки це є комерційна таємниця продавця; лист декларанта продавця від 17 грудня 2021 року; висновок експерта від 20 грудня 2021 року №154/2021 за результатами проведення товарознавчого дослідження за заявою ФОП ОСОБА_1
20 грудня 2021 року Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2021/000119/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2021/005428.
При цьому, у графі 33 оскаржуваного рішення № UA205140/2021/000119/2 зазначено, що митна вартість товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією № UA205140/2021/112611 документи містять розбіжності, зокрема: вартість товару зазначена в експортній декларації № 21PL301010E1441589 від 17 грудня 2021 року - 6700 PLN не відповідає вартості ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі від 17 грудня 2021 року № 05/12/2021 - 7700 PLN. Зазначене спричиняє сумніви у достовірності заявлених умов продажу товарів та ціни, що підлягала сплаті за імпортовані товари. Згідно статей 53 та 54 Митного кодексу України декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки товару; прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару для широкого кола осіб; договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Декларант надав листи відправника, брокера. Додатково наданий висновок експерта від 20 грудня 2021 року № 154/2021 містить інформацію про вартість товарів на рівні, заявленому декларантом, однак у ньому зазначено, що дана вартість не включає транспортних витрат, тобто вартості витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України та витрат на навантаження та страхування, що передбачені частини 10 статті 58 Митного кодексу України. Тобто додатково наданий декларантом висновок не підтверджує вартість, заявлену декларантом. Декларант не надав інших додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що повідомив листом №1/1 від 20 грудня 2021 року. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, на підставі цінової інформації, наявної в митного органу за митною декларацією на рівні - 0,35 дол.США/кг за МД № UА209190/2021/38301 від 04 грудня 2021 року.
Для підтвердження митної вартості товару до митної декларації від 20 грудня 2021 року № UA205140/2021/112636, декларант додав такі документи: зовнішньоекономічний контракт від 01 грудня 2021 року №01/12/21; рахунок-фактуру від 16 грудня 2021 року № 04/12/2021; сертифікат якості від 16 грудня 2021 року № 4, пакувальний лист від 16 грудня 2021 року № 4; рахунок-проформу від 15 грудня 2021 року № 04/12/2021, автотранспортну накладну від 16 грудня 2021 року № 16122021/1; фітосанітарний сертифікат від 16 грудня 2021 року № EU/PL/0955627; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 15 грудня 2021 року № 48; лист-пояснення Glory sp. Z.o.o. (Польща) від 16 грудня 2021 року; копію декларації країни відправлення № 21PL301010E1436300 від 16 грудня 2021 року та інші.
З метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого товару декларанту позивача 20 грудня 2021 року направлено електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи про підтвердження визначеної митної вартості товарів, що імпортувались. У відповідь на вказане повідомлення позивачем листом було надано пояснення та додаткові документи, а саме: лист продавця від 20 грудня 2021 року про неможливість надання бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни на товар та прайс-лист, каталог виробника товару, оскільки це є комерційна таємниця продавця; лист декларанта продавця від 16 грудня 2021 року; висновок експерта від 20 грудня 2021 року №1 53/2021 за результатами проведення товарознавчого дослідження за заявою ФОП ОСОБА_1
20 грудня 2021 року Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2021/000120/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2021/005431.
При цьому, у графі 33 оскаржуваного рішення № UA205140/2021/000120/2 зазначено, що митна вартість товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією № UA205140/2021/112636 документи містять розбіжності, зокрема: вартість товару зазначена в експортній декларації № 21PL301010E1436300 від 16 грудня 2021 рокку - 6700 PLN не відповідає вартості ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі від 16 грудня 2021 року № 04/12/2021 - 7700 PLN. Зазначене спричиняє сумніви у достовірності заявлених умов продажу товарів та ціни, що підлягала сплаті за імпортовані товари. Згідно статей 53 та 54 Митного кодексу України декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки товару; прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару для широкого кола осіб; договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Декларант надав листи відправника, брокера. Додатково наданий висновок експерта від 20 грудня 2021 року № 153/2021 містить інформацію про вартість товарів на рівні, заявленому декларантом, однак у ньому зазначено, що дана вартість не включає транспортних витрат, тобто вартості витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України та витрат на навантаження та страхування, що передбачені частини 10 статті 58 Митного кодексу України. Тобто додатково наданий декларантом висновок не підтверджує вартість, заявлену декларантом. Декларант не надав інших додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що повідомив листом №1/1 від 20 грудня 2021 року. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, на підставі цінової інформації, наявної в митного органу за митною декларацією на рівні - 0,35 дол.США/кг за МД №UА209190/2021/38301 від 04 грудня 2021 року.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з частинами першою-третьою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Проаналізувавши вищенаведені норми, колегія суддів зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості вищевказаних товарів, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що під час митного оформлення товарів митному органу у всіх випадках до митних декларацій від 07 грудня 2021 року № UA205140/2021/104829, від 13 грудня 2021 року № UA205140/2021/108443, від 14 грудня 2021 року № UA205140/2021/109411, від 20 грудня 2021 року № UA205140/2021/112611, від 20 грудня 2021 року № UA205140/2021/112636 було подано наступні документи: контракт від 01 грудня 2021 року № 01/12/21, сертифікати якості; пакувальні листи; рахунки-фактури; автотранспортні накладні; експортні декларації (країни відправлення товару); банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару; фіто-санітарні сертифікати; листи пояснення.
Крім того, додатково на вимогу митниці декларантом надано відповідачу листи декларанта продавця (якими пояснюється різниця заявлена в експортних деклараціях), листи продавця (якими підтверджується заявлена вартість товару та повідомлялося про неможливість надання бухгалтерської документації/прас-листів/каталогу виробника товарів, оскільки це є комерційна таємниця), висновки експерта про якісні та вартісні характеристики товару (в якому судовий експерт Мельник С. М. підтвердив, що заявлена митна вартість задекларованих товарів відповідає ринковій вартості).
Неподання у повному обсязі документів, що витребовував відповідач на спростування сумнівів митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, а також наявна у митного органу цінова інформація щодо вартості аналогічних товарів, стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів статті 53 МК України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений частиною 2 даної статті.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 808/9123/15, від 20 лютого 2018 року у справі № 809/1884/16.
Із матеріалів справи слідує, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення товарів за вище наведеними митними деклараціями відповідач виявив розбіжності щодо ціни товарів, яка вказана у рахунках-фактурах та експортних деклараціях.
Однак, лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною 1 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість. Натомість, митна декларація країни відправлення відповідно до частини 3 статті 53 МК України є документом, який митний орган вправі додатково витребувати з метою усунення розбіжностей, підробки чи неточності виявлених у документах, які підтверджують митну вартість та вказані у частині 1 статті 53 МК України. Митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товару, тому митний орган не міг посилатися на виявлені у ній розбіжності.
Таким чином, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.
При цьому, відповідач не взяв до уваги пояснення позивача з цього приводу, який надав листи експортера продавця, де вказано, що згідно з нормами законодавства Республіки Польща при заповненні митних декларацій з податку на товари та послуги та акцизного податку вибирається середня статистична вартість товару.
Відповідач не спростував твердження позивача про те, що статистична ціна вказана у митних деклараціях країни відправлення не є ціною товару.
Із оскаржуваного рішення від 08 грудня 2021 року № UA205140/2021/000104/2 (стосується митного оформлення товару за митною декларацією № UA205140/2021/104829) слідує, що документи містять розбіжності, зокрема п.2.1 контракту № 01/12/21 від 01 грудня 2021 року передбачено, що оплата проводиться шляхом переказу коштів на підставі виставлених рахунків-фактур. Водночас в рахунку-фактурі № 01/12/2021 зазначена дата виставлення 03 грудня 2021 року, а згідно платіжного доручення від 02 грудня 2021 року №46 оплата здійснена 02 грудня 2021 року, тобто раніше, чим виставлений рахунок фактура. В гр. 70 платіжного доручення від 02 грудня 2021 року № 46 зазначено інвойси № 1,2 від 02 грудня 2021 року, однак вони не подані до митного оформлення. Також у рахунку-фактурі від 03 грудня 2021 року № 01/12/2021 відсутній обов'язковий реквізит - підпис особи, уповноваженої отримувати документи. Зазначене спричиняє сумніви у достовірності заявлення умов продажу товарів та ціни, що підлягала сплаті за імпортовані товари.
Проте, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що п. 2.1 контракту № 01/12/21 від 01 грудня 2021 року передбачено, що оплата за товар проводиться покупцем на умовах 100% передоплати шляхом перечислення коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний в цьому договорі, до моменту відвантаження, на підставі виставлених рахунків-фактур (проформ-інвойсів) відправлених покупцеві продавцем електронною поштою.
У свою чергу, проформа-інвойс у міжнародній комерційній практиці - це документ, виписаний до того, як стає відомою повна інформація про товари; містить відомості про ціну товару, але не є розрахунковим документом (не виконує головної функції рахунку як платіжного документа), бо він не містить вимоги про сплату зазначеної в ньому суми; може бути виписаний на ще не відвантажений товар, щоб повідомити покупця про основні характеристики товару).
У даному випадку, оплата за товар була здійснена 02 грудня 2021 року згідно платіжного доручення № 46 саме відповідно до рахунку-проформи (проформа-інвойс) від 02 грудня 2021 року № 1 як попереднім рахунком, виставленим за оплату товару продавцем, що узгоджується з умовами договору.
Крім того, на вимогу митниці декларантом було надано інвойси № 1, 2 від 02 грудня 2021 року рахунок-фактуру від 03 грудня 2021 року № 01/12/2021 з усіма необхідними реквізитами (з підписом особи, уповноваженої отримувати документи).
Щодо виявлених митним органом розбіжностей у документах, поданих до митного оформлення товару за митною декларацією № UA205140/2021/108443 (стосується рішення від 13 грудня 2021 року № UA205140/2021/000112/2), а саме в рахунку-фактурі № 03/12/2021 зазначена дата виставлення 09 грудня 2021 року, а згідно платіжного доручення від 09 грудня 2021 року № 47 оплата здійснена згідно рахунку № 3, тобто гр.70 платіжного доручення від 09 грудня 2021 року № 47 «призначення платежу» містить інформацію, яка не стосується даної операції, то вказане спростовується вищенаведеними висновками, у даному випадку оплата за товар була здійснена згідно платіжного доручення від 09 грудня 2021 року № 47 саме відповідно до рахунку-проформи (проформа-інвойс) від 09 грудня 2021 року №3, який також був наданий на вимогу митниці.
Крім того, слід наголосити на тому, що оплата коштів за товар у всіх випадках здійснювалась в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, відповідні платіжні доручення надавалися митному органу і суми, які зазначені у них, відповідають сумам зазначеним в інвойсах.
Стосовно вимоги митного органу надати висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, то судапеляційної інстанції зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а тому не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Водночас у наданих на вимогу митного органу висновках експерта підтверджено, що заявлена митна вартість задекларованих товарів відповідає вартості заявлених у рахунках-фактурах.
При цьому, згідно з п. 3.1 контракту № 01/12/21 від 01 грудня 2021 року поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах Інкотермс-2010 DAP м. Луцьк.
Згідно Інкотермс 2010 Delivered at Place, скорочено DAP (Постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс, що означає, що продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов'язки нести всі витрати й ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.
З огляду на наведене, твердження митного органу про те, що додатково надані декларантом висновки експерта не підтверджують вартість, заявлену декларантом, так як у них зазначено, що дана вартість не включає транспортних витрат, є безпідставними, оскільки згідно умов контракту № 01/12/21 від 01 грудня 2021 року такі витрати покладені на продавця товару відповідно до умов Інкотермс-2010 DAP.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
З оскаржуваних рішень слідує, що відповідач визначив митну вартість за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08 лютого 2019 року в справі № 825/648/17.
Однак, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів лише зазначено, що за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів взята цінова інформація наявна в митного органу за митною декларацією на рівні - 0,35 дол.США/кг за МД № UА209190/2021/38301 від 04 грудня 2021 року, жодних пояснень щодо зроблених коригувань, ідентичності товару, який оформлявся на підставі вказаної МД не наведено.
Крім того, сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у оскаржуваних рішеннях, митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 08 грудня 2021 року № UA205140/2021/000104/2, від 13 грудня 2021 року № UA205140/2021/000112/2, від 15 грудня 2021 року № UA205140/2021/000114/2, від 20 грудня 2021 року № UA205140/2021/000119/2, від 20 грудня 2021 року № UA205140/2021/000120/2 є необґрунтованими та безпідставними, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому їх слід визнати протиправними та скасувати, а позов задовольнити.
Щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу додано копії таких документів: договору № 11/01/22-2 про надання правничої допомоги від 11 січня 2022 року, укладеного між АО «Преміум сервіс» та позивачем; акту від 12 січня 2022 року приймання-передачі наданих послуг згідно Договору про надання правничої допомоги №11/01/22-2 від 11 січня 2022 року; рахунку-фактури № 12/01/22-2 від 12 січня 2022 року, квитанції від 12 січня 2022 року №40.
За умовами договору про надання правничої допомоги від 11 січня 2022 року №11/01/22-2 за правничу допомогу клієнт оплачує винагороду в розмірі, вказаному в актах виконаних робіт/наданих послуг.
Вид та вартість послуг за договором від 11 січня 2022 року №11/01/22-2 визначено актом приймання-передачі наданих послуг від 12 січня 2022 року, згідно з яким вартість послуг становить 10000,00 грн. та складається з: надання правової інформації, консультацій, роз'яснень з питань правомірності винесення оскаржуваних рішень (1,5 год.) - 3000,00 грн, складання позовної заяви (3,5 год.) - 7000,00 грн.
Відповідно до рахунка-фактури від 12 січня 2022 року №12/01/22-2 гонорар за надання правничої допомоги згідно вищевказаного договору становить 10000,00 грн.
Оплату послуг з надання правничої допомоги відповідно до рахунку-фактури від 12 січня 2022 року №12/01/22-2 підтверджує квитанція від 12 сі чня 2022 №40 на суму 10000,00 грн.
Суд першої інстанції, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, враховуючи клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, прийшов до висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання такого висновку помилковим чи неправильним, оскільки скаржником в апеляційній скарзіне спростовано неспівмірності витрат на правову допомогу із складністю справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; часом, який об'єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви; обсягом наданих адвокатом послуг.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2022 року у справі № 140/853/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 18 серпня 2022 року.