08 серпня 2022 року м. Рівне №460/16807/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Морозюк О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Марчук В.І.,
відповідача: представник Довгалюк І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області, в якому просила:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма Ф) Головного управління ДПС у Рівненській області від 02.11.2021 №0470321/18-2407-1717 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 125911, 86 грн.;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма Ф) Головного управління ДПС у Рівненській області від 02.11.2021 № 047032119-2407-1717 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 141130, 86 грн.;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма Ф) Головного управління ДПС від 02.11.2021 № 0470321-2407-1717 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 146420, 87 грн.
Мотивуючи вимоги позову зазначала, що згідно з пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. На думку позивача, об'єкт нерухомого майна (м'ясожировий цех), який на праві приватної власності належить позивачу та відноситься до об'єктів харчової промисловості, не є об'єктом оподаткування за 2018-2020 роки, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Крім того, позивач вказувала, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято і надіслано поза межами встановлених Податковим кодексом України строків. Просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 15.12.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 05.01.2022 на 16:00 год.
05.01.2022 судове засідання не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючого судді у справі у відпустці.
Ухвалою суду від 06.01.2022 підготовче судове засідання в адміністративній справі №460/16807/21 відкладено до 18.01.2022 до 09:30 год.
Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позов від 13.01.2022, відповідно до змісту якого представник відповідача заперечувала проти їхнього задоволення. Зазначала на обґрунтування такої позиції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та винесені відповідно до наданих податковому органу повноважень. Вказувала на те, що ОСОБА_1 не здійснює підприємницьку діяльність та не використовує оподатковане майно за призначенням у господарській діяльності. Застосування ж пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України можливе лише за умови використання об'єктів промисловості за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Крім того, представник відповідача зауважувала, що податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України. Недотримання ж строку прийняття податкового повідомлення-рішення не може бути самостійною підставою для звільнення платника податку від відповідальності за податкове правопорушення. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 18.01.2022 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 10.02.2022 на 14:30 год.
10.02.2022 до суду надійшла відповідь на відзив позивача, у якій остання висловила свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.
10.02.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 18.02.2022 до 14:30 год.
18.02.2022 розгляд справи відкладено до 04.03.2022 до 11:15 год.
Ухвалою суду від 04.03.2022 розгляд справи відкладено до 08.04.2022 до 09:30 год.
Ухвалою суду від 08.04.2022 розгляд адміністративної справи №460/16807/21 відкладено до 20.05.2022 до 09:30 год.
Ухвалою суду від 20.05.2022, постановленою у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено у залученні третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 .
20.05.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 30.05.2022 до 14:30 год.
30.05.2022 розгляд справи відкладено до 23.06.2022 до 09:30 год.
23.06.2022 розгляд справи відкладено до 08.08. 2022 до 15:00 год.
Представник позивача у судовому засіданні, призначеному на 08.08.2022, позовні вимоги підтримав з наведених у позові підстав. Просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог з викладених у відзиві мотивів. Просила повністю відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю, з огляду на наступне.
Судом встановлено і сторонами не заперечувалося, що у позивача на праві власності зареєстровані наступні будівлі:
- частина комплексу з адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівля м'ясожирового цеху площею 6764 кв.м., що складає частку 5084/10000 комплексу. Право власності зареєстроване 09.12.2013;
- магазин № 8 "Золотий колос" за адресою: АДРЕСА_2 , частка права власності 6/100. Право власності зареєстроване 26.10.2014.
Головним управлінням ДПС у Рівненській області винесено ОСОБА_1 наступні податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
- від 02.11.2021 №0470321/18-2407-1717 на суму 125911, 86 грн. (податковий період - 2018 рік);
- від 02.11.2021 № 047032119-2407-1717 на суму 141130, 86 грн. (податковий період - 2019 рік);
- від 02.11.2021 №0470321-2407-1717 на суму 146420, 87 грн. (податковий період - 2020 рік).
Зазначені податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 06.11.2021, що не є спірним у справі.
11.11.2021 позивач звернулася до податкового органу із заявою (доповнення до заяви - 12.11.2021) про проведення звірки та проведення перерахунку та скасування нарахованих сум податку.
Листом від 24.11.2021 №14469/6/17-00-24-07-06 Головне управління ДПС у Рівненській області повідомило позивача про те, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нараховано ОСОБА_1 згідно норм пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України.
Вважаючи відповідні податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.
Спірним в межах даної справи є можливість віднесення належних позивачу будівель промисловості до об'єкту оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.
З 01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, згідно з яким, зокрема, статтю 266 Податкового кодексу України викладено в іншій редакції та введено новий вид податку - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно із пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
У відповідності до пп.266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України).
Як передбачено пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено порядок обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України).
Перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено у пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України. Вказаний перелік є вичерпний.
Так, згідно з пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
За положеннями пп.14.1.1291. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт "ґ").
Відповідно до п.5.3 ст.5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Отже, належні позивачу об'єкти нерухомості є будівлями промисловості.
Разом з тим, з аналізу пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України слідує, що не лише цільове призначення будівлі згідно правовстановлюючих документів, а й фактичне її використання як об'єкту промисловості, є підставою для застосування пільги з оподаткування відповідно до вказаної норми Податкового кодексу України.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, наведену в постанові від 07.09.2021 у справі №819/60/18, на яку покликалась сторона позивача в ході судового розгляду, згідно якої, застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у пп. "є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Верховний Суд вказав, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Разом з тим, в межах даної справи Верховний Суд жодним чином не спростовував того, що не є об'єктом оподаткування саме ті будівлі промисловості, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду, а навпаки з покликанням на правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 17.02.2020 (справа №820/3556/17), підтвердив, що застосування пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 (справа №805/4114/17-а) також зазначив, що застосування пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Як зазначено ОСОБА_1 у позовній заяві, позивач не здійснює підприємницьку діяльність.
Доказів подання позивачем до контролюючого органу протягом 2018-2020 років звітності про отримані доходи, доходи від підприємницької діяльності, повідомлень про об'єкти оподаткування, або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, або через які проводилась діяльність (форма №20-ОПП) матеріали справи не містять.
Позивачем не надано доказів використання нею промислових будівель за функціональним призначенням, як і не надано жодних доказів на підтвердження використання нею відповідних об'єктів промисловості у підприємницькій діяльності.
Отже, наведені обставини справи та положення законодавства, не свідчать про наявність правової підстави для застосування до переліку об'єктів нерухомого майна, якими володіє позивач, пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.
Поряд з цим, суд враховує, що згідно з пп.266.10.3 п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у справах №810/5546/15, №817/2109/16, недотримання строку прийняття податкового повідомлення-рішення не може слугувати самостійною підставою для звільнення платника податку від відповідальності за податкове правопорушення.
Отже, відповідачем правомірно нараховано позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018-2020 роки.
Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з ч.1 ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на наведене в його сукупності, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суб'єкт владних повноважень діяв правомірно, в межах та спосіб визначений законом, а тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Рівненській області (вул.Відінська, б.12, м.Рівне, 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Повний текст рішення складений 18 серпня 2022 року
Суддя С.А. Борискін