Справа №760/34785/21
2/760/2878/22
(заочне)
04 серпня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Соколовській А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
24.12.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позов обґрунтовується тим, що ОСОБА_3 є дочкою позивача, яка після укладення 29.12.2006 року шлюбу змінила своє дошлюбне прізвище ОСОБА_3 на прізвище чоловіка ОСОБА_8 , ОСОБА_4 є його сином, ОСОБА_5 є сином ОСОБА_3 та відповідно його онуком, ОСОБА_6 є його дружиною, відповідач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 та відповідно його онуком.
Позивачу на праві приватної власності належить 1/5 частка квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 05.10.1999 року, зареєстрованим в м. Києві міським бюро технічної інвентаризації у реєстрову книгу № 3633 від 13.10.1999 року.
3/10 частки даної квартири належить ОСОБА_3 , з яких 2/10 частки на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.10.1999 року та 1/10 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.04.2008 року, зареєстрованого в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» у реєстрову книгу № д. 1043-25 за реєстровим № 3633 від 16.04.2008 року (додаток № 10).
3/10 частки даної квартири належить третій особі ОСОБА_4 , з яких 2/10 частки на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.10.1999 року та 1/10 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.04.2008 року, зареєстрованого в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» у реєстрову книгу № д. 1043-25 за реєстровим № 3633 від 16.04.2008 року.
1/5 частка даної квартири належить третій особі ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.10.1999 року.
На сьогодні за адресою даного житлового приміщення зареєстровані позивач, треті особи та відповідач, який був зареєстрований 11.12.2001 року та мешкав до вересня 2006 року. Після розірвання 12.09.2006 року шлюбу між його батьками, він з матір'ю переїхав до іншого місця проживання, а в даний час придбали власну квартиру в місті Вишневе Київської області, де мешкають понині.
Факт не проживання відповідача в даній квартирі підтверджується актом про непроживання особи від 25.12.2006 року, довідкою про непроживання особи за адресою місця реєстрації № 904-174 від 03.12.2021 року та актом про непроживання особи від 03.12.2021 року.
Відповідачу не чинилося жодних перешкод у його проживанні в квартирі.
Дій, які б свідчили про намір та бажання відповідача зберегти за собою право користування жилим приміщенням, він не вчиняв, з заявами чи позовами про вселення на дану житлову площу не звертався.
Реєстрація відповідача в квартирі створює позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні своєю власністю, оскільки він вимушений нести додаткові витрати на оплату за житлово-комунальні послуги, що нараховуються в залежності від кількості зареєстрованих в квартирі осіб. Також він не може в повній мірі скористатися своїм правом на призначення житлової субсидії на сплату за житлово-комунальні послуги, оскільки в розрахунок береться дохід відповідача, який, за відсутності інформації про його розмір, умовно обчислюється на рівні трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що значно знижує розмір можливої компенсації від держави.
Позивач вважає, що, оскільки відповідач вже понад п'ятнадцять років без поважних причин відсутній у житловому приміщенні і інше не встановлено домовленістю між ним та іншими власниками житла, то відповідач втрачає своє право на користування даним житлом та повинен бути знятий з реєстраційного обліку.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 28.01.2022 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін та призначено судове засідання.
У судове засідання позивач подав заяву, з якої вбачається, що він позовні вимоги підтримує, просить провести розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач та треті особи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Суд за письмовою згодою представника позивача ухвалив постановити заочне рішення згідно положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Положеннями ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/5 частка квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 05.10.1999 року, зареєстрованим в м. Києві міським бюро технічної інвентаризації у реєстрову книгу № 3633 від 13.10.1999 року.
3/10 частки даної квартири належить доньці позивача - ОСОБА_3 (змінила прізвище після укладення шлюбу), з яких 2/10 частки на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.10.1999 року та 1/10 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.04.2008 року, зареєстрованого в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» у реєстрову книгу № д. 1043-25 за реєстровим № 3633 від 16.04.2008 року.
3/10 частки даної квартири належить сину позивача - ОСОБА_4 , з яких 2/10 частки на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.10.1999 року та 1/10 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.04.2008 року, зареєстрованого в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» у реєстрову книгу № д. 1043-25 за реєстровим № 3633 від 16.04.2008 року .
1/5 частка даної квартири належить сину ОСОБА_3 , тобто онуку позивача - ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.10.1999 року.
Згідно витягну з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщення станом на 06.12.2021 року в зазначеній квартирі зареєстровані позивач, треті особи та відповідач, який є сином ОСОБА_4 та відповідно онуком позивача (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ), був зареєстрований 11.12.2001 року та мешкав до вересня 2006 року.
За доводами позивача, після розірвання 12.09.2006 року шлюбу між батьками відповідача (свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 ), останній з матір'ю переїхали до іншого місця проживання, а в даний час придбали власну квартиру в місті Вишневе Київської області, де мешкають понині.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду України у справі №6-709цс16.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
На підтвердження викладених вище обставин стороною позивача надано: копію акту від 25.12.2006 року, довідку про не проживання особи за адресою місця реєстрації від 03.12.2021 року № 904-174, акт про не проживання особи за місцем реєстрації від 03.12.2021 року, з яких вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 фактично не проживає.
При розгляді справ про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідно розрізняти правовідносини, які виникають між власником та колишнім власником житла; і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї; колишніми членами його сім'ї; а також членами сім'ї колишнього власника житла.
Суд приходить до висновку, що, оскільки ОСОБА_2 як член сім'ї власника тривалий час, тобто, понад року, не проживає в квартирі АДРЕСА_1 , не оплачує житлово-комунальні послуги, то підстав для збереження за відповідачем права користування спірним житлом, передбачених ч. 2 ст. 405 ЦК України, не встановлено.
Враховуючи викладене, відповідач є таким, що втратив право користування квартирою, що належить на праві власності позивачу, але, будучи зареєстрованим за його адресою, порушує права та законні інтереси власника на свій розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись належним майном, а, отже, позов підлягає задоволенню.
Наведене свідчить про те, що позивач, як власник житла, має право на реалізацію свого права власності, оскільки відповідач в силу закону втратив право користування житлом.
Приймаючи до уваги те, що реєстрація відповідача у спірній квартирі перешкоджає позивачу як власнику в повній мірі розпоряджатися своїм майном, користуватися квартирою, суд вважає за можливе захистити її права, усунувши перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження власністю.
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про, серед іншого, позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Враховуючи викладене, вимога про визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, підлягає задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача підлягає судовий збір в розмірі 908 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 16, 317, 319, 321, 328, 334, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 908 грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 15 серпня 2022 року.
Суддя: