1/2042
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
04 травня 2022 року м. Київ№ 640/20016/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР-АВІА»
до Державної податкової служби України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Державна митна служба України
про стягнення витрат,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР-АВІА» (надалі - позивач), адреса: 01030, місто Київ, вулиця Б. Хмельницького, будинок 52-А до Державної податкової служби України (надалі - відповідач), адреса: 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна митна служба України (надалі - третя особа), адреса: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11г в якій позивач просить суд:
- стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР-АВІА» (код ЄДРПОУ 37931789) додаткові витрати в розмірі 137 135,48 грн. (сто тридцять сім тисяч сто тридцять п'ять гривень 48 коп.) за рахунок державного бюджету України з Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393).
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок протиправних дії суб'єктом владних повноважень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР-АВІА» до Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна митна служба України про стягнення витрат та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.01.2021 року на залізничну станцію Сарни (Західна залізниця) зайшли вагоно-цистерни із паливом авіаційним для газотурбінних двигунів ДЖЕТ А-1, код УКТЗЕД 2710192100 (далі - Паливо). 06.01.2021 року було подано декларацію на оформлення Палива. Декларацію подано в електронному вигляді до відділу митного оформлення «Сарни» митного поста «Західний». Оригінал вказаного вище векселю передано відповідальному інспектору відділу митного оформлення наручно. Але, вказана декларація митним органом не була прийнята. Зазначена причина відмови в прийнятті декларації, наступна: «Помилка перевірки авалювання векселя в податковій: ORA-12541: TNS:no listener». Станом на ранок 13.01.2021 року, незважаючи на численні спроби по оформленню Палива, митне оформлення не відбулося.
Так, позивач зазначає, що оскільки залізничні вагони прибули на станцію «Сарни» ще 03.01.2021 року і митне оформлення відбулося лише протягом дня 13.01.2021, AT «Українська Залізниця» нараховано щоденну плату за простій рухомого парку.
Отже, порушення строку доставки Палива, яке законтрактовано контрагентами позивача, покладає на останнього, як постачальників фінансові санкції та вимагає компенсації, як збитків та і додаткових витрат. Сума таких додаткових витрат і збитків становить 137 135,48 грн., які належать до компенсації TOB «Люкс Країна», і які настали із-за дій, які не підконтрольні TOB «СОКАР-АВІА», але залежали та є наслідком дій Державної податкової служби України.
За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати в розмірі 137 135,48 грн.
Ухвала про відкриття провадження у справі разом з копією матеріалів позовної заяви була отримана уповноваженою особою відповідача 13.09.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 04119 5625608 9.
Станом на момент винесення судом даного рішення на адресу суду не надходило від відповідача відзиву на позовну заяву з невідомих суду причин.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, судом враховано, що відповідач із заявою про продовження строку для надання відзиву до суду не звертався, про неможливість його подання з об'єктивних причин - клопотання не подавав. Враховуючи необхідність розгляду справи протягом розумного строку, а також враховуючи те, що з дати отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі сплинуло більше двох місяців, а відповідач жодних заяв та клопотань в цій справі не подавав, будучи обізнаним про її розгляд, суд дійшов висновку про можливість винесення судового рішення у справі на підставі наявних доказів.
Разом з тим, на адресу суду надійшли пояснення третьої особи - Державної митної служби України, в яких зазначено, що Енергетичною митницею Держмитслужби митні декларації ІМ 40 ЕЕ №UA903070/2021/000284 та ІМ 40 ДЕ №UA903070/2021/000290 було прийнято в роботу 13.01.2021 і завершено їх митне оформлення 13.01.2021, тобто, без зволікань, що підтверджується відповідними відмітками в графах dj митних декларацій. Водночас, питання функціонування відповідних баз даних ДПС не відноситься до компетенції Держмитслужби. Відтак, третя особа просить суд прийняти дані пояснення та на власний розсуд вирішити питання відмови або задоволення позову.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
За твердженням позивача, що не заперечується сторонами по справі, 03.01.2021 року на залізничну станцію Сарни (Західна залізниця) зайшли вагоно-цистерни із паливом авіаційним для газотурбінних двигунів ДЖЕТ А-1, код УКТЗЕД 2710192100 (далі - Паливо).
06.01.2021 року, як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, було подано декларацію на оформлення Палива. Декларацію подано в електронному вигляді до відділу митного оформлення «Сарни» митного поста «Західний». Оригінал вказаного вище векселю передано відповідальному інспектору відділу митного оформлення наручно. Але, вказана декларація митним органом не була прийнята. Зазначена причина відмови в прийнятті декларації, наступна: «Помилка перевірки авалювання векселя в податковій: ORA-12541: TNS:no listener».
Станом на ранок 13.01.2021 митне оформлення не відбулось.
14.01.2021 до товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР-АВІА» надійшла претензія товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС КРАЇНА» щодо порушення умов договору Поставки №179-2018 від 03.06.2019, в якій зазначено наступне:
« 03.06.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СОКАР-АВІА» (надалі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС КРАЇНА» (надалі - Покупець) укладено Договір поставки №179-2018 (далі - Договір).
За умовами п. 1.1 Договору Постачальник передає у власність Покупцю нафтопродукти (надалі - Товар), а Покупець приймає і сплачує їх вартість. За результатами поставки Товару Сторони підписують Акт прийому-передачі Товару та/або видаткову накладну (п. 5.3. Договору).
Залежно від умов постави Товару, дата поставки, виникнення права власності на Товар та перехід ризиків при його втраті, нестачі, пошкодженні (псуванні) від Постачальника до Покупця визначаються, при поставці залізничним транспортом - дата штемпеля станції або пункту відправлення на залізничній накладній про прийняття товару залізницею, яка вказана в товарно-транспортній накладній. Акті прийому-передачі Товару (підпункт б), п. 5.8. Договору).
Сторонами було узгоджено здійснення поставки палива авіаційного для турбінних двигунів марки JET А-1 на умовах FCA-станція митного оформлення, що передбачаю вивезення Товару Покупцем залізничним транспортом (вагоно-цистернами).
У період з 03.01.2021 р. по 09.01.2021 р. на станцію Сарни (Львівська залізниця) за залізничною накладною № 0496030 на групу вагонів №№ 55307136, 57934739, 57661191 та за залізничною накладною № 0496079 на групу вагонів №№ 57969040, 55306344, 55306328, 57933723 від «ОРЛЕН Летува» надійшов вантаж (Паливо авіаційне для турбінних двигунів (Реактивне паливо JET А-1)).
У зв'язку із фактичною не передачею Постачальником Товару Покупцю протягом 10 (десяти) календарних днів, Покупцем понесено матеріальні збитки, пов'язані із оплатою додаткових зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу), що виникли в результаті простою 7 (семи) вагоно-цистерн на станції Сарни в сумі 137 135, 48 (сто тридцять сілі тисяч сто тридцять п'ять. 48) грн. А саме витрати на групу вагонів за залізничною накладною 0496030 склали 87 299, 58 (вісімдесят сім тисяч двісті дев'яносто дев'ять, 58) грн. та на групу вагонів за залізничною накладною JЙ 0496079 - 49 835,90 (сорок дев'ять тисяч вісімсот тридцять п'ять, 90) грн.
Таким чином, в результаті не передачі ТОВ «СОКАР-АВІА» Товару в обумовлені сторонами порядку і строки, ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» понесено збитки, які мають бути відшкодовані Вашим підприємством.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 22, 525, 526 ЦК України, ст. 193, 214, 216, 222, 224, 225 ГК України, вимагаємо від ТОВ «СОКАР-АВІА» в строк до 31 січня 2021 року перерахувати на рахунок ТОВ 2ЛЮКС КРАЇНА» (IBAN НОМЕР_1 в ПАТ «БАНК КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» МФО 300647) суму понесених останнім збитків в розмірі 137 135, 48 (сто тридцять сім тисяч сто тридцять п'ять гривень, 48) грн.».
Отже, наразі позивач просить суд в порядку регресу відшкодувати на його користь за рахунок відповідача витрати в розмірі 137 135,48 грн.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши підстави звернення позивача до суду з даним позовом, суд встановив наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 року № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.
Основними ознаками публічно-правових відносин є: обов'язкова участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.
Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про публічне право, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "..." поняттями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, за наведеним переліком. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. До адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
За приписами частини 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналіз змісту цієї норми свідчить про те, що вимога про відшкодування шкоди має бути заявлена одночасно з вимогою про вирішення публічно-правового спору.
Тобто, вимоги про відшкодування шкоди, заявленої з вирішенням публічно-правового спору, можуть розглядатися в одному провадженні в порядку адміністративного судочинства, в той час як за інших обставин вимога про відшкодування шкоди вирішується судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Однак, як вбачається з позовної заяви, позивачем не заявлено жодних вимог до Державної податкової служби України, окрім вимоги про стягнення на його користь збитків в розмірі 137 135,48 грн.
При цьому, вказана позовна вимога, на переконання суду має вирішуватись судом в порядку господарського судочинства виходячи з наступного.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За змістом статті 22 Цивільного кодексу України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
В статті 3 Господарського кодексу України визначено, що господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько - виробничі, організаційно - господарські та внутрішньогосподарські відносини.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним і Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Зі встановлених судом обставин, слідує, що суть спірних правовідносин полягає у захисті позивачем його права на відшкодування матеріальних збитків в порядку регресу, які виникли у зв'язку не неналежним виконанням господарських зобов'язань між позивачем та ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА», які стались внаслідок дій відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що заявлені позивачем до стягнення збитки становлять суму штрафних санкцій, пов'язаних з перевезенням вантажів, що виникли в результаті простою семи вагоно-цистерн на станції Сарни (Претензія щодо порушення умов договору Поставки №179-2018 від 03.06.2019).
Відтак за характером, змістом та підставами виникнення сума, яка визначена позивачем як збитки - 137 135,48 грн., виникла з грошових зобов'язань щодо сплати штрафних санкцій в межах господарсько-правових відносин, а не публічно-правових.
Відповідно до частини 1 статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 3 статті 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Таким чином, з урахуванням відсутності в межах даної справи позовних вимог щодо протиправності дій чи бездіяльності відповідача, як суб'єкта владних повноважень, враховуючи, що предмет спору походить з майнових претензій позивача до відповідача щодо відшкодування шкоди та не пов'язаний з вимогою вирішити публічно-правовий спір, в контексті конкретних обставин цієї справи та нормативного регулювання правовідносин, що склалися між учасниками справи, суд дійшов висновку, що на даний спір не поширюється юрисдикція адміністративного суду, що виключає розгляд цієї справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких підстав та з урахуванням того, що спір між сторонами у справі виник не у зв'язку з виконанням або невиконанням відповідачами публічно - владних управлінських функцій та не віднесений до юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що останній має право звернутися з вказаним позовом до відповідного суду господарської юрисдикції.
Керуючись частиною 2 статті 19, пунктом 1 частини 1 статті 238, статтями 239, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Закрити провадження в адміністративній справі №6400/20016/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР-АВІА» до Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна митна служба України про стягнення витрат.
2. Роз'яснити товариству з обмеженою відповідальністю «СОКАР-АВІА» право на звернення з вказаними позовними вимогами до відповідного суду господарської юрисдикції.
3. Роз'яснити товариству з обмеженою відповідальністю «СОКАР-АВІА», що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'ятнадцяти днів, з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя Н.В. Клочкова