ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 травня 2022 року м. Київ № 640/14358/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві
провизнання протиправними та скасування вимоги та рішення
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просив суд:
- визнати протиправними та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №22212-13 від 12 квітня 2021 року та рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №22212-13 від 12 квітня 2021 року про опис майна у податкову заставу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірну вимогу прийнято відповідачем на підставі податкового повідомлення-рішення, яке винесене Головним управлінням ДПС у М. Києві, проте позивач таке податкове повідомлення-рішення оскаржив у судовому порядку. З огляду на неузгодженість зобов'язань за вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач вказує на протиправність спірної вимоги та рішення №22212-13 від 12 квітня 2021 року про опис майна у податкову заставу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, вказавши при цьому, на законодавство щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
07 травня 2021 року на адресу позивача надійшли податкова вимога ГУ ДПС у м. Києві №22212-13 від 12 квітня 2021 року та рішення №22212-13 від 12 квітня 2021 року про опис майна у податкову заставу.
Згідно вказаної податкової вимоги, станом на 11 квітня 2021 року сума податкового боргу платника податків становить 6071,72 грн. Назва податку: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Вважаючи податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі ПК України).
Пунктом 57.3. Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно пункту 59.3 вказаної статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. Якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Тобто процедура стягнення, яка передбачає надсилання на адресу платника податку податкової вимоги, розпочинається податковим органом у разі несплати визначеної в податковому повідомленні-рішенні узгодженої суми податкових зобов'язань.
Згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, в разі оскарження в судовому порядку податкового повідомлення-рішення, визначене у такому акті індивідуальної дії податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду справи судом по суті та прийняття відповідного рішення і набрання ним законної сили, а відтак, зазначене податкове зобов'язання не є податковим боргом.
При вирішенні даного спору по суті суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, 07 травня 2021 року на адресу позивача надійшли податкова вимога ГУ ДПС у м. Києві №22212-13 від 12 квітня 2021 року та рішення №22212-13 від 12 квітня 2021 року про опис майна у податкову заставу.
При цьому, на дату прийняття оскаржуваної вимоги податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2020 року №0262577-3312-2656, що стало підставою для винесення оскаржуваної вимоги, оскаржене позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва.
27 січня 2021 року ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі №640/758/21 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 10 вересня 2020 року №0262577-3312-2656 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Станом на час розгляду по суті даної справи, будь-яке рішення, прийняте за наслідками розгляду спору в адміністративній справі №640/758/21 - відсутнє.
З урахуванням зазначених обставин вбачається, що сума грошового зобов'язання, визначена податковим повідомленням-рішенням від 10 вересня 2020 року №0262577-3312-2656, є неузгодженою, оскільки таке податкове повідомлення-рішення оскаржене у судовому порядку і рішення ще не прийнято.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про протиправність дій контролюючого органу щодо винесення вимоги ГУ ДПС у м. Києві №22212-13 від 12 квітня 2021 року та рішення №22212-13 від 12 квітня 2021 року про опис майна у податкову заставу, що в свою чергу свідчить про протиправність вимоги ГУ ДПС у м. Києві №22212-13 від 12 квітня 2021 року та рішення №22212-13 від 12 квітня 2021 року про опис майна у податкову заставу.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано: - копію договору про надання правової допомоги від 15 жовтня 2020 року №15/10, -копію додаткової угоди від 07 травня 2021 року №1, - копію рахунку фактури №19/05 від 19 травня 2021 року, - копію акту про надання правової допомоги №2 від 19 травня 2021 року; копію квитанції №0.0.2131102351.1 від 19 травня 2021 року на суму 5000,00 грн.
З наведеного вище слідує, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, позивачем понесені витрати щодо сплати судового збору у розмірі 908,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №95845 від 19 травня 2021 року, які також підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №22212-13 від 12 квітня 2021 року та рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №22212-13 від 12 квітня 2021 року про опис майна у податкову заставу.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908,00 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) понесені судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко