ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 квітня 2022 року м. Київ № 640/17182/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при перерахунку пенсії на підставі довідки Київської міської прокуратури від 29.03.2021 за № 21/164, відповідно до Закону України «Про Прокуратуру» ст.81 та рішення суду №6-р/2020 від 26.03.2020, а саме зменшення відсотку з 90 до 60 та обмеження максимального розміру пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячного заробітку без обмежень її максимального розміру, на підставі довідки Київської міської прокуратури від 29.03.2021 за № 21/164, відповідно до Закону «Про Прокуратуру» ст.81 та рішенням суду № 6-р/2020 від 26.03.2020р. з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає дії пенсійного органу щодо здійснення перерахунку пенсії згідно довідки Київської міської прокуратури від 29.03.2021 за № 21/164 виходячи з розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати та з обмеження її максимальним розміром протиправними та такими, що грубо порушують його конституційні права на соціальний захист і належне пенсійне забезпечення. Позивач наполягає на тому, що його набуте право на отримання пенсії у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати не може бути звужене та підтверджене рішенням суду, а обмеження пенсії максимальним розміром є втручанням у майнові права позивача у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні, зазначаючи, що відповідач на час виникнення спірних правовідносин діяв з дотриманням вимог чинного законодавства.
На виконання вимог ухвали суду від 24.06.2021 відповідачем надано копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 18 січня 2017 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% від суми місячного заробітку.
Наказом від 04.03.2021 № 364к ОСОБА_1 звільнений з посади заступника керівника Київської місцевої прокуратури міста Києва № 8 та органів прокуратури на підставі пункту 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 12.03.2021.
Київською міською прокуратурою видано позивачу довідку від 29.03.2021 №21/164 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, відповідно до ст.81 Закону України «Про Прокуратуру» та рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020, за нормами чинними на 15.03.2021, за відповідною (прирівняною) посадою заступника прокурора району (заступник керівника), що становить 63093,34 грн.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 30.03.2021 із заявою про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії на підставі довідки Київської міської прокуратури від 29.03.2021 №21/164 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві 09.04.2021 прийнято рішення № 930090875686 про перерахунок пенсії, згідно якого загальний відсоток розрахованої пенсії від заробітку становить 60, а максимальний розмір пенсії з 01.04.2021 становить 17 690,00 грн.
В подальшому, позивач звернувся із заявою до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві від 20.05.2021 щодо перерахунку пенсії.
За результатами розгляду заяви позивача, листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.06.2021 №15398-15265/Д-02/8-2600/21 повідомлено, що позивач, працюючи на посадах та умовах, передбачених Законом України «Про Прокуратуру» по 13.03.2021, отримував пенсію у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а з 13.03.2021 поновлено виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Перерахунок пенсії обчислено за нормами Закону чинного на день звернення за перерахунком пенсії та відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру»№ 1697- VІІ, на підставі документів, які містяться в матеріалах пенсійної справи та підстав для виплати пенсії в іншому розмірі немає. Пенсію позивачу розраховано у розмірі 60% відсотків від заробітку та обмежено максимальний розмір пенсії, який з 01.04.2021 склав 17690,00 грн.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно із частинами 1, 2 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі також Закон №1789-ХІІ) (в редакції, чинної на момент призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією, або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією, незалежно від наявності перерв протягом всього періоду на даній роботі.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.08.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 у справі №760/1604/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задоволено частково:
визнано протиправним рішення Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років;
зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України « Про прокуратуру» з 18 січня 2017 року в розмірі 90% від суми місячного заробітку;
зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за вислугу років, половину строку навчання на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка.
Отже, з 18.01.2017 позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% від суми місячного заробітку.
Згідно з частиною 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VІ) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсій. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий період може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
В подальшому, Законом України «Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ (далі - Закон №76-VІІІ) внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, зокрема, частину 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ викладено у наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
14 жовтня 2014 року прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі Закон №1697-VІІ), який набрав чинності з 15 липня 2015 року.
Відповідно до частини 20 статті 86 Закону №1697-VІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Таким чином, первісна редакція частини 20 статті 86 Закону №1697-VІІ та частина 17 (з 01 жовтня 2011 року - 18) статті 50-1 Закону №1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено наступні зміни:
частину 18 статті 50-1 Закону України Про прокуратуру №1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) викладено в такій редакції: Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;
частину 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у такій редакції: 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, починаючи з 01.01.2015 в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру» законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.
При цьому, Кабінетом Міністрів України відповідного нормативно-правового акту, який визначав би умови та порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури впродовж 2015-2019 років прийнято не було.
Однак, рішенням Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами та встановлено такий порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Таким чином, починаючи з дня прийняття Конституційним Судом України рішення №7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 при перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури підлягає застосуванню частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII в первинній редакції.
Статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII врегульовані питання заробітної плати прокурора.
Згідно частиною 1 цієї статті заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказане положення Бюджетного кодексу України втратило чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно зі статтею 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Отже, оплата праці прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур і окружних прокуратур регулюється нормами статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з дня ухвалення рішення від 26.03.2020 № 6-р/2020.
Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, довідка про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 29.03.2021 №21/164 видана позивачу Київською міською прокуратурою відповідно до ст.81 Закону України «Про Прокуратуру» та рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020, згідно з якою визначено розмір заробітної плати (грошового забезпечення) позивача за відповідною (прирівняною) посадою прокурора відділу станом на 15.03.2021, який становить 63093,34 грн.
Відповідач провів такий перерахунок, проте зі зміною відсоткового розміру заробітної плати, з якого обчислюється пенсія, та обмеженням максимального розміру.
Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, при перерахунку пенсії з 01.04.2021 відповідач застосував 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати: 63093,34 грн. х 60 % = 37856,00 грн.
Здійснюючи перерахунок пенсії, відповідач застосував чинні положення частини 2 статті 86 Закону № 1697, відповідно до якої пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Разом з тим, під час здійснення перерахунку пенсії позивача пенсійним органом безпідставно застосовано положення частини 2 статті 86 Закону №1697-VІІ, оскільки аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що розмір пенсії у відсотках стосується порядку призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Суд звертає увагу, що процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Крім того, суд враховує, що постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 29.08.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 у справі №760/1604/17 зобов'язано Правобережне об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України « Про прокуратуру» з 18 січня 2017 року в розмірі 90% від суми місячного заробітку.
Таким чином, при перерахунку пенсії позивача відповідно до частини 20 статті 86 Закону №1697-VII відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини 2 статті 86 Закону № 1697-VII, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Верховний Суд України в постанові від 06 жовтня 2015 року в справі №127/11720/14-а та неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 29.04.2020 в справі № 490/5366/16-а, від 08.06.2021 в справі №263/15245/16-а висловили позицію щодо зміни розміру відсотків пенсії колишнім працівникам прокуратури при її перерахунку. Вказана позиція зводиться до того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені зміни до статті 50-1 Закону України №1789-ХІІ на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
У свою чергу, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
У рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року №5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований статтею 46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48).
На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.
Пенсія, як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів №11 та №14 (04 листопада 1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) зазначено, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 52).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (заява №25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch v. The United Kingdom № 44277/98).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити з 01.04.2021 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII в попередній редакції виходячи із розрахунку 90 відсотків від місячної заробітної плати згідно із довідкою Київської міської прокуратури від 29.03.2021 № 21/164.
Щодо обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром, суд зазначає наступне.
З матеріалів пенсійної справи вбачається, що при перерахунку пенсії з 01.04.2021 відповідач застосував 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати: 63093,34 грн. х 60 % = 37856,00 грн. та встановив до виплати максимальний розмір пенсії з 01.04.2021 - 17 690,00 грн., з 01.07.2021 - 18 540,00 грн., з 01.12.2021 - 19 340,00 грн.
Відповідно до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII (в редакції Законів України від 24.12.2015 №911-VІІІ та від 06.12.2016 №1774-VIII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Положення про встановлення тимчасового обмеження на періоди з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року та з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року максимального розміру пенсії у розмірі 10740 грн. визначені Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Однак, як слідує з п.1 та п.2 Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 №911-VІІІ року, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Крім того, згідно з п.1 Прикінцевих Положень Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.
З наведеного слідує, що законодавець чітко визначив коло суб'єктів, на яких поширюється дія даної норми, до якого позивач не входить, так як у даних правовідносинах має місце перерахунок пенсії, а не її призначення.
Таким чином, до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені абзацом шостим частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII.
В контексті викладеного, суд також зазначає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до частин першої та третьої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає очікування суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі, в разі необхідності, регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).
Відповідно до пункту 3.2 рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Крім того у абзаці 14 пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року у справі № 1-21/2005 також вказано, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-pn/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004).
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Відповідно до статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки перерахунок пенсії позивача пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні відсоткового значення розміру основної пенсії та граничного її розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, та яке стосується саме призначення пенсії, а не її перерахунку.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо перерахунку пенсії позивачу та виплати з обмеженням її максимального розміру та з урахуванням встановлених обставин у справі, суд вважає належним та ефективним способом захисту у даному випадку буде задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено належними та допустимим доказами правомірність прийняття ним оскаржуваного рішення.
Натомість, позивачем доведено та надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.
У відповідності до частин першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Київської міської прокуратури від 29.03.2021 № 21/164 в частині зменшення відсотку з 90 до 60 від місячної заробітної плати та обмеження максимального розміру пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.04.2021 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII в попередній редакції виходячи із розрахунку 90 відсотків від місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії згідно із довідкою Київської міської прокуратури від 29.03.2021 № 21/164 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.П. Шулежко