18 серпня 2022 року справа № 580/3252/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії,
28.07.2022 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дій щодо обмеження з 01.12.2019 розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність;
зобов'язання відповідача здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплачувати позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
Додатково просив встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, зобов'язавши відповідача подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.
В обґрунтування зазначив, що відповідач після перерахунку з 01.12.2019 пенсії позивачу обмежив її загальний розмір 10 прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Вважає, що такі обмеження не відповідають вимогам закону.
Ухвалою суду від 28.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні). Також встановлено відповідачу строк, тривалістю 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів. Вказану ухвалу та позовну заяву з додатками відповідач отримав 28.07.2022, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
12.08.2022 відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Стверджує, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 у справі №580/5982/21 провів перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 згідно з довідкою від 12.07.2021 №33/44/1-Х-1108/08-1637. Загальний розмір пенсії позивача після перерахунку з 01.12.2019 становив 16380,00грн, з 01.07.2020 - 17120,00грн, з 01.12.2020 - 17690,00грн, з 01.07.2021 - 18540,00грн, з 01.12.2021 - 19340,00 грн. Вказує, що за правилами статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» вказаного вище Закону передбачено, що обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності вказаним Законом, а саме до 01.10.2011. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того часу, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії. Вказана норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до того моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків. Просив врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.06.2020 у справі №580/234/19.
Всі подані сторонами документи долучені судом до матеріалів адміністративної справи.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Обласної МСЕК №1 серії 12 ААА №197672 підтверджується, що позивачу 28.01.2016 встановлена ІІ група інвалідності.
Згідно з посвідченням від 02.02.2016 серії НОМЕР_2 позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- інвалідів війни.
Згідно з протоколом від 14.11.2014 в пенсійній справі №2303005853 (МВС) позивачу з призначено пенсію за вислугу років. Основний розмір пенсії 88% грошового забезпечення.
Сектор із соціально-гуманітарних питань Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» направив відповідачу та позивачу (копію) довідку від 12.07.2021 №33/44/1-Х-1108/08-1637 про розмір грошового забезпечення, встановленого за листопад 2019 року, згідно з постановою КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» за прирівняною посадою поліцейського - начальник відділу ГУНП до посади на день звільнення зі служби - начальник відділу роботи з персоналом та внутрішніх розслідувань УБОЗ УМВС України в Луганській області. У ній зазначені такі види грошового забезпечення: посадовий оклад - 3100,00грн, оклад за спеціальним званням полковник поліції - 2400,00грн, надбавка за стаж служби в поліції (відсотків з посадового окладу з урахуванням посадового окладу за спеціальним званням) 50% - 2750,00грн, надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції (відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби) 65,40% - 5395,50грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень (відсотків) 15% - 465,00 грн, премія (відсотків нарахованого грошового забезпечення) 60,96% - 8601,76грн (усього 22712,26грн).
Із даних автоматизованої системи «Діловодство» та Єдиного Державного реєстру судових рішень суд встановив, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року в адміністративній справі №580/5982/21, яке набрало законної сили 09.12.2021, адміністративний позов між тити ж сторонами задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано рішення відповідача від 16.08.2021 про відмову у перерахунку пенсії позивачу. Зобов'язано відповідача здійснити позивачу з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року на підставі довідки державної установи “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Черкаській області” про грошове забезпечення № 33/44/1-Х-1108/08-1637 від 12.07.2021, з урахуванням усіх щомісячних видів грошового забезпечення.
Відповідач на виконання вказаного вище рішення суду з 01.12.2019, з 01.07.2020, з 01.12.2020, з 01.07.2021, з 01.12.2021 та з 01.02.2022 провів перерахунки пенсії позивача враховуючи наступні складові: посадовий оклад - 3100,00грн, оклад за військове звання - 2400,00 грн, процентна надбавка за вислугу років (50%) - 2750,00 грн, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення - 14462,26грн, у т.ч. надбавка за умови режимних обмежень допуск Ф 2 15%, надбавка за специфічні умови проходження служби, премія 60,96% (усього - 22712,26грн).
08.02.2022 позивач звернувся заявою до відповідача, в якій просив здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплачувати йому пенсію без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Листом від 29.04.2022 №2151-1105/Х-03/8-2300/22 відповідач повідомив. На виконання рішення суду від 20.09.2021 в адміністративній справі №5805982/21 позивачу 18.01.2022 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 із грошового забезпечення, визначеного у вказаній вище довідці. Відповідно до законів України про Державний бюджет України на 2019, 2020, 2021, 2022 роки прожитковий мінімум для непрацездатних осіб з 01.12.2019 встановлено в розмірі 1638,00грн, з 01.07.2020 - 1712,00 грн, з 01.12.2020 - 1769,00 грн, з 01.07.2021 - 1854,00 грн, з 01.12.2021 - 1934,00 грн. Загальний розмір пенсії після перерахунку з 01.12.2019 становить 16380,00 грн, з 01.07.2020 - 17120,00грн, з 01.12.2020 - 17690,00грн, з 01.07.2021 - 18540,28 грн, з 01.12.2021 - 19340,00 грн. Пенсію у перерахованому розмірі позивач отримує з лютого 2022 року. Доплата пенсії за період з 01.12.2019 до 31.01.2022 становить 170912,10 грн. Отже, рішення суду виконано у межах покладених зобов'язань та наданих повноважень. Для виплати позивачу пенсії з 01.12.2019 без її обмеження максимальним розміром пенсії на рівні десяти прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб законодавчих підстав немає.
Тому позивач звернувся в суд з позовом.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає мови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом (далі - Закон №2262-ХІІ).
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 63 Закону №2262-ХІІ визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій. На підставі частин 1, 2 цієї статті перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Відповідно до ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно з абз.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до ст.2 Закону України від 8 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - ЗУ №3668-VI) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Для вирішення спору суд на виконання ч.5 ст.242 КАС України врахував висновки щодо застосування вказаних вище норм Закону, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21 щодо подібних правовідносин.
Розглядаючи вказану справу, Верховний Суд зазначив:
«…16. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон № 2262-ХІІ.
17. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
18. Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
19. Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
20. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
21. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
22. Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
23. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
24. Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
25. Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
26. При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
27. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
28. При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
29. Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
30. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
31. Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
32. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
33. У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
34. Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
35. Аналогічний правий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19.
36. Відтак обмеження ГУ ПФУ максимального розміру пенсії ОСОБА_1, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
37. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанції про задоволення позовних вимог.».
Врахувавши зазначене, суд дійшов висновку, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI, у зв'язку з чим обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача під час здійснення з 01.12.2019 перерахунку пенсії, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.
Належним і повним способом судового захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження йому з 01.12.2019 пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність та зобов'язання здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність та виплачувати пенсію з урахуванням раніше проведених виплат.
Отже, позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.
Щодо клопотання позивача встановити судовий контроль.
Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, зобов'язати надати сторону звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не обов'язок. Вимога щодо подачі звіту про виконання судового рішення слугує стимулюючим засобом для його виконання.
Матеріали судової справи не містять жодного доказу того, що відповідач може безпідставно ухилятися від виконання судового рішення в межах наділених законом владних функцій. Тому відсутні обґрунтовані підстави для зобов'язання відповідача подати суду такий звіт.
Зважаючи на відсутність доказів понесення позивачем судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обмеження з 01.12.2019 розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність та виплачувати пенсію з урахуванням раніше проведених виплат.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 18.08.2022.