ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 травня 2022 року м. Київ № 640/14579/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС, код ЄДР ВП 44116011)
про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до ГУ ДПС у м. Києві (правонаступник відповідача; відокремлений підрозділ ДПС, код ЄДР ВП 44116011), в якому просить суд:
1) визнати вимогу ГУ ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ від 08.05.2019 № Ф241162-17 протиправною:
2) скасувати вимогу ГУ ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ від 08.05.2019 № Ф241162-17.
Позиція позивача.
Позивач зазначає, що ГУ ДФС у м. Києві була прийнята вимога про сплату боргу від 08 травня 2019 року №Ф 241162-17, якою було визначено суму недоїмки у розмірі 21030,90 грн. податкового зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску.
Додає, що не погоджуючись з даним рішенням позивачем була подана скарга про перегляд рішення до ДФС України. Рішенням ДФС України від 05.07.2019 № 16/99-99-05-02-25 вимога про сплату боргу залишена без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до Рішення ДФС України, вимога про сплату боргу сформована згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів, відповідно до яких загальна сума заборгованості станом на 30.04.2019 становила 21030 гривень 90 коп.
Позивач не погоджується із зазначеною вимогою та зазначає наступне.
Так, як зазначено у позові, дійсно в період з 29.05.2001 по 31.05.2019 позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, вид діяльності згідно коду КВЕД 47.99 «Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (основний)», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач зазначає, що з 01.07.2004 він почав працювати в ТОВ «Матадор К» та в подальшому в інших підприємствах: ТОВ «Київклімат», ТОВ «СІ-БРІЗЕ», ТОВ «Київ Клімат Плюс». Із зазначеного часу та по день звернення до суду, як стверджує позивач, підприємницькою діяльністю фактично не займався, доходів не отримував, крім нарахованої заробітної плати. Позивач стверджує, що його роботодавці сплачували своєчасно і в повному обсязі єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із нарахованої йому заробітної плати, в тому числі і за період нарахування недоїмки, що підтверджується довідкою форми ОК-7 за період 2011-2019 роки.
Позивач додає, що в період, за який мені була нарахована сума заборгованості він перебував на обліку, як платник податків у ДШ у Солом'янському районі на загальній системі оподаткування.
При цьому, відповідно до Витягу з ЄДР підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 припинено за власним рішенням підприємця 31.05.2019.
Посилаючись на положення профільного законодавства, позивач зазначає, що у даному випадку суму єдиного внеску розраховано за періоди 2017-2019 роки. Тобто, на думку позивача, при нарахуванні вимоги про сплату боргу ГУ ДФС у м. Києві порушені строки обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску.
Вважає, що в разі прийняття рішення суб'єктом владних повноважень, в даному випадку формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), поза межами законодавчо визначених строків, воно не може вважатись правомірним. Недотримання відповідачем строків прийняття відповідних рішень, як вважає позивач, позбавило його можливості передбачати наслідки, та позбавило, у випадку необхідності та з належною допомогою, узгоджувати свою поведінку, та як наслідок призвело до покладення надмірного тягаря зі сплати єдиного внеску.
Позиція відповідача.
У відзиві відповідач просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на правомірність оскаржуваного рішення.
Звертає увагу, що відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Звертає увагу, що частину 8 ст. 9 Закону № 2464 у період 2017 залишено без змін, тобто ФОП на загальній системі, повинні були сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року.
Додає, що з 01.01.2018 згідно із Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII внесено зміни до Закону № 2464, та відповідно пункт 2 частини першої статті 7 Закону №2464 викладено в новій редакції: ФОП на загальній системі, особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність та члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідач також зазначає, що згідно абз. третього ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники, які перебувають на загальній системі оподаткування сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Тобто, як зазначає відповідач, граничний термін сплати єдиного внеску за себе фізичними особами-підприємцями, як на загальній так і на спрощеній системі оподаткування - 19 число місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (норма Закону набрала чинності з 01.01.2018 року). (До 01.01.2018 фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, здійснювали розрахунок єдиного внеску за календарний рік до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації).
Додає, що платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464).
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464).
Відповідно п.6 ст.1 Закону 2464-VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом - є недоїмкою.
На підставі п.11 ст.9 Закону № 2464, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції.
Відносно фактичних обставин, відповідач зазначає, що згідно інформаційної системи ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з 01.06.2001 по 31.05.2019 перебував на податковому обліку за основним місцем обліку в ДШ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві як фізична особа підприємець на загальній системі оподаткування, у зв'язку з чим, станом на 09.09.2019 року в інтегрованій картці платника за кодом платежу 71040000 обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску за 2017 - 2018 роки та І квартал 2019 року у розмірі мінімального страхового внеску згідно обраної системи оподаткування, а саме:
• за 2017 рік в сумі 8448,00 грн.;
• за 2018 рік в сумі 9828,72 грн.;
• за І квартал 2019 року в сумі 2754,18 гривні.
Також зазначається у позові, що за вищезазначений період було сплачено єдиний внесок в сумі 0,00 грн., в зв'язку з чим недоїмка в сумі 21030,90 грн., на думку відповідача, є правомірною.
Таким чином, засобами інформаційної системи ДФС в автоматичному режимі сформовано та направлено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 08.05.2019 №Ф-241162-17.
За висновком відповідача, обов'язок сплати боргу не обмежується профільним законодавством.
Відтак, відповідач вважає спірне рішення законним та обґрунтованим.
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Ухвалою від 08.08.2019 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 21.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без проведення засідання та виклику учасників справи.
Ухвалою від 15.12.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.
Ухвалою від 04.05.2022 здійснено заміну відповідача на його правонаступника - ГУ ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України.
Встановлені судом обставини.
Так, у даному випадку учасниками справи не спростовують та не заперечуються, а матеріалами справи підтверджуються обставини реєстрації позивача як ФОП, період перебування у такому статусі, обставини обліку позивача як ФОП на загальній системі оподаткування, факт формування та отримання позивачем оскаржуваного рішення, його реквізити та зміст, а відтак, вказані обставини є встановленими.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Перш за все, слід зазначити, що підставою позову, тобто підставою для скасування спірного рішення, є формування вимоги поза межами строків, визначених Інструкцією № 449.
Як такий обов'язок нарахування та сплати позивачем не оспорюється.
При цьому, власне математичний розрахунок, наведений в інтегрованій картці, позивачем не оскаржується.
У зв'язку з цим, суд звертає увагу на те, що в силу приписів ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відтак, суд розглядає справу в межах доводів, визначених позивачем.
Так, відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Виключно законами України встановлюються, зокрема, податки і збори (п.1. ч. 2 ст. 92 Конституції України).
Відповідно до ч. 4. ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - ПК України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
По суті, ЄСВ це зведений внесок за різними видами страхування. Метою запровадження ЄСВ стала необхідність консолідації діяльності фондів в частині розподілу внесків на соціальне та пенсійне страхування.
Цей платіж замінив собою чотири окремих нарахування, які нараховували та утримували на фонд оплати праці працюючих, а саме до Пенсійного фонду, до фондів страхування на випадок безробіття, до фонду із тимчасової втрати працездатності, до фонду від нещасних випадків на виробництві.
Між тим, слід зазначити, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464).
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абзац перший ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 - в редакції на час формування вимоги).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень (п. 3 Розділу VI Інструкції № 449).
У випадках, передбачених абзацами третім п. 3 Розділу VI Інструкції № 449 (платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску), вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Таким чином, вимога про сплату боргу формується також у випадку збільшення боргу - по завершенню місяця, в якому збільшилась недоїмка.
У даному випадку, як вбачається з даних інтегрованої картки платника ЄСВ (а.с. 36), останній раз збільшення заборгованості відбулось станом на 19.04.2019, а відтак, відповідачем не пропущений строк формування вимоги, що у свою чергу свідчить про безпідставність доводів позивача у наведеному аспекті.
Повертаючись до питання цих строків, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 25 ст. 9 Закону № 2464).
Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів і нарахованої пені не застосовується (ч. 16 ст. 25 Закону № 2464).
Звільнення від обов'язку нарахування та сплати ЄСВ, тобто пільги по нарахуванню/сплаті ЄСВ встановлюється виключно Законом про ЄСВ та позивачем не доведено підстав звільнення його від виконання обов'язку сплати ЄСВ.
Таким чином, встановлення строків надсилання вимоги не скасовує обов'язку нарахування та сплати ЄСВ навіть поза межами такого строку формування/надсилання вимоги.
Доводи позивача, у т.ч. наведені у відзиві на відзив, та надані докази, досліджені та оцінені судом, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Судом не встановлено порушень прав позивача з боку відповідача при нарахуванні ЄСВ відповідно до оскаржуваної вимоги, а відтак суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної вимоги, яка є законною та вірною по суті.
Судові витрати у разі відмови у задоволенні позову не відшкодовуються, а відтак у даному випадку судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 14, 19, 72 - 77, 90, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ від 08.05.2019 № Ф241162-17 - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).
Зважаючи на Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, в електронній формі апеляційні скарги подаються безпосередньо до апеляційного суду.
Суддя О.А. Кармазін