18 серпня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/837/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/837/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
11.01.2022 ОСОБА_1 направив до Полтавського окружного адміністративного суду позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ в Полтавській області), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування пенсії в належному розмірі з причини незарахування періодів його роботи з 27.07.1989 по 28.03.1990, з 28.03.1990 по 03.08.1994 та з 03.08.1994 по 13.04.1998;
- визнати трудові відносини ОСОБА_1 за період з 27.07.1989 по 28.03.1990 та з 28.03.1990 по 03.08.1994 та з 03.08.1994 по 13.04.1998 припиненими;
- зобов'язати відповідача зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 27.07.1989 по 28.03.1990, з 28.03.1990 по 03.08.1994 та з 03.08.1994 по 13.04.1998;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з моменту призначення, а саме - з 28.09.2021.
В якості підстави для звернення до суду заявник вказує на протиправність висновку відповідача про відсутність трудових відносин (відсутнє звільнення з посади голови сільської ради) у спірні періоди, оскільки позивач надав відповідачу усі необхідні документи, що підтверджують стаж роботи у ці періоди. Вважає, що відповідальність за неналежний порядок ведення трудової книжки з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права позивача на соціальний захист.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
У наданому до суду відзиві на позов (а.с. 33-37) представник ГУПФ в Полтавській області просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що рішенням №164750003989 від 06.10.2021 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня виникнення відповідного права. Страховий стаж позивача, який враховано для призначення пенсії, становить 32 роки 7 місяців 5 днів. При обчисленні стажу роботи не зараховано до страхового стажу періоди 27.07.1989 по 28.03.1990, з 28.03.1990 по 03.08.1994, з 03.08.1994 по 13.04.1998 у зв'язку з невідповідністю записів трудової книжки, оскільки наявні записи про обрання позивача головою Заїчинської сільської ради, тоді як записи про звільнення не підтверджені відповідною підставою. При цьому відповідач вважає правомірним рішення ГУПФ в Житомирській області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оскільки згідно з поданими документами не прослідковуються трудові відносини (відсутнє звільнення з роботи).
Ухвалою суду від 08.02.2022 до участі у справі №440/837/22 в якості другого відповідача залучено ГУПФ в Житомирській області (надалі - ГУПФ в Житомирській області).
У відзиві на позов, що надійшов від ГУПФ в Житомирській області, представник вказує на правомірність спірного рішення з аналогічних у відзиві ГУПФ в Полтавській області підстав (а.с. 49-50).
Розгляд справи, відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
27.09.2021 ОСОБА_1 у зв'язку з досягненням пенсійного віку 60 років звернувся до Відділу обслуговування громадян №2 (сервісний центр) ГУПФ в Полтавській області за місцем реєстрації із заявою від 30.09.2021 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 39-41).
Для призначення пенсії позивач надав пакет документів, зокрема паспорт, картку РНОКПП, військовий квиток серії НОМЕР_1 (а.с. 43-45), довідку про навчання №49 від 13.09.2021 (а.с. 42), архівну довідку про період роботи від 10.09.2021 №01-18/193 (а.с. 46-47), трудову книжку колгоспника від 15.01.1991 (а.с. 50-52), трудову книжку серії НОМЕР_2 від 27.07.1989 (а.с. 53-60), копію рішення Заїчинської сільської ради народних депутатів від 27.07.1989 (а.с. 49).
Рішенням Глобинського ОУПФ від 06.10.2021 №164750003989 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 30.09.2021 (а.с. 112).
У відзиві на позов ГУПФ в Полтавській області зазначає, що страховий стаж позивача, який враховано для призначення пенсії, становить 32 роки 7 місяців 5 днів. При обчисленні стажу роботи не зараховано до страхового стажу періоди 27.07.1989 по 28.03.1990, з 28.03.1990 по 03.08.1994, з 03.08.1994 по 13.04.1998.
Причиною неврахування даних періодів роботи позивача стала невідповідність записів у трудовій книжці позивача, оскільки наявні записи щодо обрання позивача головою Заїчинської сільської ради, тоді як записи про звільнення не підтверджені відповідною підставою.
18.10.2021 позивач звернувся до ГУПФ в Полтавській області із заявою щодо проведення перерахунку пенсії (допризначення у зв'язку з наданими додатковими документами), додавши до заяви: паспорт громадянина України; довідку "Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 08.10.2021 №01-43/33, видану архівним відділом Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області, про обрання на посаду голови сільської ради; трудову книжку колгоспника № НОМЕР_3 (а.с. 61-69).
За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснював ГУПФ в Житомирській області, за наслідками якого прийнято рішення від 21.10.2021 о/р №164750003989 "Про відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 70), оскільки не прослідковуються трудові відносини (відсутнє звільнення з роботи).
Вважаючи протиправною відмову у перерахунку пенсії з моменту її призначення (28.09.2021) у зв'язку з незарахуванням періодів його роботи на посаді голови Заїчинської сільської ради Полтавської області, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Предмет спору у справі зводиться до встановлення обставин, що підтверджують наявність або відсутність фактичних передумов для зарахування спірних періодів роботи позивача на посаді голови Заїчинської сільської ради (з 27.07.1989 по 28.03.1990, з 28.03.1990 по 03.08.1994, з 03.08.1994 по 13.04.1998) до страхового стажу за наявними записами трудової книжки та на підставі документів, які додатково підтверджують факт роботи позивача.
Поняття "страховий стаж" введено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, який набув чинності 01.01.2004 (надалі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до абзацу 36 статті 1 цього Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За приписами частини другої статті 24 цього ж Закону, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Так, відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Зі змісту наведених норм слідує, що трудова книжка, у якій містяться всі необхідні, правильні та точні записи про періоди роботи, є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За наявності такої трудової книжки підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається.
Згідно з пунктом 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, та пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Так, відповідач зазначає, що позивачу не був зарахований період роботи головою Заїчинської сільської ради з 27.07.1989 по 28.03.1990, з 28.03.1990 по 03.08.1994, з 03.08.1994 по 13.04.1998, оскільки не прослідковуються трудові відносини (відсутнє звільнення з роботи).
У зв'язку з цим із записів доданої до заяви про призначення пенсії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 27.07.1989 (а.с. 53-60), суд встановив, що:
- 27.07.1989 ОСОБА_1 обрано головою Заїчинської сільської Ради народних депутатів рішенням сесії від 27.07.1989;
- 28.03.1990 позивач звільнений у зв'язку із закінченням строку повноважень Ради;
- 28.03.1990 ОСОБА_1 обраний головою Заїчинської сільської Ради народних депутатів на підставі рішення 1 сесії 21 скликання від 28.03.1990;
- 26.04.1994 прийнята присяга державного службовця, присвоєно 9 ранг державного службовця;
- 03.08.1994 звільнений у зв'язку із закінченням строку повноважень;
- 03.08.1994 обраний головою Заїчинської сільської ради рішенням 1 сесії 22 скликання від 03.08.1994;
- 13.04.1998 звільнений у зв'язку із закінченням строку повноважень, пункт 1 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
У відзиві на позов ГУПФ в Полтавській області уточнює, що надана позивачем до заяви про перерахунок пенсії трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_4 від 27.07.1989 (а.с. 66-69) оформлена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, оскільки відсутні підстави внесення запису про звільнення (наказ, розпорядження, рішення сесії, дата та номер, і т.д.). Тому така трудова книжка не була взята до уваги при обчисленні стажу роботи позивача.
У зв'язку з цим ГУПФ в Житомирській області, як це видно з рішення від 21.10.2021 №164750003989, ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії з тієї підстави, що не прослідковуються трудові відносини (відсутнє звільнення з роботи).
Оцінюючи правомірність такого формулювання підстав для відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , суд виходить з чинного правового регулювання на момент призначення та звільнення позивача з/на посаду голови Заїчинської сільської Ради народних депутатів.
Так, відповідно до статті 124 Конституції Української РСР, яка втратила чинність на підставі Закону №254/96-ВР від 28.06.96, прийнятої позачерговою сьомою сесією Верховної Ради Української РСР дев'ятого скликання 20.04.1978, органами державної влади в селах Української РСР є сільські Ради народних депутатів.
Виконавчими і розпорядчими органами місцевих Рад народних депутатів є виконавчі комітети, що обираються ними з числа депутатів, у складі голови, заступників голови, секретаря і членів виконавчого комітету (ч. 1 ст. 132 Конституції УРСР).
Згідно зі статтею 137 Конституції УРСР, після закінчення повноважень місцевих Рад народних депутатів їх виконавчі комітети зберігають свої повноваження аж до обрання Радами народних депутатів нового скликання виконавчих комітетів.
З аналізу викладених норм чинного на той час законодавства видно, що повноваження сільського голови Ради народних депутатів розпочиналися з моменту обрання особи на посаду голови у складі виконавчого комітету та закінчувалися в момент обрання Радою народних депутатів нового скликання виконавчого комітету в силу закону.
В подальшому, частиною першою статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", більш розширено визначено, що повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.
Як встановлено судом за даними трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 27.07.1989, під записами від 28.03.1990, 03.08.1994, 13.04.1998 міститься інформація про звільнення позивача у зв'язку із закінченням строку повноважень, проте в графі трудової книжки "На підставі чого внесено запис (документ, його дата і номер)" записи відсутні.
Проте, враховуючи специфіку чинного на той час правового регулювання питань призначення та звільнення з виборчої посади в органах місцевого самоврядування, а також те що ОСОБА_1 у період з 27.07.1989 по 13.04.1998 обирався та переобирався (тричі) в Заїчинську сільську раду (раніше - Раду народних депутатів) підстави припинення трудових відносин не зазначалися.
Так чи інакше, у зв'язку з виникненням спору з цього приводу суд звертає увагу на пункт 8.1 розділу 8 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (чинної на момент внесення до трудової книжки позивача першого запису), яким передбачалося, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" (ЗП УРСР, 1973 р. № 21, ст. 115).
Так, пунктом 18 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" було визначено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З аналізу змісту вказаних вище норм права слідує, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на його особисті права. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 в справі № 428/7863/17 (провадження № К/9901/4552/17) та від 06.02.2018 в справі № 677/277/17 (провадження № К/9901/1298/17).
Більше того, на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи, за наявності у трудовій книжки відомостей достатніх у своїй сукупності для визначення конкретного періоду роботи, не може бути підставою для виключення вказаного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення організаційно-розпорядчих документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, в тому числі вирішення питання щодо призначення пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 по справі №687/975/17.
При цьому будь-яких належних та допустимих доказів на спростування достовірності внесених до трудової книжки позивача записів про періоди роботи або відсутності підстав для їх зарахування до страхового стажу відповідачами суду не надано, а судом в ході розгляду справи не здобуто.
Факт обрання позивача на посаду сільського голови (голови виконкому Заїчинської сільської ради народних депутатів) додатково підтверджується наданими позивачем рішеннями органу місцевого самоврядування (а.с. 16-20). Цей факт не заперечує і сам відповідач, а тому питання підстав припинення повноважень позивача на відповідній посаді не може бути мотивом відмови у зарахуванні до його страхового стажу періодів роботи на цих посадах.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що рішення ГУПФ в Житомирській області від 21.10.2021 №164750003989 прийняте без належної оцінки обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому це рішення суд визнає протиправним та скасовує у зв'язку з цим.
При цьому суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 щодо визнання трудових відносин ОСОБА_1 за період з 27.07.1989 по 28.03.1990 та з 28.03.1990 по 03.08.1994 та з 03.08.1994 по 13.04.1998 припиненими, оскільки такого повноваження частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи суду не надано.
Так само відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо зобов'язання ГУПФ в Полтавській області зарахувати до стажу позивача спірні періоди, оскільки відповідне рішення приймалося ГУПФ в Житомирській області.
Відповідно й вимога позивача про зобов'язання ГУПФ в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії з 28.09.2021 задоволеною бути не може за передчасністю, оскільки повторний розгляд спірного питання належним суб'єктом ще не здійсненний.
Тож обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУПФ в Житомирській області, як орган, що допустив своїм рішенням порушення прав пенсіонера, зарахувати до трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 період його роботи з 27.07.1989 по 28.03.1990, з 28.03.1990 по 03.08.1994 та з 03.08.1994 по 13.04.1998 на виборних посадах в органі місцевого самоврядування.
Відтак позов належить задовольнити частково.
Вирішуючи ініційоване заявником питання про звернення рішення до негайного виконання в межах суми стягнення, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки рішення суду у цій справі носить зобов'язальний характер та не передбачає стягнення конкретно визначених сум пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, то відсутні й підстави вважати вказаний судовий акт рішенням суду, яке в силу статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України виконується негайно.
Відтак клопотання позивача про звернення до негайного виконання судового рішення у цій справі задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 992,40 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією АТ "КБ "ПриватБанк" від 11.01.2022 № 0.0.2410774897.1 (а.с. 7).
Враховуючи обставини часткового задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ в Житомирській області, як органу, безпосередньо рішення якого призвело до порушення прав позивача, у сумі пропорційній до задоволеної частини позовних вимог (1/3), тобто 330,80 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 21.10.2021 №164750003989 "Про відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341) зарахувати до трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) періоди його роботи з 27.07.1989 по 28.03.1990, з 28.03.1990 по 03.08.1994 та з 03.08.1994 по 13.04.1998 на виборних посадах в органі місцевого самоврядування.
В решті вимог - позов залишити без задоволення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341) частину витрат, що пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 330 (триста тридцять) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку впродовж тридцяти днів з моменту його підписання в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Б. Супрун