ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 травня 2022 року м. Київ № 640/20163/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до відокремленого підрозділу ДПС Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0205343302 від 15 квітня 2020 року про застосування до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) штрафу у сумі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок) за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем після спливу 1095 днів від граничного строку сплати грошових зобов'язань, яким є 26.09.2019 року.
Відтак, недотримання відповідачем строку винесення податкового повідомлення-рішення від 15 квітня 2020 року №0205343302 щодо сплати грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік, визначеного підпунктом 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України, свідчить про протиправність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень та про необхідність його скасування.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу - п'ятнадцять днів з дня вручення (отримання) цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; повідомлено відповідача про можливість отримання примірника матеріалів позовної заяви з додатками лише безпосередньо у суді (відповідно до пункту дванадцятого частини дев'ятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України).
Через канцелярію суду 04.10.2021 року позивачем подано клопотання про пришвидшення розгляду справи.
Щодо прискорення розгляду справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом.
Частинами першою, другою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
За змістом частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з матеріалами справи, відповідача повідомлено у встановлені процесуальним законом строк та спосіб про відкриття провадження у справі та необхідність подання відзиву на позовну заяву.
Разом з тим, станом на дату розгляду справи по суті, відповідачем процесуальної заяви по суті не подано, та про намір її подання суду не повідомлено.
Таким чином, з метою виконання основних засад здійснення судочинства, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи по суті за наявними у матеріалах справи документами.
Щодо процесуального правонаступництва відповідача у справі.
Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Судом встановлено, що 18.12.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України", відповідно до якої Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 537 від 19.06.2019 року утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1.
Установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Визначено територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.
Розпорядженням від 21.08.2019 року № 682-р "Питання Державної податкової служби" Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.
Разом з тим, 30.09.2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби", згідно з якою ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком.
Установлено, що:
територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій;
права та обов'язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.
Відповідно до пункту 1 наказу Державної податкової служби України видано наказ №755 "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій", згідно з пунктом 1 якого розпочато з 01.01.2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 року №529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови №893, в тому числі, головного управління ДПС у м. Києві.
Згідно з пунктом 1 Положення про Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, затвердженого наказом Державної податкової служби України № 643 від 12.11.2020, Головне управління Державної податкової служби є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території м. Києва, та є правонаступником майна, прав та обов'язків Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267).
Згідно з наказом ДПС України від 24.12.2020 року №755 "Про початок здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" з 01 січня 2021 року територіальні органи ДПС, утворені як її відокремлені підрозділи, розпочинають здійснення повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються як юридичні особи.
До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011), як відокремленого підрозділу (філії) Державної податкової служби України.
Таким чином, з 01.01.2021 року ДПС України функціонує як єдина юридична особа, що складається з центрального апарату та територіальних органів, утворених як її відокремлені підрозділи (без статусу юридичних осіб).
Отже, станом на день розгляду справи, функції та повноваження Головного управління ДПС у місті Києва, перейшли до його правонаступника - відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011), з огляду на що, в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд замінює відповідача у справі - Головне управління ДПС у м. Києві на відокремлений підрозділ ДПС Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно із Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 з 31.01.2015 року позивач є власником автомобіля LAND ROVER, модель RANGE ROVER SPORT, колір чорний, рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення - рішення форми «Ф» від 07.06.2016 року №319-1305 про сплату транспортного податку ОСОБА_1 за 2016 рік у сумі 25 000,00 грн.
Лист ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві із рекомендованим повідомлення про вручення на адресу реєстрації ОСОБА_1 , в якому направлено податкове повідомлення - рішення форми «Ф» від 07.06.2016 року №319-1305 повернувся до контролюючого органу 27.07.2016 року із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».
Позивач проти отримання вказаного рішення заперечує, та самостійно 21.06.2017 року позивачем сплачено борг в розмірі 25 000 грн. за 2016 рік.
Водночас, згідно з Актом про результати камеральної перевірки своєчасної сплати до бюджету узгодженого грошового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб (платник податку ОСОБА_1 ) від 02.03.2020 року №003874/26-15-33-02/ НОМЕР_1 (далі також - Акт перевірки), ГУ ДПС у м. Києві встановлено порушення платником податків строки сплати нарахованої суми грошового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб, передбачених підпунктом 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України, з огляду на що, на підставі пункту 126.1 статті 126 розділу 2 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 5 000,00 грн.
За висновками Акт перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 15.04.2020 року №0205343302 про зобов'язання сплати штрафу у розмірі 20 % у сумі 5 000,00 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб.
Не погоджуючись із винесеним рішенням, ОСОБА_1 24.03.2020 року подано скаргу до ДПС України.
Рішенням ДПС України від 24.07.2020 року №Д/99-0006020409 у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено, оскільки позивачем сплачено борг в розмірі 25 000 грн. 21.06.2017 року, тобто, з порушенням граничного терміну його сплати, яким є 26.09.2016 року, на 269 днів.
Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення від 15.04.2020 року №0205343302 винесено із порушенням строку, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями, в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) (далі також - ПК України), яким, зокрема, встановлено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 267.2.1. пункту 267.2. статті 267 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального. Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Відповідно до пункту 267.4. статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з положеннями підпункту 267.8.1. пункту 267.8. статті 267 ПК України, транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відтак, судом встановлено та як вірно зазначено відповідачем у рішенні від 24.07.2020 року №Д/99-0006020409, що останній день граничного строку сплати транспортного податку за податковим повідомленням-рішенням від 07.06.2016 року №319-1305 є 26.09.2016 року.
В свою чергу, датою складання Акту про результати камеральної перевірки є 02.03.2020 року.
Оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято 15.04.2020 року.
У той же час, положеннями пункту 102.1 статті 102 ПК України встановлено вимоги до строків давності в частині проведення перевірок.
Так, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені).
У постанові від 26.02.2019 року у справі № 820/6357/17 Верховний Суд дійшов висновку, що камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Верховним Судом у постанові від 10.05.2018 року по справі № 820/3544/17 зазначено, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, пов'язуючи відлік строку давності у 1095 днів із фактичною сплатою позивачем узгодженої у минулих роках (2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки) суми податкового зобов'язання. В той час, як норма пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України пов'язує відлік строку давності саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Відтак, пункт 102.1 статті 102 ПК України пов'язує втрату права контролюючого органу для нарахування податкових зобов'язань із закінченням 1095-денного терміну, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань (в даному випадку).
Отже, оскільки для позивача граничним терміном сплати податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням рішенням ППР № 319-1305 є 26.09.2016 року, граничним строком для нарахування контролюючим органом грошового зобов'язання є 26.09.2019 року, в той час, як відповідачем проведено камеральну перевірку 02.03.2020 року, та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення 15.04.2020 року (тобто, через 1 297 днів від дня граничного терміну сплати податкового зобов'язання), після спливу 1095 від граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Відтак, недотримання відповідачем вимог Податкового кодексу України під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення свідчить про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень, позаяк податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 15.04.2020 року № 0205343302 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Так, у пункті 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
З огляду на встановлене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У матеріалах справи міститься квитанція 19.08.2020 року №51033421 на суму 840,80 грн., яким підтверджується сплата позивачем судового збору.
З огляду на задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, суд дійшов висновку про стягнення сплаченої суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого підрозділу ДПС України в особі Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0205343302 від 15 квітня 2020 року про застосування до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) штрафу у сумі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок) за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 804, 80 грн. (вісімсот чотири грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого підрозділу ДПС Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП:44116011, адреса: 04160, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );
Відповідач: відокремлений підрозділ ДПС України Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Повне рішення суду складено 02.05.2022 року.
Суддя Л.О. Маруліна