печерський районний суд міста києва
Справа № 757/20240/22-к
16 серпня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «П.А.Л.А.Д.А.» в порядку ст. 303 КПК України,
В провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «П.А.Л.А.Д.А.»бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна під час обшуку 12 травня 2022 року в рамках кримінального провадження №12022000000000281.
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 12 травня 2022 року було проведено обшук в нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого незаконно було вилучено майно, яке є непричетним до даного кримінального провадження, а відтак вилучене майно має статус тимчасово вилученого та відповідно підлягає поверненню його законному володільцю.
Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні, вимоги скарги підтримали та просили задовольнити
Слідчий в судове засідання не з'явився.
Вивчивши скаргу, та дослідивши письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000281 від 09.04.2022 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва 29 квітня 2022 року, надано дозвіл лідчим групи слідчих яким доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні та групі прокурорів у кримінальному провадженні № 12022000000000281 від 09.04.2022, на проведення обшуку нежитлових приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Гагаринське плато, 5, відомості про право власності на які в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ТОВ «П.А.Л.А.Д.А.» (код ЄДРПОУ 34737413), за місцем здійснення діяльності ТОВ «ОК «Одеса» (код ЄДРПОУ 38785853), з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, вилучення оригіналів та копій наступних речей та документів, а саме документів з інформацію щодо організації та проведення незаконних дій зі зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинення дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України; документів щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «ОК «Одеса» (код ЄДРПОУ 38785853), ТОВ «МОЦАРТ ГОТЕЛЬ ГРУП» (код ЄДРПОУ 38848373) зокрема договори, угоди, контракти з додатковими угодами і додатками, матеріали реєстраційних справ, банківські виписки та платіжні документи, документи податкової звітності, документи митного оформлення товарів, документи щодо права власності та об'єкти рухомого і нерухомого майна, матеріали щодо працівників та представників юридичної особи; топографічних карт та їх частин, рукописних та печатних чорнових записів із відображенням номерів телефонів, планування зустрічей та дій, анкетних даних осіб, інформації про об'єкти військової та цивільної інфраструктури; електронних носіїв інформації (флеш-накопичувачів, жорстких дисків, ноутбуків, планшетів, мобільних телефонів з сім-картками), радіо-електронних засобів зв'язку, світлових та світло-відбивних технічних засобів, безпілотних літальних апаратів та їх комплектуючих і частин; банківських карток; печаток та штампів; ключів від замків дверей об'єктів нерухомості, транспортних засобів, індивідуальних банківських сейфів.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» (<...>) [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
29 червня 2022 року адвокат ОСОБА_3 звернулась до слідчого з клопотанням про повернення вилученого майна.
Постановою слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_4 від 04.07.2022 у задоволенні клопотання відмовлено з підстав того, що вилучене майно не являється тимчасово вилученим.
У судовому засіданні встановлено, що вилучене, відповідно до протоколу обшуку від 12 травня 2022 року з в нежитлових приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Гагаринське плато, 5, майно на поверненні якого наполягає володілець, підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 травня 2022 року на підставі якої працівниками органу досудового розслідування проведено слідчу дію - обшук.
Відтак, вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.
За вказаних обставин, під час судового розгляду даної скарги за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право ТОВ «П.А.Л.А.Д.А.» законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ТОВ «П.А.Л.А.Д.А.», відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «П.А.Л.А.Д.А.» в порядку ст. 303 КПК України - відмовити».
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1