18 серпня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/5383/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
28.09.2020 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської обласної прокуратури (надалі також - відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні з 01.01.2015 по 29.04.2020 перерахунку й виплати заробітної плати виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 та зобов'язання зробити перерахунок заробітної плати з 01.01.2015 по 29.04.2020 виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014, виплативши різницю в нарахованих сумах з урахуванням виплачених коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що розрахунок по заробітній платі за період з 01.01.2015 року по 29.04.2020 року відповідачем проведено в меншому розмірі ніж передбачено статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", оскільки Рішенням Конституційного суду України від 26.03.2020 № 6-з/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 № 1697- VIІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане не конституційним, та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 26.05.2022 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.
Справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 10.06.2022, що підтверджується даними на штампі реєстрації вхідної кореспонденції.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії прийнято до провадження.
На виконання вимог ухвали суду від 14.06.2022 відповідач надав письмові пояснення, в яких просив суд відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що згідно з абз. 3 п. 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 19.09.2019 №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-IX) за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а такою є постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".
Оскільки зазначені норми Закону №113-IX не визначено неконституційними, оплата праці прокурорів регіональних, місцевих і військових прокуратур з 26.03.2020 продовжує здійснюватися згідно з постановою Кабінету Міністрів України з питань оплати праці працівників органів прокуратури.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
Позивач з 02.08.2010 безперервно проходив службу в органах прокуратури на різних посадах та наказом прокурора Полтавської області від 29.04.2020 №298к звільнений з 30.04.2020 з посади прокурора відділу аналізу інформації та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, аналізу та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та проведено з ОСОБА_1 розрахунок по заробітній платі.
Розрахунок по заробітній платі при звільненні за період 01.01.2015 по 29.04.2020 відповідачем проведено відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням статей 8, 13 Закону України "Про оплату праці", пункту 9 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет на 2015 рік", а також наступних законів на відповідні роки за схемою посадових окладів працівників прокуратури визначеною Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України №,№ 763, 657 та відповідно до пункту 3 постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015 "Про упорядкування структуру заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів" у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних із індексацією, надбавок, доплат, премій.
Непогодившись із таким розрахунком заробітної плати при звільненні, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Відповідно до частин 1-4 статті 81 Закону України “Про прокуратуру” 1697-VII (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом:
1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2;
2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3.
Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина 9 статті 81 Закону України “Про прокуратуру”).
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” 1774-VIII частину 3 статті 81 Закону України “Про прокуратуру” викладено в такій редакції: “Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 1 січня 2017 року становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року”.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України “Про оплату праці” (далі - Закон №108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 13 вказаного Закону оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
За приписами частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
За приписами статті 89 Закону України “Про прокуратуру” функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.
Відповідно до статті 90 Закону України “Про прокуратуру”, фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” норми і положення, зокрема, статті 81 Закону України “Про прокуратуру” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.
Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2012 № 505 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури”.
Закон України від 28.12.2014 № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік та Закон України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийняті пізніше Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", а тому у 2015 році норми і положення Закону України "Про прокуратуру" щодо заробітної плати прокурора застосовувались у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Водночас, як частиною другою статті 152 Конституції України, так і частиною першою статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У Рішенні від 30.09.2010 №20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 08.12.2004 №2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, дія окремого положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, згідно Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18), втратила чинність 26.03.2020.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 81 Закону України Про прокуратуру, в редакції, чинній у 2020 році, посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Посадові оклади інших прокурорів встановлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом:
1) прокурора обласної прокуратури - 1,2;
2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.
Таким чином, з 26.03.2020 позивач має право на отримання заробітної плати у розмірі, визначеному у статті 81 Закону України "Про прокуратуру".
Виходячи з вище встановлених обставин, відповідачем не доведено правомірність вчинення дій по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 заробітної плати у вигляді посадового окладу та надбавки за вислугу років, відповідно постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012, з огляду на вимоги п. 3 розд. II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ у періоді з 26.03.2020 року по 30.04.2020 року, включно.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, з'ясувавши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", за подання позову судовий збір не сплачував.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя, 7, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02910060) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Полтавської обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26.03.2020 по 30.04.2020 у відповідності до вимог статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, в редакції від 19.09.2019 року.
Зобов'язати Полтавську обласну прокуратуру провести нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26.03.2020 по 30.04.2020, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, в редакції від 19.09.2019 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.В. Костенко