1/2099
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 травня 2022 року м. Київ № 640/20990/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом громадянки Китайської Народної Республіки ОСОБА_1
до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області
про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява громадянки Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (надалі - відповідач), адреса: 02152, місто Київ, вулиця Березняківська, будинок 4-А, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 30.06.2021 року № 80111300008788 про відмову громадянці КНР ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий 20.06.2017 Посольством КНР в Україні) в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти рішення про видачу посвідки на тимчасове проживання громадянці КНР ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий 20.06.2017 Посольством КНР в Україні), згідно поданих нею раніше документів.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень протиправного рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом громадянки Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання від 30.06.2021 № 80111300008788 є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням Порядку №322 та підлягає скасуванню. В такому рішення відсутнє мотивування прийняття рішення, з нього не вбачається які саме відомості є неправдивими або які саме документи є підробленими, оскаржуване рішення порушує права громадянки Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 на законне перебування в Україні.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що головним спеціалістом відділу супроводу, управління міграційного контролю, протидії нелегальної міграції та реадмісії ОСОБА_2 та головним спеціалістом відділу протидії нелегальної міграції, управління міграційного контролю протидії нелегальної міграції та реадмісії ОСОБА_3 попередньо за адресою: АДРЕСА_2 , було проведено перевірку достовірності поданої інформації позивачем в заяві-анкеті № 105096674 від 17.06.2021 як адреса, за якою проживає позивач. Вказана адреса має ознаки масової реєстрації іноземців. Здійснено усну розмову із селищним головою с. Бортники, ОСОБА_4 , яка повідомила що за вище вказаною адресою зареєстровано близько 12-13-ти іноземних громадян КНР, які працюю на заводі ТОВ «ЕКО-ВТОР ФАСТІВ» в м. Фастові. Також, в ході перевірки встановлено що на території заводу є гуртожиток в якому проживають іноземні громадяни КНР.
На телефонні дзвінки співробітників ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області позивач не відповідала.
За результатами проведеної перевірки адреси: АДРЕСА_2 , позивач виявлена не була, на телефонні дзвінки не відповідає, що може свідчити про факт подання останньою неправдивих відомостей при звернені за оформлення посвідок на тимчасове проживання на підставі частини 4 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та відповідно до пункту 9 статті 61 Порядку № 322 може слугувати підставою для відмови в оформленні посвідки на тимчасове проживання.
За таких обставин, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській прийнято рішення №80111300008788 від 30.06.2021 про відмову в оформлені (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянці КНР ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, відповідач зазначає, що ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, прийнявши правомірне рішення № 80111300008788 від 30.06.2021 про відмову в оформлені (видачі) посвідки на тимчасове проживання гр. КНР ОСОБА_1 .
Представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що позивачем було подано всі документи для оформлення (обміну) посвідки на тимчасове проживання, при прийнятті яких не було виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, також не було встановлено факту невідповідності відомостей, зазначених в заяві-анкеті, поданим документам.
Представник позивача наголошує, що остання немає ніякого відношення до заводу TOB «ЕКО-ВТОР ФАСТІВ», оскільки працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ВТОР» (код ЄДРПОУ 35506576) на посаді менеджер (управитель) із збуту, що підтверджується Дозволом на застосування праці іноземців та осіб без громадянства №75409 від 08.10.2018.
Також представник позивача наголошує, що у відзиві та листі від 29.06.2021 №8010.8.4/51608-21, відповідач не зазначає дату та час проведення перевірки, також не зазначено осіб, яких залучали до проведення перевірки або проведення опитування. У відзиві та листі від 29.06.2021 № 8010.8.4/51608-21 відповідач зазначає, що адреса проживання позивача має ознаки масової реєстрації іноземців, однак, не надає жодного доказу на підтвердження зазначеного, так само, як і не надає жодних доказів, які б підтверджували, що співробітниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було здійснено дзвінки на номер телефону позивача.
Окрім того, представник позивача зазначає, що твердження відповідача про усуну розмову із селищним головою села Бортники ОСОБА_4 , яка начебто повідомила, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано близько 12-13-ти громадян Китаю, які працюють на заводі TOB «ЕКО-ВТОР ФАСТІВ» в м. Фастові, спростовуються листом Малоснітинського старостинського округу від 20.07.2021 №194, який надійшов у відповідь на адвокатський запит представника позивача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 , яка є громадянкою Китайської Народної Республіки, у зв'язку з закінченням строку дії посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_4 від 28.07.2020, з метою продовження строку дії посвідки, 17 червня 2021 року подала до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області через територіальний підрозділ Фастівський РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області пакет документів для оформлення (обміну) посвідки на тимчасове проживання.
Позивачем для обміну Посвідки №800148217 від 28.07.2020 було подано до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області наступні документи:
- заяву-анкету від 17.06.2021 №105096674;
- копію паспортного документу громадянина КНР ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 з візою типу О;
- переклад на українську мову сторінки паспортного документа з особистими даними громадянки КНР ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , засвідчений нотаріально;
- копію Договору добровільного комплексного страхування під час подорожі або перебування на території України від 20.07.2020;
- копію Договору добровільного медичного страхування та страхування від нещасних випадків під час подорожі або перебування на території України від 15.06.2021;
- квитанцію про сплату адміністративного збору від 17.06.2021 №71530169;
- копія Дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства серії НОМЕР_5 від 08.10.2018;
- зобов'язання приймаючої сторони щодо оформлення іноземцю чи особі без громадянства посвідки на тимчасове проживання від 17.06.2021 № 190;
- копію Довідки про реєстрацію місця проживання особи від 25.08.2020 №127;
- копію Посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_4 від 28.07.2020.
30.06.2021 відповідачем було прийнято рішення №80111300008788, яким позивачеві відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 9 пункту 61 Порядку № 322, відповідно до якого, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання від 30.06.2021 № 80111300008788 , позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України, на час прийняття рішення про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання, визначався та встановлювався Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI.
Пунктом 18 частини 1 статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI) визначено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Відповідно до частини 10 статті 4 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України "Про волонтерську діяльність", інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, отримали посвідку на тимчасове проживання та здійснюють волонтерську діяльність на базі зазначених організацій та установ, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період провадження такої діяльності.
Згідно з частиною 10 статті 5 Закону № 3773-VI підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною десятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, подання відповідного державного органу, відповідального за виконання культурних, освітніх, наукових, спортивних, волонтерських програм, для участі в яких іноземець чи особа без громадянства прибули в Україну, або організації чи установи, що залучає до своєї діяльності волонтерів, інформація про яку розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, та копія свідоцтва про державну реєстрацію такої організації чи установи.
25 квітня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 322 «Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання» (далі - Порядок № 322).
Пунктом 21 Порядку № 322 визначено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.
У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.
Відповідно до пункту 61 Порядку №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:
1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;
2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду;
3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;
4) встановлено належність особи до громадянства України;
5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;
6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;
7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином;
8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився;
9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;
10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну;
11) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 62 Порядку № 322 копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі і приймаючій стороні.
У разі подання заяви-анкети через уповноваженого суб'єкта територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС надсилає письмове повідомлення про прийняте рішення до уповноваженого суб'єкта для подальшого його вручення іноземцеві або особі без громадянства.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, однією із підстав для прийняття відповідачем рішення від 30.06.2021 №80111300008788 про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання було встановлення факту відсутності позивача за вказаним в анкеті місцем проживання, що відображено в листі начальника управління міграційного контролю нелегальної міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області І. Семинога, складеним за результатами перевірки достовірності поданої інформації в заяві-анкеті №105096674 від 17.06.2021.
У листі міститься інформація про проведення такої перевірки посадовими особами відділу протидії нелегальній міграції та реадмісії управління, а саме: головним спеціалістом відділу супроводу, управління міграційного контролю, протидії нелегальної міграції та реадмісії ОСОБА_2 та головним спеціалістом відділу протидії нелегальної міграції, управління міграційного контролю протидії нелегальної міграції та реадмісії ОСОБА_3 із виїздом на адресу, зазначену в заяві-анкеті позивача від 17.06.2021 за №105096674, а саме: АДРЕСА_2 .
У вказаному листі повідомлено адресата про те, що «Вказана адреса має ознаки масової реєстрації іноземців. Здійснено розмову із селищним головою села Бортники, ОСОБА_4 , яка повідомила що за вище вказаною адресою зареєстровано близько 12-13-ти іноземних громадян Китаю, які працюю на заводі TOB «ЕКО-ВТОР ФАСТІВ» в м. Фастові. Також в ході перевірки встановлено, що на території заводу є гуртожиток в якому проживають іноземні громадяни Китаю.
… За результатами проведеної перевірки адреси: АДРЕСА_2 , іноземка виявлена не була, на телефонні дзвінки іноземка не відповідає, що може свідчити про факт подання останньою неправдивих відомостей при звернені за оформлення посвідок на тимчасове проживання…».
Оцінюючи надані відповідачем докази, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
В розумінні приписів статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Частиною 10 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Як свідчать матеріали справи, згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання від 25.08.2020 №127, виданою Бортниківською сільською радою, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Також, відповідно до довідки від 14.07.2021, виданої Малоснітинським старостинським округом, громадянка ОСОБА_1 з 24.08.2018 дійсно зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
В матеріалах справи також наявна копія договору найму (оренди) житлового приміщення у будинках (квартирах), які належать громадянам на праві приватної власності від 01.06.2021, відповідно до умов якого ОСОБА_6 (Наймодавець) зобов'язується надати ОСОБА_1 (Наймач) у користування вільне жиле приміщення, придатне для постійного проживання в ньому безоплатно.
За даним договором надається наступне жиле приміщення: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд зазначає, що ані в матеріалах справи, ані в матеріалах особової справи позивача не міститься жодних зауважень збоку відповідача щодо дійсності та достовірності зазначених вище документів.
Відповідачем під час судового розгляду справи не заперечувались доводи позивача відносно того, що при прийнятті документів не було виявлено факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, також не було встановлено факту невідповідності відомостей, зазначених в заяві-анкеті, поданим документам.
У свою чергу доводи відповідача щодо відсутності позивача за вказаною адресою ґрунтуються на поясненнях, начебто отриманих під час розмови із селищним головою села Бортники, ОСОБА_4 .
Водночас, зі змісту листа начальника управління міграційного контролю нелегальної міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області І. Семинога, складеним за результатами перевірки достовірності поданої інформації в заяві-анкеті №105096674 від 17.06.2021 взагалі не вбачається в який саме день та час здійснювався виїзд перевіряючих за адресою місця проживання позивача.
Окрім того, в матеріалах справи наявна копія листа Виконавчого комітету Фастівської міської ради Малоснітинського старостинського округу від 20.07.2021 №194, виконаного на ім'я представника позивача - адвоката Щербаня Т.В. у відповідь на адвокатський запит останнього від 15.07.2021.
Вказаний лист від 20.07.2021 №194 містить наступну інформацію:
«на поштову адресу Малоснітинського старостинського округу письмові запити від Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісіі або Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, з питань з'ясування інформації, що стосується фактичного проживання громадянки КНР ОСОБА_1 , у період з 17.06.2021 року по 30.06.2021 року не надходили.
Телефонні дзвінки від Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісіі або Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, з питань з'ясування інформації, що стосується фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки КНР ОСОБА_1 , у період з 17.06.2021 року по 30.06.2021 року не надходили.
Староста Малоснітинського старостинського округу Кособокова A.M. до проведення службовцями Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії перевірки адреси: АДРЕСА_2 , з питань з'ясування факту проживання за вказаною адресою громадянки КНР ОСОБА_1 , у період з 17.06.2021 року по 30.06.2021 року не залучалася, за даною адресою, для з'ясування місця проживання не виїжджала».
Таким чином, листом від 20.07.2021 №194 спростовуються твердження відповідача відносно того, що посадовими особами останнього було здійснено розмову з головою села Бортники, про що вказано в листі начальника управління міграційного контролю нелегальної міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області І. Семинога, складеним за результатами перевірки достовірності поданої інформації в заяві-анкеті №105096674 від 17.06.2021, при цьому, суд зауважує, що жодного документування або протоколювання зазначеної розмови матеріали справи не місять, як і не місять інформації коли, де саме та в чиїй присутності відбувалась така розмова, яка в свою чергу, фактично заперечується листом від 20.07.2021.
Отже, наведені вище обставини не дозволяють суду прийняти інформацію, надану відповідачем, як належний доказ підтвердження перевірки місця проживання іноземця - позивача, а висновки зроблені за результатом перевірки є припущеннями щодо подання неправдивих відомостей позивачем.
Окрім того, відповідачем також не надано суду жодних доказів того, що посадовими особами здійснювались телефонні дзвінки на номер позивача з метою встановлення її місця перебування, ані роздруківок оператора, ані будь-якого іншого документа, яким би був зафіксований факт телефонування, матеріали справи не містять.
Таким чином, суд критично оцінює подані відповідачем докази та вважає, що посилання на відсутність позивача за місцем вказаним нею, як місце проживання для тимчасового перебування в Україні: АДРЕСА_2 , не може бути покладено в основу рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 30.06.2021 року № 80111300008788 про відмову громадянці КНР ОСОБА_1 в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, оскільки не підтверджено належними доказами. Окрім того, зазначення в рішенні про відмову в видачі посвідки на тимчасове проживання лише норми права (пп.9 п. 61 Порядку № 322) не є рішенням, що містить зазначення причин відмови.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
У даному випадку, Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, як суб'єктом владних повноважень, не надано достатніх доказів та обґрунтованих доводів щодо прийняття оскаржуваного рішення відповідно до норм чинного законодавства.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування Рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 30.06.2021 року №80111300008788 про відмову громадянці КНР ОСОБА_1 в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про видачу посвідки на тимчасове проживання громадянці КНР ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або чи мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.
Тобто, при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.
Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
З огляду на викладене та враховуючи, що в ході розгляду даних спірних правовідносин відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення про відмову громадянці КНР ОСОБА_1 в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, тому суд приходить до висновку, що дане рішення відповідача фактично призвело до безпідставного позбавлення гарантованого Конституцією України права громадянина іншої держави.
Відповідно до Порядку № 322 прийняття рішення про видачу посвідки на тимчасове проживання належить до дискреційних повноважень відповідача, тому суд вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушеного права позивача та зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву громадянки Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 про оформлення та видачу посвідки, з урахуванням висновків суду, наведених у мотивувальній частині рішення.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частиною 8 вказаної статті встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 908, 00 грн.
Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, а також те, що спір виник внаслідок неправильних дій, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 908, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов громадянки Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 30.06.2021 року № 80111300008788 про відмову громадянці КНР ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий 20.06.2017 Посольством КНР в Україні) в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.
3. Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву громадянки Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 про оформлення та видачу посвідки, з урахуванням висновків суду, наведених у мотивувальній частині рішення.
4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь громадянки Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий 20.06.2017 Посольством КНР в Україні, адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 908, 00 грн (дев'ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (адреса: 02152, місто Київ, вулиця Березняківська, будинок 4-А, код ЄДРПОУ 42552598).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова