Справа № 161/8199/22
Провадження № 1-кп/161/756/22
18 серпня 2022 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022140130000029 від 23 червня 2022 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , тимчасово проживає в " ОСОБА_4 " за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з професійно - технічною освітою, неодруженого, колишнього військовослужбовця НОМЕР_1 у військовому званні "солдат", УБД, не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст.407 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, нез'явився вчасно на службу, без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, за наступних обставин.
14 серпня 2018 року ОСОБА_3 прийнято на військову службу за контрактом до Збройних Сил України та того ж ня між ним та тимчасово виконувачем обов'язків командира військової частини НОМЕР_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на строк 3 (три) роки.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14 серпня 2018 року № 185 солдата ОСОБА_3 з 14 серпня 2018 року зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та визнано таким, що з 14 серпня 2018 року справи і посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою номера обслуги роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з вимогами ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про оборону України", ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України, а громадяни України проходять військову службу відповідно до законодавства.
Відповідно до Указів Президента України від 01 березня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України", від 02 березня 2014 року "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" та від 14 січня 2015 року "Про часткову мобілізацію" в державі оголошено часткову мобілізацію та Збройні Сили України приведені у повну бойову готовність, у зв'язку із чим згідно положень ст. 1 Закону України "Про оборону України", ст. 1 "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" діє особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний додержуватися Конституції та законів України, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, знати та виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Згідно п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Однак, солдат ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), о 08.00 год. 13 лютого 2020 року не з'явився вчасно на службу без поважних причин до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .
У період часу з 13 лютого 2020 року до 10 квітня 2020 року солдат ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України і не звільнений з військової служби, без поважних причин, був відсутній на службі та не виконував службові обов'язки, а службовий час проводив на власний розсуд, за місцем свого проживання.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28 квітня 2020 року № 87 згідно ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" солдата ОСОБА_3 з 10 квітня 2020 року увільнено від займаної посади та йому призупинено військову службу, у зв'язку із чим з 10 квітня 2020 року по даний час ОСОБА_3 не має статусу військовослужбовця та не входить до складу Збройних Сил України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні умисних дій, які виразилися у нез'явленні вчасно на службу військовослужбовцем, без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану та кваліфікує їх, як вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині), передбаченому ч. 4 ст. 407 КК України визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин справи, з приводу пред'явленого йому обвинувачення показав, що він дійсно, 13 лютого 2020 року не з'явився вчасно на службу, без поважних причин, до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 та в період часу з 13 лютого 2020 року до 10 квітня 2020 року був відсутній на службі без поважних причин і не виконував службові обов'язки. У вчиненому щиро розкаювався, просив суворо не карати.
Суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого, дані про його особу та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд не вбачає.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Водночас, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує конкретні обставини кримінального правопорушення, інформацію про стан його здоров'я, який не перебуває на обліку у лікаря нарколога та за допомогою до нього не звертався, негативну характеристику по місцю проходження служби.
З урахуванням наведеного, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 , покарання, в межах санкції частини статті, за якою його засуджується у виді позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільняє від відбування призначеного покарання із випробуванням, встановивши при цьому, півторарічний іспитовий строк, із покладенням на нього обов'язків, згідно ст. 76 КК України.
Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий:/підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1