Справа №760/10358/22 1-кп/760/2337/22
16 серпня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт, складений 12.08.2022 року прокурором Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100090001708 від 09.08.2022 року щодо
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Мала Вовча, Вовчанського району, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,
Судом визнано доведеним, що 08.08.2022 08.08.2022 ОСОБА_4 , який проживає у приватній власності належної потерпілому ОСОБА_5 розташованої за адресою: АДРЕСА_3 та неофіційно працюючий на території вказаної приватної власності за доглядом домашніх тварин ОСОБА_5 близько 11:00 год. зловживаючи довірою потерпілого отримав від останнього банківську картку банку «Monobank» № НОМЕР_1 для зняття грошових коштів в сумі 500 грн.
Перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Університецька, 13 маючи у тимчасовому користуванні вище зазначену банківську картку у ОСОБА_4 , виник злочинний умисел спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довіри.
Реалізуючи свій протиправний злочинний умисел спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довіри, ОСОБА_4 отримавши від ОСОБА_6 банківську картку «Monobank» № НОМЕР_1 , діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, спрямованих на незаконне заволодіння чужим майном направився за адресою: м. Київ, вул. Ізюмська, 2, де перебуваючи в приміщенні АЗС «WOG» знаючи пін-код від вказаної банківської картки та маючи її у повному користуванні використовуючи термінал «PayPass» для зняття готівки, незаконно заволодів грошовими коштами ОСОБА_5 в сумі 6867 грн. 90 коп.
Після чого, ОСОБА_4 діючи умисно, передбачаючи можливість настання наслідків у вигляді спричинення майнових збитків та бажаючи настання таких наслідків, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, заволодівши чужим майном, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а незаконно набутим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому, ОСОБА_5 , майнової шкоди на суму 6867 грн. 90 коп.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), тобто, кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України.
Зазначені обставини, які встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками судового провадження, які надали згоду щодо розгляду обвинувального акта за їх відсутності, а обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку. А тому суд розглянув обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до положень ч. 2 ст. 382 КПК України.
Так, згідно заяви обвинуваченого ОСОБА_4 щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, убачається, що ОСОБА_4 визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та згоден зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчинення кримінального правопорушення, що викладені вище. Ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку та згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Вказана заява написана обвинуваченою у присутності захисника ОСОБА_7 .
Аналогічну згоду надав потерпілий ОСОБА_5 .
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд дійшов висновку про те, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 190 КК України.
При кваліфікації дій обвинуваченого Суд ураховує, що Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Згідно пунктів 17, 19 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», які віднайшли своє відображення у позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02 березня 2021 року в справі № 127/20587/14-к, слідує, що шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Відповідно, обов'язковою умовою визнання обману чи зловживання довірою ознакою об'єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно. Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.
Суд переконався, що обвинувачений беззаперечно визнав свою вину в повному обсязі і погодився із встановленими досудовим розслідуванням фактичними обставинами, які викладені в обвинувальному акті, та не заперечує їх.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З огляду на, що суд в цій справі ураховуючи дані про особу обвинуваченого (наведені у вступній частині вироку) та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення протиправних дій, та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді громадських робіт.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
При цьому Суд ураховує те, що обвинувачений у заяві від 12.08.22 порушив питання про призначення йому покарання у виді громадських робіт .
Заборони визначені ст. 56 КК відсутні, адже відповідно до даної статті указаного Кодексу громадські роботи не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.
Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 КК України громадські роботи мають полягати у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких підлягає визначенню органами місцевого самоврядування.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід обвинуваченому - не обирати.
Речові докази по справі: носій інформації (а.п. 73) - залишити у матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1